Постанова

від 30.06.2020 по справі 905/1352/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1352/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Прилипка Германа Вікторовича (далі - ФОП Прилипко)

на рішення Господарського суду Донецької області (суддя Говорун О. В.) від 05.12.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Лакіза В. В., судді: Бородіна Л. І., Здоровко Л. М.) від 18.02.2020 у справі

за позовом Маріупольської міської ради (далі - Рада)

до ФОП Прилипка

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання звільнити земельну ділянку

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 31.07.2019 Рада звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до ФОП Прилипка про розірвання укладеного між ними 07.02.2018 договору оренди земельної ділянки площею 0,0016 га, розташованої за адресою: м . Маріуполь, бульвар Меотиди, 40/41, кадастровий номер 1412336900:01:006:0097 (далі - Земельна ділянка) та зобов`язання звільнити її шляхом демонтажу кіоску з продажу тютюнових виробів.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач використовує Земельну ділянку не з метою, з якою вона була надана в користування, та не за цільовим призначенням. Земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд), проте використовується під розміщення кіоску з продажу тютюнових виробів, що є порушенням умов Договору.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, позов задоволено; Договір розірвано; зобов`язано ФОП Прилипка звільнити Земельну ділянку шляхом демонтажу кіоску.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що у Договорі сторони погодили, що Земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: будівництво та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами, канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд), орендар зобов`язаний використовувати Земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення, визначених у Договорі, з дотриманням режиму використання земель, а дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду внаслідок невиконання другою стороною договірних обов`язків; ФОП Прилипко не виконав договірний обов`язок з використання Земельної ділянки відповідно до мети, визначеної у Договорі; ФОП Прилипко не довів використання Земельної ділянки з метою, для якої вона передавалась рішенням Ради від 22.11.2017 № 7/23-2248 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по бульв. Меотиди, 40/41 в Лівобережному районі міста фізичній особі-підприємцю Прилипку Г. В." (далі - Рішення) та пунктом 5.1 Договору; ФОП Прилипко не спростував доводи Ради, що на Земельній ділянці розміщений кіоск з продажу тютюнових виробів; вимога про зобов`язання ФОП Прилипка звільнити Земельну ділянку шляхом демонтажу кіоску підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для задоволення вимоги про розірвання Договору; посилання ФОП Прилипка на те, що він є добросовісним орендарем, виконує умови Договору, сплачує орендну плату, здійснює належне утримання Земельної ділянки не спростовують висновків суду, що при істотному порушенні умов договору оренди землі (використання земельної ділянки всупереч меті договору) для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення; положення Постанови Верховної Ради України від 15.04.2009 "Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси" (далі - Постанова) у спірних правовідносинах не застосовуються, оскільки ФОП Прилипко не здійснює розповсюдження книг та преси; суд апеляційної інстанції не прийняв до розгляду нові докази, подані ФОП Прилипком разом з клопотання про долучення письмових доказів (заяву від 10.02.2020 про проведення повторної перевірки дотримання умов Договору ФОП Прилипком, яка адресована Раді), та вирішив розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами, оскільки ФОП Прилипко не обґрунтував обставини, які перешкоджали подати ці докази до суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від нього, та не заявив клопотання про поновлення строку для їх подачі; доводи Ради щодо користування ФОП Прилипком Земельною ділянкою не за цільовим призначенням необґрунтовані.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 12.03.2020 ФОП Прилипко звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 05.12.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо того, чи є порушенням умов оренди використання земельної ділянки згідно мети, що встановлена договором оренди земельної ділянки, водночас і для іншої мети, не порушуючи при цьому цільове призначення земельної ділянки та режим використання земель.

4.2. Суди порушили норми статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки неповно з`ясували обставини справи, не надали оцінки доводам ФОП Прилипка, що він використовує Земельну ділянку за умовами Договору, зокрема, відповідно до її цільового призначення та мети - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд); ФОП Прилипко в торговому кіоску, який знаходиться на Земельній ділянці, розмістив на вітрині газети, журнали, книги, іншу друковану продукцію та канцелярські товари для продажу, а поряд з ними, тимчасово (на декілька тижнів), розмістив тютюнові вироби. На підтвердження цих обставин ФОП Прилипко надав фотографії кіоску, проте суд апеляційної ці докази не врахував та не взяв до уваги клопотання ФОП Прилипка про долучення доказів (листа від 10.02.2020 щодо проведення повторної перевірки дотримання ним умов Договору), а також його клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано необхідністю подати докази належного виконання ним умов Договору; під час проведення перевірок, які проводила Рада у 2018 та 2019 роках, встановлювались тільки обставини того, що ФОП Прилипко використовує кіоск, який розміщений на Земельній ділянці, для реалізації тютюнової продукції, що не відповідає договірній меті, однак під час цих перевірок взагалі не розглядається питання, чи використовує ФОП Прилипко Земельну ділянку одночасно і з метою для роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами.

4.3. До спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Постанови.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення- без змін.

5.2. Відзив обґрунтований тим, що в касаційній скарзі ФОП Прилипко визнає розміщення на вітрині кіоску тютюнових виробів, що свідчить про реалізацію цієї категорії товарів. Такими діями він порушує пункт 9.2.5 Договору, яким передбачено використанням Земельної ділянки відповідно до мети та цільового призначення, визначених у Договорі. Твердження ФОП Прилипка про те, що він має право використовувати Земельну ділянку і для іншої мети, хибні, оскільки такі умови не передбачені Договором.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 10.06.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Прилипка ; розгляд справи призначено на 30.06.2020; встановлено строк для подання відзиву до 25.06.2020.

6.2. Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" в чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

6.3. В той же час Cуд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

6.4. З метою дотримання розумних строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду касаційної скарги у визначену дату.

6.5. Суд констатує, що учасники справи висловили свої позиції у касаційній скарзі та відзиві на неї, до початку судового засідання від ФОП Прилипка надійшло клопотання про розгляд цієї справи без його участі та участі його представника за матеріалами касаційної скарги та іншими матеріалами справи, а до визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у призначеному судовому засіданні 30.06.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 22.11.2017 Рада своїм Рішенням поновила ФОП Прилипку на 5 років строк оренди Земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд) (т. 1, а. с. 16).

7.2. 07.02.2018 Рада (орендодавець) та ФОП Прилипко (орендар) уклали Договір, за умовами якого орендодавець за Рішенням надає, а орендар приймає в строкове платне користування Земельну ділянку (т. 1, а. с. 13-15).

7.3. Згідно з пунктом 5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами, канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд).

7.4. Відповідно до пункту 9.2.5 Договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення, визначених у договорі, з дотриманням режиму використання земель.

7.5. Згідно з пунктом 11.4.2 Договору його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

7.6. 08.08.2018 головними спеціалістами відділу контролю за використанням активів Департаменту по роботі з активами Ради проведено обстеження Земельної ділянки та встановлено, що ФОП Прилипко використовує Земельну ділянку на підставі Договору, зареєстрованого 21.03.2018 за № 25417786, яка надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами, але використовується під розміщення кіоску з продажу тютюнових виробів, що є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушує вимоги статей 96, 211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та пункту 9.2.5 Договору.

7.7. Листом від 03.09.2018 № 26.6.4-45784-26.1 Рада направили ФОП Прилипку копію акта виїзного обстеження від 08.08.18 та просила усунути виявлені порушення земельного законодавства (т. 1, а. с. 21).

7.8. 01.11.2018 головними спеціалістами відділу контролю за використанням активів Департаменту по роботі з активами Ради було проведено повторний огляд Земельної ділянки, за результатами якого встановлено, що ФОП Прилипко використовує її не за цільовим призначенням, що є порушенням статей 96, 211 ЗК України (т. 1, а. с. 18).

7.9. За копією акта виїзного обстеження б/н від 17.07.2019, складеного головними спеціалістами відділу контролю за використанням активів Департаменту по роботі з активами Ради, Земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням пункту 9.2.5 Договору (т. 1, а. с. 19). До копії цього акта Рада додала фотознімок, на якому зображений кіоск з продажу тютюнових виробів (т. 1, а. с. 20).

7.10. За Рішенням цільове призначення (категорія) Земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Відповідно до умов Договору вид цільового призначення землі - будівництво та обслуговування будівель торгівлі.

7.11. Рішенням та пунктом 5.1. Договору передбачена мета використання Земельної ділянки - для здійснення роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд).

7.12. На Земельній ділянці розташований торговий кіоск.

7.13. ФОП Прилипко не надав доказів розміщення на Земельній ділянці торгового кіоску з реалізації книг, газет та канцелярських товарів, а також доказів розміщення за адресою: м. Маріуполь, бульвар Меотиди, 40/41 інших кіосків, які б здійснювали реалізацію тютюнових виробів.

7.14. Кіоск, зображений на копії фотознімку Ради, та кіоск, зображений на копії фотознімку ФОП Прилипка , є одним і тим самим кіоском, що не заперечується сторонами. Інший об`єкт на копії фотознімку ФОП Прилипка відсутній.

7.15. ФОП Прилипко не здійснює розповсюдження книг та преси.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. За змістом статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 762, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 13, 21 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

8.2. Відповідно до положень статей 177, 181, 373, 374 ЦК України земельна ділянка (як індивідуалізований об`єкт, що має такі ознаки як кадастровий номер, площа, межі) є об`єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади на земельну ділянку. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 910/2770/17.

8.3. За змістом статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

8.4. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Згідно з підпунктом 2 пункту "а" частини першої статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

8.5. Суди попередніх інстанцій встановили, що за Рішенням цільове призначення (категорія) Земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови; за умовами Договору вид цільового призначення землі - будівництво та обслуговування будівель торгівлі; Рішенням та пунктом 5.1 Договору передбачена мета використання Земельної ділянки - для здійснення роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд); пунктом 9.2.5 Договору на орендаря покладено обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення, визначених у договорі, з дотриманням режиму використання земель, а пунктом 11.4.2 Договору передбачено, що його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду внаслідок невиконання другою стороною договірних обов`язків.

Суди встановили, що ФОП Прилипко використовує Земельну ділянку під розміщення кіоску з продажу тютюнових виробів, що є порушенням пункту 9.2.5 Договору; ФОП Прилипко не надав доказів розміщення на Земельній ділянці торгового кіоску з реалізації книг, газет та канцелярських товарів, а також доказів розміщення за адресою: м. Маріуполь, бульвар Меотиди, 40/41 інших кіосків, які б здійснювали реалізацію тютюнових виробів; кіоск, зображений на копії фотознімку Ради, та кіоск, зображений на копії фотознімку ФОП Прилипка , є одним і тим самим кіоском, що не заперечується сторонами; ФОП Прилипко не здійснює розповсюдження книг та преси.

8.6. Задовольняючи позов, суди виходили, зокрема, з того, що ФОП Прилипко допустив істотне порушення умов Договору, оскільки використовував Земельну ділянку для розміщення кіоску з продажу тютюнових виробів, що суперечить меті, для якої вона передавалась Рішенням та умовами Договору, а саме для здійснення роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд).

8.7. Згідно зі статтею 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Вказаній нормі кореспондує норма пункту "а" частини першої статті 96 ЗК України, згідно з якою землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

8.8. Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

8.9. Таким чином законодавець визначає використання земельної ділянки за цільовим призначенням як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з нормами частини першої статті 32 Закону та частини другої статті 651 ЦК України може бути підставою для його розірвання за рішенням суду на вимогу другої сторони договору - орендодавця. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17.

8.10. Разом з цим, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.04.2019 у справі № 922/324/17 нецільовим використанням земельної ділянки є її використання з іншою метою, ніж та, що встановлена у договорі, а порушення орендарем погодженої мети використання земельної ділянки є самостійною підставою для захисту прав орендодавця, зокрема, шляхом розірвання договору оренди (Суд у цьому висновку враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 38 постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 904/7071/17).

8.11. Суд звертає увагу на те, що у цій справі не йдеться про те, чи використовував ФОП Прилипко Земельну ділянку з іншим основним цільовим призначенням, за яким землі поділяються на визначені у статті 19 ЗК України категорії. В межах основного цільового призначення земельна ділянка може бути надана в оренду з визначенням певної мети її використання, а орендодавець може розраховувати, що земельна ділянка буде використовуватись з цією метою. Натомість, використання земельної ділянки з цілком іншою метою без згоди орендодавця може вважатись таким, що у значенні частини другої статті 651 ЦК України позбавляє орендодавця того, на що він міг розраховувати укладаючи договір оренди землі.

Суд враховує власну позицію, висловлену у пункті 13 постанови від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17, і звертає увагу на ключові відмінності у цій справі, які полягають у використанні з цілком іншою метою та відсутності згоди на таку зміну чи дій, які б свідчили про згоду орендодавця на використання з іншою метою.

8.12. Враховуючи вищевикладені висновки та встановлені судами обставини використання ФОП Прилипком Земельної ділянки з іншою метою, ніж та, що встановлена у Договорі, Суд доходить висновку, що він допустив істотне порушення умов Договору, яке значною мірою позбавило Раду можливості реалізувати свої повноваження із забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території та ефективного використання природних ресурсів, на що вона розраховувала, укладаючи цей правочин. З урахуванням наведеного Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для захисту прав Ради шляхом розірвання Договору та зобов`язання звільнити Земельну ділянку, у зв`язку з чим відхиляє протилежні доводи Скаржника, викладені у підпункті 4.1 цієї постанови, про можливість використання Земельної ділянки з метою, яка відмінна від мети, погодженої сторонами у Договорі.

8.13. Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.14. Частиною першою статті 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.15. Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

8.16. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

8.17. Суд відхиляє аргументи Скаржника, викладені у підпункті 4.2 цієї постанови, про порушення судом апеляційної інстанції норм статті 86 ГПК України, у зв`язку з недослідженням наданих ФОП Прилипком фотографій, оскільки суд апеляційної інстанції дослідив ці фотографії та встановив, що кіоск, зображений на копії фотознімку Ради, та кіоск, зображений на копії фотознімку ФОП Прилипка , є одним і тим самим кіоском, що не заперечується сторонами, а інший об`єкт на копії його фотознімку відсутній.

8.18. Суд зауважує, що вказані аргументи зводяться до необхідності встановлення обставин використання ФОП Прилипком Земельної ділянки за договірною метою, та до переоцінки доказів у справі, а саме фотографій кіоску, тоді як, виходячи з визначених частиною другою статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.19. Отже, встановлення визначених обставин та здійснення переоцінки відповідних доказів не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/9375/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

8.20. За наведених обставин Суд доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанції повно встановили всі істотні обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

8.21. Решта доводів касаційної скарги не спростовують наведених вище висновків, з яких виходить Суд у цій постанові.

8.22. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Прилипка Германа Вікторовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 05.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 905/1352/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак