Постанова

від 04.03.2020 по справі 910/1296/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2020 р. Справа№ 910/1296/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Бурвікова І.Ю. - адвокат

від відповідача: Забавський Д.А. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України

на рішення Господарського суду міста Києва, ухвалене 25.06.2019, повний текст якого складений 03.07.2019,

у справі № 910/1296/19 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України

до Державного підприємства Державний академічний оркестр РадіоБенд Олександра Фокіна

про виселення

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про виселення відповідача з нерухомого майна площею 306,00 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5 В, на другому поверсі триповерхової адміністративної будівлі Будинку звукозапису, що входить до статутного капіталу позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- відповідач після припинення дії укладеного між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6371 від 31.01.2013 спірного орендованого приміщення не звільнив;

- Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було подано позов до Державного підприємства Державний академічний оркестр РадіоБенд Олександра Фокіна про стягнення грошових коштів та виселення останнього з спірного майна, за результатами розгляду якого рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, у справі № 910/19943/16 позовні вимоги задоволено повністю та, серед іншого, виселено Державне підприємство Державний академічний оркестр РадіоБенд Олександра Фокіна з спірного майна;

- водночас спірне майно з 17.01.2017 було включно до статутного капіталу позивача, а відтак, з цієї дати Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву втратило права та обов`язки орендодавця щодо вказаного майна та, відповідно, право на виселення відповідача з цього майна і таке право набув саме позивач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2019, повний текст якого складений 03.07.2019, у справі № 910/1296/19 відмовлено повністю у задоволенні позову про виселення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач, набувши прав та обов`язків орендодавця за спірним договором оренди замість Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, не був позбавлений можливості вчинити дії із заміни стягувача за наказом від 07.03.2017, виданим на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/19943/16, проте таким правом не скористався;

- строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6371 від 31.01.2013 сплив 31.01.2016, утім відповідач продовжує користуватися орендованим нерухомим майном після закінчення терміну його дії; позивач, набувши з 17.01.2017 права та обов`язки орендодавця за вказаним договором оренди, жодних заперечень щодо подальшого користування відповідачем орендованим приміщенням на умовах зазначеного договору не висловив, натомість із відповідачем укладено договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 6373 від 14.04.2016, № 6374 від 26.09.2017, № 1805 від 30.03.2018, а відтак, дію спірного договору оренди продовжено і відповідач користується орендованим майном за наявності достатніх правових підстав.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі № 910/1296/19 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що:

- висновки суду першої інстанції про те, що дія спірного договору оренди продовжилась, є невірним, оскільки суперечить фактичним обставинам справи;

- факт припинення спірного договору оренди, серед іншого, встановлений рішеннями судів у справі № 910/19943/16 та листуванням між сторонами вказаного договору оренди у 2016 році;

- при цьому, за відсутності діючого договору оренди, договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю не можуть встановлювати орендних правовідносин.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, повний текст якої складений 18.10.2019, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі № 910/1296/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Приймаючи вказану постанову суд апеляційний суд виходив з того, що: позивач є правонаступником Національної радіокомпанії України; спірний договір оренди припинився; надані відповідачем договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендареві № 6373 від 14.04.2016, № 6374 від 26.09.2017, № 1805 від 30.03.2018 хоча і містять застереження про те, що відповідач користується об`єктом оренди на підставі договору оренди від 31.01.2013, проте укладені із філією ПАТ НСТУ Центральна дирекція Українське радіо вже після припинення орендних правовідносин; законодавство не передбачає поновлення орендних правовідносин за договором оренди, який припинився, а вчинення будь-яких дій, що свідчать про погодження сторонами продовження дії договору, не можуть вважатися належним погодженням через сплив місячного терміну та за наявності заперечення орендодавця. Отже, термін дії спірного договору оренди закінчився 31.01.2016, відносини оренди у порядку, визначеному законодавством, сторони на час розгляду спору не урегулювали, а обраний позивачем спосіб захисту - виселення відповідача з орендованого майна - призведе до поновлення порушеного права позивача.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2019 касаційну скаргу Державного підприємства Державний академічний оркестр РадіоБенд Олександра Фокіна задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 910/1296/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції зазначив про те, що:

- згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

- права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 зазначеного Кодексу);

- згідно з положеннями статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- згідно з абзацами 4, 5 пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України внесення нерухомого майна до статутного капіталу позивача може здійснюватися на підставі обліку майна без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу позивача, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна, внесеного до статутного капіталу позивача. Передавальний акт та/або акт оцінки майна є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу позивача;

- скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов про виселення відповідача зі спірного орендованого приміщення, апеляційний господарський суд оцінки спірним правовідносинам у контексті наведених норм не надав, залишив їх поза увагою; суд апеляційної інстанції не з`ясував моменту виникнення права власності на спірне нерухоме майно, а тому достеменно не встановив, хто є власником такого майна на час звернення із позовом у цій справі, виходячи із наявних у справі доказів і зважаючи на наведені положення законодавства, та, як наслідок, належним орендодавцем за договором оренди у розумінні положень ст. 770 ЦК України та ст.ст. 15, 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 справа № 910/1296/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Алданова С.О.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді - Калатай Н.Ф. (судді-доповідача) з 16.12.2019 по 26.12.2019 у відпустці, вирішити питання про відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги у передбачені законодавством строки не виявилось можливим.

Ухвалою від 27.12.2019 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Алданова С.О. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі № 910/1296/19, розгляд справи призначено на 22.01.2020 о 14:30, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 03.01.2020.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що:

- у поданому суду апеляційної інстанції 22.08.2019 відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 36-41 т.2) відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з посиланням на те, що укладенням договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 6373 від 14.04.2016, № 6374 від 26.09.2017, № 1805 від 30.03.2018 позивач фактично не заперечив проти користування відповідачем спірними приміщеннями на умовах оренди, що свідчить про те, що дію спірного договору оренди продовжено і відповідач користується орендованим майном за наявності достатніх правових підстав;

- 23.08.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с. 46-47 т. 2), в якому позивач просить долучити до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/19943/16;

- 19.09.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с. 70-71т. 2), в якому позивач просить долучити до матеріалів справи копії листів відповідача № 060/72 від 27.09.2019, № 060/72-101 від 21.08.2019 та позивача № 01-7/2500 від 15.08.2019, № 01-8/2765 від 12.09.2019, № 01-7/2783 від 16.09.2019 та виписки з банківського рахунку позивача;

- 07.02.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, в якому позивач просить долучити до матеріалів справи копію Науково-правового експертного висновку з питань визначення правового режиму майна ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України від 13.12.2018.

Щодо клопотань позивача про залучення додаткових доказів колегія суддів зазначає таке.

Інформація щодо всіх судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, такі документи, зокрема, надану позивачем копія ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/19943/16, не можна вважати додатковими доказами по справі.

Щодо решти доказів слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Надані позивачем копії листів відповідача № 060/72 від 27.09.2019, № 060/72-101 від 21.08.2019 та позивача № 01-7/2500 від 15.08.2019, № 01-8/2765 від 12.09.2019, № 01-7/2783 від 16.09.2019 та виписки з банківського рахунку позивача фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення, а відтак, такі документи як додаткові докази колегією суддів прийняті бути не можуть.

Щодо Науково-правового експертного висновку з питань визначення правового режиму майна ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України від 13.12.2018 колегія суддів зазначає таке.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів, у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Позивач у клопотанні зазначає про те, що позивач не мав можливості надати суду вказаний доказ, оскільки отримав його лише після передачі справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду та початку розгляду справи в даному суді.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, саме на позивача покладений обов`язок довести як отримання експертного висновку з питань визначення правового режиму майна ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України від 13.12.2018 після передачі справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, так і те, що такий доказ не міг ним бути отриманий раніше.

За нормами ГПК України:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73);

- ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77)

- достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78);

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79);

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86);

- суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74).

Будь-яких доказів на підтвердження вказаних позивачем обставин щодо дати отримання ним копії вказаного експертного висновку позивачем суду не надано.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

За таких обставин, додана позивачем копія експертного висновку з питань визначення правового режиму майна ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України від 13.12.2018 як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

До того ж, колегія суддів зазначає про те, що надана позивачем копія вказаного висновку не засвідчена належним чином, що також унеможливлює прийняття її в якості додаткового доказу.

Крім того, позивачем 08.01.2020 та 27.01.2020 до суду були надані додаткові пояснення позивача (апелянта) до апеляційної скарги, в яких він зазначив про те, що за змістом абзаців 4, 5 пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України фактично з моменту внесення спірного майна до статутного капіталу позивача він набув права власності на нього, та про те, що у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують право власності позивача на спірне майно, зокрема, копії Зведеного передавального акту необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань, затвердженого наказом Держкомтелерадіо № 3 від 17.01.2017, Передавального акту необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань, затвердженого наказом Держкомтелерадіо № 3 від 17.01.2017.

Станом на 04.03.2020 інших відзивів, пояснень, клопотань до суду не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

31.01.2013 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву як орендодавець (далі РВ ФДМУ по м. Києву) та відповідач як орендар уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6371 (далі Договір) (а.с. 16-21 т. 1), за умовами якого Орендодавець передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення апаратної та студії літературно-драматичного блоку (далі Об`єкт оренди) загальною площею 306,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5-а, на другому поверсі триповерхової адміністративної будівлі Будинку звукозапису, що перебуває на балансі Національної Радіокомпанії України (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2012 і становить 2 481 593,00 грн.

31.01.2013 сторонами Договору був підписаний Акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5-а (а.с. 23 т. 1), яким Об`єкт оренди передано в орендне користування відповідачу.

У п. 10.1 Договору сторонами погоджено, що Договір укладено строком на 2 (два) роки 364 дні, а саме з 31.01.2013 до 30.01.2016 включно.

Відповідно до п. 10.9 Договору, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається відповідачем орендодавцю/балансоутримувачу.

Згідно з п. 10.10 Договору майно вважається поверненим Орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на відповідача.

При цьому згідно наданої позивачем копії витягу з наказу Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 331 від 23.06.2017 Про зміну поштової адреси об`єкту нерухомості у місті Києві (а.с. 49 т. 1) поштову адресу будинку, в якому знаходиться Об`єкт оренди (головний корпус будинку РДРЗ (літ. В), змінено з: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5-а на: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5-в.

З огляду на неповернення Об`єкту оренди після закінчення строку дії Договору та наявність заборгованості по сплаті орендної плати, РВ ФДМУ по м. Києву зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості за орендною платою та примусове виселення ДП Державний академічний оркестр Радіобенд О.Фокіна з державного нерухомого майна (справа № 910/19943/16).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/19943/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України присуджено 98 033,69 грн. орендної плати, 848,79 грн. інфляційних втрат, 2 966,47 грн. штрафу 3%, 168 989,99 грн. неустойки, 8 742,45 грн. пені та 5 571,72 грн. судового збору, а також виселено відповідача з Об`єкту оренди.

07.03.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/19943/16 видані відповідні накази, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/19943/16 визнано наказ Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 про виселення таким, що не підлягає виконанню.

Зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/19943/16 слідує, що, визнаючи наказ про виселення відповідача з спірного майна таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що:

- з матеріалів заяви вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у іншій справі (№ 910/22245/17) було встановлено, що починаючи з 17.01.2017 року у РВ ФДМ України у місті Києві відсутні права та обов`язки орендодавця щодо нерухомого майна, яке є об`єктом Договору (за яким виселено боржника), у зв`язку із переходом права власності на нього до ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України ;

- зокрема, судом встановлено, що стягувач - РВ ФДМУ по м. Києву втратив права та обов`язки орендодавця за Договором щодо нерухомого майна - нежилих приміщень апаратної та студії літературно-драматичного блоку загальною площею 306,00 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5-а, на другому поверсі триповерхової адміністративної будівлі Будинку звукозапису, оскільки вказане майно було передано до статутного капіталу Національної суспільної телерадіокомпанії України, правонаступником якої є ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України , і яка, відповідно до наказу Державного комітету телебачення і радіомовлення № 3 від 17.01.2017, набула майнові права на орендоване заявником майно;

- за таких обставин, починаючи з 17.01.2017 у відповідача відсутній обов`язок перед РВ ФДМ України у місті Києві з виконання наказу господарського суду міста Києва від 07.03.2017 № 910/19943/16 про виселення з приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 провадження у справі № 910/19943/16 за заявою РВ ФДМ України у місті Києві про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі закрито з посиланням на те, що станом на дату розгляду заяви РВ ФДМ України у місті Києві про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 910/19943/16 в частині виселення боржника, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 визнано таким, що не підлягає виконанню наказ, на підставі якого здійснювалось виконання рішення у даній справі в частині виселення боржника, з підстав відсутності з 17.01.2017 у відповідача обов`язку перед РВ ФДМ України у місті Києві з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 № 910/19943/16 про виселення з приміщення.

Крім того, РВ ФДМ України у м. Києві зверталось до Господарського суду з позовом до ДП Державний академічний оркестр РадіоБенд Олександра Фокіна , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ НСТУ , в якому просило стягнути з відповідача неустойку у розмірі 719 184,25 грн. за неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині повернення відповідачем з користування Об`єкта оренди після закінчення строку дії Договору, нараховану за користування Об`єктом оренди після закінчення строку дії Договору, а саме, в період з травня 2016 року по травень 2017 року (справа № 910/22245/17)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі № 910/22245/17, позовні вимоги задоволені частково, до стягнення з відповідача присуджено 474 926,98 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування неповернутим орендованим майном за період з 01.05.2016 по 17.01.2017.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що з 17.01.2017 РВ ФДМ України у м. Києві втратило права та обов`язки орендодавця щодо Об`єкта оренди, оскільки вказане нерухоме майно передано до статутного капіталу Національної суспільної телерадіокомпанії України, правонаступником якої є ПАТ НСТУ , і яка, відповідно до наказу Державного комітету телебачення і радіомовлення № 3 від 17.01.2017, набула майнові права на орендоване відповідачем майно.

Наведені обставини також були враховані і в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/19943/16 щодо визнання наказу Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 таким, що не підлягає виконанню.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідачем спірне приміщення з орендного користування після припинення Договору повернуто не було, що є порушенням умов Договору та положень чинного законодавства та зазначає про те, що на даний час право щодо виселення відповідача з вказаного майна набув саме позивач з огляду на те, що вказане нерухоме майно передано до статутного капіталу Національної суспільної телерадіокомпанії України, правонаступником якої є позивач.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши про те, що ним із відповідачем укладено договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 6373 від 14.04.2016, № 6374 від 26.09.2017, № 1805 від 30.03.2018, які підтверджують правомірність користування відповідачем спірним майном.

Суд першої інстанції визнав вказані доводи відповідача правомірними та зазначив при цьому про те, що, оскільки відповідач продовжує користуватися орендованим нерухомим майном після закінчення терміну дії Договору, а позивач, набувши з 17.01.2017 права та обов`язки орендодавця за Договором, жодних заперечень щодо подальшого користування відповідачем орендованим приміщенням на умовах зазначеного договору не висловив, дію спірного Договору продовжено і відповідач користується орендованим майном за наявності достатніх правових підстав.

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 № 2269-XII який діяв станом на дату спірних правовідносин відносини щодо оренди майна, що перебуває у державній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що спірне майно відноситься до державної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України Про оренду державного та комунального майна

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Частина 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення жодної із сторін про припинення цього договору у зв`язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

Зі змісту судових рішень у справі № 910/19943/16 слідує, що РВ ФДМ України у м. Києві зверталось до відповідача із заявою № 30-06/1206 від 04.02.2016, у якій зазначено про припинення дії Договору та необхідність повернення об`єкту оренди (заяву направлено 29.02.2016, що підтверджується списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком).

За таких обставин, Договір припинився внаслідок закінчення терміну на який його було укладено.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що факт припинення дії Договору внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, встановлений судовими рішеннями у справах № 910/19943/16 та № 910/22245/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення у справах № 910/19943/16 та № 910/22245/17 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у цій справі, № 910/1296/19, не можуть їм суперечити.

Отже, факт припинення дії Договору внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, встановлений судовими рішеннями у справах № 910/19943/16 та № 910/22245/17, а рішення суду у цій справі № 910/1296/19 не може їм суперечити.

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 910/1296/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського у своїй постанові від 26.11.2019, серед іншого, вказав на те, що:

- згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

- права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 зазначеного Кодексу);

- згідно з положеннями статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- згідно з абзацами 4, 5 пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України внесення нерухомого майна до статутного капіталу позивача може здійснюватися на підставі обліку майна без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу позивача, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна, внесеного до статутного капіталу позивача. Передавальний акт та/або акт оцінки майна є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу позивача;

- скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов про виселення відповідача зі спірного орендованого приміщення, апеляційний господарський суд оцінки спірним правовідносинам у контексті наведених норм не надав, залишив їх поза увагою; суд апеляційної інстанції не з`ясував моменту виникнення права власності на спірне нерухоме майно, а тому достеменно не встановив, хто є власником такого майна на час звернення із позовом у цій справі, виходячи із наявних у справі доказів і зважаючи на наведені положення законодавства, та, як наслідок, належним орендодавцем за договором оренди у розумінні положень ст. 770 ЦК України та ст.ст. 15, 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 316 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Щодо вказаних вказівок суду касаційної інстанції слід зазначити таке.

На момент укладення Договору оренди власником орендованого майна виступав РВ ФДМ України у м. Києві, балансоутримувачем - Національна радіокомпанія України.

Згідно з наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 201 від 25.08.2015 Про реорганізацію Національної радіокомпанії України (а.с. 24-25 т. 1) припинено діяльність Національної радіокомпанії України, шляхом приєднання до Національної телекомпанії України, яка стала правонаступником та наступним балансоутримувачем об`єкта оренди.

Передання прав та обов`язків підтверджується передавальним актом балансових рахунків, матеріальних цінностей, активів та зобов`язань Національної радіокомпанії України до Національної телекомпанії України, затвердженим наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 29 від 15.01.2016 (а.с. 29-39 т. 1).

Отже, права щодо спірного майна перейшли від Національної радіокомпанії України до Національної телекомпанії України.

Водночас, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України , з метою задоволення інформаційних потреб суспільства, залучення громадян до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, забезпечення національного діалогу, сприяння формуванню громадянського суспільства створюється Суспільне телебачення і радіомовлення України. Суспільне телебачення і радіомовлення України утворюється у формі акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (далі - НСТУ), 100 відсотків акцій якого належить державі.

Абзацами 4, 5 п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України встановлено, що внесення нерухомого майна до статутного капіталу НСТУ може здійснюватися на підставі обліку майна без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу НСТУ, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна, внесеного до статутного капіталу НСТУ. Передавальний акт та/або акт оцінки майна є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу НСТУ.

У п. 1 Статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 28.12.2016 Про затвердження Статуту публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України , встановлено, що:

- позивач є юридичною особою, що утворена шляхом перетворення Національної телекомпанії України відповідно до Закону України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України , постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 693 Про утворення публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (Офіційний вісник України, 2014 р., N 98, ст. 2849) та від 05.08.2015 № 567 Деякі питання утворення публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (Офіційний вісник України, 2015 р., № 64, ст. 2134);

- телерадіокомпанія є правонаступником майна, прав та обов`язків Національної телекомпанії України, що припинила свою діяльність.

19.01.2017 Національну телекомпанію припинено як юридичну особу, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch ).

Наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення № 3 від 17.01.2017 (а.с. 54 т. 1) затверджено зведений передавальний акт необоротних активів та зобов`язань Національної телекомпанії (об`єднаної) до позивача, а відтак, саме з цієї дати Об`єкт оренди є внесеним до статутного капіталу позивача.

При цьому з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 25-251 т. 1) слідує, що 30.05.2019 право власності на головний корпус будинку РДРЗ (літ. В) загальною площею 6 485,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5-а зареєстровано за позивачем, що свідчить про те, що станом на дату винесення рішення судом першої інстанції право власності на Об`єкт оренди зареєстровано за позивачем в встановленому законодавством порядку.

Той факт, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом державна реєстрація прав власності ще не відбулась, не спростовує того факту, що саме позивач є власником спірного майна, та не може бути підставою для відмови йому у праві захисту своєї власності.

Частина 1 ст. 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частини 1 та 2 ст. 319 ЦК України встановлюють, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та те, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України встановлює, що:

- право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1);

- особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2).

З огляду на встановлені судом обставини справи, колегія суддів вважає, що перебування Об`єкта оренди в користуванні відповідача не ґрунтується на приписах чинного законодавства, порушує основні засади цивільного законодавства, до яких віднесено справедливість, добросовісність та розумність, та порушує права позивача як власника такого майна на вільне розпорядженням ним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно з п. 10.9 Договору, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається відповідачем орендодавцю/балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10 Договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на відповідача.

Відповідач після закінчення строку дії Договору Об`єкт оренди не повернув і на даний час він перебуває у користуванні відповідача, що сторонами не заперечується.

Обов`язок виселитись із спірного майна був відповідачу встановлений і рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/19943/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, які відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України є обов`язковими на всій території України.

При цьому зміна власника орендованого майна не може звільнити орендаря від обов`язку звільнити майно у зв`язку з закінченням строку дії оренди або припинити виконання рішення про виселення через те, що новий власник не був стороною орендних правовідносин, та що він має повторно здійснити дії з метою виселення орендаря, який належним чином не виконував умови оренди.

Водночас, оскільки:

- позивач не є стороною у справі № 910/19943/16, в якій відповідача виселено зі спірного майна;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/19943/16 наказ Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 про виселення визнано таким, що не підлягає виконанню;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі № 910/19943/16 відмовлено у задоволенні заяви про заміну стягувача, оскільки положеннями ч. 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість заміни стягувача саме у виконавчому документі, а станом на момент звернення заявника з даною заявою виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 № 910/19943/16 визнано таким, що не підлягає виконанню, і можливість заміни стягувача в даному випадку виключається,

колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту, шляхом звернення з окремим позовом, слід вважати правомірним та таким, що відповідає обставинам правовідносин між сторонами та призведе до поновлення порушеного права позивача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про виселення відповідача з нерухомого майна площею 306,00 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5 В, на другому поверсі триповерхової адміністративної будівлі Будинку звукозапису, що входить до статутного капіталу позивача, є законними та обґрунтованими.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що, оскільки відповідач продовжує користуватися орендованим нерухомим майном після закінчення терміну його дії, а позивач, набувши з 17.01.2017 права та обов`язки орендодавця за вказаним договором оренди, жодних заперечень щодо подальшого користування відповідачем орендованим приміщенням на умовах зазначеного договору не висловив, натомість із відповідачем укладено договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 6373 від 14.04.2016, № 6374 від 26.09.2017, № 1805 від 30.03.2018, а відтак, дію спірного договору оренди продовжено і відповідач користується орендованим майном за наявності достатніх правових підстав, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено з матеріалів справи Договір припинив свою дію у 2016 році, а відтак, станом на дату передачі такого майна до статутного фонду позивача (17.01.2017) такий договір вже не існував та, відповідно, не міг бути продовженим.

Колегія суддів зауважує на тому, що чинним законодавством України не передбачено можливості продовження дії договору оренди після його припинення за умови спливу встановленого законом місячного терміну або за наявності заперечення орендодавця, в тому числі шляхом укладення інших договорів, які пов`язані з обслуговуванням майна, але не створюють відносно нього орендних правовідносин сторін.

У такому випадку відносини оренди між сторонами можуть бути відновлені шляхом укладення іншого договору.

При цьому, укладення нового договору має відповідати чинному на момент його укладення законодавству.

Наявність укладених із відповідачем договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 6373 від 14.04.2016, № 6374 від 26.09.2017, № 1805 від 30.03.2018 не може бути доказом продовження строку дії Договору і з тих підстав, що вони укладені вже після закінчення строку дії Договору.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі № 910/1296/19 підлягає скасуванню з прийняттям рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України задовольняється повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі № 910/1296/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі № 910/1296/19 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Виселити Державне підприємство Державний академічний оркестр РадіоБенд Олександра Фокіна (01023, м.Київ, вул. Леоніда Первомайського, 5-А, ідентифікаційний код 33403283) з нерухомого майна 306,00 кв. м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5В, на другому поверсі триповерхової адміністративної будівлі Будинку звукозапису, що входить до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України .

5. Стягнути з Державного підприємства Державний академічний оркестр РадіоБенд Олександра Фокіна (01023, м.Київ, вул. Леоніда Первомайського, 5-А, ідентифікаційний код 33403283) на користь Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України (04119, м.Київ, вул. Мельникова, 42, ідентифікаційний код 23152907) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено: 04.03.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова