Постанова

від 11.02.2020 по справі 633/407/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року

м. Харків

справа № 633/407/17

провадження № 22-ц/818/39/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

учасники справи:

позивач - садівниче товариство УЮТ в особі Скотнікова Віктора Федоровича,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печенізького районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року в складі судді Тимченко А.М.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом (а.с. 3-4), в якому просить стягнути з відповідача на користь СТ УЮТ матеріальну шкоду в розмірі 17 520 гривень 65 копійок, а також на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Позовна заява мотивована тим, що в березні 2017 року ОСОБА_1 на території СТ УЮТ були спиляні і знищені чотири дерева породи ясень , які є спільним майном членів садівництва. Факт знищення майна зафіксований у журналі вахтенними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким ОСОБА_1 говорив, що має письмовий дозвіл від голови РДА на спил дерев. Разом з тим, позивач стверджував, що по даному факту він звертався до першого заступника Печенізької РДА Никитченко М.А. , та в подальшому було створено комісію, яка обстежила лісосмугу та склала акт, в якому зазначила, що було спиляно чотири дерева віком близько 50 років, породи ясень , середніми діаметрами (19 см, 32 см, 35 см, 35 см). Водночас, комісія рекомендувала позивачу звернутися з підтверджуючими документами до правоохоронних органів. Так, 24 червня 2017 року, одержавши акт, позивач звернувся з заявою до чергової частини Печенізького ВП Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області, однак, справу за даним фактом було припинено в липні 2017 року. Висновок, протокол та пояснення були видані позивачу 06 жовтня 2017 року для звернення до суду. Також позивач зазначав, що звертався до Чугуєво-Бабчанського лісового господарства з проханням порахувати збиток, завданий СТ УЮТ спилом дерев, однак, інженер охорони та захисту лісу ОСОБА_5 повідомив, що таку інформацію надають тільки за запитом поліції або суду. Разом з тим, позивач наполягав, що сума збитків дорівнює - 17 520 гривень 65 копійок. Окрім того, позивач вважає, що з боку відповідача йому була спричинена також і моральна шкода, яка виразилась у загостренні хвороби та моральних стражданнях, та яка також підлягає стягненню, а саме у розмірі 10 000 гривень, як співмірна з заданою моральною шкодою та витратами на лікування.

Заочним рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року позовну заяву садівничого товариства УЮТ в особі голови ОСОБА_6. до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої знищенням майна, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь садівничого товариства УЮТ матеріальну шкоду в розмірі 17520,65 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

09 липня 2019 року до Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що в акті обстеження лісосмуги на території Печенізької селищної ради зазначено, що лісосмуга знаходиться між ділянками, які надані в постійне користування СТ УЮТ площею 7 га та 20,19 га. Цей факт підтверджується і Генеральним планом СТ УЮТ , в експлікації якого лісосмуга зазначена як державна лісосмуга . Зазначає, що в лісосмузі спиляно 50 дерев, але жодного живого дерева він не спилював.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у березні 2017 року ОСОБА_1 на території СТ УЮТ були спиляні і знищені чотири дерева породи ясень , які не визнані сухостійними, між протиправними діями ОСОБА_1 та завданою СТ УЮТ матеріальною шкодою є безпосередній причинний зв`язок, суд вважав, що позовні вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі сумі 17 520 гривень 65 копійок належить задоволенню. Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів завдання саме позивачу, як фізичній особи моральної шкоди протиправними діями ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, суду не надано. У зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 10 000, 00 грн не підлягають задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що відповідно до копії Статуту СТ УЮТ (нова редакція) 2016 рік, а саме пунктів 1.1 та 1.5, садівниче товариство УЮТ - є добровільним об`єднанням громадян, створеним на основі єдності їх інтересів для організації колективного саду, забезпечення умов для відпочинку членів товариства та їхніх сімей. Товариство є неприбутковим громадським об`єднанням громадян і не має права займатися комерційною або іншою фінансово-господарською діяльністю з метою отримання прибутку. При цьому, товариство здійснює свою діяльність на земельній ділянці, яка складається із земель загального користування та земель, що знаходяться у приватній власності або користуванні членів товариства (а.с. 55 том 1).

Відповідно до Державного акту на право користування землею Б № 047541, виданого 1989 року головою виконавчого комітету Чугуївської районної (міської) Ради депутатів трудящих Кулик В.Ю. та головним (старшим) інженером-землевпорядником ОСОБА_7 В. вбачається, що державний акт видано Харківському АТЛ-16329 Української Радянської соціалістичної республіки виконавчим комітетом Чугуївської районної (міської) Ради депутатів трудящих у тому, що за вказаним землекористувачем закріплюються в безстрокове і безплатне користування 7,0 (сім) гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для колективних садів. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 94 (а.с. 11-14 том 1).

Згідно Державного акту на право користування землею Серія ХР-23-58-000660, виданого 01 липня 1995 року Головою Печенізької районної Ради народних депутатів ОСОБА_8 зазначено, що даний державний акт видано Харківському верстатобудівному заводу місто Харків Московський проспект 277 Печенізькою районною Радою народних депутатів Печенізького району Харківської області України у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 20,19 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для колективного садівництва, відповідно до рішення Чугуївської міської ради народних депутатів від 17 березня 1992 року № 53/74. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 22 (а.с. 15-18 том 1).

Згідно копії журналу вахтеної служби СТ УЮТ вбачається, що в день чергування 17 березня 2017 року охоронцем ОСОБА_3 зроблено запис про те, що 16 березня 2017 року ОСОБА_1 в посадці спиляв дерево діаметром 32, породи ясень (а.с. 7 том 1).

Крім того, в даному журналі також за день чергування 23 березня 2017 року міститься запис ОСОБА_2 про те, що в цей день на ділянці НОМЕР_1 ОСОБА_1 пиляв гілки та дерева в посадці (а.с. 8). Також за день чергування 31 березня 2017 року міститься запис охоронця ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 спиляв в посадці наступне дерево (а.с. 9 том 1).

Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 31 березня 2018 року чергував на вахті в СТ УЮТ , яке розташоване за адресою: смт. Печеніги-Мартове. Пояснив, що під час обходу дачних володінь він побачив як гр. ОСОБА_1 пиляв дерево в кількості 1 штуки в лісосмузі, що розташована на території СТ УЮТ . Також пояснив, що через декілька днів він знову чергував на вахті та побачив, що гр. ОСОБА_1 ще раз пиляв дерево в кількості 1 штуки породи ясень. Про даний факт, він зробив відповідний запис у журналі вахтування та повідомив голову товариства.

Допитана у якості свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 23 березня 2018 року чергувала на вахті СТ УЮТ та під час здійснення обходу дачних володінь побачила, що гр. ОСОБА_1 пиляв гілки та дерева в лісосмузі СТ УЮТ , що межує з його ділянкою НОМЕР_1 . Про даний факт вона зробила відповідний запис, який міститься в журналі вахтування СТ УЮТ .

По даному факту позивач - ОСОБА_6 , як голова правління СТ УЮТ звернувся до першого заступника Печенізької районної державної адміністрації Никитченка М.А. (а.с. 5, 150 том 1).

В подальшому, 15 червня 2017 року була створена комісія в складі: першого заступника голови районної державної адміністрації, голови комісії - Никитченка М.А., начальника управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації, заступника голови комісії - Ісичко Л.Г., головного спеціаліста-головного агронома управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації, секретаря комісії - Бражник Т.М., начальника Відділу у Печенізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - Штаненко І.В., Печенізького селищного голови - Мариненко Ю.І., помічника лісничого Печенізького лісництва - Рудяк О.Ф., в присутності ОСОБА_6 - голови садового товариства УЮТ , ОСОБА_3 - охоронця садового товариства УЮТ , яка обстежила лісосмугу, що знаходиться на території даного садового товариства та склала Акт № 1 обстеження лісосмуги на території Печенізької селищної ради Печенізького району, про те, що під час перевірки було виявлено, що чотири дерева віком близько 50 років породи ясень, середніми діаметрами (19 см, 32 см, 35 см, 35 см) були спиляні. Водночас, комісія рекомендувала гр. ОСОБА_6 звернутися з підтверджуючими документами до правоохоронних органів (а.с. 6,151 том 1).

Одержавши даний акт, позивач звернувся до чергової частини Печенізького ВП Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про те, що у період часу з 16.03.2017 року по 07.04.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: НОМЕР_1 , самовільно спиляв чотири деревини Ясень , які знаходились у лісосмузі, розташованої на території СТ УЮТ , що підтверджується протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 24.06.2017 року, зареєстрованого в Журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Печенізького ВП Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області від 24.06.2017 року за № 557, та відібраними поясненнями голови СТ УЮТ - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 24.06.2017 року (а.с. 20-26 том 1).

Разом з тим, відповідно до висновку старшого дільничного офіцеру СПП Печенізького відділення поліції Харківської області капітана поліції Місюра О.С, наданого за результатами відпрацювання матеріалу ЖЄО № 557 від 24.04.2017 року, в березні 2017 року гр. ОСОБА_1 обпиляв гнилі гілки дерев Ясень , які знаходились в лісосмузі на території СТ УЮТ , біля його домоволодіння, як пояснив останній, що живі дерева він не пиляв.

Згідно довідки Держаного підприємства Чугуєво-Бабчанське лісове господарство від 29 червня 2017 року № 01-11/229, лісова смуга, яка розташована на території Печенізької селищної ради Печенізького району, СТ УЮТ , не входить до складу Державного лісового фонду, що підпорядкований лісгоспу, в зв`язку з чим встановити власника та завдану матеріальну шкоду не виявилось можливим. З огляду на вищезазначене подальшу перевірку за заявою гр. ОСОБА_6 припинено (а.с. 19 том 1).

При цьому, 08.09.2017 року головою СТ УЮТ - ОСОБА_6 на адресу ДП Чугуєво-Бабчанське лісове господарство направлено лист за вих. № 09/2017 з проханням встановити суму збитків, завданих СТ УЮТ по факту незаконного спилу в березні 2017 року чотирьох дерев (породи ясень) (а.с 27, 71 том 1).

Згідно листа-відповіді ДП Чугуєво-Бабчанське лісове господарство від 14.09.2017 року вих. № 01-11/354 повідомлено, що посадові особи лісгоспу не мають законних підстав для обрахунку збитку нанесеного в наслідок незаконного порубу 4 дерев ясеня на території СТ УЮТ , так як дана ділянка розташована за межами території Державного лісового фонду (а.с. 28, 72 том 1).

Водночас, згідно копії викопіювання з кадастрової карти (плану) земельної ділянки на території Печенізької селищної ради, Печенізького району, Харківської області та копії Схеми розміщення земельної ділянки в садівничому товаристві УЮТ вбачається, що земельна ділянка № НОМЕР_1 знаходиться поряд (межує) із лісосмугою СТ УЮТ (а.с. 32-33, 73).

Також згідно довідок голови правління СТ УЮТ вих. № 01/2018 та вих. № 2/2018 від 29.01.2018 року зазначено, що ОСОБА_1 є членом садівничого товариства УЮТ і в його користуванні знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,06 га. Окрім того, правління СТ УЮТ підтверджує, що гр. ОСОБА_1 користується земельною ділянкою НОМЕР_1 , яка не приватизована і належить СТ УЮТ , згідно з Державним актом на право користування землею Б № 047541 1989 року і Статуту СТ УЮТ (а.с. 76, 77 том 1).

Листом Державної екологічної інспекції у Харківській області №4702/01-22/05-14 від 27 листопада 2018 року повідомлено, що згідно з додатком № 1 такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665 (з урахуванням індексації такс 2018 року), розмір шкоди, завданої знищенням дерев згідно з актом від 15 червня 2017 року комісії Печенізької районної державної адміністрації, становить 19 920 гривень 97 копійок. Водночас, наголошено на тому, що у разі визнання знесених дерев сухостійними, слід застосовувати примітку 2 додатку № 1 вказаних такс, а саме: зменшення вдвічі розмір заподіяної шкоди. (а.с. 182 том 1).

Як роз`яснив Верховний Суд України в абз. 2 пункту 12 Постанови Пленуму від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із положеннями частини другої статті 22, статті 19 ЗК України багаторічні насадження це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно із частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Таким чином, багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт відносин права власності на земельну ділянку, оскільки насадження та земельна ділянка під ними є одним цілим об`єктом - земельною ділянкою, яка у відповідності до статей 19, 22 ЗК України має назву - багаторічні насадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 січня 1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 січня 1995 р. відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом із тим, матеріали справи свідчать про те, що згідно довідки Держаного підприємства Чугуєво-Бабчанське лісове господарство від 29 червня 2017 року № 01-11/229, лісова смуга, яка розташована на території Печенізької селищної ради Печенізького району, СТ УЮТ , не входить до складу Державного лісового фонду, що підпорядкований лісгоспу, в зв`язку з чим встановити власника та завдану матеріальну шкоду не виявилось можливим.

Згідно листа-відповіді ДП Чугуєво-Бабчанське лісове господарство від 14.09.2017 року вих. № 01-11/354 повідомлено, що посадові особи лісгоспу не мають законних підстав для обрахунку збитку нанесеного в наслідок незаконного порубу 4 дерев ясеня на території СТ УЮТ , так як дана ділянка розташована за межами території Державного лісового фонду.

Як вбачається з копії викопіювання з кадастрової карти (плану) земельної ділянки на території Печенізької селищної ради, Печенізького району, Харківської області та копії Схеми розміщення земельної ділянки в садівничому товаристві УЮТ , земельна ділянка № НОМЕР_1 знаходиться поряд (межує) із лісосмугою СТ УЮТ .

Також згідно довідок голови правління СТ УЮТ вих. № 01/2018 та вих. № 2/2018 від 29 січня 2018 року ОСОБА_1 є членом садівничого товариства УЮТ і в його користуванні знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,06 га, користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 , яка не приватизована і належить СТ УЮТ , згідно з Державним актом на право користування землею Б № 047541 1989 року і Статуту СТ УЮТ .

Як пояснили в судовому засіданні першої інстанції свідки ОСОБА_1 пиляв гілки та дерева в лісосмузі СТ УЮТ , що межує з його ділянкою НОМЕР_1 . В журналі чергування від 23 березня 2017, 31 березня 2017 року року містяться записи про те, що ОСОБА_1 пиляв гілки та дерева в посадці.

ОСОБА_1 не заперечував, що спиляв дерева в лісосмузі, яка знаходиться між ділянками, які надані в постійне користування СТ УЮТ площею 7 га та 20,19 га, при цьому жодного живого дерева він не спилював.

Також згідно листа Печенізької районної державної адміністрації Харківської області розглянувши заяву ОСОБА_1 від 21 травня 2019 року щодо незаконної вирубки дерев в лісосмузі, яка знаходиться між земельними ділянками садового товариства УЮТ Печенізька районна державна адміністрація повідомила, що 28 травня поточного року було проведено виїзне засідання районної комісії З питань організації робіт по проведенню оглядів за лісосмугами та лісовими насадженнями на території району та складено акт. (а.с. 223 том 1).

Доводи ОСОБА_1 також підтверджуються актом обстеження лісосмуги на території Печенізької селищної ради, в якому зазначено, що лісосмуга знаходиться між ділянками, які надані в постійне користування СТ УЮТ площею 7 га та 20,19 га. Це підтверджується також Генеральним планом СТ УЮТ , на якому позначена зелена смуга як державна смуга . (а.с. 224 том 1)

За таких обставин, насадження не знаходилися на земельних ділянках, які надані в постійне користування СТ УЮТ площею 7 га та 20,19 га, зокрема земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,06 га, яка належить СТ УЮТ , згідно з Державним актом на право користування землею, та знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , що є членом садівничого товариства УЮТ .

Відтак такі насадження не можна вважати складовою частиною земельної ділянки, одним цілим об`єктом - земельною ділянкою в розумінні статей 19, 22, 79 ЗК України, оскільки спилені дерева знаходились в лісосмузі між земельними ділянками садового товариства УЮТ . Доказів перебування насаджень на балансі садівничого товариства матеріали справи також не містять.

Таким чином, доводи позовної заяви про спричинення ОСОБА_1 майнової шкоди СТ УЮТ не знайшли свого підтвердження.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.(Ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, про відсутність порушеного права СТ УЮТ відповідачем ОСОБА_1 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 17520,65 грн.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн є похідними від основних вимог, тому також задоволенню не підлягають.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд враховує вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

За таких обставин рішення суду не може вважатись законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з садівничого товариства УЮТ на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2784 грн 20 коп (2400 грн за подання апеляційної скарги + 384,20 грн за заяву про перегляд заочного рішення) у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Печенізького районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року скасувати. Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову садівничого товариства УЮТ в особі ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої знищенням майна - відмовити.

Стягнути з садівничого товариства УЮТ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2784 грн 20 коп у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку тільки у випадках, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 лютого 2020 року.

Головуючий - І.О. Бровченко

Судді : С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук