Рішення

від 19.02.2020 по справі 320/1457/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року м. Київ справа № 320/1457/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "Рівень", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 6 березня 2019 р. № 0001031202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 424 999 грн. 99 коп. по податковій декларації з ПДВ від 20 грудня 2018 р. № 9285475474 за звітний період листопад 2018 р. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 106 249 грн. 99 коп.;

- зобов`язати відповідача внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгодження за наслідками судового оскарження податкового повідомлення-рішення форми "В1" від 6 березня 2019 р. № 0001031202 суми бюджетного відшкодування позивачу за листопад 2018 р. у розмірі 424 999 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач стверджує, що ним правомірно задекларовано податковий кредит поточного звітного (податкового) періоду, який сформовано на підставі реальних господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством Рівень , що підтверджується первинними документами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Рівень" (далі - третя особа-1) та уповноважену особу Головного управління ДФС у Київській області, начальника управління податків і зборів з юридичних осіб Щербину Наталію Юріївну (далі - третю особу-2).

16 травня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що Білоцерківським управління ГУ ДФС у Київській області на виконання вимог наказу ДФС України від 28 липня 2015 р. № 543 Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з податку на додану вартість та листа ДФС України від 21 березня 2018 р. № 959/99-99-07-18 надано наявну інформацію голові робочої групи Головного управління ДФС у Київській області за № 956/10-36-50 від 1 лютого 2019 р., щодо виявлення фактів підміни товару по ланцюгу постачання товару по Приватному підприємстві Рівень , та як наслідок можливі порушення податкового законодавства та залучення суб`єктів господарювання до схеми формування штучного податкового кредиту, який потім у вигляді від`ємного значення декларується до бюджетного відшкодування. Зазначає, що складено узагальнену податкову інформацію щодо Приватного підприємства Рівень за період з січня 2018 року по квітень 2019 року від 2 травня 2019 р. №3869/7/10-36-50/23584937, згідно з якою Приватне підприємство Рівень здійснює ризикові операції - причетне до схем формування сумнівного податкового кредиту суб`єктам господарювання реального сектору економіки.

У зв`язку з цим контролюючий орган зазначає, що ним правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 3 березня 2019 р. № 0001031202, а адміністративний позов не підлягає задоволенню, а відтак не має підстав для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодження за наслідками судового оскарження ППР форми В1 від 6 березня 2019 р. № 0001031202 суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп за листопад 2018 у розмірі 424 999 грн. 99 коп.

14 травня 2019 р. до суду від відповідача надійшло клопотання про виключення зі списку учасників справи третьої особи-2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 р. виключено зі складу учасників адміністративної справи №320/1457/19 третю особу-2: уповноважену особу ГУ ДФС у Київській області, начальника управління податків і зборів з юридичних осіб Щербину Наталію Юріївну.

22 травня 2019 р. до суду надійшло клопотання від представника третьої особи-1 про витребування доказів. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 р. витребувано докази від Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

22 травня 2019 р. до суду від представника третьої особи-1 надійшли пояснення по справі. Зазначає, що адміністративний позов необхідно задовольнити, визнати протиправним і скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 6 березня 2019 р.

3 жовтня 2019 року до суду від представника Головного управління ДПС у Київській області надійшло клопотання про заміну відповідача по справі на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 р. замінено відповідача у цій справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

7 жовтня 2019 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що податковий орган не спростував обставин, які викладені у позовній заяві. Вказує, що будівля, реконструкцію якої здійснювало Приватне підприємство Рівень , вже уведена в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) - реконструкція деревопереробного комплексу по вул. Івана Кожедуба, буд. 246 в м. Біла Церква, Київська область, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі дозвільної документації а № КС141191580611 від 7 червня 2019 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 4 листопада 2019 р.

4 листопада 2019 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. У поданій заяві представник відповідача вирішення цього клопотання залишив на розсуд суду.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 4 листопада 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 18 січня 2019 р. по 31 січня 2019 р. ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" з метою встановлення правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року.

За результатами перевірки Головним управління ДФС у Київській області складено Акт перевірки від 7 лютого 2019 р. № 101/10-36-12-02/39744645. Згідно з висновками Акту перевірки відповідачем встановлено порушення п.200,14, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року на суму ПДВ 424999 грн. 99 коп.

18 лютого 2019 р. позивачем подано до Головного управління ДФС у Київській області заперечення на Акт перевірки від 7 лютого 2019 р. № 101/10-36-12-02/39744645.

4 березня 2019 р. Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято рішення про розгляд заперечення, згідно з яким позивача повідомлено, що висновки Акту перевірки від 7 лютого 2019 р. залишено без змін, а заперечення від 18 лютого 2019 р. № 18/02-19 - без задоволення.

6 березня 2019 р. Головним управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 001031202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 531 249 грн. 99 коп., які складаються із суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 424 999 грн. 99 коп. та штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 106 249 грн. 99 коп.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України).

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Як убачається з п. 198.1. ст.. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Як убачається з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Крім того, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Суд зауважує, що з урахуванням наведеного будь-яких доказів, які можуть свідчити про відсутність факту здійснення господарських операцій, відповідачем не надано і судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Суд зазначає, що за змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 р. у справі № 21-1526а15.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996-XIV.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам та аргументам сторін, суд бере до уваги таке.

Із акту перевірки Головного управління ДФС у Київській області від 7 лютого 2019 р. № 101/10-36-12-02/39744645 вбачається, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем в частині включення до податкового кредиту суми ПДВ - 424999 грн. 99 коп. по взаємовідносинах з контрагентом Приватним підприємством Рівень , що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17), яке в свою чергу задекларовано у від`ємному значенні різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у рядку 19 на суму ПДВ - 424999 грн. 99 коп., в результаті чого завищено заявлену суму на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість з додатками за листопад 2018 року на суму ПДВ 424999 грн. 99 коп. Тому податковий орган вважає, що позивачем порушено вимоги п. 200.4, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) по декларації з податку на додану вартість з додатками за листопад 2018 року на суму ПДВ 424999 грн. 99 коп.

Щодо вказаних обставин суд зазначає наступне. 3 травня 2018 р. між позивачем (далі - генпідрядник) та Приватним підприємством Рівень (далі - субпідрядник) укладено договір субпідряду № 03/05/18 (далі - договір субпідряду від 3 травня 2018 р. № 03/05/18). Відповідно до вимог п. 1.1 цього договору генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку і на умовах Договору будівельно-монтажні роботи, передбачені затвердженою Генпідрядником Проектною документацією (далі - роботи). Замовник - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №23530000000002529 від 14 лютого 2005 р. Об`єкт робіт - реконструкція деревопереробного комплексу по вул. Івана Кожедуба, 246 в м. Біла Церква Київської обл.

Згідно з вимогами п. 2.1 договору субпідряду від 3 травня 2018 р. № 03/05/18 терміни виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів), визначаються Графіком виконання робіт. Строки виконання робіт: початок - 15 травня 2018 року, закінчення 15 жовтня 2018 р.

12 жовтня 2018 р. між позивачем (далі - генпідрядник) та Приватним підприємством Рівень (далі - субпідрядник) укладено додаткову угоду до договору субпідряду № 03/05/18, якою змінено терміни виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів), згідно з узгодженим Графіком виконання робіт. Строк виконання робіт: закінчення 31 травня 2019 р.

Як убачається з п. 9.1 договору субпідряду від 3 травня 2018 р. № 03/05/18 залучення до виконання робіт робочої сили забезпечується субпідрядником.

На виконання договору субпідряду від 3 травня 2018 р. № 03/05/18 укладалися правочини з іншими контрагентами.

Позивачем здійснено у листопаді 2018 р. попередню оплату Приватному підприємству Рівень для виконання робіт на суму 2 550 000 грн. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту була дата списання коштів з банківського рахунка позивача, як платника податку, на оплату робіт.

Так, позивачем складено податкові накладні № 41 від 23 листопада 2018 р., № 42 від 23 листопада 2018 р., № 43 від 23 листопада 2018 р., № 44 від 23 листопада 2018 р., № 45 від 27 листопада 2018 р., № 46 від 27 листопада 2018 р., № 47 від 27 листопада 2018 р., № 48 від 27 листопада 2018 р., № 49 від 29 листопада 2018 р., № 51 від 6 грудня 2018 р., № 53 від 7 грудня 2018 р., № 54 від 10 грудня 2018 р. та № 55 від 12 грудня 2018 р. Вказані податкові накладні направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, які в подальшому були зареєстровані в цьому реєстрі.

Для виконання договору субпідряду від 3 травня 2018 р. № 03/05/18 Приватним підприємством Рівень було залучено та підписано договори з Товариством з обмеженою відповідальністю Інкермент (у якого здійснювалася закупівля сталі та арматури), Товариством з обмеженою відповідальністю Гернер (у якого здійснювалася закупівля сталі та арматури), Товариством з обмеженою відповідальністю Абандон Консалтинг (у якого здійснювалася закупівля арматури, труб, листів г/к), Товариством з обмеженою відповідальністю Комбікор (у якого здійснювалася закупівля арматури), Товариством з обмеженою відповідальністю Гернер (у якого здійснювалася закупівля арматури), Приватне підприємство Арістос (яке здійснювало послуги з влаштування бетонної підлоги), Товариством з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління (яке надавало транспортні послуги, послуги котка), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (у якого здійснювалася закупівля піску, листів, труб, арматури, квадрату), податкові накладні заблоковано, внесено до реєстру ризикових підприємств, Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеграл Експрес (у якого здійснювалася закупівля автошин).

У зв`язку з тим, що позивачем задекларувало податковий кредит за рахунок Приватного підприємства Рівень за листопад 2018 р. у розмірі 424 999 грн. 99 коп., у податковій декларації з податку на додану вартість з додатками за листопад 2018 р. Приватне підприємство Рівень відобразило податковий кредит по взаємовідносинах:

- з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на загальну суму 63902 грн. 39 грн. на підставі зареєстрованих податковим органом податкових накладних (а саме: № 31 від 6 листопада 2018 р., яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий кредит в сумі 17 199 грн. 77 коп.; № 66 від 8 листопада 2018 р., яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 ., податковий кредит в сумі 13 227 грн. 50 коп.; № 166 від 12 листопада 2018 р., яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий кредит в сумі 8 470 грн. 14 коп.; № 85 від 12 листопада 2018 р., яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий кредит в сумі 8 336 грн. 90 коп.; № 137 від 16 листопада 2018 р., яка зареєстрована 27 листопада 2018 ІНФОРМАЦІЯ_2 ., податковий кредит в сумі 16 668 грн. 08 коп.);

- з Товариством з обмеженою відповідальністю Абандон Консалтинг на загальну суму 5666 грн. 67 коп. на підставі зареєстрованих податковим органом податкових накладних (а саме: № 4 від 2 листопада 2018 р., яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_3 2018 ІНФОРМАЦІЯ_2 ., податковий кредит в сумі 1 666 грн. 67 коп.; № 16 від 22 листопада 2018 р., яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 ., податковий кредит в сумі 3 333 грн. 33 коп.; № 17 від 23 листопада 2018 р., яка зареєстрована 27 листопада 2018 р., податковий кредит в сумі 666 грн. 67 коп.);

- з Товариством з обмеженою відповідальністю Комбікор на загальну суму 3333 грн. 33 коп. на підставі зареєстрованої податковим органом податкової накладної (а саме: № 8 від 23 листопада 2018 р., яка зареєстрована 27 листопада 2018 р., податковий кредит в сумі 3333 грн. 33 коп.);

- з Товариством з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління на загальну суму 1233 грн. 33 коп. на підставі зареєстрованої податковим органом податкової накладної (а саме: №16 від 20 листопада 2018 р., яка зареєстрована 10 грудня ІНФОРМАЦІЯ_4 , податковий кредит в сумі 1233 грн. 33 коп.).

Крім того, на підтвердження реальності договору субпідряду від 3 травня 2018 р. №03/05/18 до матеріалі справи було додано та досліджено судом наступні документи:

- додаткову угоду від 28 вересня 2018 р. до договору субпідряду № 03/05/18;

- додаткову угоду від 12 жовтня 2018 р. до договору субпідряду № 03/05/18;

- додаток № 3 до Договору субпідряду від 3 травня 2018 р. № 03/05/18, яким визначено графік виконання робіт з рекомендації деревопереробного комплексу по вул.. Івана Кожедуба № 246 в м. Біла Церква Київська область;

- виписки з банку за період з 1 травня 2018 р. по 30 квітня 2019 р. та з 1 травня 2019 р. по 30 червня 2019 р.;

- акт приймання-передачі проектної документації від 24 квітня 2018 р.;

- акт приймання-передачі проектної документації від 25 квітня 2018 р.;

- акт приймання-передачі документації від 3 травня 2018 р.;

- наказ позивача від 26 квітня 2018 р. № 11 про призначення відповідальної особи за виконання будівельних робіт з рекомендації деревопереробного комплексу по вул. Івана Кожедуба № 246 в м. Біла Церква Київська область;

- видаткові накладні, які складені Приватним підприємством Рівень , а саме: № 16280 від 3 липня 2018 р., № 17385 від 11 липня 2018 р., № 17822 від 13 липня 2018 р., № 20252 від 2 серпня 2018 р., № 20845 від 7 серпня 2018 р.,№ РНК-001798 від 99 серпня 2018 р.,№ ПБ000004147 від 16 серпня 2018 р., № РНК-001889 від 17 серпня 2018 р., № РН-001822 від 11 серпня 2018 р., № ВД000001164 від 17 серпня 2018 р., № ПБ000004168 від 17 серпня 2018 р., № РНК-002010 від 29 серпня 2018 р., № РНК-001992 від 27 серпня 2018 р., № ЯЛ-0000125 від 29 серпня 2018 р., № ВВМИ01550 від 30 серпня 2018 р., № РНК-002030 від 31 серпня 2018 р., № РНК-002039 від 1 вересня 2018 р., № РНК-002057 від 3 вересня 2018 р., № 15 від 5 вересня 2018 р., № РНК-002088 від 6 вересня 2018 р., № 16 від 7 вересня 2018 р., № РНК-002102 від 7 вересня 2018 р., № 331 від 18 вересня 2018 р., № 26270 від 19 вересня 2018 р., № РНК-002356 від 1 жовтня 2018 р., № 42 від 4 жовтня 2018 р., № 66 від 9 жовтня 2018 р., № 95 від 12 жовтня 2018 р., № 135 від 19 жовтня 2018 р., № 1003 від 22 жовтня 2018 р., № УМ-0000460 від 22 жовтня 2018 р., № РН-0000129 від 22 жовтня 2018 р., № УМ-0000468 від 23 жовтня 2018 р., № 180 від 25 жовтня 2018 р., № № РНК-003097 від 4 грудня 2018 р., № 36016 від 7 грудня 2018 р., № РНК-003124 від 7 грудня 2018 р., № РНК-003143 від 11 грудня 2018 р., № 36985 від 17 грудня 2018 р., № РНК-003187 від 22 грудня 2018 р.;

- паспорт якості № 1945 (на суміш товарного бетону);

- довідка про вартість виконання будівельних робіт та витрат за листопада 2018 р.;

- акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопада 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на Будівельні роботи Котельня від 3 травня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на Будівельні роботи Вантажна діяльність (972 м 2 забудови) від 3 травня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на Фундаментальні сушарки Сушарка (26,364 х 68,36) = 1802,24 м 2 від 3 травня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на Будівельні роботи Навіс (біля сушки) 470 м 2 від 3 травня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на Земельні роботи споруд і благоустрою від 3 травня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 7-1-1 на благоустрій (6640,34 м 2 ) від 3 травня 2018 р.;

- договірна ціна реконструкції в 2019 р. (додаток до Договору субпідряду від 3 травня 2018 р. № 03/05/18);

- зведений кошторис розрахунок вартості об`єкта будівництва від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 1-1-1 на земельні роботи (земельні роботи споруд і благоустрою) від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-4-1 на фундаменти сушарки від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-6-1 на будівельні роботи - вантажна дільниця від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-3-1 на улаштування залізобетонного цокольних зовнішніх стін, сушарка, від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-2-1 на улаштування примикання котельні до сушарки від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 3-1-1 на будівельні роботи (навіс біля сушарки) від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 4-1-1 на прокладання кабелю, зовнішні мережі від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 4-1-2 на додаткові роботи по перекладанню кабелю (зовнішні мережі) від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 4-1-3 (котельня) від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 6-2-1 (дощова каналізація) від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 7-1-1 (благоустрій 6640,34 м 2 ) від 28 вересня 2018 р.;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 7-2-1 на додаткові роботи (огорожа території) від 28 вересня 2018 р.;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 30 квітня 2019 р. за квітень 2019 р. (на загальну вартість виконаних робіт);

- акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30 квітня 2019 р. за квітень 2019 р. (по об`єкту: цоколь сушарки);

- акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30 квітня 2019 р. за квітень 2019 р. (по об`єкту: примикання покрівлі сушарки до котельні);

- акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30 квітня 2019 р. за квітень 2019 р. ( по об`єкту: прокладання кабелю);

- акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30 квітня 2019 р. за квітень 2019 р. ( по об`єкту: перекладання кабелю);

- акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30 квітня 2019 р. за квітень 2019 р. ( по об`єкту: дощова каналізація);

- акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30 квітня 2019 р. за квітень 2019 р. ( по об`єкту: благоустрою, площа 6640,34 м 2 );

- акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30 квітня 2019 р. за квітень 2019 р. (по об`єкту: огорожа території).

Суд зазначає, що з акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу не ставлять під сумнів факт реального здійснення операцій щодо реконструкції деревопереробного комплексу з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариством обмеженою відповідальністю Даніком Груп , як платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Разом з тим, податковий орган зазначає, що податковий кредит з податку на додану вартість сформований по ланцюгу постачання від контрагента ПП Рівень , який начебто здійснює ризикові операції. Крім того, як убачається з акту перевірки Приватне підприємство Рівень внесено до переліку ризикових платників, як платник, що здійснює ризикові операції - 1 лютого 2019 р. згідно з службовим листом № 956/10-36-50.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог п. 5 та 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року № 936, прийнятого на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Крім того, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Відповідно до п. 1 листа Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 р. № 959/99-99-07-18 та від 5 листопада 2018 року Критерії ризиковості платника податку якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання податкового органу на відповідне рішення комісії ГУ ДФС у Київський області щодо внесення до переліку ризикових платників Приватне підприємство Рівень . Разом з тим, судом встановлено, що незважаючи на внесення 1 лютого 2019 р. Приватного підприємства Рівень до переліку ризикових платників без належного підтвердження, реєстрація податкових накладних підприємства після цієї дати здійснюється податковим органом.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, якщо податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. А тому, з таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, зняти податковий кредит за таким документом неможливо.

Відповідач в обґрунтування спірного рішення посилається в Акті перевірки на інформацію, наведену в Довідці №151/10-36-21-06 від 11 січня 2019 року, наданій оперативним управлінням Головного управління ДФС у Київській області, де зазначено, що наявна інформація щодо підприємства з ознаками ризику по ланцюгу придбання Приватним підприємством „Рівень» , яке закуповує сталь і арматуру у Товариства з обмеженою відповідальністю Інкермент та Товариством з обмеженою відповідальністю Гернер , між якими здійснюється надання послуг монтажу; що Товариство з обмеженою відповідальністю Інкермент у свою чергу проводить закупівлі підакцизних товарів, а саме сигарет у Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Табако Груп , яке є фігурантом кримінальних проваджень № 12017100000001083 від 12 жовтня 2017 р. за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України та № 32018180000000013 за ч 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Шляхом аналізу реєстру судових рішень було виявлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вест Табако Груп можливо входить до складу транзитно - конвертаційної групи підприємств, що діють з метою ухилення від сплати податків у вигляді штучного формування витрат та податкового кредиту з ПДВ іншим суб`єктам господарювання, а також складання, видачі завідомо неправдивих документів (рахунків та видаткових накладних), внесення до офіційних документів (податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість) завідомо неправдивих відомостей, з метою сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати ПДВ в особо великих розмірах, та можуть бути пов`язані з легалізацією ( відмиванням ) доходів, одежа них злочинним шляхом.

З цього приводу суд зазначає, що податковим органом не доведено, що у даному кримінальному провадженні досліджувались саме спірні господарські операції позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Табако Груп чи Товариства з обмеженою відповідальністю Інкермент , при цьому сам факт такого розслідування жодним чином не вказує на безтоварність чи фіктивність господарських операцій з позивачем. Суд зазначає, що наведена у довідці інформація може бути використана в аналітичній роботі податкового органу, проте така інформація є припущенням і без підтвердження належними і достатніми доказами на її підставі неможливо робити висновки, наведені в Акті перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 23 січня 2018 р. у справі № 826/5088/13-а: підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з придбання позивачем комплектуючих матеріалів (деталей, виробів) у Дочірнього підприємства Робікон , судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Робікон до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортних накладних; банківських виписок; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Посилання відповідача на невідповідність сформованого Дочірнім підприємством Робікон податкового кредиту податковим зобов`язанням його постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю Універсал Ремонт Сервіс , як на підставу для висновку про неправомірність формування податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Робікон , суди відхилили.

Адже, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 23 травня 2018 р. у справі № 804/2551/13-а правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість, правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 3 квітня 2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170.

Суд зазначає, що наявні у справі документи (бухгалтерські та податкові) свідчать про реальність укладення та виконання договорів між позивачем та Приватним підприємством Рівень . У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів було сформовано витрати, які враховуються у податковому кредиті за листопад 2018 р. та в подальшому, вірно нараховано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахований рахунок платника податку у банку по декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 р.

Суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, відповідно до принципу розумної обачності це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та Приватним підприємством Рівень , останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також було платником податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності із здійснення будівельних робіт, адже у комерційній діяльності виконання будівельних робіт не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів субпідряду тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до податкового кредиту. Разом з тим, у цій справі суд зазначає, що, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а стосовно поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, зазначено, що це не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Так, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій позивач з Приватним підприємством Рівень , за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації, можливості здійснювати ту чи іншу діяльність та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно належного виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зауважити, що Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 р. у справі №813/8500/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство, яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту та зменшення суми бюджетного відшкодування, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Європейський суд з прав людини також чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та Приватним підприємством Рівень правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено податкове повідомлення-рішення від 6 березня 2019 р. № 0001031202 та не відшкодовано позивачу суму бюджетного відшкодування, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що податкове-повідомлення рішення є протиправним. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі « East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» , заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Куришко і партнери» (адвокатським об`єднанням) було укладено договір про надання правової допомоги від 11 березня 2019 р. № 11/19, за яким адвокатське об`єднання зобов`язався надавати за дорученням клієнта юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

На підтвердження, витрат на правничу допомогу представником позивача будо подано до суду наступні документи:

- рахунок на оплату від 26 березня 2019 р. на суму 49 700 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення № 1576 від 27 березня 2019 р. на суму 5 000 грн. 00 коп.;

- виписка з банку за період з 1 березня 2019 р. по 21 червня 2019 р. про сплату позивачем витрат на правничу допомогу 15 червня 2019 р. на суму 10 000 грн. 00 коп., 14 червня 2019 р. на суму 19 516 грн. 00 коп. та 14 червня 2019 р. на суму 24 500 грн. 00 коп.;

- акт про прийняття-передачі наданих послуг від 9 серпня 2019 р. на суму 49 700 грн. 00 коп..

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання щодо повернення коштів за правничу допомогу підлягає задоволенню. Так, за надання правничої допомоги позивачу необхідно повернути 49 700 грн. 00 коп.

Позивачем зазначено клопотання у позові про встановлення судового контролю шляхом подання відповідачем звіту про виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

Суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 18 березня 2019 р. № 1544 та суму 1921 грн. 00 коп. та платіжного доручення від 2 квітня 2019 р. № 1590 на суму 7 968 грн. 75 коп. позивачем сплачено судовий збір на суму 9 889 грн. 75 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 9 889 грн. 75 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 6 березня 2019 р. № 0001031202, винесене Головним управлінням ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгодження за наслідками судового оскарження податкового повідомлення-рішення форми "В1" від 6 березня 2019 р. № 0001031202 суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп за листопад 2018 р. у розмірі 424 999 грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю Даніком Груп (код ЄДРПОУ - 39744645) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 49 700 (сорок дев`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп (код ЄДРПОУ - 39744645) судовий збір у розмірі 9889 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 75 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп", адреса: вул. Івана Кожедуба, 246, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ - 39744645.

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 43141377.

Третя особа - Приватне підприємство "Рівень", адреса: вул. Заводська, буд. 3, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ - 23584937.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 19 лютого 2020 р.