Постанова

від 18.02.2020 по справі 910/10501/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р. Справа№ 910/10501/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Євсікова О.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача - Сєров Є.І.,

від відповідача 1 - Мазур Г.І.,

від відповідача 2 - не з`явились,

від третьої особи - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 (повний текст рішення складено 04.11.2019 р.)

у справі №910/10501/19 (суддя Полякова К.В.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до :

1. Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв Олександр В`ячеславович

про стягнення 1777866,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення 1 777 866, 85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконних дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання судового рішення по справі № 910/13862/15 щодо списання з рахунку позивача на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" суми заборгованості в повному обсязі в розмірі 14 183 629,97 грн., незважаючи на часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 777 866, 85 грн., Публічному акціонерному товариству "Укpнaфта" було завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 року у справі №910/10501/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не позбавлений права на пред`явлення до виконання наказу суду повторно у межах встановленого строку, який станом на дату подання цього позову не закінчився, крім того посилання позивача на неможливість задоволення своїх вимог шляхом примусового виконання наказу від 14.04.2017 року у справі № 910/13862/15 та стягнення коштів з ТОВ "Інтербізнесконсалт" є передчасними, оскільки останнє не перебуває в стані припинення, а також позивачем не доведено неплатоспроможності вказаного товариства у встановленому порядку, що перешкодило би в подальшому виконання ним грошового зобов`язання перед позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішення Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 року, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не правильно застосував ст. 56 Конституції України та ст. 1174 Цивільного кодексу України. Зокрема на думку скаржника матеріалами справи підтверджено усі необхідні елементи для задоволення позову у цій справі. Також скаржник зазначає, що місцевий господарський суд послався на правову позицію Верховного Суду, яка є на його (позивача) думку свавільною, оскільки вона (правова позиція) не ґрунтується на нормах законодавства України, прямо суперечить положенням Конституції та Цивільного кодексу України. Окрім цього, на думку скаржника рішення суду першої інстанції засноване на припущені. Й наостанок скаржник вважає, що місцевим господарським судом порушено ч. 4, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в рішенні є посилання суду першої інстанції на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто на думку позивача зазначене посилання здійснено з власної ініціативи суду, що не може використовуватись з огляду на положення ч. 4, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 року у справі №910/10501/19 та призначено розгляд справи на 16.01.2020 року.

16.01.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про відвід суддям Північного апеляційного господарського суду Агриковій О.В. та Чорногузу М.Г. у справі №910/10501/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 року визнано заяву ПАТ "Укрнафта" про відвід суддям Північного апеляційного господарського суду Агриковій О.В. та Чорногузу М.Г. у справі №910/10501/19 - необґрунтованою. Матеріали справи № 910/10501/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020 року заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про відвід суддям Північного апеляційного господарського суду Агриковій О.В. та Чорногузу М.Г. у справі №910/10501/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Верховець А.А., судді Остапенко О.М., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 року заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Агрикової О.В. та судді Чорногуза М.Г. у справі №910/10501/19 відмовлено.

Матеріали справи №910/10501/19 повернуто колегії суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Євсіков О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 року розгляд справи призначено на 18.02.2020 року.

В судовому засіданні 18.02.2020 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 року у справі № 910/13862/15 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ" до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНІ АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ" про стягнення 1.033.270,08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989, 20 грн. відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 року у справі № 910/13862/15 рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 року по справі № 910/13862/15 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 998 634, 84 дол. США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015 року) еквівалентно 21 008 490 (двадцять один мільйон вісім тисяч чотириста дев`яносто) грн. 35 коп. заборгованості і стягнення із відповідачів солідарно 10 000 доларів, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015 року) еквівалентно 212 500 (двісті дванадцяти тисячам п`ятистам) грн. 00 коп. заборгованості та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, а в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 року по справі № 910/13862/15 - залишено без змін.

Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 року по справі № 910/13862/15 в наступній редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ " (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 988 634 (дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот тридцять чотири) доларів США 84 центи, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 21 008 490 (двадцять один мільйон вісім тисяч чотириста дев`яносто) грн. 35 коп.

3. Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літера А; код ЄДРПОУ 37881975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 10 000 (десять тисяч) доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості в розмірі 212 500 (двісті дванадцять тисяч п`ятсот) 00 грн. 00 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ " (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) судовий збір за подачу позову в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп., 80 390 (вісімдесят тисяч триста дев`яносто) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги та 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 грн. понесених адвокатських витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 року (а.с. 16-27) у справі № 910/13862/15 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 року у справі № 910/13862/15 змінено. Пункт 2 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 року викладено в такій редакції:

"2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 14 183 629 (чотирнадцять мільйонів сто вісімдесят три тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн. 97 коп., що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321 (тридцять два мільйони вісімсот двадцять тисяч триста двадцять один) рубль РФ 10 коп. ". У решті вимог про стягнення основного боргу відмовити.

Пункт 3 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 року скасувати та прийняти нове рішення: у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" відмовити.

Частину 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 року щодо розподілу судових витрат викласти в такій редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 48 720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 53 593 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн. 34 коп. - за подання апеляційної скарги."

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 року у справі №910/13862/15 залишено без змін.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) 29 232 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

25.02.2016 року Господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016 року у справі № 910/13862/15 видано наступний наказ:

- про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 14 183 629 (чотирнадцять мільйонів сто вісімдесят три тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн. 97 коп. , що станом на 20.05.15. еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321 (тридцять два мільйони вісімсот двадцять тисяч триста двадцять один) рубль РФ 10 коп. (а.с. 28).

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.03.2016 року відкрито виконавче провадження № 50366945 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року № 910/13862/15 про стягнення Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 14 183 629 (чотирнадцять мільйонів сто вісімдесят три тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн. 97 коп., що станом на 20.05.2015 року еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321 (тридцять два мільйони вісімсот двадцять тисяч триста двадцять один) рубль РФ 10 коп. (а.с. 29-30).

Також встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" заяву № 10/582 від 09.03.2016 року про зарахування зустрічних однорідних вимог. В заяві про зарахування вказано, що ТОВ "Інтербізнесконсалт" має зобов`язання перед ПАТ "Укрнафта" по сплаті грошових коштів на загальну суму 480 388, 66 грн. у зв`язку з постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 року у справі № 910/13862/15, якою скасовано постанову апеляційного суду в частині стягнення з ПАТ "Укрнафта" витрат на послуги АО "Мельниченко, Чайка та Партнери", а також частини присуджених витрат зі сплати судового збору, та враховуючи той факт, що ПАТ "Укрнафта" на час заяви вже виконало постанову апеляційного суду в цій частині, кошти в сумі 451 156, 66 грн. підлягають поверненню ПАТ "Укрнафта". Згідно з постановою ВГСУ ТОВ "Інтербізнесконсалт" повинне сплатити на користь ПАТ "Укрнафта" 29 232, 00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. ПАТ "Укрнафта" на підставі постанови ВГСУ має сплатити на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629, 97 грн. В зв`язку з наведеним на підставі ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, враховуючи зустрічність, однорідність зобов`язань (вимог) та настання строку їх виконання, ПАТ "Укрнафта" заявляє про зарахування зобов`язань ПАТ "Укрнафта" по виплаті ТОВ "Інтербізнесконсалт" заборгованості за постановою ВГСУ в загальній сумі 480 388, 66 грн. в рахунок зобов`язань ТОВ "Інтербізнесконсалт" по сплаті грошових коштів відповідно та у зв`язку з постановою ВГСУ. (а.с. 31).

10.03.2016 року № 10/591 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" заявою повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заяву № 10/582 від 09.03.2016 року про зарахування, та вказав, що зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року № 910/13862/15 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 14 183 629, 97 грн., що станом на 20.05.2015 року еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321, 10 рублів РФ, припинились частково на суму 480 388, 66 грн . Крім вказаного, заявник просив винести постанову про відкладення провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні № 50366945 на десять робочих днів. (а.с. 91-94).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зарахування № 10/582 від 09.03.2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі № 910/6542/16 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 року) в позові відмовлено повністю. (а.с. 33-38, 39-55, 56-65).

Враховуючи викладене, зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року № 910/13862/15 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн., що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321,10 рублів РФ, припинились частково на суму 480 388,66 грн.

Також, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" заяву № 10/719 від 23.03.2016 року про зарахування , відповідно до умов якої Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" заявляє про зарахування зобов`язань Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" по виплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" грошових коштів за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 року у справі № 910/13862/15 в загальній сумі 1 297 478 грн. 19 коп. в рахунок зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" перед Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" по сплаті грошових коштів відповідно до постановою Вищого господарського суду України № 910/15376/15. (а.с. 66).

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", заявою від 25.03.2016 року № 10/745 повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заяву № 10/719 від 23.03.2016 року про зарахування, та вказав, що зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року № 910/13862/15 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 14 183 629, 97 грн., що станом на 20.05.2015 року еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321, 10 рублів РФ, припинились частково на суму 1 297 478, 19 грн., а всього на суму 1 777 866, 85 грн . Крім вказаного, заявник просив не виставляти і не направляти платіжні вимоги на суму 14 183 629, 97 грн. з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог у виконавчому провадженні № 50366945 та виклав прохання в разі примусового списання з банківських рахунків ПАТ "Укрнафта" 14 183 629, 97 грн. - не перераховувати на рахунки ТОВ "Інтербізнесконсалт" 1 777 866, 85 грн. від зазначеної суми з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог у ВП № 50366945. (а.с. 96).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зарахування № 10/719 від 23.03.2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року у справі № 910/6544/16 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016 року) в позові відмовлено повністю. (а.с. 68-75, 76-85, 86-90).

Враховуючи викладене, зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року № 910/13862/15 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 14 183 629, 97 грн., що станом на 20.05.2015 року еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321, 10 рублів РФ, припинились частково на суму 1 297 478, 19 грн.

При цьому, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснено примусове списання з рахунків Публічного акціонерного товариство "Укрнафта" в тому числі і грошових коштів на суму 14 183 629, 97 грн. меморіальними ордерами та розпорядженням № 50366945/16 від 04.04.2016 року, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи. (а.с. 99-105).

Платіжним дорученням № 2301 від 04.04.2016 року на суму 14 183629,97 грн. вказані грошові кошти було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" з призначенням платежу: "перерах.коштів, як погаш.боргу згідно наказу № 910/13862/15 виданого 25.02.2016 року господарським судом м. Києва про стягнен. з ПАТ "Укрнафта". (а.с. 106).

Отже, в даній справі, предметом розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" заявлена до Міністерства юстиції України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача грошових коштів в розмірі 1 777 866, 85 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. у виконавчому провадженні № 50366945 на підставі статей 1166, 1174 Цивільного кодексу України.

Також, судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 року у справі № 910/13862/15, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017 року, та набрала законної сили, дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. щодо стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у виконавчому провадженні № 50366945 грошових коштів в сумі 1 777 866, 85 грн. визнано незаконними. (а.с. 107-116, 117-131, 132-141).

Також судом першої інстанції встановлено, що 18.05.2017 року головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьмишиним Е. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 14.04.2017 року № 910/13862/15, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтербізнесконсалт на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта 1 777 866,85 грн. коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року № 910/13862/15.

Тобто, колегія суддів зазначає, що є судове рішення, яким встановлено особу, з якої має бути стягнута заявлена сума 1 777 866, 85 грн. яка є предметом розгляду в даній справі.

Однак, постановою виконавчого провадження № 53966628 від 25.06.2019 року про неможливість стягнення спірної суми в розмірі 1 777 866, 85 грн. на користь ПАТ "Укрнафта" з ТОВ "Інтербізнесконсалт" з огляду на відсутність в останнього коштів та/або майна, на яке могло би бути звернено стягнення. (а.с. 169).

З огляду на викладені обставини, позивач у даній справі просить стягнути вказану суму коштів у порядку статей 1166, 1174 ЦК України з Державного бюджету України через відповідача-2.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 Цивільного кодексу України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст. 22 Цивільного кодексу України).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу відповідальність настає незалежно від вини. (ст. 1174 Цивільного кодексу України).

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Згідно з ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Як передбачено ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (статті 1174 Цивільного кодексу України).

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Крім того збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25.10.05. у справі № 32/421).

Колегія суддів звертає увагу позивача, що останній помилково вважає доведеність усіх необхідних елементів для задоволення позову у цій справі оскільки постановою про повернення виконавчого документу стягувачу № 53966628 від 25.06.2019 року про неможливість стягнення спірної суми в розмірі 1 777 866, 85 грн. на користь ПАТ "Укрнафта" з ТОВ "Інтербізнесконсалт" з огляду на відсутність в останнього коштів та/або майна, на яке могло би бути звернено стягнення, з огляду на те, що як вірно встановлено місцевим господарським судом головним державним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У той же час, згідно з частиною 5 вказаної вище статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону .

Як передбачено частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років , крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частина 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Місцевим господарським судом встановлено, що наказ виданий 14.04.2017 року у справі № 910/13862/15, дійсний до пред`явлення до виконання до 14.04.2020 року , та вірно зазначено, що строк пред`явлення такого наказу переривався, з чого вірно зроблено висновок про наявну можливість у позивача повторно пред`явити зазначений наказ до виконання.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку у позивача наявна можливість пред`явити до виконання наказ від 14.04.2017 року у справі № 910/13862/15 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтербізнесконсалт на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта 1 777 866, 85 грн. коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року № 910/13862/15.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Інтербізнесконсалт припинено та перебуває в стані припинення про, що також зазначено місцевим господарським судом. З огляду на вказане, позивачем не доведено того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Інтербізнесконсалт не буде достатніх коштів або майна для виконання наказу від 14.04.2017 року у справі № 910/13862/15 при повторному пред`явлені такого наказу до виконання.

Тобто, за відсутністю доказів неможливості стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом, враховуючи приписи ст. 12 Закону України Про виконавче провадження не можливо застосування загальних правил відшкодування шкоди.

З наведених обставин вбачає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про передчасність посилань позивача на неможливість задоволення своїх вимог шляхом примусового виконання наказу від 14.04.2017 року у справі № 910/13862/15 та стягнення коштів з ТОВ "Інтербізнесконсалт".

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що його доводи про те, що дії суду першої інстанції щодо дослідження відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є порушенням ч. 4, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними оскільки така інформація є публічною.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з ч. 7 ст. 11 цього ж Закону державні органи, у тому числі суди , органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1 розділу VI Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 №1657/5 (далі - Порядок № 1657) доступ державних органів, у тому числі судів , органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб чи інших визначених законом осіб до відомостей Єдиного державного реєстру забезпечується через портал електронних сервісів шляхом отримання витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі, а також до документів, що містяться в реєстраційній справі, в електронній формі .

Тобто, з аналізу наведених вище положень, суду надано безвиключне право доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Також колегія суддів зазначає про необґрунтованість посилання скаржника на наведені правові висновки Верховного Суду в апеляційній скарзі оскільки вони не спростовують висновку суду першої інстанції, тому, що вони базуються на інших правових підставах та обставинах справи.

Колегія суддів зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія суддів керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В даному ж випадку у позивача наявне чітко визначене право Законом України Про виконавче провадження на пред`явлення до виконання наказу від 14.04.2017 року у справі № 910/13862/15 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтербізнесконсалт на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта 1 777 866, 85 грн. коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року № 910/13862/15.

Окрім цього, колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що висновок суду щодо можливого здійснення господарської діяльності ТОВ Інтербізнесконсалт є лише припущенням, оскільки в даному випадку є чіткий факт, що наказ виданий 14.04.2017 року у справі № 910/13862/15, дійсний до пред`явлення до виконання до 14.04.2020 року .

Тобто можливе припущення щодо здійснення господарської діяльності ТОВ Інтербізнесконсалт не спростовує встановленого факту, що наказ у справі № 910/13862/15, дійсний до пред`явлення до виконання до 14.04.2020 року , та того, що позивач має право його пред`явити повторно.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що також було встановлено Верховним Судом у справі №910/22297/17, що сума, яку позивач визначає як шкоду, завдану діями державного виконавця в сумі 1 777 866, 85 грн., є предметом стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" в рамках виконавчого провадження, а тому з огляду на наведене, позов у цій справі є передчасним, оскільки право на відшкодування шкоди з Державного бюджету України у даному випадку виникає лише у разі, якщо буде встановлено неможливість стягнення (повернення) на користь позивача спірної суми, стягнутої з нього за наказом Господарського суду міста Києва №910/13862/15 від 25.02.2016 року, який визнано судом таким, що не підлягає виконанню частково у зазначеній сумі.

Тобто, твердження скаржника, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 року №53966628 є доказом неможливості стягнення на користь позивача спірної суми з ТОВ Інтербізнесконсалт є помилковим, оскільки, як вже було вище встановлено, позивач не позбавлений права на повторне пред`явлення виконавчого документа, а строк пред`явлення такого наказу є до 14.04.2020 року, тобто постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 року №53966628 не може бути беззаперечним доказом неможливості стягнути грошові кошти, оскільки є не остаточною.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та свідчать про надуманість та необґрунтованість.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 року у справі №910/10501/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 року у справі № 910/10501/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10501/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.02.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Євсіков