Рішення

від 17.02.2020 по справі 295/9688/18

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/9688/18

Категорія 4

2/295/274/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі головуючої судді Чішман Л.М.

за участю секретаря судового засідання Козакевич І.В.,

представника позивача Войдевич О . С., представника відповідача Гущиної В.С.,

представника АТ "Укрпошта" Циганенко А.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради, треті особи Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Набережне - 47 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПАТ "Укртелеком", АТ "Укрпошта", КП "Житомирське міжміське бюро технічної інвентарізації" Житомирської обласної ради, ТОВ "Центр інвентарізації" про визнання майна житловим приміщенням, визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнення позовних вимог від 04.07.2019 року, просить визнати квартиру 36-а , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 житловим приміщення (житлом); визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_3 ; вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Заявлені вимоги обґрунтовує наступним, у 1991 році ОСОБА_2 було надано житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка є однокімнатною та розташована на 9-му поверсі. Протягом тривалого часу позивач проживав у квартирі, користувався нею, оплачував комунальні платежі, проводив необхідні капітальні та поточні ремонти тощо, при цьому продовжував працювати на ПАТ Укртелеком . З вселення в квартиру позивач був переконаний, що оформлена вона належним та законним чином та в разі необхідності міг би в будь-який час оформити право власності на себе. На даний час позивач продовжує користуватися та володіти квартирою, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше десяти років (з 1991 року ). Інших осіб, які б цікавилися квартирою та/або претендували на неї немає і бути не може, оскільки за відсутності правовстановлюючих документів, жодних юридичних дій провести неможливо. Позивач пояснив, що в нього є велика кількість оплат по комунальним платежам, що на думку позивача додатково підтверджує той факт, що він володіє вказаною нерухомістю добросовісно. Оскільки ОСОБА_2 був переконаний, що квартира рахується за ПАТ Укртелеком він вирішив оформити належним чином на себе право власності та в 2017 році звернувся до керівництва ПАТ Укртелеком і отримав довідку, яка підтверджує право на зайняття жилого приміщення на той час на думку позивача на законних підставах, однак згідно даної довідки оформити право власності неможливо. Посилаючись на висновок судового експерта № 732/05-2019 року за результатами проведення будівельно- технічного дослідження, позивач посилається на те, що квартира АДРЕСА_3 є ізольованим житловим помешканням у житловому будинку, призначеним для постійного проживання у ньому, тобто є повноцінною житловою квартирою, а відтак у розумінні ст. 382 Цивільного кодексу України може бути об`єктом права приватної власності. Однак, позивач зазначає, що позбавлений можливості оформити право власності на займане житло, оскільки не зареєстрований у ньому, а у будь-яких відповідних органів відсутні правові підстави провести реєстрацію місця проживання, оскільки відсутній ордер на вселення в спірне житлове приміщення та відсутній договір найму житла, хоча витрати за комунальні послуги сплачуються позивачем у повному обсязі. Крім того, позивач наголошує, що приміщення знаходиться на дев`ятому поверсі повноцінно використовується позивачем як житло, таке використання не суперечить будівельним нормам та не порушує пожежні та санітарні нормативи. Відповідач - орган місцевого самоврядування не є балансоутримувачем та/або розпорядником чи власником квартири АДРЕСА_3 , а тому ОСОБА_2 позбавлений можливості у позасудовий спосіб вирішити питання з приводу переведення нежитлового приміщення у житлове, що й стало приводом звернення до суду із доповненою позовною вимогою.

Від відповідача - територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради відзиву на позовну заяву не надходило та в клопотанні від 17.07.2019 року представниця відповідача ОСОБА_6 зазначила, що в матеріалах справи відсутні квитанції про сплату комунальних послуг та підтвердження того, що здійснювався поточний та капітальний ремонти. Представник вважає, що позивачу було відомо, хто є власником майна, що прямо суперечить ст. 344 ЦК України та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 206).

09.04.2019 року від третьої особи - КП Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради надійшли письмові пояснення-заперечення проти позову, в якому вказано, що відповідно до технічної документації, житловий будинок має 9 (дев`ять) поверхів та підвальні приміщення, при цьому квартири АДРЕСА_3 в будинку не має. Будинок налічує 3 (три) під`їзди, в 2-х крайніх з кожної сторони розміщено по 4 (чотири) квартири на одному поверсі, а в середньому під`їзді 6 (шість) квартир на кожному поверсі. При вселенні в надане службове жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Однак, позивач не вказує, що йому видавався ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_3 , тобто ставиться під сумнів добросовісність володіння та користування спірним приміщенням. Крім того, з відповідей ПАТ Укртелеком вбачається, що балансі товариства не обліковується і не зареєстроване таке службове житло. Підставою надання комунальних послуг є договір між споживачем та компанією, що надає відповідну послугу, а тому якщо позивач, оплачує комунальні послуги, то, має укладені з надавачами комунальних послуг договори та, відповідно, при укладанні таких договорів мав необхідні документи щодо користування житловим приміщенням. Однак, у позовній заяві та додатках, докази цього відсутні. На підставі викладеного третя особа заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні (а.с. 119-121).

01.11.2018 року від третьої особи - ОСОБА_3 , надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі, просила задовольнити позовні вимоги (а.с. 33).

Від представника ОСББ Набережна-47 Василенка М.А. надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі, щодо задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 34).

02.11.2018 року від третьої особи ОСОБА_4 надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити (а.с. 36).

05.11.2018 року від третьої особи - ОСОБА_5 надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі, не заперечувала щодо заявлених позовних вимог та просила їх задовольнити (а.с. 37).

Ухвалою суду від 08.11.2018 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради, треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Набережна-47 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю - в розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 52-53).

В судовому засіданні 17.02.2020 року представник позивача - адвокат Войдевич О.А. позов підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача - Гущина В.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - ПАТ "Укрпошта" Циганенко А.Ю. в судовому засіданні 17.02.2020 року пояснила, що ОСОБА_2 дійсно працював у підприємтві держзв"язку, який вселив позивача в квартиру, в подальшомуві процесі реорганізації утворились дві окремі юридичні особи Укрпошта та Укртелеком, відомості про те, що первинна організація надала дозвіл на проживання в даній квартирі, а також те що квартира перебувала на балансі в первинної організації чи у ПАТ "Укрпошта" відсутні.

Решта предстаників третіх осіб в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, на підставі ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе провести розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні 17.02.2020 року було допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є сусідами позивача ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_2 з 1992 року постійно проживає в першому під"їзді будинку, номер квартири свідку не відомий, проте пояснив розташування квартири з ліфта на ліву сторону і направо, що знаходиться по АДРЕСА_3 , в квартирі присутні всі умови для проживання, перебудов у квартирі не відбувалось.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він у 2002 році купив квартру у другому під"їзді будинку, на той час позивач разом з сім"єю вже проживав в першому під"їзді будинку номер квартири свідок не знає, що по АДРЕСА_3 , квартира є звичайною однокімнатною, в квартирі є ванна, кухня, газ, вода. Квартира аналогічна іншим однокімнатним квартирам на стояку.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, свідків, дослідивши та оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Первинна профспілкова організація Центру телекомунікаційних послуг Житомирської філії ВАТ Укртелеком надала позивачу довідку без номера та дати про те, що у 1991 році ОСОБА_2 із сім`єю з 2 чоловік надано право на зайняття жилого приміщення у квартирі площею 39 кв.м., яка складається з 1 кімнати, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 8 на звороті).

Згідно Інформаційної довідки №125747156 від 30.05.2018 року та КП Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради від 14.06.2018 року №3130 право власності на квартиру АДРЕСА_3 не зареєстровано (а.с. 9).

Відповідно до відповіді Житомирської філії ПАТ Укртелеком від 24.04.2018 року №89/20, станом на 24.03.2018 року на балансі Житомирської філії ПАТ Укртелеком не обліковується і не зареєстровано будь-яке житло в АДРЕСА_3 (а.с. 11).

Згідно відповіді ЖД АТ Укрпошта квартира в„–36-а , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на балансі ЖД АТ Укрпошта не перебуває (а.с. 85).

Відділом обліку та розподілу житлової площі Житомирської міської ради у листі від 27.12.2018 року №3733 було вказано, щодо квартира АДРЕСА_3 відсутня , інформація щодо відомчої приналежності вказаної квартири, прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання статусу службового житла вказаній квартирі, а також щодо прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання громадянам вказаної квартири в період з 1990 по 2018 року відсутні (а.с. 128).

На квартиру АДРЕСА_3 виготовлено технічний паспорт (а.с. 12-13).

В указаній квартирі встановлено газові прилади, а саме - газову плиту, з ВАТ Житомиргаз укладено договір про надання послуг з газопостачання (а.с. 13, 23 на звороті).

Як вказує ОСОБА_2 в житлову квартиру він та його дружина вселились у 1991 році.

Первинною профспілковою організацією Центру телекомунікаційних послуг Житомирської філії ВАТ Укртелеком надано довідку в якій вказується, що ОСОБА_2 з дружиною в 1991 році отримали право на зайняття житлового приміщення - квартири АДРЕСА_3.( а.с. 8 на звороті)

Суд зауважує, що у вказаній довідці відсутня дата та номер її видачі, довідка не містить відомостей про те, кому належить приміщення - квартири в„–36-а , за таких обставин суд визнає вказану довідку не належним та не достовірним доказом.

Щодо вимоги про визнання спірної квартири житловим приміщенням, судом враховано наступне.

Положення статті 58 Житлового кодексу УРСР (станом на 1991 рік) визначають, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною

підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.

Відповідно до ст. 6 Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного

проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Частина перша ст. 122 на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Слід зауважити, що згідно ст. 4 Житлового кодексу УРСР (станом на 1991 рік) до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках , призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Позивач власне ствреджує, що ордеру йому видано не було.

Згідно ч. 1 ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

В матеріалах справи міститься копія матеріалів інвентаризаційної справи №15907 на житловий будинок АДРЕСА_3 (а.с. 122-126). Так, згідно експлікації внутрішньої площі до плану побудови жилого будинку по АДРЕСА_5 ), в указаному будинку 125 квартир в тому числі: 85 однокімнатних, 36 двокімнатних, 54 трикімнатних. Крім того, у експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку вказано, що на дев`ятому поверсі розміщено нежитлове приміщення, позначене № 126 , загальною площею 37,9 кв.м.

Нежиле приміщення належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Наведене свідчить про те, що приміщення, в якому проживає ОСОБА_2 з сім`єю фактично є не житловим , що в свою чергу є логічним поясненням відсутності зареєстрованого права власності на вказане приміщення та відсутність в плані будинку приміщення, а саме квартири АДРЕСА_3 .

Позивач вказує, що він позбавлений можливості оформити право власності на займане ним житло, оскільки не зареєстрований у ньому, а у будь-яких відповідних органів відсутні правові підстави провести реєстрацію місця проживання, оскільки відсутній ордер на його вселення в спірне житлове приміщення та відсутній договір найму житла. Позвач вважає, що жодний орган (особа) не може провести оформлення права власності та/або будь-яке інше право, оскільки спірне житло не рахується та не знаходиться на балансі у бідь-кого та титульного власника та/або особи, яка відповідає за нього немає.

Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради у листі від 13.11.2019 року №1-1826 було роз`яснено ОСОБА_2 , що для переведення нежитлового приміщення в житлове необхідно надати до виконавчого комітету міської ради дозвільні документи на вселення в нежитлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_3 , звіт про технічне обстеження конструктивних елементів даного приміщення від проектної організації, позитивні висновки в оригіналі Житомирського міського відділу Головного управління МНС України Житомирській області, управління Держпродспоживслужби в м. Житомирі, що відповідають вимогам ДБН В 2.2-15-2019, санітарним та пожежним нормам, на підставі яких, та за зверненням ОСОБА_2 що мешкає в нежитловому приміщенні, виконавча комітетом міської ради буде розглянуто та прийнято відповідне рішення (а.с. 224).

Таким чином, існує позасудовий порядок переведення нежитлового приміщення в житлове та згідно матеріалів справи ОСОБА_2 будь яких дій для переведення нежитлового приміщення в житлове не було вжито, дії Управління житлового господарства Житомирської міської ради або виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо відмови у переведення нежитлового приміщення в житлове позивачем не оскаржуються в рамках даної справи.

Щодо вимоги про визнання права власності на приміщення АДРЕСА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за набувальною давністю суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частина перша ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зазначено, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Належним підтвердженням права певного суб`єкта на нерухоме майно, є правовстановлюючий документ, складений у порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 68 Конституції України регламентує, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Проте, ОСОБА_2 в заяві зазначає, що працюючи електромонтером лінейних споруд, він вселився в квартиру з відповідного дозволу, хоча не зазначає з дозволу якого саме органу, що вказує на ту обставину, що майно не було безхазяйним. У ОСОБА_2 відсутні правовстановлюючі документи, а також документи про право користування нежитловим приміщенням (ордер), тому доводи позивача про те, що проживаючи в квартирі він вважав, що вона оформлена належним чином та вразі необхідності позивач міг в будь який час оформити право власності на себе, є безпідставними та на увагу не заслуговують.

З наведеного можна зробити висновок, що фактично ОСОБА_2 за весь час проживання у спірному приміщенні ордеру на вселення не було видано, довідка Первинної профспілкової організації Центру телекомунікаційних послуг Житомирської філії ВАТ Укртелеком не є належним підтвердження правомірності вселення позивача до приміщення, що на думку суду виключає ознаку добросовісності заволодіння майном.

Інформаційна довідка Інформаційної довідки №125747156 від 30.05.2018 року, інвентаризаційна справа №15907 на житловий будинок АДРЕСА_3 свідчать про відсутність у житловому будинку житлового приміщення - АДРЕСА_3 . Крім того у позовній заяві ОСОБА_2 вказує про те, що приміщення, в якому він проживає не є житловим.

Невизначеність правового статусу нерухомого майна, відсутність фактичного власника нерухомого майна, фактично такого об`єкту нерухомого майна, на яке позивач просить визнати за ним право власності за набувальною давністю, вказує на те, що спірне нежитлове приміщення в розумінні ст. 344 ЦК України та не може бути об`єктом набуття права власності за набувальною давністю.

Таким чином, необхідних умов для визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру судом не встановлено.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість, недоведеність заявлених позовних вимог та відмовляє в їх задоволенні у повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстав для стягнення судового збору з відповідача на користь позивача немає.

Керуючись ст.ст. 328,344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12,77, 81, 141, 142, 280, 259, 263-268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_2 Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради, треті особи Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Набережне - 47 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПАТ "Укртелеком", АТ "Укрпошта", КП "Житомирське міжміське бюро технічної інвентарізації" Житомирської обласної ради, ТОВ "Центр інвентарізації" про визнання майна житловим приміщенням, визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані про учасників

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2

Відповідач: Територіальна громада м. Житомира в особі Житомирської міської ради, м. Житомир,

Треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Набережне - 47 , м. Житомир,

ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_3, код НОМЕР_3

ОСОБА_5 , місце проживання АДРЕСА_3, код НОМЕР_4

ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_3, код. НОМЕР_5

Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків Набережне - 47 , м.Житомир, АДРЕСА_3, код 40751907

ПАТ "Укртелеком", м.Житомир, вул. Київська, 20, код 21583758

АТ "Укрпошта",м.Житомир, вул. Вітрука, 1, код 21583758

КП "Житомирське міжміське бюро технічної інвентарізації" Житомирської обласної радим.Житомир, вул. Бердичівська 15/1

ТОВ "Центр інвентарізації" м.Житомир, м-н Путятинський, 2 оф 423-а, код 38862100

Повний текст рішення складено 21.02.2020 року.

Суддя Л.М. Чішман