Постанова

від 18.02.2020 по справі 905/1352/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р. Справа № 905/1352/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

за участю представників:

позивача - Зинов`єв І.Г. (за довіреністю від 20.01.2020 №26.5-3638-01)

відповідача - Ботман О.О. (ордер від 02.01.2020 №078071, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18.12.2002 №1449),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Прилипко Германа Вікторовича (вх.№ 198)

на рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2019

у справі №905/1352/19, ухвалене суддею Говорун О.В. в приміщенні господарського суду Донецької області 05.12.2019 о 15:05 (повний текст рішення складений 16.12.2019)

за позовом Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача фізичної особи-підприємця Прилипко Германа Вікторовича, м. Маріуполь

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання звільнити земельну ділянку

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2019 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладеного 07.02.2018 між Маріупольською міською радою та Прилипко Германом Вікторовичем.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця Прилипко Германа Вікторовича звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу кіоску.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Прилипко Германа Вікторовича на користь Маріупольської міської ради судовий збір у розмірі 3842 грн.

Фізична особа-підприємець Прилипко Герман Вікторович з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2019 по справі №905/1352/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради до фізичної особи-підприємця Прилипко Германа Вікторовича про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання звільнити земельну ділянку в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що відповідач використовує земельну ділянку виключно відповідно до умов договору, зокрема, відповідно до цільового призначення землі та мети - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд). В підтвердження вищенаведеного апелянт надав фотографію торгового кіоску відповідача з реалізації газет та канцелярських товарів.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 532 від 21.01.2020), в якому просить залишити апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Прилипко Г.В. без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2019 залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що на фотознімку, який доданий до апеляційної скарги, зображений той же торгівельний кіоск, на який вказував позивач, тому наведеним, на думку позивача, спростовуються доводи відповідача щодо неможливості встановити належність кіоску на фотознімку.

Від апелянта надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи. До наведеного клопотання додано заяву від 10.02.2020 про проведення повторної перевірки дотримання умов договору оренди землі ФОП Прилипко Г.В., адресованої Маріупольськії міській раді.

Колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки до даного клопотання додані додаткові докази, які не були подані до суду першої інстанції та не були предметом розгляду у суді першої інстанції, без доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).

При цьому, приписами ч. 3 вказаної статті визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник, подаючи до суду клопотання про долучення нових доказів, не вказав про обставини, винятковий випадок неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Клопотання про поновлення строку для подачі таких доказів скаржником також не заявлялося.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає нові докази до розгляду, також вирішив розглядати справу здійснювати за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 18.02.2020 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Рішенням Маріупольської міської ради від 22.11.2017 №7/23-2248 Про поновлення строку оренди земельної ділянки по бульв. Меотиди, 40/41 в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Прилипку Г.В. поновлено на 5 років строк оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336900:01:006:0097) площею 0,0016га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд) по бульв. Меотиди, 40/41 в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Прилипку Герману Вікторовичу (а.с.16).

07.02.2018 між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем Прилипко Германом Вікторовичем укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.п.1.1, 2.1 договору орендодавець, згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 22.11.2017 №7/23-2248, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходяться за адресою: бульв.Меотиди, 40/41 у Лівобережному районі м.Маріуполя (кадастровий номер 1412336900:01:006:0097). В оренду передається земельна ділянка площею 0,0016 га (а.с.13-15).

Згідно з п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами, канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд).

08.08.2019 головними спеціалістами відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м.Маріуполь, бульв.Меотиди, 40/41 та встановлено, що фізичною особою-підприємцем Прилипко Германом Вікторовичем використовується земельна ділянка за адресою: бульв.Меотиди 40/41, загальною площею 0,0016 га, на підставі договору оренди земельної ділянки від 07.02.2015, зареєстрованого 21.03.2018 за №25417786, яка надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами, але використовується під розміщення кіоску з продажу тютюнових виробів, що є порушенням п.9.2.5 договору оренди земельної ділянки та є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням ст.ст.96, 211 Земельного кодексу України (а.с.17).

Згідно з листом від 03.09.2018, №26.6.4-45784-26.1, позивач направив відповідачу копію акту виїзного обстеження від 08.08.2018 та просив усунути виявлені порушення земельного законодавства (а.с.21).

01.11.2019 головними спеціалістами відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради було проведено повторний огляд зазначеної земельної ділянки, за результатами якого встановлено, що відповідач вказану земельну ділянку використовує не за цільовим призначенням, що є порушенням ст.ст.96, 211 Земельного кодексу України (а.с.18).

Відповідно до копії акту виїзного обстеження б/н від 17.07.2019, складеного головними спеціалістами відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням п.9.2.5 договору оренди землі (а.с.19).

До копії акту виїзного обстеження від 17.07.2019, позивачем доданий відповідний фотознімок, на якому зображений кіоск з продажу тютюнових виробів (а.с.20).

Відповідно до п.9.2.5 договору, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення, визначених у договорі з дотриманням режиму використання земель.

Отже, сторони, укладаючи договір оренди землі, погодили обов`язковість використання відповідачем земельної ділянки саме з метою, з якою вона була надана в користування.

Згідно з п. 11.4.2 договору сторони договору оренди погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Таким чином, земельна ділянка продовжує використовуватись не за цільовим призначенням, на думку позивача, що є порушенням п. 9.2.5. договору оренди землі. Тому, Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду за захистом прав та інтересів територіальної громади з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання ФОП Прилипко Г.В. звільнити земельну ділянки.

05.12.2019 господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що невиконання відповідачем обов`язку щодо використання земельної ділянки з метою, визначеною у договором оренди землі, є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України Про оренду землі , яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 15 Закону України Про оренду землі визначено, що істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту а частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України Про охорону земель передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Класифікацію видів цільового призначення земель затверджено наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548. Класифікатором передбачено, що земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі віднесені до земель громадської забудови.

Як вбачається з рішення позивача від 22.11.2017 № 7/23-2248, цільове призначення (категорія) земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Відповідно до умов договору оренди землі, вид цільового призначення землі - будівництво та обслуговування будівель торгівлі.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами на спірній земельній ділянці розташований торгівельний кіоск. Таким чином, відповідач використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням у відповідності до норм чинного законодавства та укладеного договору. Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що доводи позивача щодо користування відповідачем земельною ділянкою не за цільовим призначенням судом є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відповідач не виконав обов`язок, передбачений договором оренди землі, а саме використання земельної ділянки відповідно до мети, визначеної у договорі.

Рішенням позивача від 22.11.2017 №7/23-2248 та п.5.1. договору оренди передбачена мета використання земельної ділянки. Спірна земельна ділянка була надана в користування для здійснення роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд).

Відповідно до п.9.2.5 договору, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення, визначених у договорі з дотриманням режиму використання земель.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження розміщення на орендованій земельній ділянці торгового кіоску з реалізації зазначених вище товарів.

Також, відповідачем не надано доказів розміщення за адресою: м.Маріуполь, бульв.Меотиди, 40/41, інших кіосків, які б здійснювали реалізацію тютюнових виробів, у зв`язку з чим судом не приймаються до уваги доводи відповідача в цій частині.

Таким чином, відповідач не довів використання земельної ділянки для здійснення роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд), як передбачено укладеним договором; доводи позивача, що на спірній земельній ділянці розміщений кіоск з продажу тютюнових виробів, не спростовано.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що за адресою м. Маріуполь, бул. Меотиди, 40/41 знаходяться декілька об`єктів, на думку відповідача, з наданих позивачем документів не можна встановити, що кіоск належить саме відповідачу. На підтвердження даного твердження додає до апеляційної скарги копію фотознімку.

Під час дослідження матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що кіоск відображений на копії фотознімку позивача, так і кіоск, відображений на копії фотознімку відповідача, є одним і тим самим кіоском, що не заперечувалось сторонами. Крім того, інший об`єкт, як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, на копії фотознімку відповідача відсутній.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок господарського суду першої інстанції щодо не виконання обов`язку передбаченого договором оренди землі (використання земельної ділянки відповідно до мети, визначеної у договорі) законним та обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Сторони, укладаючи договір оренди землі, погодили його умови, а саме передбачили, що земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: будівництво та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газета, канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд).

Права сторін договору кореспондуються з обов`язками, серед яких зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення, визначених у договорі, з дотриманням режиму використання земель (п. 9.2.5 договору).

Сторони договору оренди погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п.11.4.2 договору).

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Виходячи з викладеного, враховуючи невиконання відповідачем обов`язку щодо використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами, канцелярськими товарами (визначено договором оренди землі), вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412336900:01:006:0097), укладеного 07.02.2018 між Маріупольською міською радою та ФОП Прилипко Г.В. підлягає задоволенню.

Статтею 34 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.7.1 договору оренди, після припинення дії договору, орендар повертає земельну ділянку орендодавцеві у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Враховуючи задоволення вимоги позивача щодо розірвання договору оренди, вимога про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу такого кіоску, також підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що він є добросовісним орендарем, виконує умови договору, сплачує орендну плату, здійснює належне утримання земельної ділянки не спростовують висновків суду та правильність вирішення ним справи, оскільки при істотному порушенні умов договору оренди землі (використання земельної ділянки всупереч меті договору), для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факт такого істотного порушення.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на п. 1 Постанови Верховної Ради України Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси від 15.04.2009, яким передбачено, що органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування тимчасово, до схвалення відповідного закону:

припинити прийняття рішень та призупинити виконання раніше прийнятих рішень про виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності, а також про знесення існуючих кіосків з продажу друкованих засобів масової інформації;

не допускати практики безпідставного розірвання чи припинення договорів оренди з редакціями друкованих засобів масової інформації, закладами культури, у тому числі бібліотеками, видавництвами, книгарнями, підприємствами з розповсюдження книг та преси, а також закріпити за ними переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

Колегія суддів вважає даний довід необґрунтованим, оскільки предметом розгляду даної справи є розірвання договору оренди землі у зв`язку з невиконанням стороною обов`язків за договором, а саме орендар порушив п. 9.2.5 договору щодо використання земельної ділянки. Відповідач не здійснює розповсюдження книг та преси, тому положення постанови у даних правовідносинах не застосовуються.

З огляду на викладене, судова колегія вважає рішення господарського суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог і вважає, що рішення є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції, у зв`язку з чим апеляційна фізичної особи-підприємця Прилипко Германа Вікторовича не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2019 у справі №905/1352/19 слід залишити без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Прилипко Германа Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2019 у справі №905/1352/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 24.02.2020.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко