Рішення

від 21.02.2020 по справі 305/1538/19

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1538/19

Провадження по справі № 2/305/98/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2020. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Біроваш О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Мандзюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , як представника за договором про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради, скасування свідоцтва про право особистої власності на прибудову до житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора КП "Бюро технічної інвентаризації" Рахівської районної ради,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат, Буришин Віталій Васильович, який діє, як представник за договором про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся всуд із позовом до ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради, скасування свідоцтва про право особистої власності на прибудову до житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора КП "Бюро технічної інвентаризації" Рахівської районної ради.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач, ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 73,1 кв.м. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаною адресою з реєстраційним номером майна 15510640 з 08.11.2006 за відповідачем, ОСОБА_3 , зареєстрована квартира АДРЕСА_2 , в цілій частині, загальною площею 97,68 кв.м. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.12.2017 за третьою особою, ОСОБА_4 , зареєстровано 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_3 , без поділу будинку на відокремлені об`єкти, з реєстраційним номером об`єкту 1428805321236. Згідно відомостей інвентарної справи БТІ, що була заведена на вказаний житловий будинок, загальна площа житлового будинку склала 97,68 кв.м. Таким чином, даним об`єктом нерухомого майна - житловим будинком АДРЕСА_3 , спільно володіють на правах власності позивач, ОСОБА_1 , відповідач, ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 . Актуальних відомостей про інших власників даного житлового будинку, державний реєстр не містить. Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за вказною адресою, з реєстраційним номером майна 15510797 з 08.11.2006, зареєстрована прибудова, загальною площею 23,73 кв.м, в цілому, за відповідачем ОСОБА_3 . Підставою для здійснення державної реєстрації права власності учасників спору являються наступні первинні правовстановлюючі документи. Згідно інвентарної справи бюро технічної інвентаризації, що зберігається в архіві КП "БТІ" Рахівської районної ради, позивач ОСОБА_1 , успадкував від своєї матері ОСОБА_5 , квартиру №1, загальною площею 73,1 кв.м., відповілно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 лютого 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Рахівської ДНК, Пріц О.І., зареєстрованого вреєстрі за №262. Спадкодавець, ОСОБА_5 , в свою чергу, набула право власності на дану квартиру, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом комунального майна Рахівської районної ради народних депутатів від 23 лютого 1994 року. Згідно реєстраційної справи на житловий будинок, ОСОБА_3 , набула право власності на згадану квартиру АДРЕСА_2 та прибудову до житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Рахівської ДНК, Пріц О.І., зареєстрованого вреєстрі за №2994. З тексту свідоцтва вбачається невірне визначення складу спадкового майна, зокрема, об`єкту спадкового майна під номером 2, а саме, вказано не той реєстраційний номер майна згідно раніше зареєстрованого в державному реєстрі прав права власності об`єкту за спадкодавцем, ОСОБА_6 , зокрема, замість об`єкту за номером 15510640 вказано номер об`єкту, що зареєстрований, як прибудова до житлового будинку за нмером 15510797. Крім того, у свідоцтві невірно вказано дату державної реєстрації об`єкту за спадкодавцем, зокрема вказана дата 18 лютого 1994 року не відповідає відомостям з реєстрової книги БТІ №4, де вказано дату реєстрації свідоцтва про право на спадщину за заповітом - 10 травня 1980 року . З огляду на ці обставини, у свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому на ім`я ОСОБА_3 , нотаріусом допущено істотну помилку у написанні реєстраційних відомостей на предмет спадщини, яка не може бути усунута нотаріусом шляхом внесення до тексту виправлень та потребую, відповідно до подожень ч.3 ст.51 ЗУ "Про нотаріат" скасування нотаріальної дії та відповідно до вимог ч.3 ст.1300 ЦК України, потребує видачі нового свідоцтва про право на спадщину. Позивач, ОСОБА_1 позбавлений можливості, в силу законодавства, ставити перед нотаріусом питання про скасування свідоцтва, оскільки він не був учасником вчинення відповідної нотаріальної дії, однак як заінтересована особа має право звертатись до суду з відповідною вимогою за загальним правилом на підставі визначеного способу захисту згідно ч.1 ст.1301 ЦК України. Крім того, свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року, виданого на ОСОБА_3 , в частині спадкового майна за номером 1 - прибудова до житлового будинку, загальною площею 23,73 кв.м., видане з порушенням вимог щодо перевірки нотаріусом складу спадкового майна на момент видачі свідоцтва, адже такої прибудови до житлового будинку ніколи не існувало. Доказом відсутності прибудови є те, що у матеріалах інвентарної справи є оціночний акт житлового будинку АДРЕСА_3 від 25 липня 1990 року, де на звороті у розділі технічного опису конструктивних елементів будинку, визначення ступеню зносу вказано на існування конструктивних елементів житлового будинку, однак жодних прибудов до даного будинку не було виявлено, що засвідчується порожньою (незаповненою) таблицею в технічному описі прибудов бланка акту. Натомість, згідно реєстраційних відмостей ОСОБА_7 , як забудовник прибудови вже через 5 днів, а саме 31 липня 1990 року, отримав рішення Рахівської міської ради народних депутатів про видачу свідоцтва про право власності на добудову до житлового будинку за АДРЕСА_4 , що є цілком невідповідним дійсності, адже за п`ять днів фізично збудувати та здати до експлуатації капітальну прибудову не можливо, лише цементваний фундамент потребує висихання більше двох тижнів, а бетонна "підложка" ще більше, не говорячи про мурування стін та облаштування дерев`яного даху. З огляду на це рішення Рахівської міської ради народних депутатів НОМЕР_4 від 31 липня 1990 року підлягає скасуванню, як незаконне, бо не відповідає фактичним обставинам справи, що стали підставою для його прийняття. Так само, свідоцтво про право особистої власності на прибудову до житлового будинку від 18.02.1994 підлягає скасуванню з причин невідповідності фактичним обставинам дійсної забудови у дворогосподарстві. Нотаріус, що видавала свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 зобов`язана, в силу положень 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за №20/5 - був отримати від ОСОБА_3 технічний паспорт на об`єкт нерухомог майна, що був би підтверджувальним документом про факт існування такого об`єкту на момент видачі свідоцтва. Так само, Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за номером 11336753 від 25.07.2006 не міг вважатись достовірним документом, в силу того, що обов`язкової інвентаризації об`єкту бюро технічної інвентаризації перед видачею цього витягу не проводилось. Крім того, про відсутність у ОСОБА_7 прав власності на прибудову до житлового будинку розміром 23,1 кв.м, підтверджується обставинами встановленими Рахівським районним судом Закарпатської області від 13 травня 2002 року по справі №2-369/2002 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 пр виселення з будинку та вселення, Зокрема, судом встановлено, що прибудова в 23,1 кв.м. до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 належить не ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 , на підставі договору дарування, укладеного 11.08.1990, між дарувальником ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , посвідченого Рахівською ДНК. На підставі наведеного, ОСОБА_7 ніколи не мав жодного права власності на прибудову до житлового будинку. На підставі цих даних, можна аргументовано стверджувати, що прибудова до житлового будинку не могла входити до складу спадщини ОСОБА_7 та не могла бути успадкованою ОСОБА_3 , тому рішення державного реєстратора речових прав на майно про державну реєстрацію права власності, у зв`язку з цим є незаконним. Крім того, відомості про реєстрацію квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 не відповідають дійсному змісту права ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року власності, як правовстановлюючого документу, бо про квартиру АДРЕСА_2 навіть не йдеться мова взагалі. Про наявність вказаних вище обставин порушень умов оформлення речових прав на нерухоме майно, позивач ОСОБА_1 дізнався лише у вересні 2017 року, коли отримав доступ за його адвокатським запитом до матеріалів інвентарної справи на будинок АДРЕСА_3 . Підставою для звернення з ознайомленням до бюро технічної інвентаризації був факт самовільного знищення відповідачем ОСОБА_3 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , в якій розташована квартира позивача. Факт самовільного знищення частини будинку потребує від позивача ОСОБА_1 , як єдиного фактичного мешканця та володільця будинку, захист свого права на вчинення добудови будинку для приведення будинку до колишніх експлуатаційних характеристок. Таке право у позивача виникло з червня 2017 року, однак практично не може бути реалізоване з причин того, що право власності на знищену частину будинку з волі юридичного власника не припиняється, на підставі рішення суду припинене бути не може. З огляду на це відповідач обрав наявний спосіб захисту свого права. Допоки не було факту самознищення відповідачем частини будинку права ОСОБА_1 на його відбудову не було порушено. З огляду на це позивач вважає, що строки давності по вимогам заявленим у прохальній частині позову не є пропущеними, оскільки початок перебігу строків обумовлений на момент видачі оскаржуваних рішень та документів, а моментом самовільного знищення відповідачем ОСОБА_3 частини спільного житлового будинку. На підставі наведеного просив скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року виданого на ім`я ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Рахівської ДНК, Пріц О.І., зареєстрованого в реєстрі з №2994. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради народних депутатів про видачу свідоцтва про право власності на прибудову до житлового будинку за НОМЕР_4 від 31 липня 1990 року. Скасувати свідоцтво про право особистої власності на прибудову до житлового будинку НОМЕР_5 від 18.02.1994, виданого виконавчим комітетом Рахівської міської ради народних депутатів на прибудову розміром 23,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , виданого на ім`я ОСОБА_6 . Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Рахівської районної ради, Губко Т.О. про державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер 15510797, номер запису 1178, в книзі 4 від 08.11.2006 на будинок, прибудову, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 . Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Рахівської районної ради, Губко Т. О . про державну реєстрацію права власності реєстраційний номер 15510640, номер запису 1178, в книзі 4 від 08.11.2006 на 1/8 частки будинку з надвірними спорудами: 1 сарай, 2 вбиральня, 3 сарай, 4 вбиральня, 5 огорожа, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 03.09.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі: Рахівську міську раду Закарпатської області, ОСОБА_4 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

01.11.2019 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано від: Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації", матеріали технічної інвентаризації (інвентарну справу), архівну справу на будинок АДРЕСА_3 та реєстрову книгу з реєстраційними записами щодо даного домоволодіння; Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області, спадкову справу, №230/2005 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори, Пріц О.І., зареєстрованого в реєстрі за №2994. Оголошено перерву у підготовчому засіданні.

14.01.2020 представником позивача, адвокатом Буришин В.В. подано додаткові письмові пояснення по справі.

Ухвалою Рахівського районного суду від 23.01.2020 було закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, покликаючись на доводи наведені в позовній заяві та письмових поясненнях від 14.01.2020, просять такі задовольнити. Також зазначили, що відповідно до документів наданих КП "БТІ" на ухвалу суду про витребування доказів, прибудови до житлового будинку АДРЕСА_3 не існує. В зв`язку з наведеним, вважають, що правовстановлюючі документи на вказану прибудову є незаконними. Про ці документи позивач дізнався лише у 2017 році, коли ОСОБА_3 знищила житловий будинок, тому строк позовної давності не пропущено.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 , ОСОБА_13 позовні вимоги не визнав, показав суду, що, дійсно, ОСОБА_3 являється власником квартири АДРЕСА_5 . Оскільки вказана квартира була в жахливому та непридатному для проживання стані, ОСОБА_3 вирішила провести її реконструкцію. Повністю квартира знесена не була, лише знесено кілька стін. Зазначив, що право оскаржити правовстановлюючі документи існувало ще в матері позивача, однак вона цього не зробила. В зв`язку з наведеним просив застосувати строк позовної давності.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився. Був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник Рахівської міської ради в судове засідання не з`явився. В.о. міського голови, Бочкор П.Ю. , надав суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за наявними документами за відсутності їх представника.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 , являються співвласниками квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 .

Зокрема, відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №120108860 від 10.04.2018 та №169052698 від 03.06.2019, позивач ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_6 , вказаного будинку, а ОСОБА_3 - квартири АДРЕСА_2 .

Право власності позивача, ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 27 лютого 2006 року, державним нотаріусом Рахівської ДНК, Пріц О.І. по спадковій справі №263/2005, зареєстрованого вреєстрі за №672.

Крім того судом встановлено, що 09 жовтня 2006 року, державним нотаріусом Рахівської ДНК, Пріц О.І. відповідачу ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька, ОСОБА_6 по спадковій справі №230/2005, зареєстрованого в реєстрі за №2994.

Згідно вказаного свідоцтва, ОСОБА_3 , являється спадкоємцем цілої частки майна свого батька ОСОБА_6 , а саме:

- прибудови до житлового будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 23,73 кв.м., житловою площею 16,17 кв.м.,;

- 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 97,68 кв.м., житловою площею 57,32 кв.м., з надвірними спорудами: 1 сарай, 2 вбиральня, 3 сарай, 4 вбиральня, 5 огорожа.

З акту обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 ) від 30 червня 2017 року, складеного комісією Рахівської районної ради в складі депутатів міської ради Кабаля М.В., Попенка М.М., Молдавчука В.М., Штадлера В.В., провідного спеціаліста із земельних питань Бочкора І.В. та головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління ДАБІ у Закарпатській області Клементєва Я.В. слідує, що комісією було здійснено обстеження на місцевості, за результатами якого було виявлено, що відповідачка ОСОБА_3 демонтувала 1/8 частину спареного житлового будинку, а саме належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_5 .

Суд вважає, що твердження представника відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_13 про наявність підстав для відмови позивачу у задоволенні позову у зв`язку з пропущенням строку позовної давності не заслуговують на увагу, є недоведеними, зважаючи на наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності, відповідно до яких заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач у 2017 році уже звертався в суд з аналогічним позовом. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.09.2018 по справі №305/1294/17, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: Рахівська міська рада, Закарпатської області, ОСОБА_4 про припинення права власності та видалення запису про право власності з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2018 року залишено в силі. Про існування оскаржуваних документів позивачу стало відомо в процесі розгляду вказаної справи, з відповідей на адвокатські запити ОСОБА_2 .

Внаслідок цих обставин, суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин.

Пред`являючи позов до суду, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що державний нотаріус Рахівської ДНК, Пріц О.І. при видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом допущено істотну помилку у написанні реєстраційних відомостей на предмет спадщини, яка не може бути усунута нотаріусом шляхом внесення до тексту свідоцтва виправлень. Крім того, вважає, що первинні документи, на підставі яких видано свідоцтво про право на спадщину за законом, виготовлені з помилками.

Главою 89 ЦК України передбачено порядок оформлення права на спадщину.

Згідно ч.1 ст.1300 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

В зв`язку з наведеним, безпідставним є посилання позивача та його представника, що нотаріус не може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Судом встановлено, що державним нотаріусом Рахівської ДНК, Пріц О.І . при видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом, у відповідності до ч.1 ст.68 ЗУ "Про нотаріат" перевірено факт смерті спадкодавця ОСОБА_7 час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Спадкове майно складалося:

- з прибудови до житлового будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 23,73 кв.м., житловою площею 16,17 кв.м., що належала ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право особистої власності на прибудову до житлового будинку, виданого Рахівською міською радою, 18 лютого 1994 року та зареєстрованого КП "БТІ" 18 лютого 1994 року за реєстраційним №15510797, номер запису:1178 в книзі:4;

- 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 97,68 кв.м., житловою площею 57,32 кв.м., з надвірними спорудами: 1 сарай, 2 вбиральня, 3 сарай, 4 вбиральня, 5 огорожа, що належали ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 21 березня 1980 року Рахівською ДНК та зареєстрованого Рахівським районним КП "БТІ" 18 лютого 1994 року за реєстраційним №15510797, номер запису:1178 в книзі:4.

Згідно ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Позивачем та його представником не надано жодних доказів того, що відповідач, ОСОБА_3 не мала право на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 та доказів того, що на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за законом були, які-небудь заборони, накладено арешт, або будь-які інші обмеження, які б унеможливлювали видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку, що державний нотаріус Рахівської ДНК, Пріц О.І. під час видачі відповідачу, ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом діяла у відповідності до вимог чинного законодавства.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес дано в рішенні № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ст.5 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес). Поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 5 ЦПК України та інших законах України у логічно - смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Зокрема, відповідно до: п. 3.1 Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес зміст слова інтерес включає: а) увагу до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимось, чимось; цікавість, захоплення; б) вагу; значення; в) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; г) прагнення, потреби; д) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмось прагненням, потребам; вигоду, користь, зиск ; п. 3.6 Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес законний інтерес відбиває легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом ; п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в законах України, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .

Як зазначено в ч.1 ст.25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність - це визнана за фізичною особою можливість мати цивільні права і нести цивільні обов`язки. Серед основних прав можна відзначити наступні: мати майно на праві власності; спадкувати і заповідати майно; займатися підприємницькою діяльністю; створювати юридичні особи; укладати будь-які правочини, що не суперечать закону; обирати місце проживання; мати права творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної діяльності; мати інші майнові та особисті немайнові права. Цивільна правоздатність є невіддільною від самого існування людини, виникає в момент народження і припиняється зі смертю.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду за захистом своїх прав, позивач зазначає, що охоронюваний законом інтерес полягає в тому, що дії державного нотаріуса Рахівської ДНК, Пріц О.І. при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 09 жовтня 2006 року та первинні документи, на підставі яких видано вказане свідоцтво порушують його права.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Позивачем та його представником не надано жодних доказів того, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 09 жовтня 2006 року, державним нотаріусом Рахівської ДНК, Пріц О.І. ОСОБА_3 та первинні документи, на підставі яких видано вказане свідоцтво:

- рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради народних депутатів про видачу свідоцтва про право власності на прибудову до житлового будинку за НОМЕР_4 від 31 липня 1990 року,

- свідоцтво про право особистої власності на прибудову до житлового будинку № НОМЕР_1 від 18.02.1994 виданого виконавчим комітетом Рахівської міської ради народних депутатів на прибудову розміром 23,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , на ім`я ОСОБА_6 , яким-небуть чином його стосуються та можуть порушувати його права чи охоронювані законом інтереси.

В зв`язку з наведеним такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора КП "БТІ" Рахівської районної ради, Губко Т.О. , за реєстраційними номерами 15510797 та 15510640 від 08.11.2006, суд вважає, що такі задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, нерухоме майно: квартира АДРЕСА_5 та прибудова до вказаного будинку з надвірними спорудами: 1 сарай, 2 вбиральня, 3 сарай, 4 вбиральня, 5 огорожа належать на праві власності відповідачу ОСОБА_3 .

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст.317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про практику в справах про захист права власності та інших речових прав з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту вищенаведених норм права, випливає, що потреба в такому способі захисту порушеного права, як позбавлення особи права власності на нерухоме майно виникає лише тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 не являвся власником нерухомого майна, державну реєстрацію якого просить скасувати. Більше того, ним не надано жодних доказів того, що має яке небуть відношення до вказаного майна, тобто у нього відсутні правові підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду, просить, в тому числі, скасувати рішення Рахівської міської ради та державного реєстратора КП "БТІ" Рахівської районної ради, Губко Т.О. , мотивуючи порушення свого права неправомірними діями вказаних осіб, при цьому не вказує їх відповідачами по справі, а Рахівській міській раді надає лише статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Суд за клопотанням позивача, до закінчення підготовчого провадження, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1,2 статті 51 ЦПК України).

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України лише за клопотанням позивача на стадії підготовчого провадження. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (17 квітня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, ЄДРСРУ № 73469613)

Водночас, суд констатує, що позивач звернулась до суду із вимогами скасувати рішення Рахівської міської ради та державного реєстратора КП "БТІ" Рахівської районної ради, Губко Т.О. , мотивуючи порушенням останніми його прав, але не визначив їх відповідачами у справі ні при поданні позову, ні шляхом подання відповідного клопотання на підготовчому судовому засіданні, що є окремою підставою для відмови у позові.

Позивач, у відповідності п.9 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до ч.7 ст.141 ЦПК України, слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , як представника за договором про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради, скасування свідоцтва про право особистої власності на прибудову до житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора КП "Бюро технічної інвентаризації" Рахівської районної ради - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , адреса для листування: абонентська скринька АДРЕСА_9 .

Відповідач, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_10 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- Рахівська міська рада Закарпатської області, місцезнаходження: 90600, м. Рахів, вул. Миру, №34, Закарпатської області;

- ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_11 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Головуюча: Марусяк М.О .