Рішення

від 08.11.2019 по справі 761/36887/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36887/18

Провадження № 2/761/2430/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Пірак М.В.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Шигімагіна В.О.,

представника третьої особи Лисенко М.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб , Філії Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово державного реєстратора Петришина Василя Михайловича, третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним державної реєстрації прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 25 жовтня 2007 року, між Закритим акціонерним товариством Міжнародний іпотечний Банк , правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство Платинум Банк було укладено Договір про іпотечний кредит № 1.07101751. Відповідно до умов договору банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 62 000,00 доларів США 00 центів, на строк користування 180 (місяців, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 10,5 % річних, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені Договором. Також на виконання виконання положень Кредитного договору, між ЗАТ Міжнародний іпотечний Банк , як Іпотекодержателем та позивачами які спільно виступили як Іпотекодавець, укладено Іпотечний договір № 1.07101751 (, посвідчений Малиновською О.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25 жовтня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3652. Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджуєтеся Договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 24 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маліновською О.Ю. Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 542 786,13 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України, на день укладання цього Договору складає 107 482, 22 долари США. 14 березня 2018 року на підставі договору №107К про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за договором про іпотечний кредит № 1.07101751 від 25 жовтня 2007 року та додатковими угодами до нього, а також іпотечним договором № 1.07101751 від 25 жовтня 2007 року перейшло до ТОВ Перший Інвестиційний Клуб . 16.03.2018 р. за вих. № 95, ТОВ Перший Інвестиційний Клуб , разом з повідомленням про відступлення прав вимоги надіслано вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит в сумі 16 662,23 доларів США. 11.04.2018 р. відповідач отримав лист-відповідь на вимогу № 95 від 16.03.2018 про неможливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Разом з тим, 04.09.2018 р. позивачами отримано лист-вимога про виселення з приміщення, вих.235 від 03.09.2018 року, в якому ТОВ Перший Інвестиційний Клуб повідомлено, що з 27.08.2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , Філії на підставі рішення № 42704073 Філії КП Київської обласної ради Готово . Перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстрація якого відбулась 21.08.2018 15:25:03 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.08.2018 11:36:37 індексний номер 42704073. є незаконним, а тому зазначене рішення та запис про право власності № 27641015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно повинне бути скасоване судом, як таке, що суперечать закону та договору іпотеки. За таких обставин, зважаючи на положення Цивільного кодексу України, Закону України Про іпотеку , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті позивачі просясять суд визнати недійсною з моменту вчинення державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42704073 від 21.08.2018 15:25:0316:41:09 про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 2 (двох) житлових кімнат загальною площею 44,7 кв. м., жилою площею 29,7 кв. м. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

22.10.2018 р. відкрито провадження по даній цивільній справі та з огляду на положення ст.ст. 19,274 ЦПК України вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від представника ТОВ Перший інвестиційний клуб надійшов відзив на позов де зазначено наступне. Іпотечним договором № 1.07101751 від 25.10.2007 р. було передбачено застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 3.3 договору). На таку обставину звертає увагу і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 р. у справі № 554/14813/15-ц. Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 13.06.2018 р. у справі № 645/5280/16. При державній реєстрації права власності на предмет іпотеки ТОВ Перший інвестиційний клуб державному реєстратору подано копію письмової вимоги про усунення порушень та повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит, копію зворотного повідомлення про отримання вимоги. Державна ж реєстрація права власності відбулась псля спливу 30 днів з моменту отримання іпотекодавцями вимоги про усунення порушення. Аргумент позивачів щодо порушення положень Закону України України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті спростосується практикою Верховного Суду, зокрема, як це визначено у постанові від 13.06.2018 р. у справі № 645/5280/16. Звернення стягнення на предмет іпотеки, що є предметом даного спору, шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не в примусовому порядку, оскільки позивачі надали згоду на перехід права власності на нерухоме майно. Сама ж державна реєстрація права власності є лише підтвердженням юридичного факту набуття Товариством права власності , яке слідує з правочину про відступлення права вимоги.

У відповідь на відзив позиввачі вкаали наступне. Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 8) гарантує кожній особі окрім інших прав право поваги до її житла. Воно охоплює право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Як зазначав Європейський суд з прав людини, втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла іншого рішення від 13 травня 2008 року у справі МакКенн проти Сполученого Королівства (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50). Позивачам було надано грошові кредитні кошти у валюті, а саме в доларах США, в якості забезпечення виконання зобов`язання в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2 , яка є єдиним місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому на вказану квартиру поширюється дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , що виключає звернення примусового стягнення на вказану квартиру, яке відбулось без згоди власників. Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 465/1310/17 від 31 жовтня 2018 року, мораторій на стягнення квартир за іпотечним боргом у валюті розповсюджується і на позасудовий порядок виконання умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору. Верховний Суд пояснив, що мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, але може бути підставою відмови нотаріусом здійснити державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі договорів. У даному спорі іпотекодержатель у позасудовому порядку на дату розгляду спору набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавця та майнових поручителів без їх згоди як власників. Спірна квартира, що є предметом іпотеки, є єдиним житлом не тільки для Позивачів, членів їх сімей, а й для двох малолітніх дітей Позивачів , його дочок - ОСОБА_5 , 2009 року народження та ОСОБА_6 , 2015 року народження. При здійсненні незаконної державної реєстрації права власності на квартиру, Відповідачами не було враховано факту наявності малолітніх дітей в позивачів, їх проживання в квартирі, яка є єдиним житлом для дітей, порушення прав дітей внаслідок звернення стягнення на квартиру, порушення положень вищевказаних Законів, що захищають права дітей, відсутність згоди органу опіки та піклування на вчинення такого правочину.

Державний реєстратор філії Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово Петришина В.М. не скористався правом надати відзив на позовну заяву.

У зв`язку із посиланням позивачів на порушення прав неповнолітніх дітей, в судовому засіданні вирішено питання про участь у справі представника Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в якості третьої особи.

Так, представник третьої особи подав пояснення по справі. Зазначив, що Служба підтримує заявлені вимоги. 09.10.2019 р. комісією Служби у справах дітей та сім`ї ШРДА з`ясовано у квартирі, яка є предметом спору проживають двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Право власності на квартиру за відповідачем було зареєстровано в порядку примусового (без надання власниками згоди) звернення стягнення на неї в період дії мораторію на примусове відчуження житла - всупереч положенням Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Крім того, реєстрація права власності відбулась в порушення положень наказу Мінюсту України Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - за відсутності згоди органу опіки та піклування. Спірна квартира є єдиним житлом не тільки для позивачів, а і для малолітніх дітей і відповідно до приписів Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей для вчинення будь - яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке, або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органу опіки та піклування. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересам особи, яка зазнає такого втручання. Отже має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами , які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обгрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20.10.2011 р., Кривенький проти України від 16.02.2017 р.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивачів в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити в повному обсязі.

Представник ТОВ Перший Інвестиційний Клуб просив відмовити у задоволенні позові в повному обсязі.

Державний реєстратор Філії Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово Петришин Василь Михайлович в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи зазначив, що підтримує позов та просить задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази та надавши їм належну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Встановлено і не заперечується сторонами, що 25 жовтня 2007 року, між Закритим акціонерним товариством Міжнародний іпотечний Банк , правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство Платинум Банк та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено Договір про іпотечний кредит № 1.07101751.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно п. 1.1. договору, Кредитор надає позичальнику грошові кошти в сумі 62 000,00 доларів США на строк користування 180 місяців, а Позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 10,5 процентів річних, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені Договором.

Відповідно п. 1.2. Кредитного договору, Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: придбання квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно п. 5.1. Кредитного договору, забезпеченням виконання Позичальника перед Кредитором, в тому числі щодо повернення Кредиту, сплати процентів за його користування та виконання інших платіжних зобов`язань Позичальника за цим Договором, є житлова нерухомість, зазначена в п.1.2 цього Договору, яка передається в іпотеку за іпотечним договором, при цьому Позичальник зобов`язується укласти з Кредитором іпотечний договір одночасно з укладенням Сторонами цього Договору.

Згідно до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

На виконання зазначених положень Кредитного договору, між Закритим акціонерним товариством Міжнародний іпотечний Банк та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які спільно виступили як Іпотекодавець, 25.10.20107 р. було укладено Іпотечний договір № 1.07101751, посвідчений Малиновською О.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстровий за № 3652.

Відповідно п. 1.1. Договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджуєтеся Договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 24 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маліновською О.Ю.

Відповідно п. 1.2. Договору іпотеки, заставна вартість Предмету іпотеки за згодою Сторін становить 542 786,13 грн. , що за офіційним курсом Національного Банку України, на день укладання цього Договору складає 107 482, 22 доларів США.

Також встановлено і не оспорюється сторонами та обставина, що 14.03.2018 р. між ТОВ Платинум Банк та ТОВ Перший інвестиційний Клуб було укладено договір № 107К про відступлення права вимоги, за умовами якого, право вимоги за кредитним договором № 1.07101751 від 25.10.2007 р. та іпотечним договором 1.07101751 від 25.10.2007 р. перейшло до відповідача.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, відповідно до ст. 509 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, у зв`язку із укладанням зазначеного договору про відступлення права вимоги, представники ТОВ Перший Інвестиційний Клуб повідомляли позивачів про наявність заборгованості за договором про іпотечний кредит в сумі 16 662,23 долари США та 04.09.2018 р. повідомив іпотекодавців про те, що 27.08.2018 р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ТОВ Перший Інвестиційний Клуб на підставі рішення № 42704073 Філія комунального підприємства Київської обласної ради Готово м. Києва

Позивач ОСОБА_1 , представник позивачів вказують на те, що реєстрація права власності на іпотечне майно відбулась з численними порушеннями чинного законодавства України, а тому права власників підлягають захисту шляхом вказаним у позові.

З іншого боку, представник ТОВ Перший Інвестиційний Клуб вказує на те, що право власності на майно набуто Товариством у спосіб передбачений договором та з дотриманням відповідних норм матеріального права. Рішення прийняте державним реєстратором 27.08.2018 р. також цілком відповідає нормам чинного законодавства.

Приймаючи рішення по суті справи суд має наголосити на наступному.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, відповідно до ст. 80 ЦПК України.

За положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами договору іпотеки, а саме п. 2.5.2. у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов`язків, що передбачені кредитним та цим договором, іпотекодержавець має права звернути стягнення на предмет іпотеки.

При цьому сторони домовились про те, що звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису або рішення суду та вказали у п. 3.3., що останній є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом: організації продажу предмету іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем; продажу від свого імені предмету іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку ; прийняття предмету іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України Про іпотеку . При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як свідчать матеріали справи 27.08.2018 р. державним реєстратором Петришиним Василем Михайловичем, Філія комунального підприємства Київської обласної ради Готово міста Києва, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 427040 73 відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності , за яким право власності на предмет іпотеки кв. АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ Перший Інвестиційний Клуб .

Підстава виникнення права власності - договір про відступлення прав вимоги від 14.03.2018 р., видавник ПН КМНО Лісіцина Я.Б.; договір іпотеки № 1.07101751 від 25.110.2007 р., видавник ПНКМНО Маліновська О.Ю.; лист вимога ТОВ Перший Інвестиційний Клуб від 16.03.2018 р. Загальна площа об`єкту 44,7 кв. м., житлова площа 29,7 кв. м.

У постанові від 30.09.2019р по справі 910/10987/18 Верховним Судом, посилаючись на статті 546, 575 Цивільного кодексу України, статті 1, 3, 23, 33 Закону України Про іпотеку та статтю 12 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначено, що державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне визначення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ч. 1ст. 36 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями ч.ч. 2,3 вищенаведеної норми матеріального права (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Отже, вимоги чинного законодавства України в редакції, яка діяла на момент укладення договору іпотеки, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом буде або договір купівлі-продажу нерухомості або договір про задоволення вимог іпотекодержателя укладений на момент такого стягнення та викладені в угоді застереження про задоволення вимог іпотекодержателя без наявності окремого такого договору, посвідченого нотаріально не можуть бути підставою для реєстрації права власності на заставлене майно.

14 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/8068/16-ц, провадження № 61-5164св18 (ЄДРСРУ № 72243522) досліджуючи підстави та умови належності згоди іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), дійшов висновку, що в силу положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України Про іпотеку згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

11 квітня 2018 року Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №554/14813/15-ц (провадження №14-66 цс 18). Дійшла наступного висновку щодо форми договору про задоволення вимог іпотекодержателя: 39. Суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що сторони за договором іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку (підпункти 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки). Проте, як встановили суди, докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні. А тому прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним .

З огляду на вищенаведене, суд не може прийняти доводи представника відповідача, що набуття права власності на спірне майно шляхом прийняття відповідного рішення державним реєстратором відбулось з дотриманням норм законодавства України.

Також суд погоджується з твердженнями позивачів щодо порушення положень Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та звернення примусове стягнення заставного майна в період дії мораторію, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , протягом дії цього Закону:

не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як встановлено в судовому засідані позивачам було надано грошові кредитні кошти у валюті, а саме в доларах США, в якості забезпечення виконання зобов`язання в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2 .

При цьому під час розгляду справи не було отримано доказів, які б свідчили про наявність у позивачів іншого житла.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що нотаріус не може перереєструвати іпотечну квартиру за валютним кредитом протягом дії Закону Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (з 07.06.2014 і до набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті та порядок погашення курсової різниці).

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 465/1310/17 від 31 жовтня 2018 року, мораторій на стягнення квартир за іпотечним боргом у валюті розповсюджується і на позасудовий порядок виконання умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору.

Верховний Суд залишив в силі рішення першої інстанції, яким скасовано державну реєстрацію права власності на іпотечну квартиру, оскільки нотаріус фактично примусово стягнув майно на користь кредитора без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом про мораторій (спірна квартира підпадає під дію мораторію, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує 140 кв. м).

Верховний Суд пояснив, що мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, але може бути підставою відмови нотаріусом здійснити державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі договорів. У даному спорі іпотекодержатель у позасудовому порядку на дату розгляду спору набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавця та майнових поручителів без їх згоди як власників.

Крім того, заслуговують на увагу і твердження сторони позивача щодо наступного.

Спірна квартира, і це не було спростовано відповідачами, є єдиним житлом не тільки для позивачів, а й для двох малолітніх дітей Позивачів , його дочок - ОСОБА_5 , 2009 року народження та ОСОБА_6 , 2015 року народження.

На дану обставину звертав увагу під час розгляду справи і представник Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Статею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей передбачає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Як свідчать матеріали справи і не заеречується представником ТОВ Перший Інвестиційний Клуб , відповідний дозвіл щодо реєстрації права власності отримано не було.

При цьому суд не може покласти в основу рішення твердження представника відповідача щодо отримання права власності на підставі вчинення дії, а не правочину, оскільки відповідно до положень статті 33 Закону України Про іпотеку , звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон в редакції від 04 червня 2017 року, чинній на момент здійснення реєстраційної дії)державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Квартира, в якій проживає Позивач1 та Позивач2 , і яка є предметом Договору іпотеки розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином, згідно ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності на квартиру можлива лише шляхом звернення до будь-якого суб`єкта державної реєстрації в межах міста Києва.

Комунальне підприємство Київської обласної Ради Готово , яке є суб`єктом державної реєстрації, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , тобто як суб`єкт державної реєстрації акредитований за межами міста Київ та не має право здійснювати реєстраційні дії іншого адміністративного округу.

З оглядом на зазначене, державним реєстратором було проведено державну реєстрацію поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється його повноваження.

Аналогічний висновок щодо порушення державним реєстратором умов повноважень, зазначено у постанові ВС від 27.02.2018 №826/2693/17.

Постановою від 25 грудня 2015 року № 1127 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктами 8, 13 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком.

Згідно з пунктом 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені Законом № 1952-ІV (пункт 28 Порядку).

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Вказаний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права сформований Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року у справі № 21-357а14 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-121а15.

Передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36 і 37 Закону України Про іпотеку є виключно способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. (Постанова ВП ВС від 21 березня 2018року у справі №760/14438/15-ц (провадження№14-38цс18).

Аналогічні висновки зазначені у Постанові Великої Палати Верховного Суду України по справі 521/18393/16-ц від 24.04.2019 року.

Проте, матеріали справи н містять доказів, які свідчать про надання таких відомостей та відповідно перевірку реєстратором таких відомостей.

При здійсненні державної реєстрації державним реєстратором не було дотримання положення, викладене у ст. 20 Закону України Про державну реєстрацією прав на нерухоме майно щодо невідкладного повідомлення власника об`єкту нерухомого майна про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій , з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про повідомлення позивачів про надходження такої заяви.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, відповідно до ст. 15 ЦК України.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, як це визначено положеннями ст. 317 ЦК України.

При цьому за приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Беручи до уваги вищенаведене, з огляду на обставини встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати суд керується приписами ст. 141 ЦК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст. ст. 15,317,2391 ЦК України, Законом України Про іпотеку , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , Законом України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб , Філії Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово державного реєстратора Петришина Василя Михайловича, третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним державної реєстрації прав та їх обтяжень задовольнити.

Визнати недійсною з моменту вчинення державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42704073 від 21.08.2018 15:25:0316:41:09 про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 2 (двох) житлових кімнат загальною площею 44,7 кв. м., жилою площею 29,7 кв. м..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77, оф. 222, Код ЄДРПОУ 41058345) та державного реєстратора Петришина Василя Михайловича Філія Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово (01010, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 11, Код ЄДРПОУ40484392) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. з кожного.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перший Інвестиційний Клуб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77, оф. 222, Код ЄДРПОУ 41058345) та державного реєстратора Петришина Василя Михайловича Філія Комунального підприємства Київської обласної Ради Готово (01010, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 11, Код ЄДРПОУ40484392) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.11.2019 року.

Суддя