Ухвала

від 20.07.2021 по справі 305/1538/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 липня 2021 року

м. Київ

справа № 305/1538/19

провадження № 61-9167ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Рахівська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_4 , про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради, скасування свідоцтва про право особистої власності на прибудову до житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради, скасування свідоцтва про право особистої власності на прибудову до житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора комунального підприємства (далі - КП Бюро технічної інвентаризації ) Рахівської районної ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником одноосібним квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 73,1 кв. м, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 лютого 2006 року за № 262 ( ОСОБА_1 успадкував квартиру НОМЕР_2 від своєї матері ОСОБА_5 ).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачці ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності 1/8 частки майна (дослівно: спарений житловий будинок; квартира НОМЕР_3 в цілій частині ; реєстраційний номер майна 15510640), що знаходиться в АДРЕСА_4 , загальною площею 97,68 кв. м.

Крім цього, ОСОБА_3 належить на праві власності прибудова (реєстраційний номер майна 15510797), загальною площею 23,73 кв. м, за цією ж адресою.

Підставою виникнення права власності у ОСОБА_3 на вказані два об`єкти нерухомого майна є свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року № 2994 ( ОСОБА_3 успадкувала спадкове майно від свого батька ОСОБА_6 ).

Також за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 є власником 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту 1428805321236), на підставі договору дарування від 27 жовтня 2006 року.

Відомості про інших співвласників житлового будинку НОМЕР_4 у державному реєстрі відсутні.

Таким чином, у даному житловому будинку АДРЕСА_4 , зареєстровано право власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно даних інвентарної справи Бюро технічної інвентаризації загальна площа житлового будинку АДРЕСА_4 складає всього 97,68 кв. м.

Рішення про поділ будинку в натурі на відокремлені квартири не приймалось.

На погляд позивача, це призводить до правової невизначеності щодо виду (особиста приватна власність, спільна часткова власність), обсягу та змісту права власності учасників спору.

Позивач вважав заплутаним те, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності окремо на прибудову, загальною площею 23,73 кв. м. На переконання позивача у свідоцтві про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року № 2994, виданому ОСОБА_3 , невірно зазначено реєстраційний номер майна як 15510797, замість правильного 15510640; невірно зазначено дату правовстановлюючого документу спадкодавця ОСОБА_6 , а саме дату свідоцтва про право власності від 18 лютого 1994 року, що не відповідає відомостям з реєстрової книги Бюро технічної інвентаризації № 4, де вказано дату свідоцтва про право на спадщину за заповітом 10 травня 1980 року.

Крім того, свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року, видано ОСОБА_3 на прибудову, загальною площею 23,73 кв. м, з порушенням вимог щодо перевірки нотаріусом складу спадкового майна на момент видачі свідоцтва, оскільки, за твердженням позивача, такої прибудови ніколи не існувало.

На погляд позивача, у свідоцтві про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року № 2994 нотаріусом допущено помилку у написанні реєстраційних відомостей щодо предмету спадщини, яку успадкувала ОСОБА_3 . Ця помилка не може бути усунута нотаріусом шляхом внесення виправлень, потребує скасування нотаріальної дії та видачі нового свідоцтва про право на спадщину, відповідно до частини третьої статті 1300 ЦК України .

Позивач зазначав, що не має можливості ставити перед нотаріусом питання про скасування свідоцтва ОСОБА_3 , оскільки він не був учасником вчинення відповідної нотаріальної дії. Вважав, що заінтересована особа має право звертатись до суду з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 згідно частини першої статті 1301 ЦК України.

Вважав, що доказом відсутності прибудови є те, що у матеріалах інвентарної справи є оціночний акт житлового будинку АДРЕСА_4 від 25 липня 1990 року, у якому на звороті у розділі Технічний опис конструктивних елементів будівель, визначення ступеню зносу вказано на існування конструктивних елементів житлового будинку, однак жодних прибудов до даного будинку в акті не зазначено (тобто не було виявлено), про що свідчить порожня (незаповнена) таблиця Технічний опис прибудов .

Натомість, згідно реєстраційних відомостей ОСОБА_6 , як забудовник прибудови (площею 23,73 кв. м,) вже через 5 днів після складання оціночного акту, а саме 31 липня 1990 року отримав рішення Рахівської міської ради народних депутатів від 31 липня 1990 року № 84 про видачу свідоцтва про право власності на добудову до житлового будинку, що на погляд позивача, не відповідає дійсності, адже неможливо за п`ять днів фізично збудувати та здати до експлуатації прибудову, лише цементований фундамент потребує висихання більше двох тижнів, а бетонна підложка ще більше, не говорячи про мурування стін та облаштування дерев`яного даху.

З огляду на це позивач вважав, що рішення Рахівської міської ради народних депутатів від 31 липня 1990 року № 84 підлягає скасуванню, як незаконне, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи, що стали підставою для його прийняття.

У зв`язку з цим вказував, що видане на підставі такого рішення ОСОБА_6 свідоцтво про право особистої власності на прибудову до житлового будинку від 18 лютого 1994 року підлягає скасуванню з причин невідповідності фактичним обставинам дійсної забудови у дворогосподарстві.

Нотаріус, що видавав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, у силу положень 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року за № 20/5, на погляд позивача, мав отримати від ОСОБА_3 технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, що був би підтверджувальним документом факту існування такого об`єкту на момент видачі свідоцтва.

Так само, Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за номером 11336753 від 25 липня 2006 року не міг вважатись достовірним документом, в силу того, що обов`язкової інвентаризації об`єкту бюро технічної інвентаризації перед видачею цього витягу не проводилось.

Крім того, вважав, що відсутність у ОСОБА_6 прав власності на прибудову площею 23,1 кв. м, підтверджується обставинами, встановленими Рахівським районним судом Закарпатської області від 13 травня 2002 року у справі № 2-369/2002 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про виселення з будинку та вселення. Зокрема, в зазначеному судовому рішенні встановлено, що прибудова в 23,1 кв. м до житлового будинку належить не ОСОБА_8 , а ОСОБА_7 , на підставі договору дарування, укладеного 11 серпня 1990 року між дарувальником ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_6 (попередній власник, за яким успадкувала майно ОСОБА_3 ), на переконання позивача, ніколи не мав права власності на прибудову. Відтак, прибудова до житлового будинку не могла входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_8 та не могла бути успадкованою ОСОБА_3 , у зв`язку з чим рішення державного реєстратора речових прав на майно про державну реєстрацію права власності вважав незаконним.

Крім того, відомості про реєстрацію квартири НОМЕР_3 за ОСОБА_3 не відповідають дійсному змісту права власності ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року, як правовстановлюючого документу, оскільки про квартиру НОМЕР_3 навіть не йде мова взагалі.

Позивач ОСОБА_1 зазначав, що про наявність вказаних вище обставин, наведених ним порушень при оформленні речових прав на нерухоме майно, він дізнався у вересні 2017 року, коли за адвокатським запитом отримав доступ до матеріалів інвентарної справи на будинок АДРЕСА_4 .

Підставою для звернення з ознайомленням до бюро технічної інвентаризації був факт самовільного знищення відповідачем ОСОБА_3 частини житлового будинку, що прямо порушує права позивача ОСОБА_1 , як єдиного фактичного мешканця та володільця будинку, у зв`язку з чим просив: 1) скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2006 року виданого на ім`я ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Рахівської Державної нотаріальної контори Пріц О. І., зареєстрованого в реєстрі за № 2994; 2) визнати незаконним рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради народних депутатів про видачу свідоцтва про право власності на прибудову до житлового будинку за № 84 від 31 липня 1990 року; 3) скасувати свідоцтво про право особистої власності на прибудову до житлового будинку № НОМЕР_1 від 18 лютого 1994 року, видане виконавчим комітетом Рахівської міської ради народних депутатів на прибудову розміром 23,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , на ім`я ОСОБА_6 ; 4) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП Бюро технічної інвентаризації Рахівської районної ради Губко Т. О. про державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер 15510797, номер запису 1178, в книзі 4 від 08 листопада 2006 року на будинок, прибудову, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 ; 5) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП Бюро технічної інвентаризації Рахівської районної ради, ОСОБА_10 про державну реєстрацію права власності реєстраційний номер 15510640, номер запису 1178, в книзі 4 від 08 листопада 2006 року на 1/8 частини будинку з надвірними спорудами: АДРЕСА_6 , за ОСОБА_3 .

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у травні 2021 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху для усунення недоліків, а саме подання уточненої редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження.

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав уточнену редакцію касаційної скарги, в якій підставою касаційного оскарження зазначає відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статтей 316, 317, 319, 321, 355, 356, 369, 382 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Зокрема, щодо визначення кола осіб, права на житло яких порушене та який спосіб захисту підлягає застосуванню у випадку, коли один зі співвласників житлового будинку здійснив самочинне знищення його частини.

Також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 118, 120, 141 Земельного кодексу України, статтей 4, 20, 26 Закону України Про землеустрій , статті 377 Цивільного кодексу України під час вирішення питання наявності або відсутності права на земельну ділянку у випадку коли один із співвласників житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці самовільно зруйнував частину житлового будинку.

Отже, заявник підставою касаційного оскарження рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2020 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року зазначив пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Враховуючи, що недоліки касаційної скарги усунуто, відсутні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Рахівська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_4 , про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради, скасування свідоцтва про право особистої власності на прибудову до житлового будинку, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року.

Витребувати з Рахівського районного суду Закарпатської області матеріали справи № 305/1538/19.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик