Рішення

від 13.02.2020 по справі 363/4884/17

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.02.2020 Справа № 363/4884/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2020 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Палій Л.О.,

прокурора Підяш О.С.,

представник позивача Сінько А.А.,

представник третьої особи Кілічава Т.М.,

представник третьої особи ОСОБА_1 .,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області Грабець І., який діє в інтересах Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , треті особи - Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння ,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області Грабець І., який діє в інтересах Кабінету Міністрів України звернулася до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , треті особи - Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, щоДП Вищедубечанське лісове господарство є постійним користувачем земельних ділянок для ведення лісового господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району загальною площею 1446, 5 га відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 24.09.1998 серії ІІ-КВ № 003309 та матеріалів лісовпорядкування. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 01.09.2015 року за № 10-2101/36-15-СГ надано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:026:7001 площею 0, 12 га для індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району. 23.12.2016 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:026:7001 на користь ОСОБА_4 . На підставі заяви ОСОБА_4 від 07.03.2017 року було здійснено поділ вказаної земельної ділянки, у зв`язку із чим утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:022:6004 і 3221884000:33:022:6005, площею 0,06 га кожна. 29.08.2017 року, ОСОБА_4 зазначені земельні ділянки відчужив на користь ОСОБА_2 . Проте, дані земельні ділянки повністю накладаються на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство . Спірні земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство на підставі матеріалів лісовпорядкування та державного акту на право постійного користування землею від 24.09.1998 року серії ІІ-КВ №003309. Віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення ДП Вищедубечанський лісгосп підтверджується інформацією КДП Київгеоінформатика від 23.06.2017 року №01-01/393, інформацієюДП Вищедубечанське лісове господарство від 17.10.2017 року, № 10-01/517, інформацією ВО Укрдержліспроект від 23.10.2017 року № 513. Згідно вказаної інформації, спірні земельні ділянки із кадастровими номерами3221884000:33:022:6004 і 3221884000:33:022:6005, площею 0,06 га кожна повністю накладаються на землі ДП Вищедубечанський лісгосп , які перебувають у користуванні останнього на підставі державного акту на право постійного користування землею від 24.09.1998 серії ІІ-КВ № 003309.

Таким чином, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:022:6004 і 3221884000:33:022:6005, площею 0,06 га кожна набуті ОСОБА_2 у приватну власність, всупереч вимог Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, без згоди постійного землекористувача - ДП Вищедубечанське лісове господарство , без вилучення їх з постійного користування, в порядку передбаченому законом. На підставі викладеного просив суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 01.09.2015 року за № 10-2101/36-15-СГ, яким надано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:026:7001 площею 0, 12 га для індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6004 та площею 0,06 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6005, загальною вартістю 23 876, 24 грн., які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району; стягнути з відповідача на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.01.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого провадження.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.06.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України в судовому засіданні підтримав позовні вимоги заявлені прокурором в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, у тому числі шляхом розміщення оголошення на сайті суду, причини неявки суду не відомі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, у тому числі шляхом розміщення оголошення на сайті суду, причини неявки суду не відомі.

Представник третьої особи ДП Вищедубечанське лісове господарство в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог прокурора не заперечувала та просила задовольнити.

Третя особа ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся, в установленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи Швидкого О.В. у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі, з підстав їх необґрунтованості. Крім того, подала до суду пояснення в яких зазначила, що прокуратура Київської області безпідставно звернулась в інтересах Кабінету Міністрів України з відповідним позовом, оскільки, якщо судом і буде встановлений факт незаконного виділення земельної ділянки, то в даному випадку мова може йти лише про порушення прав користувача на землю, тобто ДП Вищедубечанське лісове господарство , а ніяк прав Кабінету Міністрів України. Позивач не обґрунтовує в чому полягає бездіяльність Кабінету Міністрів України та не надає на підтвердження цього будь-які докази. Позивачем не вказано з якого часу стало Кабінету Міністрів України та Прокуратурі Київської області відомо про обставини, що викладаються у позовній заяві. Прокуратурою не обґрунтовуються та не надаються будь-які пояснення, чому безпосередньо ДП Вищедубечанське лісове господарство не звернулося за захистом своїх порушених прав. Прокуратурою не надано будь-яких доказів, що спірні земельні ділянки знаходяться на території лісів, що перебувають у постійному користуванні на земельній ділянці третьої особи, що договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок не відповідають вимогам законодавства. У зв`язку із чим, вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши прокурора, представника Кабінету Міністрів України, представника третьої особи ДП Вищедубечанське лісове господарство , представника третьої особи Швидкого О.В., дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до абз 1,2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В позовній заяві прокурор навів обґрунтування підстав звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, а саме необхідністю захистити порушені інтереси держави при розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що є національним багатством українського народу, яку незаконно передано у власність, а також нездійсненням Кабінетом Міністрів України дій щодо оскарження в судовому порядку спірних рішень та повернення земельної ділянки.

Статті 125, 126 Земельного Кодексу України передбачають, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно копії державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-КВ №003309, ДП Вищедубечанське лісове господарство , є постійним користувачем земельної ділянки площею 1446,5 га, яка розташована на території Лебедівської сільської ради, Вишгородського району Київської області, землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 01.09.2015 року № 10-2101/36-15-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_3 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області . Надано у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3221884000:33:026:7001, для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:026:7001 на користь ОСОБА_4 .

Надалі, ОСОБА_4 на підставі заяви, здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:026:7001, в результаті чого утворено дві земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3221884000:33:022:6004 площею 0,06 га та 3221884000:33:022:6005 площею 0,06 га..

Після цього, ОСОБА_4 відчужив вказані вище земельні ділянки на користь ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером 100161578 від 12.10.2017 року; за номером 100237323 від 12.10.2017 року; за номером 100161417 від 12.10.2017 року.

Відповідно до листів Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 23.10.2017 року №01-01, земельні ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:020:6004 та 3221884000:33:022:6006 повністю накладаються на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство .

Відповідно до ст.19 ЗК України , землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно до частин 1, 2, 7 ст.20 ЗК України , віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Радою Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмовив державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до статей 56 , 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання,надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України , ЗК України , іншими законами й нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України .

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Згідно зі ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, що визначено ст.27 ЛК України .

Відповідно до ч. 8 ст. 122 ЗК України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 статті 149 ЗК України встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" , крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Крім того, частинами 1, 2 ст.1 Закону України Про Кабінет Міністрів України визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, позиція прокурора про належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, що перебувають в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство знайшло своє підтвердження в суді та є доведеним матеріалами справи, а саме державним актом на право постійного користування землею від 24.09.1998 року серії ІІ-КВ №003309.

Крім того, відповідно до ст. 125 ЗК України , право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області при винесенні наказу № 10-2101/36-15-СГ від 01.09.2015 року діяло з перевищенням своїх повноважень, оскільки надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин. Крім того, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Крім того, у даному випадку, первісне безвідплатне відчуження майна здійснено не державою шляхом прийняття рішень не уповноваженим на те органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України , цього Кодексу , Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів,згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності судового розгляду, вимоги позивача щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 01.09.2015 № 10-2101/36-15-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким надано у власність ОСОБА_3 для індивідуального садівництва земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:026:7001 площею 0,12 га на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району, підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог, про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки кадастровий номер 3221884000:33:022:6004 площею 0,06 га та кадастровий номер 3221884000:33:022:6005 площею 0,06 га, які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району, суд дійшов до наступного.

Згідно із положеннями ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України ).

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України , тут і далі в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, станом на 01.09.2015р.).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення.

ДП Вищедубечанське лісове господарство є постійним користувачем земельної ділянки площею 1446,5 га, яка розташована на території Лебедівської сільської ради, Вишгородського району Київської області на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-КВ №003309 від 24 вересня 1998 року.

КДП Київгеоінформатика виконало ряд інженерно-геодезичних, топографічних, картографічних робіт та шляхом співставлення координат поворотних точок земельних ділянок, що перебувають в користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-КВ № 003309 від 24 вересня 1998 року, а також координат поворотних точок спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:022:6004 та 3221884000:33:022:6005. Встановлено накладення вказаних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення, що перебувають в користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство .

Спірні земельні ділянки фактично були виділені із земель лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-КВ № 003309, від 24 вересня 1998 року, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, належить до повноважень Кабінету Міністрів України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Відтак, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області поданий в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 7 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення у приватну власність та повернення їх у державну власність, як таких, що вибули незаконно.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України ) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 , 19 Конституції України ).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Також згідно з частинами другою та третьою статті 1 , частиною першою та другою статті 7 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. Тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України , яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка володіє цим майном, (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України ).

Як встановлено судом, спірні земельні ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6004 та площею 0,06 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6004, загальною вартістю 23876,24 грн., на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району були передані у приватну власність з земель лісового фонду, які є власністю держави, на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2101/36-15-СГ від 01 вересня 2015 року, поза волею та без згоди розпорядника Кабінету Міністрів України.

Посилання представника третьої особи Швидкого О.В., на лист Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство від 25.02.2019р. № 06-42/66, про те, що в межає кварталу, де знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:020:6005, 3221884000:33:020:6006, 3221884000:33:022:6005, 3221884000:33:022:6004, 3221884000:33:022:6005 вилучалися земельні ділянки та надані в користування ТОВ Маяк і ТОВ КіАН , не може бути доказом вилучення спірних земельних ділянок, оскільки, доказів того, що саме ці спірні ділянки входили до складу земель, які вилучалися та надавалися в користування ТОВ Маяк і ТОВ КіАН до суду не надано. Інформація, яка зазначена в листі Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство , вказує лише на те що, в межах кварталу, відповідно до державного акту серії ІІ-КВ №003309 від 24.09.1998р. вилучалися земельні ділянки, однак, не зазначено, що саме спірні земельні ділянки вилучалися та передавалися в користування.

Крім того, із наданих до суду копій розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації від 05.02.2004р., про передачу в оренду земельних ділянок в користування ТОВ Маяк та ТОВ КіАН , копії викопіровки з плану меж Лебедінвської сільської ради, копії акту відновлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки та копій звезених планів земельних ділянок с/т Кіан та с/т Маяк-2 , в вбачається, що кожна із вилучених земельних ділянок має власний номер та доказів того, що спірні земельні ділянки відносяться до вилучених земель до суду не надано.

Також, із наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 01.09.2015 року за № 10-2101/36-15-СГ, не вбачається, що земельна ділянка, яка передавалась у приватну власність, знаходить в межах с/т Кіан або с/т Маяк-2 .

Таким чином, суд приходить до переконання, що спірні земельні ділянки були передані у власність із порущенням вимог Закону, а тому, з урахуванням положень ст.ст. 387 , 388 ЦК України вказані земельні ділянки підлягають витребуванню з володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Кабінету Міністрів України.

Таке рішення відповідає суспільному інтересу та не порушує засади, які закріплені у ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Той факт, що земельні ділянки лісогосподарського призначення, з яких були виділені спірні земельні ділянки, перебувають у користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство , не виключає їх витребування у власність держави в особі Кабінету Міністрів України. ДП Вищедубечанське лісове господарство не посилалося на порушення або обмеження його прав як землекористувача у разі ухвалення такого рішення, самостійних вимог не заявляло.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають пропорційному стягненню судові витрати у сумі 3200 гривень, по 1600 гривень з кожного.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 5,17,125,126,188 Земельного кодексу України, ст. ст. 16,21,203,215,328,346,388 ЦК України, ст.ст. 4, 81, 158, 258, 263-265, 268,2 71-273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позову Першого заступника прокурора Київської області Грабець І., який діє в інтересах Кабінету Міністрів України - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 01.09.2015р. за № 10-2101/36-15-СГ, яким ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:026:7001, площею 0.12 га для індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністру України з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , земельні ділянки площею 0.06 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6004 та площею 0.06 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6005, загальною вартістю 23876,24 грн., які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір у сумі 3200 (три тисячі двісті) гривень, по 1600 (одна тисяча шістсот) гривень з кожного .

Повний текст рішення виготовлений 24.02.2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, за приписами ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Позивачі: Перший заступник прокурора Київської області Грабець І., (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) який діє в інтересах Кабінету Міністрів України (м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області (м. Київ, вул. Серпова, 3/14), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство (Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Київська, 1), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ).

Суддя І.Ю. Котлярова