Постанова

від 17.02.2020 по справі 904/538/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020 м. Дніпро Справа № 904/538/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представника позивача Санжари А.А., ордер № 10114929 від 30.12.2019, адвокат;

відповідач не забезпечив у судове засідання участі свого повноважного представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Авіас-2000 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2019 у справі № 904/538/19 (суддя Кеся Н.Б.), повний текст рішення складено 04.06.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Деніка Агро , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіас-2000 , м. Дніпро

про стягнення 2482228,02 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Деніка Агро звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Авіас-2000 на свою користь заборгованості у сумі 2482228,02 грн, з яких: 2032000,19 грн суми основного боргу, 35677,68 грн 3 % річних, 414550,15 грн пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 090805 від 05.08.2016.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2019 у справі № 904/538/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Деніка Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Авіас-2000 задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Авіас-2000 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Деніка Агро заборгованість у сумі 2446778,08 грн, у тому числі: 2002000,19 грн основна сума боргу; 52671,85 грн 3% річних; 392106,04 грн пені, а також 36701,67 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи факту поставки позивачем товару відповідачу та несплати останнім вартості поставленого товару, внаслідок чого за порушення договірних зобов`язань суд стягнув з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості, 3 % річних та пені.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням суду відповідач оскаржує його до Центрального апеляційного господарського суду в частині стягнення 3% річних у сумі 52671,85 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача одночасно як пені так і 3% річних суперечить нормам матеріального права.

Посилаючись на норму ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , згідно якої розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На думку апелянта, сторони у договорі поставки № 0908051 визначили інший розмір пені - у подвійному розмірі облікової ставки НБУ, а тому не повинно додатково стягуватися 3 % річних.

Крім того, посилаючись на норму ч. 4 ст. 201 ГПК України апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено до участі у справі особу, яка не мала жодних повноважень на представництво інтересів відповідача та не могла діяти від його імені, що свідчить про грубе порушення судом норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного відповідач просить апеляційний господарський суд скасувати рішення місцевого господарського суду від 28.05.2019 у справі № 904/538/19 в частині стягнення 3 % річних у сумі 52671,85 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в цій частині позову.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що пеня та проценти за користування чужими коштами є різними інститутами права, 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

На думку позивача, оскаржуване відповідачем рішення місцевого господарського суду є законним, прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційну ж скаргу вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

05.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Деніка Агро (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Авіас-2000 (далі - покупець) укладено Договір поставки № 090805 (далі -договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцеві товар згідно специфікації, а покупець зобов`язався прийняти товар згідно специфікації, і оплатити його на умовах, передбачених цим договором. Сторони підписують специфікацію на кожну окрему поставку товару. Специфікація є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

У специфікації зазначаються найменування, асортимент і кількість товару, його ціна і загальна вартість. За згодою сторін в специфікації можуть бути зазначені додаткові відомості про товар, а також інші, ніж в договорі, умови поставки товару та його оплати. У цьому випадку, до поставки товару, здійснюваної за такою специфікації, застосовуються правила, погоджені сторонами у специфікації (п. 2.1. договору).

Поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями (п. 3.1. договору).

Якщо інше не погоджено сторонами у специфікації, поставка товару здійснюється транспортом покупця на умовах EXW (Франко-завод згідно правил Інкотермс у редакції 2000 року), місце поставки: м. Дніпро, вул. Автопаркова, 7 (п. 3.3. договору).

Ціна товару вказується в специфікації і може бути змінена за згодою сторін (п. 4.1. договору).

Якщо інше не погоджено сторонами у специфікації, покупець оплачує товар на умовах 100 % попередньої оплати повної вартості партії товару (п. 5.1. договору).

Даний договір діє до 31.12.2016 але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором (п. 10.4. договору).

Відповідно до специфікацій: № 27 від 24.05.2018 (а. с. 34 т. 1), № 28 від 14.06.2018 (а. с. 36 т. 1), № 29 від 31.07.2018 (а. с. 38 т. 1), № 29.1 від 31.08.2018 (а. с. 40 т. 1), № 30 від 20.09.2018 (а. с. 42 т. 1), № 32 від 05.11.2018 (а. с. 44 т. 1), № 31 від 05.10.2018 (а. с. 46 т. 1), № 33 від 06.12.2018 (а. с. 48 т. 1) сторони узгодили умови оплати: протягом 10 банківських днів з дня отримання товару; умови поставки: постачання товару здійснюється на умовах Фрахт/перевезення оплачений до (СРТ) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010 року; пунктом постачання товару за цим договором є склад покупця, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Апостолово, вул. Криворізька, 100. Перевізник Нова пошта , ТОВ Ін-Тайм .

Так, на виконання умов договору постачальник здійснив поставку товару на загальну суму 979467,69 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків № б/н за період з 01.05.2018 - 31.10.2018 (а. с. 32 т. 1); специфікаціями № 24 від 15.01.2018 (а. с. 153 т. 1), № 25 від 12.02.2018 (а. с. 154 т. 1), № 26 від 03.04.2018 (а. с. 155 т. 1) до накладних № РН-0000008 від 15.01.2018, № РН-0000035 від 12.02.2018, № РН-0000055 від 03.04.2018 та рахунками-фактури (а. с. 127-129, 153-158 т. 1).

Також, у період з травня по грудень 2018 року позивач здійснив відповідачу поставку товару (кормові добавки для с/г птахів) на загальну суму 1979587,50 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних: № РН-0000081 від 24.05.2018 (а. с. 33 т. 1), № РН-0000095 від 14.06.2018 (а. с. 35 т. 1), № РН-0000116 від 31.07.2018 (а. с. 37 т. 1), № РН-0000142 від 31.08.2018 (а. с. 39 т. 1), № РН-0000154 від 20.09.2018 (а. с. 41 т. 1), № РН-0000158 від 05.10.2018 (а. с. 45 т. 1), № РН-0000176 від 05.11.2018 (а. с. 43 т. 1), № РН-0000194 від 06.12.2018 (а. с. 47 т. 1), які підписані між сторонами та скріплені печатками підприємств.

Відповідач свої зобов`язання зі своєчасної та повної оплати отриманого товару здійснив частково на суму 927055,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії та перелік яких наявний в матеріалах справи (а. с. 49-52, 56-98 т. 1).

Крім того, згідно матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідач здійснив часткову оплату вартості товару на загальну суму 30000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 10191 від 12.02.2019 та № 10218 від 14.02.2018 (а. с. 107, 108 т. 1), внаслідок чого заборгованість останнього з оплати суми основного боргу складає 2002000,19 грн.

Інших доказів сплати спірної суми боргу, відповідач суду не представив.

Позивач здійснив перерахунок пені в частині, що стосується заборгованості у розмірі 979467,69 грн, яка зафіксована в Акті звірки взаємних розрахунків від 31.10.2018 (а. с. 32 т. 1). Вказана заборгованість частково була погашена відповідачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та сплатою грошових коштів, що підтверджується Актами № 01 від 31.01.2018, № 02 від 28.02.2018, № 03 від 30.04.2018 зарахування зустрічних однорідних вимог (а. с. 159-161 т. ).

У разі прострочення оплати за товар покупець за кожний день прострочення сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення (п. 7.2. договору).

Згідно розрахунку позивача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а. с. 144-152 т. 1), сума пені складає 392106,04 грн, яка нарахована по кожній видатковій накладній окремо за період з 13.02.2018 по 30.07.2018, 27.02.2018 по 30.08.2018, з 21.03.2018 по 19.09.2018, з 09.06.2018 по 09.12.2018, з 29.06.2018 по 29.12.2018, з 15.08.2018 по 14.02.2019, з 15.09.2018 по 26.09.2018, з 05.10.2018 по 04.04.2019, з 23.10.2018 по 05.04.2019, з 20.11.2018 по 05.04.2019, з 21.12.2018 по 05.04.2019.

Сума основного боргу та пені відповідачем не оскаржується в апеляційному порядку, а тому колегією суддів питання правомірності та правильності їх нарахування не досліджується.

В той же час, відповідач не погоджується з нарахуванням йому позивачем на підставі ст. 625 ЦК України 52671,85 грн - 3 % річних за період з 11.05.2018 по 05.04.2019, нарахування яких місцевий господарський суд визнав такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, з приводу чого і виник спір.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України (далі (ГК України).

Так, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Положеннями ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Разом з тим, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК України.

Таким чином, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями . Нарахування пені за порушення грошового зобов`язання передбачена сторонами відповідно до умов укладеного між ними договору, а саме п. 7.2., згідно якого, у разі прострочення оплати за товар покупець за кожний день прострочення сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення.

Отже, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто пеню, сума якої не може перевищувати встановлений законом граничний розмір, тобто пеню, обчислену на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене вище, доводи апелянта про те, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача одночасно як пені так і 3% річних суперечить нормам матеріального права є помилковим.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції допущено до участі у справі особу, яка не мала жодних повноважень представляти інтереси відповідача та діяти від його імені, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Частиною 5 ст. 44 ГПК України передбачено, що юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

Правову основу процесуального представництва у господарському судочинстві становлять ст.ст. 56 - 61 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У даному випадку в матеріалах справи наявний Витяг з ЄДР, виготовлений на запит судді Господарського суду Дніпропетровської області Кесі Н.Б. від 13.02.2019 за № 1005000436, за змістом якого, керівником ТОВ фірма Авіас-2000 є Чуднов Олександр Петрович (а. с. 100-102 т. 1).

В матеріалах справи наявний відзив підписаний директором ТОВ Авіас-2000 - Чудновим О.П. (а. с. 106 т. 1).

Крім того, в матеріалах справи наявний оригінал Наказу від 05.03.2019 № 26/к по ТОВ Авіас-2000 про призначення Горбатюка Сергія Сергійовича начальника юридичного відділу тимчасовим керівником - виконуючим обов`язки директора Товариства на 06.03.2019 на час тимчасової відпустки директора Чуднова О.П. (а. с. 110 т. 1), саме який і приймав участь у судовому засіданні 06.03.2019 (а. с. 111 т. 1).

Згідно розписки від 06.03.2019 (в порядку ст. 216 ГПК України) за результатами розгляду справи про наступну дату судового засідання судом ознайомлено під особистий підпис Горбатюка О.С. (а. с. 113 т. 1).

11.04.2019 представник відповідача у судове засідання не з`явився, що зафіксовано в протоколі судового засідання (а. с. 137 т. 1).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія Наказу від 17.04.2019 № 32/к по ТОВ Авіас-2000 про призначення Горбатюка Сергія Сергійовича начальника юридичного відділу тимчасовим керівником - виконуючим обов`язки директора Товариства на 18.04.2019 на час тимчасової відпустки директора Чуднова О.П. (а. с. 163 т. 1), саме який і приймав участь у судовому засіданні 18.04.2019 (а. с. 164 т. 1), оригінал наказу оглянуто у судовому засіданні.

В подальшому, у тому числі на дату ухвалення спірного судового рішення судом першої інстанції, відповідач явку свого представника для участі у справі не забезпечив, додаткових документів не подавав.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2002000,19 грн основного боргу, 52671,85 грн 3 % річних та 392106,04 грн пені колегія суддів вважає правомірно задоволеними судом першої інстанції, оскільки позивач довів перед судом наявність простроченого з боку відповідача грошового зобов`язання за договором поставки.

Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного відповідачем рішення, колегією суддів не виявлено.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись статтями 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авіас-2000 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2019 у справі № 904/538/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови підписано 25.02.2020 у зв`язку з виготовленням повного тексту постанови 24.02.2020 поза межами робочого часу.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд