Постанова

від 03.09.2020 по справі 910/5229/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5229/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Іоннікова І. А., Тищенко А. І.)

у справі № 910/5229/19

за позовом фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Анатолійовича

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд" і 2) Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації" (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України

про зобов`язання укласти договір

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Водолагін С. М., відповідача - Марченко В. М., третьої особи-2 - Водолагін С. М. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 Фізична особа - підприємець Крамаренко Василь Анатолійович (далі - позивач, ФОП Крамаренко В. А.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Укрзалізниця) про зобов`язання укласти договір про подачу та забирання вагонів на станції Чернігів-Північний ДТГО Південно-Західної залізниці.

2. Позов обґрунтований тим, що позивач є власником під`їзної залізничної колії по станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, в тому числі стрілочних переводів №№ 92, 94, які є її складовою частиною, за адресою: м. Чернігів, вул. Любченка, 11, виготовив на неї технічний паспорт та звернувся до відповідача із заявою про укладення договору про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний, однак відповідач фактично відмовив йому в укладенні такого договору.

3. На думку позивача, такі дії Укрзалізниці суперечать Правилам обслуговування залізничних під`їзних колій (ст.ст. 12, 64 - 77 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила) та порушують його права, гарантовані ст.ст. 41, 42 Конституції України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №910/5229/19 у задоволенні позову відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав проект договору, який він просить зобов`язати укласти, не сформулював та не визначив умови такого договору, хоча п. 3.4 Правил передбачає, що проект договору розробляється залізницею, це не позбавляє власника під`їзної колії у разі ухилення залізниці від виконання цього обов`язку розробити свій проект договору та звернутись з ним до залізниці.

6. При цьому, зі змісту Додатку 2 до п. 2.1. Правил, яким затверджено типовий договір про подачу та забирання вагонів, вбачається, що умови такого договору повинні містити, зокрема інформацію про межі під`їзної колії, довжину під`їзної колії, розмір земельної ділянки, яка зайнята під`їзною колією і спорудами контрагента, відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів та інші умови.

7. За висновками суду, позивач, при зверненні до суду та в ході розгляду справи не надав документи, що містили б вищенаведені відомості, необхідні для укладення договору про подачу та забирання вагонів і визначали його обов`язкові умови, встановлені законодавством. Також встановлені судом обставини свідчать, що між учасниками справи існує спір щодо прав на частину під`їзної колії та стрілочні переводи, щодо яких позивач вимагає від Укрзалізниці укласти з ним договір, однак вказаний спір не є предметом розгляду у цій справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №910/5229/19 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

9. Апеляційний господарський суд з посиланням на встановлені у справі № 910/11877/16 обставини зазначив, що договір купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2, укладений між Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (продавець) та ФОП Крамаренком В. А. (покупець), за яким продавець передав, а покупець прийняв майно - під`їзну залізничну колію при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" у кількості 594 погонних метри, в т.ч. стрілка переводу №92, № 94 є чинним, у визначеному законом порядку недійсним не визнаний, на що місцевий господарський суд не звернув належної уваги.

10. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що між позивачем і відповідачем не вчинялися дії, передбачені Правилами щодо укладення договору на поставку та забирання вагонів, проект договору залізницею не розроблявся.

11. За вказаних обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави для укладення такого договору в судовому порядку відсутні, а за відсутності розробленого залізницею договору позивачем позов поданий передчасно.

Короткий зміст вимог касаційної скарг

12. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/5229/19.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

13. У касаційній скарзі скаржник, обґрунтовуючи підставу подання касаційної скарги, визначену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначив, що суд апеляційної інстанції змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 927/923/18.

14. Відповідач не погоджується з мотивувальною частиною постанови суду апеляційної інстанції і зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права стосовно власності ФОП Крамаренка В. А. на стрілочний перевід № 92, викладені у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 927/923/18, а також припустився порушення частини четвертої статті 75 ГПК України в частині встановлення судовим рішенням у справі № 910/11877/16 факту належності саме ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" спірного стрілочного переводу станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 01.10.2010.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

15. ФОП Крамаренко В. А. та Підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації" (УВТК) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (далі -УВКТ) подали відзиви, у яких не погоджується з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

16. Міністерство інфраструктури України подало відзив, у якому підтримує доводи касаційної скарги у повному обсязі, просить задовольнити її, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. 01.10.2010 між УВТК (продавець) і ФОП Крамаренко В. А. (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати (продати), а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії цього договору майно в кількості та за ціною, що зазначені у специфікації до даного договору, яка є його невід`ємною частиною (п. 2.1. договору).

18. Згідно із специфікацією № 1 від 01.10.2010 до договору об`єктом продажу є під`їзна залізнична колія станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить продавцю в кількості 594 погонних метри, в т.ч. стрілка переводу № 92, № 94. Загальна вартість об`єкту продажу за договором складає 10 910,00 грн.

19. За змістом п.п. 4.1, 4.2 договору передача об`єкту продажу здійснюється продавцем протягом 5 календарних днів від дати укладення договору. Факт передачі об`єкту продажу покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акту прийому-передачі, який становить невід`ємну частину договору.

20. Моментом переходу права власності на об`єкт продажу від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вищевказаного акта приймання-передачі (п. 4.3 договору).

21. На виконання умов договору між контрагентами підписано акт приймання-передачі майна, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв майно у власність.

22. 12.03.2012 позивач звернувся до начальника залізничної станції Чернігів-Північний з листом за вих. № 2, у якому просив оформити та затвердити паспорт на під`їзну колію та іншу необхідну технічну документацію.

23. З аналогічним за змістом листом 12.03.2012 та повторно 21.11.2012 до начальника залізничної станції Чернігів-Північний звернулося УВТК, яке просило переоформити на нового власника паспорт і необхідну технічну документацію.

24. На адвокатський запит від 24.02.2016 Виробничий підрозділ Чернігівська дистанція колії Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" повідомила про необхідність звернення з майнових питань до Укрзалізниці з усіма документами, що підтверджують право власності: проект, дозвіл на врізання стрілочного переводу в під`їзну колію залізниці, акт на право користування земельною ділянкою тощо.

25. 09.12.2015 позивач звернувся до Укрзалізниці з заявою №9/12.2 про укладення договору про подачу і забирання вагонів при станції Чернігів-Північний ДГТО "Південно-Західна залізниця".

26. У відповідь на вказану заяву Укрзалізниця листом від 25.01.2016 № Ц-1/5-3/442-16 повідомило, що регіональна філія "Південно-Західна залізниця" не має документів, що підтверджують право власності ФОП Крамаренко В. А. на під`їзну колію та майновий комплекс позивача.

27. Листом від 16.02.2016 № ДН-1-452/174 виробничий підрозділ Київська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південна-західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" повернуло позивачу на доопрацювання пакет документів та виклало свої зауваження до них, вказавши що:

- надані Технічні паспорти колії та Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії не погоджені з Чернігівською дистанцією колії, начальником станції Чернігів-Північний та не затверджені;

- наданий договір купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 не може бути взятий до уваги, так як оформлений з порушенням ст. 657 ЦК України; договір підписаний зі сторони продавця довіреною особою на підставі довіреності №1, копія якої не надана;

- у зв`язку із непогодженням у наданому технічному паспорті меж з ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" у залізниці є сумніви щодо приналежності ділянки під`їзної колії від граничного стовпчика стрілочного переводу № 92 до стрілочного переводу № 94 та самого стрілочного переводу № 94. Згідно технічного паспорту ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" дана ділянка під`їзної колії та стрілочний перевод № 94 обліковуються за ТОВ "Чернігівагрошляхбуд". У разі примикання під`їзної колії ФОП Крамаренка В. А. до під`їзної колії підприємства необхідно надати копію відповідного листа погодження від ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" строком на 5 років.

28. Листом від 28.03.2016 позивач звернувся до першого заступника начальника регіональної філії "Південно-західна залізниця" з проханням провести обстеження під`їзної колії для укладення договору про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний, а також як свідчить наявна в матеріалах справи копія опису до цінного листа направляв до Київської дирекції залізничних перевезень документи для укладення договору.

29. 25.04.2017 позивач повторно звернувся до Укрзалізниці з заявою про укладення договору про подачу і забирання вагонів, у відповідь на яку відповідач листом від 23.05.2017 № ЦЦМ-12/478 повідомив позивача, що повернеться до розгляду звернення після вирішення Вищим господарським судом України справи № 910/11877/16 по суті.

30. Позивач листом № 25/04.17-2 від 28.02.2019 звернувся до Укрзалізниці з заявою про укладення договору про подачу і забирання вагонів.

31. Листом від 03.04.2019 № ЦЦО-13/335 відповідач повідомив, що зможе повернутися до розгляду питання щодо укладення договору про подачу і забирання вагонів після отримання від позивача письмового звернення та пакета необхідних документів, вказавши про надання позивачеві обґрунтованої відповіді щодо вказаного питання листом Укрзалізниці від 25.01.2016 №Ц-1/5-3/442-16 та листом Міністерства інфраструктури України від 05.04.2016 № 3487/24/10-16.

32. Посилаючись на те, що відповідач всупереч вимогам Правил відмовив в укладенні договору про подачу та забирання вагонів, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі про зобов`язання Укрзалізниці укласти з ФОП Крамаренко В. А. договір про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний ДГТО Південно-Західної залізниці.

33. Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/11877/16 від 26.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019, відмовлено у задоволенні зустрічного позову Укрзалізниці до ФОП Крамаренко В. А., Підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації" про визнання договору купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2 недійсним.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

34. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

35. Предметом розгляду цієї справи є позовні вимоги позивача до відповідача про зобов`язання укласти договір про подачу та забирання вагонів.

36. Згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

37. Відповідно до загальних умов укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, визначених статтею 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина перша статті 179 ГК України). Частиною шостою цієї статті передбачено, що суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

38. Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту регламентовано Статутом залізниць України (далі - Статут).

39. Згідно з пунктом 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

40. Як визначено п. 2.1. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під`їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2).

Договори про подачу та забирання вагонів укладаються між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під`їзних колій або окремих вантажних фронтів.

Договори розробляються з урахуванням технології роботи під`їзної колії і технології роботи станції примикання, а у відповідних випадках - з урахуванням єдиних технологічних процесів.

41. Згідно із п. 3.1. Правил проект договору розробляється залізницею на підставі акта обстеження під`їзної колії (додаток 4).

42. Пунктом 3.2. Правил встановлено, що залізниця спільно з підприємством провадить обстеження під`їзної колії і її технічного оснащення. Результати обстеження оформлюються актом обстеження умов роботи на під`їзній колії і станції примикання, в якому вказуються всі дані про фактичний стан під`їзної колії, а саме: довжина під`їзної колії; площа ділянки землі (у кв. м), зайнята під`їзною колією, і окремо - зайнята спорудами підприємства у смузі відведення; відстань, за яку повинна стягуватися плата за подачу та забирання вагонів; розмір та характер вантажообороту; спеціалізація складських площ; вантажні фронти; наявність вантажних машин і механізмів та їх паспортна потужність; наявність контрагентів тощо. Акт обстеження підписують уповноважені представники залізниці і підприємства не пізніше 10 днів з дати обстеження.

43. У разі непогодження з даними, які внесено до акта обстеження, представник підприємства, який бере участь в обстеженні, зобов`язаний підписати акт і внести до нього свої мотивовані зауваження.

Акт складається у двох примірниках, один з яких залишається у підприємства, другий - у залізниці.

До акта обстеження власником під`їзної колії додається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, масштабний план з нанесеним на ньому розташуванням вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт і поздовжній профіль колії.

44. Разом з тим, як передбачено п. 3.3. Правил, до укладення нового договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії (договору про подачу та забирання вагонів) власник колії та його контрагенти зобов`язані надати залізниці копії Статуту підприємства, документів, які засвідчують право підприємницької діяльності, та документи, які підтверджують право власності на залізничну під`їзну колію.

45. Пунктом 3.4 Правил передбачено, що оформлення договору про експлуатацію під`їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів виконується в такому порядку:

- проект договору розробляється залізницею. Підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним - з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою - з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці;

- залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов`язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці;

- розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду. Якщо в указаний термін розбіжності не будуть направлені до арбітражного суду, то договір набуває чинності в редакції підприємства.

Такий порядок оформлення поширюється на додаткові угоди до договору, на його продовження, доповнення або часткові зміни.

46. За висновками суду апеляційної інстанції сторонами не дотримано процедури укладення договору про подачу та забирання вагонів, визначеної Правилами, що стало підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Укрзалізниці укласти відповідний договір з позивачем.

47. Відповідач у цій частині висновки суду апеляційної інстанції не спростовує і не зазначає, яку норму права порушив суд апеляційної інстанції, дійшовши до таких висновків.

48. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

49. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

50. В обґрунтування касаційної скарги Укрзалізниця послалася на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 927/923/18.

51. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 і постановою Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 927/923/18, у задоволенні первісного позову ФОП Крамаренко В. А. до Укрзалізниці про витребування з незаконного володіння відповідача стрілочного переводу № 92 загальною вартістю 66052,86 грн, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 11, та у задоволенні зустрічного позову Укрзалізниці до ФОП Крамаренка В. А. та Підприємства "УВТК" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.10.2010 № 2, укладеного між відповідачами за зустрічним позовом, відмовлено повністю.

52. У вказаній постанові від 18.02.2020 у справі № 927/923/18 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ФОП Крамаренка В. А. на рішення і постанову у вказаній справі в частині відмови у задоволенні первісного позову, з огляду на необґрунтованість доводів скаржника - ФОП Крамаренка В. А. щодо неправильного застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 15, 16, 321, 328 ЦК України і статей 75, 76, 236 ГПК України.

53. Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.02.2020 у справі № 927/923/18 стосуються саме доводів ФОП Крамаренка В. А. щодо наявності / відсутності підстав для звернення останнього з віндикаційним позовом щодо витребування від Укрзалізниці майна (стрілочний перевід № 92) у вказаній справі.

54. Суд зазначає, що висновки (щодо правового статусу спірного майна), які б суперечили висновкам Верховного Суду (постанова від 18.02.2020 у справі № 927/923/18), в оскаржуваній постанові відсутні.

55. Підставою відмови у задоволенні позовної вимоги у цій справі, як було зазначено вище, є встановлені судами обставини щодо недотримання сторонами визначеної законодавством процедури укладення договору про подачу і забирання вагонів, а касаційна скарга відповідача не містить жодних аргументів, якими скаржник вмотивовано обґрунтовує порушення судом апеляційної інстанції норм права при перегляді рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог (з урахуванням предмету і підстав позову).

56. Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

57. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

58. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

59. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою у даній справі, скаржник не врахував, що касаційний суд надає висновки саме щодо питань застосування тих чи інших правових норм в межах чітко визначених підстав касаційного оскарження, а формальне зазначення у тексті касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в постанові Верховного Суду у пов`язаній справі, що по суті зводиться до незгоди скаржника з установленими у справі обставинами, не дає касаційному суду підстав для перегляду справи в повному обсязі, а тим більше для надання оцінки / переоцінці встановлених у іншій справі обставин.

60. За таких обставин, враховуючи визначені частиною першою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови суду апеляційної інстанції (її мотивувальної частини).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

62. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

63. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.

64. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Укрзалізниці залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарських суду - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

65. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

66. 31.08.2020 від Міністерства інфраструктури України надійшла заява, в якій останнє просить стягнути з позивача судові витрати на загальну суму 196,40 грн, понесені у зв`язку з переглядом постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

67. Враховуючи те, що Міністерство інфраструктури України підтримує касаційну скаргу Укрзалізниці, яка Касаційним господарським судом залишається без задоволення, колегія суддів зазначає, що витрати понесені Міністерством у зв`язку із розглядом касаційної скарги відповідно до приписів статті 129 ГПК України необхідно покласти на Міністерство, у зв`язку з чим відповідна заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 910/5229/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил