Постанова

від 20.02.2020 по справі 925/510/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 925/510/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Студенця В.І., Кушніра І.В.,

секретар судового засідання: Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (колегія суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий, Куксов В.В., Кравчук Г.А.) та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.07.2019 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"

про стягнення коштів

за участю: позивача: Ясинецький О.А. (керівник), відповідача: Нор А.Г. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю Скайсіті - груп (далі - позивач) просило з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (далі - відповідач) 1 390 032,00 грн боргу за договором.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані заборгованістю відповідача за виконані позивачем підрядні роботи за договором про надання послуг з ремонту під`їзних шляхів від 06.05.2014 №156/06-01 відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2014 №СГ-0000504 і № СГ-0000505.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.07.2019 провадження у справі закрито. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23 888,08 грн судового збору та 79 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 вказану ухвалу господарського суду скасовано в частині присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та прийнято в цій частині нове судове рішення про відмову у їх стягненні. Викладено резолютивну частину ухвали в частині розподілу судових витрат в іншій редакції. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23 888,08 грн судового збору та 55 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині закриття провадження ухвалу залишено без змін.

2.3. Судові рішення в частині закриття провадження мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив перерахування суми боргу на рахунок, відкритий на ім`я позивача, борг сплачений позивачу як юридичній особі, тому у суду відсутні підстави для неврахування доказів відповідача щодо сплати цієї заборгованості.

В частині судових витрат суд першої інстанції вирішив, що витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу позивача слід стягнути з відповідача, оскільки спір між сторонами виник з вини відповідача, який розрахувався із позивачем після порушення провадження у справі.

Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції про покладення на відповідача судових витрат позивача, проте на підтвердження його вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу за актом приймання-передачі послуг на суму 24 000,00 грн позивачем не було надано доказів його оплати, тому в цій частині стягнення судових витрат на користь позивача є безпідставними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. В скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі постанову та ухвалу і винести нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

3.2. Так скаржник посилається на те, що судами було прийнято рішення, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки встановлено, що оплату було здійснено на користь третіх осіб, які використовували реквізити позивача, в період коли відповідач знав про факт рейдерського захоплення компанії позивача. Всі договори з моменту незаконного захоплення компанії позивача, у тому числі відкриття банківського рахунку є нікчемними в силі ст.228 Цивільного кодексу України. Судовим рішення в іншій справі встановлено, що в період з 09.08.2018 по 17.04.2018 юридична особа - позивач перебував під контролем невстановлених осіб, що здійснили його рейдерське захоплення. Не доведено, що кошти, сплачені відповідачем, надійшли позивачу і надійшли вони на рахунки, відкриті позивачем, що необхідно було зробити відповідно до постанови Верховного Суду від 24.01.2019 в даній справі.

3.3. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення. Відповідач зазначає, що суди прийняли законні і обґрунтовані рішення. В договорі сторони не вказували конкретний рахунок, на якій слід було сплатити борг. Рахунок, на який було сплачено борг, і на даний час належить позивачу та не закритий останнім. Банк зобов`язаний ідентифікувати клієнтів для відкриття рахунку. У разі завдання збитків позивачу діями третіх осіб, належним способом захисту прав останнього буде пред`явлення позову про стягнення збитків до таких третіх осіб.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як встановлено судами, 06.05.2014 між сторонами був укладений договір №156/06-01 на виконання послуг з ремонту під`їзних шляхів (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався у встановлений даним договором строк виконати ремонт під`їзних шляхів відповідно з вимогами наданої відповідачем документації на виконання робіт і наданої ним концепції пристрою об`єкта. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти результат виконаних позивачем робіт по акту приймання - передачі і оплатити виконані роботи згідно умов даного Договору.

Предметом спору є розрахунки за виконані позивачем підрядні роботи по Договору.

Порядок здійснення оплати сторонами встановлений у розділі 5 Договору, відповідно до якого відповідач мав протягом 20 банківських днів з моменту прийняття робіт перерахувати кошти на банківський рахунок позивача.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт №СГ-0000504 і № СГ-0000505 від 30.06.2014 на загальну суму 607 404,00 грн та №СГ-0000502 на суму 425 640,00 грн і №СГ-0000503 на суму 356 988,00 грн від 30.06.2014 позивач виконав, а відповідач прийняв виконані ним роботи, які передбачені умовами Договору. Загальна сума за вказаними актами становить ціну позову - 1 390 032,00 грн. Вказані обставини визнаються обома учасниками справи.

За доводами позивача відповідач не розрахувався за вказані роботи в загальній сумі 1 390 032,00 грн.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ним в повному обсязі здійснені розрахунки за Договором №156/06-01 виконання послуг по ремонту під`їзних шляхів від 06.05.2014 у загальній сумі 1 390 032,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.10.2016 №1089 на суму 9 900,00 грн, №1094 на суму 460 044,00 грн, №1095 на суму 460 044,00 грн, №1096 на суму 460 044,00 грн, у зв`язку із чим на даний час фактично відсутній предмет спору у даній справі.

Відповідно до п.5.3 Договору оплату послуг замовник мав здійснити протягом 20 банківських днів з моменту прийняття робіт, перерахувати кошти на банківський рахунок підрядника.

При цьому, Договір не містить умов щодо порядку сплати вартості виконаних робіт, зокрема, не містить інформації щодо сплати у певний спосіб чи за спеціальним порядком.

Отже, сторони Договору не передбачили конкретного рахунку, на який відповідач мав сплатити кошти за надані послуги.

Заперечуючи проти отримання коштів позивач наполягає, що у період з 2014 року і дотепер позивач має відкритим лише один відкритий рахунок № НОМЕР_1 в АТ ТАСкомбанк , МФО 339500 і саме цей рахунок був зазначений у Договорі на виконання підрядних робіт, куди і мав перерахувати кошти відповідач.

Водночас, судами встановлено існування інших банківських рахунків, зокрема, рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий у відділенні Акціонерного товариства КБ Приватбанк у м.Києві.

Також судами взято до уваги заява свідка у справі - генерального директора відповідача Бевзи Василя Трохимовича, в якій свідком надані пояснення щодо питань пов`язаних з виконанням сторонами Договору з ремонту під`їзних шляхів №156/06-01, зокрема, щодо оплати вартості виконаних робіт. Так, за поясненнями свідка у жовтні 2016 року він зустрівся з власником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп" Дуровим В.А., який на підтвердження своєї особи і своїх повноважень показав паспорт, Протокол Загальних зборів товариства, наказ про призначення його на посаду та відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Під час зустрічі директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп" Дуров В.А. надав для розрахунку за виконані за договором роботи реквізити рахунку № НОМЕР_2 у філії Київсіті ПАТ КБ Приватбанк , пообіцявши у випадку сплати вартості виконаних робіт не висувати додаткових майнових вимог та взяти на себе судові витрати у справі №925/510/15. На вказаний Дуровим В.А . рахунок платіжними дорученнями від 27.10.2016 №1089 на суму 9 900,00 грн, №1094 на суму 460 044,00 грн, №1095 на суму 460 044,00 грн, №1096 на суму 460 044,00 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" сплатило свою заборгованість, яка є предметом розгляду у справі №925/510/15.

Проте, позивач стверджує, що зазначений рахунок на який був перерахований відповідачем борг за Договором, відкритий на підставі підроблених документів, особою, що не мала відповідних повноважень діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп".

В той же час, згідно за інформацією, наданою керівником з питань корпоративного бізнесу Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , яка міститься у листі №54-1-0/1080 від 06.05.2019, відповідачем 27.10.2016 та 28.10.2016 були здійсненні платежі на користь позивача (ТОВ "Скайсіті-груп") за платіжними дорученнями №1089, №1094, №1095, №1096. Отримувачем за вказаним платежами є Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп", рахунок отримувача НОМЕР_2 , банк отримувача - філія Київсіті ПАТ КБ Приватбанк м.Київ, вказані платежі не поверталися банком без виконання.

Крім того, згідно з виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період 01.10.2016 до 31.01.2017, 28 та 28 жовтня 2016 відповідачем було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп" (позивачу) чотири платежі на загальну суму 1 390 092,00 грн, як плату за виконані роботи, згідно з договором №156/06-01 від 06.05.2014. Також виписка по рахунку № НОМЕР_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп" містить інформацію і щодо інших платежів, які були проведені по цьому рахунку, зокрема, позивачем за іншим зобов`язаннями та і іншими його контрагентами.

4.2. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, підстав вважати, що відповідачем було виконано своє зобов`язання з оплати договору підряду неналежним чином, немає з огляду на надходження коштів на банківський рахунок, що був відкритий на ім`я позивача.

Відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється, зокрема, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки (ч.1). Банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема, клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку (ч.2). У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються) (ч.5).

Позивач в касаційній скарзі посилається на нікчемність договору банківського рахунку на підставі статті 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2).

При кваліфікації правочину за вказаною статтею має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо незаконного заволодіння майном, тощо.

Разом з тим, із встановлених судами обставин справи не вбачається, що договір банківського рахунку був укладений між банком і особою, що визнана винною з наміром незаконного заволодіння майном, як і не встановлено, що вказані кошти не були набуті позивачем як юридичною особою.

Щодо фактів, встановлених у справі Господарського суду міста Києва №910/23290/17, про підробку підпису продавця корпоративних прав, за якими право управління компанією позивача перейшло іншій особі, то ці обставини були досліджені судами і їм надано належну юридичну оцінку. Із встановлених судами обставин справи та доводів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається що вказані обставини, що були встановлені у справі 910/23290/17, дають правові підстави для висновку про наявність умислу на незаконне заволодіння спірними коштами. Вказані питання повинні досліджуватись в рамках кримінального провадження і всі завдані позивачу збитки у зв`язку з діяльністю такої особи можуть відшкодуватись після встановлення фактів, зокрема, незаконного привласнення коштів, що призначались позивачу як юридичній особі. Крім того, в залежності від встановлених у кримінальному провадженні судом обставин судове рішення у даній справі може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.

4.3. Згідно п.2 ч.1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідачем в процесі розгляду справи було сплачено суму боргу на рахунок позивача як юридичній особі - позивачу у справі, у зв`язку з чим між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

4.4. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками суду апеляційної інстанції .

Враховуючи викладене, а також з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України, колегія суддів касаційного суду вважає, що суди порушень норм права не припустились.

4.5. Згідно ч.1 статті 311 цього Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (ч.2). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.3).

4.6. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.7. За вказаних обставин підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайсіті-груп" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі Господарського суду міста Києва № 925/510/15, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді В.І. Студенець

І.В. Кушнір