Рішення

від 06.02.2020 по справі 640/20778/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року м. Київ № 640/20778/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Садоховій В.С. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" доОфісу великих платників податків Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 0005101401,

за участю представників:

позивача - Гостищевої Н.В., Калініченко М.В.,

відповідача - Лазоришина Я.Т.

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 лютого 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (далі - АТ Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської ) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 0005101401.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в Акті щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, вважає їх необґрунтованими, помилковими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, позивач зазначає, що на підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ ІС-Буд ним контролюючому органу під час перевірки було надано належним чином оформлені первинні документи, які складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні та свідчать про реальність здійснення між ними господарських операцій.

При цьому, на думку позивача, твердження податкового органу про невідповідність ТТН, складених на виконання вказаних господарських операцій вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24.05.95 р. №88, з підстав відсутності на деяких з них печатки підприємства, оскільки наявність помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, на думку позивача, не може бути підставою для застосування до позивача відповідальності за порушення податкового законодавства, шляхом збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, посилання контролюючого органу на протокол допиту директора його контрагента.

Зокрема, позивач звертає увагу, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, тобто до винесення рішення в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.

Поряд з цим, позивач звертав увагу на те, що можливі порушення податкового та іншого законодавства з боку посадових осіб контрагентів не можуть бути підставою для висновку про аналогічні порушення з боку позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовче засідання.

28 листопада 2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

04 грудня 2019 року АТ Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджувався з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

12 грудня 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" зареєстроване Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією від 16.01.1995 № 10681050012001947, місцезнаходження платника податків: 01013, Голосіївський р-н, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7.

Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" взято на облік в контролюючих органах 01.07.1997 року та станом на час перевірки перебувало на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

23 липня 2019 року на підставі направлень від 25.06.2019 за № 562 та від 25.06.2019 № 563 відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1, п.78.4 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.06.2019 №1349, проведена позапланова виїзна документальна перевірка AT Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської (код ЄДРПОУ 5523398) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Іс-Буд (код ЄДРПОУ 39149621) за період з березень - жовтень 2017 року - показників декларацій з податку на додану вартість, за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено Акт № 2264/28-10-14-01-03/5523398.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення AT Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської п. 5, п.7 П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 578 167 гривень, в тому числі: - за 2017 у розмірі 1 578 167 гривень.

30 липня 2019 року AT Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської подано до Офісу ВПП ДФС України заперечення на Акт перевірки від 23 липня 2019 року № 2264/28-10-14-01-03/5523398, які останнім листом від 08 серпня 2019 року за № 38912/10/28-10-14-01-03-12 залишено без задоволення, а висновки Акту - без змін.

09 серпня 2019 року відповідачем на підставі висновків Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 005101401, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України AT Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 972 709, 00 грн., в тому числі 1 578 167, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 394 542, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Державної фіскальної служби України №5842/6/99-00-08-05-02 від 17.10.2019 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а вказані вище податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням позивач їх оскаржив до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 23.1 , 23.2, 23.3, 23.4 статті 23 Податкового кодексу України визначено , що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

У випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.

У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Згідно вимог п.п. 134.1.1. п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

За змістом п. 5 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999р. № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно із п. 7 П(С)БО 15 Дохід , визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

-дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

-чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

-інші операційні доходи;

-фінансові доходи;

-інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до частини 1 статті 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку відповідних сум до витрат необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг) та його оплати, а також наявність ділової мети отримання товару, пов`язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом під час розгляду даної справи встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 AT ЗЗБК ім. Ковальської задекларовано в рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 1 825 590 544 грн.

Також, матеріалами справи встановлено, що АТ Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської у перевіряємий період мало господарські взаємовідносини з ТОВ Іс-Буд на підставі укладених договорів поставки від 01.06.2016 року № 780, від 13.06.2017 року № 963, від 20.06.2017 року № 967, від 22.08.2017 року № 1003, від 01.10.2017 року від 1027, від 24.10.2017 року № 1033, за умовами яких Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю замовлений товар, відповідно до прайс - листа Постачальника, (далі - товар) на об`єкт, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити оплату на умовах даного Договору. Предметом поставки є товар згідно попереднього замовлення.

Відповідно до п. 2 вказаних Договорів ціна, кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках Покупця, рахунках - фактурах Постачальника та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових). Загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості, згідно видаткових накладних та товарно - транспортних накладних.

Відповідно до п. 5 вказаних Договорів поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010 року, з врахуванням особливостей встановлених цим Договором. У разі виникнення розбіжностей між текстом Договору та термінологією Інкотермс , перевага надається тексту Договору. Поставка товару може здійснюватися Постачальником на умовах EXW або FCA. При поставці товару на умовах поставки EXW товар передається Покупцю зі складу Постачальника та Покупець самостійно власним автотранспортом доставляє товар до місця призначення. При даних умовах поставки Покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару зі складу Постачальника до місця призначення. При поставці товару на умовах поставки FCA товар передається Постачальником перевізнику, що здійснює свою діяльність на підставі окремого укладеного договору з Постачальником, для доставки автомобільним транспортом Покупцю до місця призначення. При даних умовах поставки Покупець зобов`язаний відшкодувати Постачальнику вартість доставки товару. Під час поставки товару на умовах поставки FCA приймання товару здійснюється на складі (місці призначення) Покупця.

Дані договори від імені AT ЗЗБК ім. Ковальської підписано бухгалтером ОСОБА_42 та від імені ТОВ ІС - БУД - директором ОСОБА_40 .

В рамках виконання вказаних договорів поставки AT ЗЗБК ім. Ковальської укладено окремі договори перевезення вантажу з наступними перевізниками: ПП "Автомікс-Спецтранс", ПП "Віво", ПП ОСОБА_2 договір від 03.01.2017 року № 2017-05, СПД ОСОБА_3 договір від 03.01.2017 року № 2017-06, СПД ОСОБА_4 договір від 03.01.2017 року № 2017-03, СПД ОСОБА_5 договір від 03.01.2017 року № 2017-04, СПД ФО ОСОБА_6 договір від 03.01.2017 року № 2017-09, СПД ОСОБА_7 , ТОВ "Автобудкомплекс-К", ТОВ "Бетон Автотрейд" договір від 03.01.2017 року № 2017-36, ТОВ "Бетон Плюс", ТОВ "ВК Сервіс" договір від 03.01.2017 року № 2017-38, ТОВ "ВП Столиця Сервіс" договір від 03.01.2017 року № 2017-47, ТОВ "Корвет" договір від 03.01.2017 року № 2017-15, ТОВ "Лідер Транс Груп", ТОВ "Кар`єр Транс Сервіс", ТОВ "Оріон-Транс" договір від 01.05.2017 року № 2017-53, ТОВ "Олпа Девелопмент", ТОВ "Спецтранс Сакура", ТОВ Прогрес Компані , ФОП ОСОБА_8 , ТОВ "Старт Авто", ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 договір від 03.01.2017 року № 2017-33, ФОП ОСОБА_11 договір від 03.01.2017 року № 2017-32, ФОП ОСОБА_12 договір від 03.01.2017 року № 2017-17, ФОП ОСОБА_13 договір від 03.01.2017 року № 2017-29, ФОП ОСОБА_14 договір від 03.01.2017 року № 2017-41, ФОП ОСОБА_15 договір від 03.01.2017 року № 2017-07, ФОП ОСОБА_16 договір від 03.01.2017 року № 2017-39 , ФОП ОСОБА_17 договір від 03.01.2017 року № 2017-50, ФОП ОСОБА_18 ,ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 договір від 03.01.2017 року № 2017-26, ФОП ОСОБА_22 договір від 03.01.2017 року № 2017-14, ФОП ОСОБА_23 договір від 03.01.2017 року № 2017-18, ФОП ОСОБА_24 договір від 03.01.2017 року № 2017-27, ФОП ОСОБА_25 договір від 03.01.2017 року № 2017-30, ФОП ОСОБА_26 договір від 03.01.2017 року № 2017-43, ФОП ОСОБА_27 договір від 03.01.2017 року № 2017-40, ФОП ОСОБА_28 ,ФОП ОСОБА_29 договір від 03.01.2017 року № 2017-35, ФОП ОСОБА_30 , ФОП ОСОБА_31 , ФОП ОСОБА_32 ,ФОП ОСОБА_33 , ФОП ОСОБА_34 ,ФОП ОСОБА_35 договір від 03.01.2017 року № 2017-20, ФОП ОСОБА_36 договір від 03.01.2017 року № 2017-28, ФОП ОСОБА_37 договір від 03.01.2017 року № 2017-13, ФОП ОСОБА_38 договір від 03.01.2017 року № 2017-22, ФОП ОСОБА_39 договір від 03.01.2017 року №2017-10.

На виконання умов вказаних договорів поставки між AT ЗЗБК ім. Ковальської та ТОВ Іс - Буд та ТОВ Іс - Буд складено акти виконаних робіт.

Також AT ЗЗБК ім. Ковальської було виписано на адресу ТОВ Іс - Буд видаткові накладні на реалізацію товарів та надання транспортних послуг, які складено у зведені накладні.

Факт оплати за вказаними Договорами підтверджується виписками за банківським рахунком позивача, а доставка товару - товарно-транспортними накладними.

Під час розгляду даної справи, позивачем також на доведення реальності здійснення господарських операцій з ТОВ Іс - Буд надано копії довіреностей, виданих ТОВ Іс - Буд на отримання ТМЦ.

За результатами дослідження копій вище перелічених первинних та інших документів судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.

У той же час, як встановлено з Акту перевірки, перевіркою повноти визначення задекларованих AT ЗЗБК ім. Ковальської показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 встановлено їх заниження на загальну суму 8 767 592 грн.

Контролюючим органом було встановлено, що укладені договори між AT ЗЗБК ім. Ковальської та ТОВ Іс - Буд не опосередковувалися реальним виконанням операції, яка становить його предмет.

Фактично AT ЗЗБК ім. Ковальської , на думку контролюючого органу, здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції із вищезазначеним контрагентом покупцем та всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704.

Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої мас бути дійсний рух певного активу.

Підставою для вказаних висновків стала наявна інформація в Єдиному реєстрі податкових накладних, в АІС Суб`єкти фіктивного підприємництва щодо наявності ознак ризиковості ТОВ Іс - Буд , протокол допиту засновника та керівника, а також у зв`язку з відсутністю підтвердження транспортування товару, дефектністю первинних документів, відсутністю ланцюга подальшої реалізації товарів отриманих від AT ЗЗБК ім. Ковальської .

Зокрема, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що згідно інформації, що міститься в АІС ПОДАТКОВИЙ БЛОК ТОВ Іс - Буд перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з 26.03.2014 року з обліковим станом 0 - платник податків за основним місцем обліку; свідоцтво платника ПДВ № 200170731 від 01.05.2014 року; основний вид діяльності - 41.20 - будівництво житлових і нежитловий будівель; керівником та головним бухгалтером ТОВ Іс-Буд є ОСОБА_41 (код НОМЕР_1 ); згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) ТОВ Іс -Буд чисельність працівників - 6 чол.

Також встановлено, що повідомлення за формою №20-ОПП щодо наявності об`єктів оподаткування до ДПІ за основним обліком не подавались, що дало контролюючому органу для встановлення висновку про відсутність на підприємстві власного майна (земельні ділянки, офіси, склади та інше), передбачено статтею 63 ПКУ.

Згідно АІС СФП встановлено, що ТОВ Іс - Буд внесено 27.06.2017 року до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва як СГ, що зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінасово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників, про що свідчить протокол допиту директора ТОВ Іс - Буд ОСОБА_40 від 05.01.209 року.

У той же час, суд зазначає, що, окрім зазначеної в Акті перевірки інформації контролюючим органом, всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При цьому, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Щодо наявності протоколу допиту свідка у кримінальному провадженні, суд зазначає, що відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки, не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

При цьому, суд звертає увагу, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ Іс - Буд відсутня.

Отже, факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що не може бути також беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій і посилання відповідача на недоліки, які наявні в ТТН на транспортування товару, з огляду на наступне.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів, на думку суду, є безпідставними, оскільки вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Також, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №826/13058/15, суд зазначив: товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі .

Суд зазначає, що відсутність ТТН та неналежне їх оформлення не може бути самостійною підставою для того, щоб вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, суд зазначає, що відсутність печаток та підписів перевізника у товарно-транспортній накладній, жодним чином не впливає на значення такого документу як доказу транспортування товару.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 20 червня 2018 року у справі №808/481/17, від 14.02.2019 року по справі № 826/19419/13-а, від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 21 серпня 2018 року у справі №П/811/2816/15.

Суд також зазначає, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов`язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Водночас, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Іс - Буд здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано суму у розмірі 8 767 592, 00 грн. в рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, відсутні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 09 серпня 2019 року № 00051014013 підлягає скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (код ЄДРПОУ 05523398">05523398, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 09 серпня 2019 року № 00051014013.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 39440996, 04116, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (код ЄДРПОУ 05523398">05523398, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.02.2020 року.