Постанова

від 19.02.2020 по справі 607/98/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 607/98/17

провадження № 61-27515св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Перша тернопільська державна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргупублічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на постанову Апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Ткача З. Є., Міщій О. Я., Шевчук Г. М., від 23 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі - ПАТ Укрексімбанк , банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Перша тернопільська державна контора, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 04 вересня 2006 року між банком та батьком відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 140 000 доларів США на строк до 30 серпня 2013 року.

ОСОБА_2 належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого допустив заборгованість у розмірі

44 056,37 доларів США, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер. Посилаючись на те, що після смерті боржника спадщину прийняла його дочка - ОСОБА_1 , банк просив стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість, яка утворилась станом на 16 лютого 2011 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Сливки Л. М. від 16 листопада 2017 року у задоволенні позову ПАТ Укрексімбанк відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором поза межами позовної давності, про застосування якого заявила відповідач, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 лютого

2018 року апеляційну скаргу ПАТ Укрексімбанк задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 16 листопада 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ Укрексімбанк з інших правових підстав.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск банком позовної давності, оскільки про те, що відповідач прийняла спадщину банку стало відомо у 2016 році, з ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про встановлення юридичного факту. Разом з тим, банку слід відмовити у задоволенні позову з підстав ненадання ним доказів на підтвердження наявності майна, яке увійшло до спадкової маси та його вартості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПАТ Укрексімбанк просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк надав належні та допустимі докази наявності спадкового майна після смерті позичальника, зокрема, відомості щодо автомобілів, які належали останньому, та підприємств, якими був засновник позичальник. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивач подавав до суду першої інстанції клопотання про витребування інформації щодо успадкування відповідачем майна після смерті її батька та встановлення його розміру, однак таке клопотання залишилось судом поза увагою. При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 12 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 вересня 2006 року банк та ОСОБА_2 уклали кредитний договір

(з урахуванням внесених змін до нього), відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 140 000 доларів США на строк до 30 серпня 2013 року включно.

З вересня 2009 року ОСОБА_2 припинив погашення кредиту, у зв`язку із чим банк 26 січня 2011 року подав позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05 квітня 2011 року провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито у зв`язку із смертю позичальника.

22 квітня 2011 року ПАТ "Укрексімбанк" подав до Першої тернопільської державної нотаріальної контори претензію про звернення стягнення на спадкову масу ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рахунок погашення боргу перед банком у розмірі 93 059,20 доларів США.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , на час смерті останнього проживала з ним в одному будинку.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 07 квітня 2016 року, постановленою у цивільній справі № 607/1823 1/15 за заявою Тернопільської міської ради, заінтересована особа - Перша тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою встановлено, що дочка померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину як така, що постійно проживала разом із спадкодавцем та протягом строку, встановленого статті 1270 ЦК України, не заявила про відмову від неї.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Установлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 і у передбачений статтею 1268 ЦК України строк не відмовилася від прийняття спадщини.

Із ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 07 квітня 2016 року (справа № 607/18231/15) видано, що спадкоємцем після померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вимоги до якої банк пред`явив у строки, встановлені статтею 1281 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 належали шість транспортних засобів: М 20, 1955 року випуску; Ssang Yong Actyon Sports , 2007 року випуску; ВАЗ 21213, 2004 року випуску; ЧАРЗ А091 Богдан,

2004 року випуску; Богдан А092 02, 2008 року випуску; Богдан А092 02,

2008 року випуску. Вказане підтверджується довідкою, виданою

УДАІ УМВСУ в Тернопільській області (а. с. 148 зворот, 149).

Крім того, ОСОБА_2 був засновником ТОВ ЗТК Тур-Сервер , ТОВ Світ кераміки , ТОВ Нива-Прем`єр , ТОГО Футбольний клуб Нива , ТОВ Тернопільська газета , ТОВ Редакція газети Тернопільські оголошення , ПП Західно-українська туристична компанія Тіс-Тур , ПП НТК Нива-Прогрес , ТОВ Авто-Сервер , ТОВ Кортеспі (а. с. 140-147).

Встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної заборгованості) та факт прийняття спадщини після смерті позичальника ОСОБА_2 його дочкою ОСОБА_1 , наявність спадкового майна, суд апеляційної інстанції відмовив у позові з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач фактично прийняла спадщину на належне померлому майно та вартості цього майна.

У той же час, суд не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Тому висновки суду про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не зазначено перелік спадкового майна, не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд встановити яке саме майно успадковане відповідачем та встановити його вартість (а. с.64), однак суд не сприяв позивачу у реалізації його прав як кредитора спадкодавця, не витребував відповідні докази щодо наявності спадкової маси та її вартості, чим самоусунувся від покладених на нього обов`язків.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що майно передане учасником товариства, як вклад до статутного капіталу, є власністю товариства, а тому відповідач не успадкувала право на майно, товариства, засновником яких був спадкодавець, є необґрунтованим.

За змістом частини п`ятої статті 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається

статтями 130, 147, 166 ЦК України, статтями 55, 69 Закону України

від 19 вересня 1991 року № 1576-XII Про господарські товариства і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК України. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Аналогічні роз`яснення викладені в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування

Статтею 55 Закону України Про господарські товариства передбачено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Вказані норми права підтверджують право спадкоємця на отримання частки із статутного капіталу після смерті померлого учасника товариства, яка у зв`язку із смертю не зникає, а передається спадкоємцеві у грошовій або натуральній формі, внаслідок чого на цю частку зменшується статутний фонд товариства. Також за бажанням спадкоємця, він має переважене право вступу до цього товариства.

З огляду на зазначене, є помилковим висновок апеляційного суду про те, що майно, передане учасником товариства, як вклад до статутного капіталу, є власністю товариства, і як наслідок, не може бути успадкованим.

При цьому пославшись на те, що відповідач не успадкувала вказане майно, суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, відповідно до якого відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Таким чином, хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого

статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції поверхнево розглянув справу, вказуючи на відсутність успадкованого відповідачем майна після смерті боржника, на зазначене уваги не звернув, чим позбавив кредитора права на задоволення своїх вимог щодо стягнення заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судом апеляційної інстанції належним чином не встановлені, не досліджено наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо клопотання про розгляд справи з викликом позивача

У касаційній скарзі ПАТ Укрексімбанк просить проводити розгляд справи за участю його представника.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали аргументи щодо поданої касаційної скарги, остання розглядається без повідомлення та виклику учасників справи.

Отже, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України задовольнити частково .

Постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 23 лютого

2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович