Постанова

від 06.02.2020 по справі 910/5229/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2020 р. Справа№ 910/5229/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Пшеницькій Т.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.02.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 (повний текст складено 15.10.2019)

у справі №910/5229/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд" (третя особа - 1)

Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації" (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (третя особа - 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

Міністерство інфраструктури України (третя особа - 3)

про зобов`язання укласти договір

В судовому засіданні 06.02.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 Фізична особа - підприємець Крамаренко Василь Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання укласти договір про подачу та забирання вагонів на станції Чернігів-Північний ДТГО Південно-Західної залізниці.

Позов обґрунтований тим, що позивач є власником під`їзної залізничної колії по станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, в тому числі стрілочних переводів №№ 92, 94, які є її складовою частиною, за адресою: м. Чернігів, вул. Любченка, 11, виготовив на неї технічний паспорт та звернувся до відповідача із заявою про укладення договору про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний, однак відповідач фактично відмовив йому в укладенні такого договору.

На думку позивача, такі дії АТ "Українська залізниця" суперечать Правилам обслуговування залізничних під`їзних колій (ст.ст. 12, 64 - 77 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила) та порушують його права, гарантовані ст.ст. 41, 42 Конституції України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №910/5229/19 в позові відмовлено.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича на користь Міністерства інфраструктури України 94, 96 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано проект договору, який він просить зобов`язати укласти, не сформулювано та не визначено умови такого договору, хоча п. 3.4 Правил передбачає, що проект договору розробляється залізницею, це не позбавляє власника під`їзної колії у разі ухилення залізниці від виконання цього обов`язку розробити свій проект договору та звернутись з ним до залізниці.

При цьому, зі змісту Додатку 2 до п. 2.1. Правил, яким затверджено типовий договір про подачу та забирання вагонів, вбачається, що умови такого договору повинні містити, зокрема інформацію про межі під`їзної колії, довжину під`їзної колії, розмір земельної ділянки, яка зайнята під`їзною колією і спорудами контрагента, відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів та інші умови.

За висновками суду, позивач, при зверненні до суду та в ході розгляду справи не надав документи, що містили б вищенаведені відомості, необхідні для укладення договору про подачу та забирання вагонів і визначали його обов`язкові умови, встановлені законодавством. Також встановлені судом обставини свідчать, що між учасниками справи існує спір щодо прав на частину під`їзної колії та стрілочні переводи, щодо яких позивач вимагає АТ "Українська залізниця" укласти з ним договір, однак вказаний спір не є предметом розгляду у цій справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 29.10.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ст.ст. 328, 334 ЦК України) та процесуального (ст.ст. 75, 86, 236 ГПК України) права.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі:

- судом невірно застосовано ст. 75 ГПК України, посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі №910/11877/16, зазначаючи, що вказаним судовим рішенням встановлено, що стрілочний перевід 92 на момент укладання договору купівлі - продажу № 2 від 01.10.2010 належав третій особі - 2;

- судом не було враховано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 у справі №825/1918/13-а;

- в порушення ст. 86 ГПК України судом не було взято до уваги докази позивача, які були додані до позовної заяви, а тільки усні доводи відповідача;

- позивач не погоджується з висновками суду про ненадання ним проекту договору, який він просив зобов`язати укласти, не сформулювання та не визначення умов такого договору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Вказує, що відповідачем не порушено Правила обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту від 21.11.2000 №644, а позивачем не надано належним чином оформлений пакет документів для укладання договору.

Зазначає, що в межах справи №825/1918/13 судами не розглядалось та не встановлювалось право власності на під`їзну колію, в тому числі стрілочні переводи №№ 92, 94, підприємства Управління виробничо - технологічної комплектації (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.12.2019.

12.12.2019 від позивача надійшла заява про відвід судді Іоннікової І.А. у справі №910/5229/19, у якій останній вказує про сумніви у неупередженості та об`єктивності судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 заяву Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича про відвів судді Іоннікової І.А. у справі №910/5229/19 визнано необґрунтованою.

Передано матеріали справи №910/5229/19 для визначення автоматизованою системою відповідно до ст. 32 ГПК України судді, який має вирішити питання про відвід, заявлений Фізичною особою - підприємцем Крамаренко Василем Анатолійовичем.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 заяву ФОП Крамаренка В.А. про відвід судді Іоннікової І.А. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі №910/5229/19 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича про відвів судді Іоннікової І.А. від розгляду справи №910/5229/19, матеріали справи повернуто колегії суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича призначено на 06.02.2020.

Явка представників сторін

Представник позивача та одночасно третьої особи - 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.02.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та змінити рішення в мотивувальній частині.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.02.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач, представники третіх осіб 1 та 3 в судове засідання апеляційної інстанції 06.02.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка позивача, представників третіх осіб 1, 3 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, в засіданні присутній представник позивача, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.10.2010 між Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Крамаренком Василем Анатолійовичем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №2, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати (продати), а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії цього договору майно в кількості та за ціною, що зазначені у специфікації до даного договору, яка є його невід`ємною частиною (п. 2.1. договору).

Згідно із специфікацією № 1 від 01.10.2010 до договору об`єктом продажу є під`їзна залізнична колія станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить Підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва в кількості 594 погонних метри, в т.ч. стрілка переводу № 92, № 94. Загальна вартість об`єкту продажу за договором складає 10 910,00 грн.

За змістом п.п. 4.1, 4.2 договору передача об`єкту продажу здійснюється продавцем протягом 5 календарних днів від дати укладення договору. Факт передачі об`єкту продажу покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акту прийому-передачі, який становить невід`ємну частину договору.

Моментом переходу права власності на об`єкт продажу від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вищевказаного акту приймання-передачі (п. 4.3 договору).

На виконання умов договору між контрагентами підписано акт приймання-передачі майна, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв майно у власність.

12.03.2012 позивач звернувся до начальника залізничної станції Чернігів-Північний з листом за вих. № 2, у якому просив оформити та затвердити паспорт на під`їзну колію та іншу необхідну технічну документацію.

З аналогічним за змістом листом 12.03.2012 та повторно 21.11.2012 до начальника залізничної станції Чернігів-Північний звернулося Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації" (УВТК), яке просило переоформити на нового власника паспорт і необхідну технічну документацію.

На адвокатський запит Водолагіна С.М. від 24.02.2016 Виробничий підрозділ Чернігівська дистанція колії Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" повідомила про необхідність звернення з майнових питань до ПАТ "Українська залізниця" з усіма документами, що підтверджують право власності: проект, дозвіл на врізання стрілочного переводу в під`їзну колію залізниці, акт на право користування земельною ділянкою тощо.

09.12.2015 позивач звернувся до ПАТ "Укрзалізниця" із заявою №9/12.2 про укладення договору про подачу і забирання вагонів при станції Чернігів-Північний ДГТО "Південно-Західна залізниця".

У відповідь на вказану заяву ПАТ "Укрзалізниця" листом від 25.01.2016 № Ц-1/5-3/442-16 повідомило, що регіональна філія "Південно-Західна залізниця" не має документів, що підтверджують право власності ФОП Крамаренко В.А. на під`їзну колію та майновий комплекс позивача.

Листом від 16.02.2016 № ДН-1-452/174 виробничий підрозділ Київська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південна-західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" повернуло позивачу на доопрацювання пакет документів та виклало свої зауваження до них, вказавши що:

- надані Технічні паспорти колії та Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії не погоджені з Чернігівською дистанцією колії, начальником станції Чернігів-Північний та не затверджені;

- наданий договір купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 не може бути взятий до уваги, так як оформлений з порушенням ст. 657 ЦК України; договір підписаний зі сторони продавця довіреною особою на підставі довіреності №1, копія якої не надана;

- у зв`язку із непогодженням у наданому технічному паспорті меж з ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" у залізниці є сумніви щодо приналежності ділянки під`їзної колії від граничного стовпчика стрілочного переводу № 92 до стрілочного переводу № 94 та самого стрілочного переводу № 94. Згідно технічного паспорту ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" дана ділянка під`їзної колії та стрілочний перевод № 94 обліковуються за ТОВ "Чернігівагрошляхбуд". У разі примикання під`їзної колії ФОП Крамаренка В.А. до під`їзної колії підприємства необхідно надати копію відповідного листа погодження від ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" строком на 5 років.

Листом від 28.03.2016 позивач звернувся до першого заступника начальника регіональної філії "Південно-західна залізниця" з проханням провести обстеження під`їзної колії для укладення договору про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний, а також як свідчить наявна в матеріалах справи копія опису до цінного листа направляв до Київської дирекції залізничних перевезень документи для укладення договору.

25.04.2017 позивач повторно звернувся до ПАТ "Укрзалізниця" із заявою про укладення договору про подачу і забирання вагонів, у відповідь на яку відповідач листом від 23.05.2017 № ЦЦМ-12/478 повідомив позивача, що повернеться до розгляду звернення після вирішення Вищим господарським судом України справи № 910/11877/16 по суті.

Позивач листом № 25/04.17-2 від 28.02.2019 звернувся до АТ "Укрзалізниця" із заявою про укладення договору про подачу і забирання вагонів.

Листом від 03.04.2019 № ЦЦО-13/335 відповідач повідомив, що зможе повернутися до розгляду питання щодо укладення договору про подачу і забирання вагонів після отримання від позивача письмового звернення та пакета необхідних документів, вказавши про надання позивачеві обґрунтованої відповіді щодо вказаного питання листом АТ "Укразалізниця" від 25.01.2016 №Ц-1/5-3/442-16 та листом Міністерства інфраструктури України від 05.04.2016 № 3487/24/10-16.

Посилаючись на те, що відповідач всупереч вимогам Правил обслуговування залізничних під`їзних колій відмовив в укладенні договору про подачу та забирання вагонів, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі про зобов`язання АТ "Українська залізниця" укласти з Фізичною особою-підприємцем Крамаренко Василем Анатолійовичем договір про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний ДГТО Південно-Західної залізниці.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні від 26.09.2018 у справі № 910/11877/16, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010, за яким позивач придбав у Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва 594 м залізничної колії, у тому числі стрілочні переводи № 92, № 94, які є складовою частиною даної під`їзної колії, стрілочний перевод № 92 належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд".

Місцевий господарський суд з посиланням на ч. 4 ст. 75 ГПК України дійшов висновку, що обставини, встановлені судом під час розгляду справи № 910/11877/16, зокрема факт належності стрілочного переводу № 92 станом на дату укладення договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню. Доказів того, що Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" було власником спірного стрілочного переводу № 92, який передавався за договором купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010, та власником під`їзної колії довжиною 594 м. позивачем не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документи, що підтверджують право власності на залізничну під`їзну колію із стрілочними переводами №№ 92, 94, та про пов`язані із цим недоліки у поданих документах.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як передбачено ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються зокрема шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, АТ "Українська залізниця" відмовила позивачеві в укладенні договору про подачу і забирання вагонів у зв`язку із ненаданням позивачем документів, передбачених Правилами, зокрема документів, які підтверджують право власності позивача на під`їзну колію, та у зв`язку із недоліками поданих документів.

Позивач зазначає, що йому належить право власності на під`їзду колію відповідно до договору купівлі - продажу № 2 від 01.10.2010, укладеного між Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації" (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва та Фізичною особою - підприємцем Крамаренко В.А., відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати (продати), а покупець зобов`язався прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії договору майно в кількості та за ціною, що зазначені в специфікації до цього договору, яка є невід`ємною його частиною.

Відповідно до Специфікації № 1 від 01.10.2010 до вищезазначеного договору, об`єктом продажу є під`їзна залізнична колія при станції Чернігів - Північний Південно - Західної залізниці, що належить підприємству Управління виробничо - технологічної комплектації (УВТК) у кількості 594 погонних метрів, в т.ч. стрілка переводу №92, №94.

Правочином на підставі ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Судом першої інстанції встановлено, що у договорі купівлі - продажу №2 від 01.10.2010, укладеному між Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації" (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва та Фізичною особою - підприємцем Крамаренко В.А. не вказано підстави набуття продавцем права власності на майно, що продається.

Договір від імені продавця підписаний начальником бази Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва на підставі довіреності від 01.02.2010 №1, виданої самим же Крамаренком В.А., як начальником підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів того, що Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" було власником спірного стрілочного переводу № 92, який передавався за договором купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010, та власником під`їзної колії довжиною 594 м, з огляду на висновок місцевого господарського суду, викладений у справі №910/11877/16, зокрема факту належності стрілочного переводу № 92 станом на дату укладення договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" як преюдиційну обставину, що не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/11877/16 від 26.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019, було відмовлено у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця Крамаренко Василя Анатолійовича, Підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації" про визнання договору недійсним.

При цьому місцевим господарським судом у справі №910/11877/16 було зазначено, що 01.10.2010 між Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Крамаренком Василем Анатолійовичем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 2, за яким продавець передав, а покупець прийняв майно - під`їзну залізничну колію при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" у кількості 594 погонних метри, в т.ч. стрілка переводу №92, № 94.

Апеляційним господарським судом у справі №910/11877/16 встановлено, що на виконання умов Договору сторонами підписано Акт приймання-передачі майна, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв майно у власність.

Суд визнав необґрунтованими та непідтвердженими доводи позивача (залізниці) про те, що Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації" не мало право без згоди засновника Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, укладати договір купівлі - продажу № 2 від 01.10.2010.

Суд дійшов висновку, що ПАТ "Українська залізниця" не доведено порушення його прав чи інтересу відповідачами на момент укладання спірного договору та відповідно необхідність його відновлення, а також, окрім того, не доведено порушення вимог чинного законодавства при його укладенні, у зв`язку з чим відмовив ПАТ "Українська залізниця" у задоволенні позову до ФОП Крамаренко В.А. та Підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації", третя особа Міністерство інфраструктури України про визнання недійсним спірного договору купівлі - продажу № 2 від 01.10.2010.

З огляду на викладене, вказаний договір купівлі - продажу № 2 від 01.10.2010 є чинним, у визначеному законом порядку недійним не визнаний, на що місцевий господарський суд не звернув належної уваги.

Згідно із ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 зазначеної статті встановлено, що суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Відповідно до п. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1098 № 457, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором.

Як визначено п. 2.1. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під`їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2).

Договори про подачу та забирання вагонів укладаються між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під`їзних колій або окремих вантажних фронтів.

Договори розробляються з урахуванням технології роботи під`їзної колії і технології роботи станції примикання, а у відповідних випадках - з урахуванням єдиних технологічних процесів.

Згідно із п. 3.1. Правил проект договору розробляється залізницею на підставі акта обстеження під`їзної колії (додаток 4).

Пунктом 3.2. Правил встановлено, що залізниця спільно з підприємством провадить обстеження під`їзної колії і її технічного оснащення. Результати обстеження оформлюються актом обстеження умов роботи на під`їзній колії і станції примикання, в якому вказуються всі дані про фактичний стан під`їзної колії, а саме: довжина під`їзної колії; площа ділянки землі (у кв. м), зайнята під`їзною колією, і окремо - зайнята спорудами підприємства у смузі відведення; відстань, за яку повинна стягуватися плата за подачу та забирання вагонів; розмір та характер вантажообороту; спеціалізація складських площ; вантажні фронти; наявність вантажних машин і механізмів та їх паспортна потужність; наявність контрагентів тощо. Акт обстеження підписують уповноважені представники залізниці і підприємства не пізніше 10 днів з дати обстеження.

У разі непогодження з даними, які внесено до акта обстеження, представник підприємства, який бере участь в обстеженні, зобов`язаний підписати акт і внести до нього свої мотивовані зауваження.

Акт складається у двох примірниках, один з яких залишається у підприємства, другий - у залізниці.

До акта обстеження власником під`їзної колії додається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, масштабний план з нанесеним на ньому розташуванням вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт і поздовжній профіль колії.

Разом з тим, як передбачено п. 3.3. Правил, до укладення нового договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (договору про подачу та забирання вагонів) власник колії та його контрагенти зобов`язані надати залізниці копії Статуту підприємства, документів, які засвідчують право підприємницької діяльності, та документи, які підтверджують право власності на залізничну під`їзну колію.

Пунктом 3.4 Правил передбачено, що оформлення договору про експлуатацію під`їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів виконується в такому порядку:

- проект договору розробляється залізницею . Підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним - з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою - з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці;

- залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов`язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці;

- розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду. Якщо в указаний термін розбіжності не будуть направлені до арбітражного суду, то договір набуває чинності в редакції підприємства.

Такий порядок оформлення поширюється на додаткові угоди до договору, на його продовження, доповнення або часткові зміни.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, між ФОП Крамаренком Василем Анатолійовичем та Акціонерним товариством "Українська залізниця" не вчинялись вищезазначені дії щодо укладання договору на поставку та забирання вагонів, проект договору залізницею не розроблявся.

За вказаних обставин, підстави для укладання в судовому порядку такого договору відсутні, а за відсутності розробленого залізницею договору позивачем позов поданий передчасно.

З огляду на викладене, решта доводів апелянта не підлягає оцінці у вказаному позовному провадженні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача в обґрунтування скасування рішення та задоволення позову колегією суддів відхиляються з підстав необґрунтованості, в той час як заперечення відповідача знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови в позові, проте оскаржуване рішення необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №910/5229/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №910/5229/19 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №910/5229/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 03.03.2020.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова