Рішення

від 13.02.2020 по справі 361/3231/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/3231/19

провадження № 2/361/423/20

13.02.2020

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2020 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М., за участю секретаря Плиси В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року до суду звернулась ОСОБА_1 із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначається, що з 03 січня 2004 року працювала звукооператором служби звукозапису та відтворення в державному підприємстві Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки (далі - ДП "НАТРД ім. Лесі Українки"). 05 липня позивача звільнено з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, про що видано наказ №106-к, в якому серед іншого було зазначено, що …лікарняний лист ОСОБА_1. з 16.06. по 22.06.2010 року визнано таким, що подовжений з порушенням закону; за відсутності особи. Тобто в період з 16.06. по 22.06.2010 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин, що є порушенням трудової дисципліни. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки про поновлення на роботі - відмовлено через пропуск строку на звернення до суду, проте вказаним рішенням визнано незаконним звільнення. Рішення залишене без змін 03 квітня 2019 року Київським апеляційним судом.

Лише після набрання 03 квітня 2019 року рішенням законної сили, позивач впевнилась, що звільнення було незаконним, тому не пропустила тримісячний строк на оскарження наказу про звільнення. Судовим рішенням встановлений той факт, що наказ про звільнення був прийнятий з порушенням норм трудового законодавства, тому він є незаконним та підлягає скасуванню. Також вказаним судовим рішенням встановлено відсутність у позивача прогулу у зазначений в наказі період. Крім того, відповідач повинен визнати недійсним запис у трудовій книжці та внести новий запис про те, що запис №09 від 05.07.2010 року є недійсним та привести формулювання причин звільнення у відповідність до закону.

У позові позивач просить: скасувати наказ №106-к про звільнення звукооператора ОСОБА_1 , як незаконний; змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 та вказати в рішенні причину звільнення в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та зобов`язати відповідача внести запис до трудової книжки позивача, яким запис №09 від 05.07.2010 року визнати недійсним.

У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що позивач уже зверталась до суду із вимогою про поновлення на роботі, проте в позові відмовлено. Вважає, що вимоги про скасування наказу та визнання недійсним запису про звільнення є похідними та невід`ємними від вимоги про поновлення на роботі. Оскільки позивачу уже відмовлено у задоволенні позову про поновлення на роботі, то відсутні підстави для задоволення й цього позову. Крім того, позивач пропустила строки на звернення до суду із даним позовом. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року позовні вимоги в частині вимог: змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 та вказати в рішенні причину звільнення в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства - залишено без розгляду.

У судовому засіданні позивач доводи позову підтримала, просила про задоволення позовних вимог.

Представники відповідача Веничук Є.В. та Морозовська Т.В. заперечували проти задоволення позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Судом встановлено, що 06 січня 2004 року на підставі наказу № 02-к ОСОБА_1 зарахована на умовах строкового договору до служби звукозапису та відтворення ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" до закінчення театрального сезону 2003/2004 років. Наказом № 109 від 01 липня 2004 року дію вказаного трудового договору було продовжено з 16 липня 2004 року на невизначений строк зі збереженням посади, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

05 липня 2010 року наказом відповідача ДП "НАТРД ім. Лесі Українки" № 106-к ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни і відсутність на роботі з 17 по 22 червня 2010 року без поважних причин звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за прогул).

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ДП "НАТРД ім. Лесі Українки", третя особа: Комунальне некомерційне підприємство Броварська багатопрофільна клінічна лікарня Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області, про поновлення на роботі.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2019 року у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду.

Проте, судовому рішенні від 14.01.2019 року встановлені такі обставини: Факт хвороби та перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні, тобто тимчасової непрацездатності позивача, у період з 16 по 22 червня 2010 року знайшов своє підтвердження, тому суд вважає, що зазначені обставини перешкоджали їй вийти на роботу у вказаний період.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул у період її тимчасової непрацездатності не відповідає вимогам законодавства та є безпідставним, тому позов у цій частині є обґрунтованим.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року вищевказане рішення суду залишене без змін.

Звертаючись до суду із позовом про скасування наказу №106-к від 05.07.2010 та зобов`язання внести запис, яким запис №9 від 05.07.2010 року визнати недійсним, позивач посилається на те, що у рішенні від 14 січня 2019 року судом встановлені обставини незаконності її звільнення, про які вона впевнилась лише після набрання рішенням законної сили.

Так, за змістом статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

З аналізу норм законодавства, що регулює трудові правовідносини, в тому числі з вищевказаних статей, вбачається, що скасування наказу про звільнення (окрім випадків необхідності змінити формулювання причин звільнення) автоматично має наслідком поновлення працівника на роботі, навіть якщо позивачем така вимога у цьому позові не заявлена. Отже, даний спір відноситься до справ про звільнення.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду.

Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі:

- вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду);

- розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду);

- розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Тобто, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Статтею 234 цього ж Кодексу встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною 4 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішеннями від 14.01.2019 та від 03.04.2019 встановлено, що позивача звільнено з роботи 5 липня 2010 року , цього ж дня вона була ознайомлена з відповідним наказом № 106-к, отримала трудову книжку та розрахунок при звільненні, а до суду з даним позовом ОСОБА_1 звернулася у травні 2019 року , тобто з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України місячного строку для звернення до суду з позовом.

На думку позивача, про порушення своїх трудових прав вона дізналася з судового рішення від 14.01.2019 року, тому строк на звернення до суду вона не пропустила, і такий строк має обраховуватися з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено, що звільнення було незаконним.

Разом з тим, такі аргументи позивача є помилковими на не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки будь-яких перешкод звернутися до суду за захистом порушеного права у місячний строк у неї не було, у позивача існувала можливість при належній турботливості та обачності при звільненні отримати всю необхідну їй інформацію та документи, на підставі яких приймався оскаржуваний наказ, а як наслідок захистити свої права, свободи та інтереси.

Посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 є безпідставним, оскільки дане рішення стосується строків, визначених ст. 233 КЗпП України для звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою працівникові належних йому при звільненні сум, та початку його перебігу.

Крім того, судовими рішеннями від 14.01.2019 та від 03.04.2019 суди встановили, що у листопаді 2015 року ОСОБА_1 зверталася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ДП НАТРД ім. Лесі Українки , треті особи: Профспілковий комітет ДП НАТРД ім. Лесі Українки , Броварська ЦРЛ, Фонд соцстрахування, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, анулювання запису про прогул в трудовій книжці, виплату утриманих коштів за дні перебування на лікарняному, компенсації за весь час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та індексації всіх грошових коштів, проте ухвалою суду від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 серпня 2016 року, зазначену позовну заяву залишено без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання (справа № 761/35009/15-ц), що вказує на обізнаність позивача про порушення її трудових прав.

Отже, позивачем, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України місячний строк на звернення до суду із даним позовом, пропущений без поважних причин, внаслідок своєї власної недбалості. За таких умов, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 233 КЗпП України, ст. ст. ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки , код ЄДРПОУ 02224548, адреса місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, буд. 5, м. Київ, 01001.

Суддя Н.М. Петришин