Рішення

від 03.02.2020 по справі 911/1658/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/1658/18

Розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер

Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона № 55 та Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Естейт

про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Стецько М.В. (довіреність б/н від 30.01.2018 року), Корнієнко Ю.Г.;

від відповідача1: Квасков О. Д. (витяг № 1004517115 від 30.07.2018 року);

від відповідача2: Карета О.О. (витяг № 1004517140 від 30.07.2018 року);

від третьої особи 1: Чабанова А.О.(довіреність № 1 від 15.11.2019 року);

від третьої особи 2: не з`явився.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер та Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона № 55 про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1658/18, справу № 911/1658/18 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2018 року.

09.10.2018 року від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

09.10.2018 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав викладених у поданому клопотанні.

10.10.2018 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, яким останній повідомляє суд про визнання позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2018 року підготовче засідання у справі № 911/1658/18 відкладалось до 29.10.2018 року.

29.10.2018 року представником позивача подано відповідь на відзиви відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2018 року підготовче засідання у справі № 911/1658/18 відкладалось до 07.11.2018 року.

В судовому засіданні 07.11.2018 року представником відповідача 2 подано заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача 2, яким останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 07.11.2018 року судом оголошувалась ухвала про перерву в підготовчому засіданні у справі № 911/1658/18 на 20.11.2018 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання і повідомлено присутніх представників сторін під розписку. Окрім того, третю особу в наступне судове засідання викликано ухвалою суду від 07.11.2018 року.

У зв`язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному, судове засідання 20.11.2018 року не відбулося, тому ухвалою суду від 22.11.2018 року підготовче засідання у справі № 911/1658/18 було призначено на 03.12.2018 року.

В судовому засіданні 03.12.2018 року судом оголошувалась ухвала про відкладення підготовчого засідання на 19.12.2018 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання і повідомлено присутніх представників сторін під розписку. Окрім того, третю особу в наступне судове засідання викликано ухвалою суду від 03.12.2018 року.

В підготовчому судовому засіданні 19.12.2018 року судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2284/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер та Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання статуту недійсним та зобов`язання винити певні дії.

В наведеній справі № 911/2284/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер та Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання статуту недійсним та зобов`язання винити певні дії розглядається спір про визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 31.10.2014 року, оформленим протоколом № 17/11/14, та зобов`язання державного реєстратора Реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області скасувати реєстраційну дію № 13541050016000247 від 08.04.2015 року щодо державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер з підстав підробки змісту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер та підписів учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у протоколі № 17/11/14 від 31.10.2014 року.

Таким чином, в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 911/2284/17 вирішується по суті спір про дійсність нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер , оформленої протоколом загальних зборів учасників № 17/11/14 від 31.10.2014 року, на положеннях якого ґрунтуються розширені повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер на укладення спірного договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя б/н від 31.07.2018 року від імені Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер , дійсність якого оспорюється в матеріалах справи № 911/1658/18.

В разі задоволення позову у справі № 911/2284/17 та визнання недійсним спірної редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер та скасування відповідної реєстраційної дії, буде спростовано наявність у директора Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер повноважень на укладення спірного договору іпотеки, що також покладено в обґрунтування позовних вимог у справі № 911/1658/18.

Таким чином, справи № 911/1658/18 та № 911/2284/17 є взаємопов`язаними і до вирішення спору у справі № 911/2284/17 про чинність нової редакції статуту неможливо вирішити спір у справі № 911/1658/18, який ґрунтується на відсутності повноважень на укладення спірного договору, які виникли з нової редакції статуту.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2018 року провадження у справі № 911/1658/18 зупинялось до набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2284/17, зобов`язано сторони повідомити про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 911/1658/18.

До Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 28.08.2019 року про поновлення провадження у справі № 911/1658/18. До заяви додано копію рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 року у справі № 911/2284/17 та копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року у справі № 911/2284/17.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2019 року провадження у справі № 911/1658/18 поновлено, підготовче судове засідання призначено на 09.10.2019 року.

09.10.2019 року від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.

09.10.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у Реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області копії усіх документів на підставі яких за Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер була проведена державна реєстрація спірного об`єкту нерухомості № 693199132105 під назвою Адміністративно-виробничий корпус з підсобно-господарськими спорудами за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-а.

21.10.2019 року від відповідача2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач 2 та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 21.10.2019 року не з`явилися.

Також, 09.10.2019 року представником позивача було подано клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Естейт . В обгрунтування поданого клопотання заявник зазначав про те, що власником спірного майна - предмету іпотеки, який відповідачем 1 було передано відповідачу 2 в рахунок погашення зобов`язань Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона № 55 перед відповідачем 2 на виконання умов спірного договору іпотеки, який позивач просить визнати недійсним у даній справі, на даний момент є Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелті Екстейт .

Розглянувши в судовому засіданні 21.10.2019 року вищевказане клопотання представника позивача, та встановивши, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Естейт , суд дійшов висновку про необхідність залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Естейт до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Окрім того, в судовому засіданні 21.10.2019 року судом було розглянуто клопотання представника позивача про витребування доказів, яке надійшло 09.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2019 року відкладено підготовче засідання у справі № 911/1658/18 на 06.11.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелті Естейт та витребувано у Реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області належним чином засвідчені копії усіх документів, на підставі яких за Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер була проведена державна реєстрація об`єкту нерухомості № 693199132105 під назвою Адміністративно-виробничий корпус з підсобно-господарськими спорудами за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-а.

В судовому засіданні 06.11.2019 року судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 18.11.2019 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено присутніх сторін під розписку, решту учасників провадження в наступне підготовче засідання викликано ухвалою від 06.11.2019 року.

18.11.2019 року від представників третьої особи 1 та 2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач третя особа 2, належним чином повідомлена про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 18.11.2019 року не з`явилися.

Також, в судове засідання 18.11.2019 року представником позивача подано клопотання про повторне витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у Реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області копії усіх документів, на підставі яких за Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер була проведена державна реєстрація спірного об`єкту нерухомості № 693199132105 під назвою Адміністративно-виробничий корпус з підсобно-господарськими спорудами за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-а, які стосуються реєстраційних записів за період з 2016 року по 2019 рік, у зв`язку з тим, що Реєстраційною службою Бориспільської міської ради Київської області направлено лише частину реєстраційної справи за період з 2014 року по 2015 рік.

В судовому засіданні 18.11.2019 року судом розглянуто та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2019 року відкладено підготовче засідання у справі № 911/1658/18 на 04.12.2019 року та витребувано у Реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області належним чином засвідчені копії усіх документів, на підставі яких за Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер була проведена державна реєстрація об`єкту нерухомості № 693199132105 під назвою Адміністративно-виробничий корпус з підсобно-господарськими спорудами за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-а, які стосуються реєстраційних записів за період з 2016 року по 2019 рік.

04.12.2019 року від представників третьої особи 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.12.2019 року позивач позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав в повному обсязі, також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 04.12.2019 року повідомив, що позовні вимоги визнає з підстав викладених у відзиві, поданому 10.10.2018 року. Зазначив, що докази, на які він посилається у відзиві, додані до нього. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які відомі.

Третя особа 1 в судовому засіданні 04.12.2019 року проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Відповідач 2 та третя особа 2, належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 04.12.2019 року не з`явилися, про причини неможливості прибуття до суду не повідомили.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.01.2020 року.

13.01.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер в особі голови ліквідаційної комісії, подано письмові пояснення по суті спору, в яких відповідач 2 проти позову заперечував.

13.01.2020 року третьою особою 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю Ріелті Естейт подано клопотання про повернення до підготовчого провадження для надання можливості надати письмові пояснення по суті спору. В обґрунтування відповідного клопотання третя особа посилається на складність справи та недостатність їй часу для належного оформлення своєї позиції.

Наведене клопотання третьої особи відхилено судом, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелті Естейт залучено до участі у справі ухвалою від 21.10.2019 року і у нього було достатньо часу для онайомлення з матеріалами справи та підготовки обґрунтованих пояснень. Також, суд зауважує, що неможливість представника бути присутнім в певному конкретно визначеному судовому засіданні не обґрунтовує неможливості підготовки письмових пояснень та подачі їх до матеріалів справи через канцелярію суду, для чого у третьої особи 2 було достатньо часу.

Також, 13.01.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелті Естейт подало письмові пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечувало.

В судовому засіданні 13.01.2020 року розгляд справи відкладався на 23.01.2020 року.

23.01.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер в особі голови ліквідаційної комісії подано клопотання про долучення додаткових доказів в спростування тверджень позивача, що директор ОСОБА_3 є псевдо директором , про які відповідач 2 дізнався з пояснень ПрАТ ПМК № 55 лише 20.01.2020 року.

Відповідне клопотання було відхилено судом з огляду на норму ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до предмету доказування у справі входить саме нявність чи відсутність у директора Періна В.А. повноважень на укладення спірного договору, а не обставини його трудових відносин з відповідачем 1. Крім того, наведені відповідачем 2 докази, не входять до предмету доказування саме його правової позиції і стали відомі відповідачу 2 з джерел, яких такі докази також не стосуються.

В судовому засіданні 23.01.2020 року оголошувалась перерва на 03.02.2020 року.

В судовому засіданні 03.02.2020 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача1 позов підтримав, представники відповідача 2 та третьої особи 1 проти позову заперечували, представник третьої особи 2 в судове засідання не з`явивися, подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 03.02.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач ( ОСОБА_1 ) зазначає, що є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Водполімер (відповідача-1) з часткою у статутному капіталі цього товариства в розмірі 44,55% та з 1992 року є постійно діючим головою вищого органу управління цього товариства (Головою товариства).

Відповідно до ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що в ключають правомочності на участь цієї особі в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Позивач зазначає, що юридична особа вчиняє свої повсякденні правочини через свій виконавчий орган (директора), що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому посадова особа виконавчого органу, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчиняти правочин від імені цієї юридичної особи з третіми особами.

В той же час, виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу, тому зобов`язаний реалізовувати колективну волю учасників товариства, які є єдиними носіями корпоративних прав на майно цієї юридичної особи.

Реалізація учасником товариства корпоративних прав на участь в його управлінні стосується також наділення або позбавлення директора певним колом повноважень на управління товариством та контролю за діяльністю виконавчого органу.

Отже, спори учасника з юридичною особою щодо дій виконавчого органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010).

Позивач звернувся до суду за захистом своїх корпоративних прав на управління справами ТОВ НВФ Водполімер , учасником якого він є, шляхом визнання недійсним правочину, вчиненого директором ТОВ НВФ Водполімер 31.07.2015 року без достатніх повноважень, внаслідок укладення якого у власність відповідача 2 у квітні 2016 року перейшов цілісний майновий комплекс площею понад 1000 м2, що призвело до припинення товариством власного промислового виробництва. Позивач зазначає, що директор ТОВ НВФ Водполімер у злочинній змові з іншою стороною договору, які взаємно були пов`язані статусом власності та залежності, таємно від усіх учасників ТОВ НВФ Водполімер , без достатніх повноважень 31.07.2015 року було укладено оспорюваний правочин - Договір іпотеки, за умовами якого було передано в іпотеку відповідачу 2 цілісний майновий комплекс відповідача 1 з застереженням про можливе задоволення вимог Іпотекодержателя в позасудовому порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

В підтвердження права на звернення з даним позовом позивач посилається на практику судової палати у господарських справах Верховного суду України, викладену в Постанові від 01.07.2015 року у справі 3-327гс15 та Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 р. у справі № 3- 207гс14.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підприємство ТОВ НВФ Водполімер з червня 1996 року у місті Бориспіль на власній виробничій базі здійснювало успішне промислове виробництво широкого спектру полімерних виробів, річна фінансова виручка підприємства досягала 100 млн.грн. і входило до 15-ки найбільших промислових підприємств міста Бориспіль. Виробничі лінії підприємства та вся супутня промислова інфраструктура містилися у власному приміщенні - цеху, розташованому за адресою м.Бориспіль вулиці Запорізька, 14-а.

Однак, 31.07.2015 року, без згоди та відома корпоративних учасників (вищого органу управління) ТОВ НВФ Водполімер , тодішній керівник відповідача 1 Віталій Перін, вступивши у злочинну змову з рейдерами з родини корпоративних власників відповідача 2 та третьої особи 1, умисно, з метою викрадення корпоративного майна з власності ТОВ НВФ Водполімер та повної ліквідації товарного виробництва, уклав Договір іпотеки, за яким передав в іпотеку майно - цілісний майновий комплекс адміністративно-виробничий корпус з підсобно-господарськими спорудами загальною площею 1005,2 кв.м. , чим без жодної виробничої чи фінансової потреби прийняв на себе майнове зобов`язання поручитися усім нерухомим майном ТОВ НВФ Водполімер перед іпотекодержателем - ТОВ Сіверекополімер за грошовим зобов`язанням третьої особи-1 (ПрАТ ПМК № 55 ).

Позивач зазначає, що не запросивши у корпоративних власників письмового дозволу на укладення цього економічно невигідного для відповідача 1 правочину, та з метою створення правових механізмів умисного спричинення економічної шкоди товариству, тодішній керівник відповідача1 уклав спірний правочин на вкрай невигідних для ТОВ НВФ Водполімер умовах. Зокрема, ТОВ НВФ Водполімер підписало в тексті оспорюваного Договору безумовне застереження (пункти 29, 40 спірного Договору) яке передбачало, що у випадку невиплати ПрАТ ПМК № 55 у термін до 31.12.2015 року грошового зобов`язання перед ТОВ Сіверекополімер , Іпотекодержатель (відповідач 2) вправі переоформити на себе у нотаріуса в позасудовий спосіб, без відома чи згоди ТОВ НВФ Водполімер право власності на весь майновий комплекс. Спірний договір був посвідчений 31.07.2015 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою Оксаною Сергіївною (реєстровий номер 2080).

Оскільки, ПрАТ ПМК № 55 фактично не повернуло позику на банківський рахунок ТОВ Сіверекополімер у термін до 31.12.2015 року, позивач зазначає, що відповідне умисне порушення зобов`язання надало формальне право позикодавцю (ТОВ Сіверекополімер ) звернутися до приватного нотаріуса Дудки О.С. з вимогою про реалізацію нотаріусом встановленого пунктами 29 та 40 спірного Договору застереження про переоформлення права власності на майновий комплекс на користь ТОВ Сіверекополімер . Приватний нотаріус Дудка О.С. 16.04.2016 року здійснила у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про зміну власника предмету іпотеки, внаслідок чого, власником майнового комплексу стало ТОВ Сіверекополімер . Даний об`єкт нерухомого майна внесений у Реєстрі під унікальним номером 6931991321105.

Позивач пояснив, що про відповідні обставини він достовірно зміг дізнатись лише після відновлення учасниками ТОВ НВФ Водполімер законного корпоративного управління відповідачем 1 24.11.2017 року, усунувши представника рейдерів від виконавчого управління його діяльністю. Також, позивач повідомив, що по факту дій організованої групи рейдерів щодо викрадення майна ТОВ НВФ Водполімер здійснюються відділом поліції м. Бориспіль відповідні розслідування в рамках кримінальних проваджень № 12018110100000133, № 42017111100000173, 12017110100001860, в яких позивача, як учасника ТОВ НВФ Водполімер , визнано потерпілим.

З огляду на викладене, позивач вважає спірний Договір іпотеки від 31.07.2015 року таким, що укладений колишнім керівником відповадача 1 з грубим порушенням вимог норм Цивільного кодексу України. Зокрема, зазначає, що згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України договір не може суперечити цьому кодексу та іншим актам цивільного законодавства, ч.ч. 3 та 5 даної норми чітко визначають, що волевиявлення сторін договору має бути вільними та відповідати їх внутрішній волі, та бути спрямованими на реальне настання бажаних для сторін легітимних правових наслідків.

Однак, як зазначає позивач, ТОВ НВФ Водполімер не мав в липні 2015 року економічної чи іншої легітимної потреби у передачі власного нерухомого майна в іпотеку на користь компанії, яка не була його партнером в бізнесі, передача цілісного майнового комплексу в іпотеку ТОВ Сіверекополімер з подальшим переходом до останнього права власності, не мала дійсного волевиявлення власника та жодної доцільності в діяльності ТОВ НВФ Водполімер , в подальшому стала підставою для реалізації зловмисних та незаконних правових наслідків у вигляді протиправного заволодіння майном товариства.

Позивач зазначає, що після усунення в листопаді 2017 року рейдерського контролю за управлінням справами відповідача 1, легітимний керівник товариства у грудні 2018 року отримав доступ до документів, які подавались нотаріусу для укладення спірного Договору іпотеки та переоформлення майна.

З наявних у нотаріуса документів було встановлено, що за Договором № 1 поворотної позики, укладеного в цей же день 31.07.2015 року між ТОВ Сіверекополімер (відповідач 2) та ПрАТ ПМК №55 (третя особа 1), ПрАТ ПМК-55 отримувало від відповідача 2 у позику грошові кошти в розмірі 2,1 млн.грн. без встановлення кредитором у договорі будь-яких умов щодо необхідності надання відповідачу 2 будь-яких видів гарантій чи майнових забезпечень, у п. 8.2.2. Договору позики третя особа 1 (позичальник грошей) підтверджує, що повністю розуміє та вважає справедливим щодо себе усі умови цього договору позики.

Також, позивач стверджує, що про наявність злочинної домовленості представника відповідача 1 з відповідачем 2 свідчать обставини діяльності директора відповідача 1 Віталія Періна, пов`язані з укладенням спірного Договору іпотеки.

Як пояснив позивач, за рішенням Зборів учасників відповідача 1 від 31.10.2014 року у зв`язку зі смертю попереднього директора, на посаду директора ТОВ НВФ Водполімер було призначено Віталія ОСОБА_4 з 01.11.2014 року.

Позивач пояснив, що призначаючи нового директора відповідача 1, учасники на своїх зборах 31.10.2014 року виходили із того, що пункт 10.15 Статуту ТОВ НВФ Водполімер (діяв у редакції від 2004 року) містив чіткі запобіжні норми, за якими директор відповідача 1 мав на посаді обмежені повноваження щодо розпорядження майном та коштами відповідача 1. Зазначені норми Статуту суттєво знімали ризики ймовірних недобросовісних дій зі сторони найманого директора товариства (відповідача1).

Зокрема, згідно з п. 10.15 Статуту ТОВ НВФ Водполімер (діяв у редакції від 2004 року) письмової згоди загальних зборів Учасників відповідача 1 потребували:

- усі правочини, які планував укласти директор відповідача 1, на суму понад 300 000,00 грн.;

- усі правочини щодо застави майна чи отримання кредитів.

Крім цього, у п. 11.8. Статуту відповідача 1 (діяв у редакції від 2004 року) було прямо передбачено, що директор зобов`язаний попередньо отримувати згоду учасників на такі правочини.

Позивач зазначає, що рішення загальних зборів ТОВ НВФ Водполімер від 31.10.2014 року про внесення змін до Статуту було пов`язане виключно з затвердженими на таких зборах змінами у складі учасників та змінами в керівництві. При цьому, питання щодо зміни обсягу повноважень директора та порядку прийняття ним рішень, на відповідних зборах не розглядались і не приймались.

Однак, як стало згодом відомо позивачу, у березні 2015 року було здійснено підміну змісту волевиявлення вищого органу управління (загальних зборів) відповідача 1 від 31.10.2014 року, внаслідок чого у квітні 2015 року було проведено (без відома його учасників) державну реєстрацію сфальсифікованого Статуту відповідача 1 на підставі підроблених документів, датованих 31.10.2014 року.

Проведена внаслідок цих дій 08.04.2015 року державна реєстрація нової редакції Статуту ТОВ НВФ Водполімер (далі - Статут у редакції 2015 року) дозволила учасникам рейдерського захоплення вилучити із Статуту відповідача 1 (2004 року) норми, котрі обмежували повноваження директора у праві вчиняти правочини щодо майна відповідача 1 без згоди учасників цього товариства. Реєструючи корпоративні рішення співвласників відповідача 1 у державному реєстрі юридичних осіб, ОСОБА_5 , зі злочинними намірами, підмінив окремі тексти та аркуші установчих документів, які подавалися на реєстрацію учасниками ТОВ НВФ Водполімер , з метою державної реєстрації підробленої редакції Статуту відповідача 1 в 2015 році.

У результаті цих дій із тексту Статуту відповідача 1 повністю були виключені існуючі до цього правові механізми запобігання ймовірним зловживанням директора на посаді при укладенні значних та майнових правочинів. Без жодного окремого рішення вищого органу управління, в новому Статуті відповідача 1 у 2015 році було закріплено положення, згідно з яким керівник наділявся повноваженнями укладати без погодження зі зборами учасників відповідача 1 будь-які правочини на суму, що не перевищує 3 мільйонів гривень, тобто було незаконно та безпідставно значно розширено повноваження керівника товариства.

Позивач зазначає, що на реєстрацію нової редакції Статут було уповноважено саме нового директора ОСОБА_6 , тому подання ним на реєстрацію підробленої редакції Статуту (2015 року), згідно з якою встановлено повноваження, які у 10 разів перевищували повноваження колишнього керівника (який був бізнес-партнером решти учасників з часу створення підприємства та володів корпоративною часткою у розмірі 25 відсотків статутного капіталу), свідчить про наявність особистої зацікавленості відповідної особи та наявність у неї злочинного умислу.

Позивач зазначає, що про фальсифікацію Статуту 2015 року саме новим директором ОСОБА_7 Періним вказують також ті обставини, що на момент укладення спірного Договору іпотеки директор ОСОБА_7 Перін діяв вже в межах розширених повноважень, усвідомлюючи порушення прав власників товариства.

Відповідний позов про підробку змісту Статуту (2015 року) одразу після з`ясування факту підробки було подано співвласником ТОВ НВФ Водполімер до Господарського суду Київської області, який розглядався в матеріалах справи № 911/2284/17 про визнання недійсним Статуту відповідача 1 у редакції 2015 року.

Позивач зазначає, що аналізуючи в сукупності вищенаведені обставини, які супроводжували укладення та виконання відповідачем 1 та відповідачем 2 спірного Договору іпотеки від 31.07.2015 року на предмет дотримання його сторонами передбачених цивільним законодавством принципів вільного волевиявлення та відповідності правочину внутрішній волі сторін (ст. 203 ЦКУкраїни), та його спрямованості на реальне настання бажаних для сторін правових наслідків, спірний Договір був лише юридичним прикриттям для завідомо незаконного наміру його сторін по викраденню майна з власності відповідача 1, тому усі його підписанти узгоджено виконували злочинний план з метою настання саме таких протиправних наслідків на шкоду охоронюваним корпоративним інтересам ТОВ НВФ Водполімер .

Про фіктивність правочину та наявність злочинного умислу директора відповідача 1, свідчать також дані Фінансового звіту ТОВ НВФ Водполімер , згідно якого операція з іпотечного відчуження цілісного майнового комплексу відповідача 1 директором В.Періним не була документально відображена у балансі ТОВ НВФ Водполімер . Звітний баланс підприємства не містить даних про зменшення вартості його основних засобів, а навпаки - ця вартість невідомим чином за звітними офіційними показниками балансу відповідача 1 навіть збільшилась. Це свідчить про умисну підробку даних публічної фінансової звітності керівником відповідача 1 з метою приховання від корпоративних учасників фактів втрати у 2015-16 роках основних засобів ТОВ НВФ Водполімер . Факт нульової вартості основних засобів товариства був встановлений лише новим директором наприкінці 2018 року та відображений в офіційній звітності ТОВ НВФ Водполімер за 2017 рік.

Також, позивач зазначає, що втративши внаслідок передачі майна в іпотеку усе власне нерухоме майно, відповідач1 не отримав за нього жодного грошового еквіваленту, а його участь у товарному виробництві з квітня 2016 року повністю припинилася, підприємство фактично стало банкрутом, що завдало учасникам суттєвих багатомільйонних збитків.

З огляду на наведені у позові обставини та факти, а також додані докази, позивач стверджує, що спірний Договір іпотеки укладався в результаті зловмисної домовленості представника відповідача 1 Віталія ІІеріна (керівника) із співвласниками та крівником ТОВ Сіверекополімер та ПрАТ ПМК №55 з метою знищення підприєприємницької діяльності та переходу виробничих активів ТОВ НВФ Водполімер під контроль комерційного конкурента Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Водополімер , засновниками якого є родина померлого учасника та бувшого керівника ТОВ НВФ Водполімер .

В обгрунутування позовних вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 232 та ст.236 Цивільного кодексу України і просить визнати недійсним правочин, як такий, що вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною. Також, позивач зазначає, що відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником юридичної особи з перевищенням повноважень, створює цивільні права й обов`язки для юридичної особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією юридичною особою, чого не було.

Позивач в позові просить визнати недійсним з моменту укладення Договір іпотеки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Водполімер та Товариством з обмеженою зідповідатьніетю Сіверекополімер , посвідчений 31.07.2015 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріатьного округу Дудкою О.С, та зареєстрованій нотаріусом в реєстрі за № 2080.

Відповідач 1 в ході розгляду спору викладені в позові обставини підтримав, зазначив про наявність зловмисної домовленості при укладення спірного правочину іпотеки, на що вказують обставини таємного відчуження виробничих активів ТОВ НВФ Водполімер всупереч інтересам його економічної діяльності та шляхом підроблення розширених повноважень директора Віталія Періна.

При цьому, відповідач 1 зауважує, що при розгляді спору щодо наявності зловмисних домовленостей при укладені правочину позивач здебільшого не має можливості надати суду докази, які стосуються безпосередньо обставин злочинної змови, що можливо достовірно виявити та зафіксували лише засобами правоохоронної діяльності.

Також, відповідач 1 зауважував, що про злочинні наміри особи, яка діяла від імені відповідача 1 у вчиненні спірного правочину, свідчать Статути відповідача 1 в редакціях 2004 року та 2015 року, та факт підробки останнього в частині значного розширення повноважень керівника, що розглядається в матеріалах справи Господарського суду Київської області №911/2284/17.

Відповідач 2 подав відзив, в якому позовні вимоги запречував, зазначив, що доводи позивача ґрунтуються на припущеннях та є недостатніми для задоволення позову.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №357/6663/16-ц, відповідач2 зазначив, що за змістом статті 232 ЦК України необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Також, відповідач 2 стверджує про недоведеність позивачем ознак, які визначені в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , яка передбачає, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Відповідач 2 наголошує, що зговір - це таємна угода, змова з метою спільного здійснення певного наміру. Однак, позивач не надає жодного доказу існування такої угоди чи змови між директором ТОВ НВФ Водполімер Періним В. та директором/учасником ТОВ Сіверекополімер Котельчуком A.B.

Також, відповідач 2 в заперечення позову зазначив, що Договір іпотеки укладено у відповідності до норм законодавства, особами уповноваженими на це статутними та правоустановчими документами і обмеження повноважень представника іншої сторони не застосовується у відновинах з третьою особою, якою у спірних правовідносинах є саме ТОВ Сіверекополімер .

Відповідач 2 зазначає, що згідно з п.3.3 Постанови Пленуму ВГСУ 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Також, відповідач 2 в своїх поясненнях зауважував, що сам лише факт незатвердження загальними зборами договору після його укладення, не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач 2 також зазначає про безпідставність тверджень позивача про підроблення Статуту ТОВ НВФ Водполімер 2015 року, який був в установленому порядку зареєстрований реєстраційною службою, про що наявна відповідна відмітка 08.04.2015 року про його реєстрацію.

Крім того, відповідач 2 стверджує про невизначеність позивачем збитків та їх відсутність, оскільки ТОВ НВФ Водполімер за укладення Договору поруки отримало плату в розмірі 60 000,00 грн., а також право вимоги в регресному порядку від третьої особи - ПрАТ ПМК№ 55 коштів в розмірі 2 млн. грн.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що вчинений директором ТОВ НВФ Водполімер 31.07.2015 року правочин спричинив перехід у власність відповідача 2 у квітні 2016 року цілісного майнового комплексу площею понад 1000 м2, як основного і єдиного засобу виробництва, що призвело до повного припинення власного промислового виробництва та неплатоспроможності підприємства.

Також позивач наголошує, що визнання факту укладення спірного договору та усвідомлення неспівмірності вигоди для підприємства, а також усвідомлення негативних наслідків у вигляді позбавлення засобів виробництва, свідчить про свідомі дії керівника (представника) всупереч та на шкоду інтересам ТОВ НВФ Водполімер та його власників.

Позивач звертає також увагу, що в матеріалах нотаріального архіву Приватного нотаріуса Дудки О.C., на підставі яких вчинялася нотаріальна дія посвідчення спірного правочину іпотеки, був відсутній договір поруки від 31.07.2015 року. Також, відповідачем 2 не надано пояснень та доказів звернення до позивача з вимогою про виконання забезпеченого зобов`язання, як підстави для реалізації в нотаріальному порядку іпотечного обтяження.

Відповідач 2 в запереченнях на відповідь позивача заважував про узгодженість позиції позивача та відповідача1, посилався на недоведеність обставин, покладених в обґрунтування недійсності Договору іпотеки. Також, відповідач 2 зазначив про надсилання ТОВ НВФ Водполімер повідомлення про існування заборгованості, однак жодних доказів не надав.

З врахуванням доводів сторін в ході підготовчого провадження у справі № 911/1658/18 судом встановлено, що в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 911/2284/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер та Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання статуту недійсним та зобов`язання винити певні дії розглядається спір про визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер у новій редакції (2015 року), затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 31.10.2014 року, оформленим протоколом № 17/11/14, та зобов`язання державного реєстратора Реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області скасувати реєстраційну дію № 13541050016000247 від 08.04.2015 року щодо державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер з підстав підробки змісту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер та підписів учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у протоколі № 17/11/14 від 31.10.2014 року.

Таким чином, в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 911/2284/17 вирішувався по суті спір про дійсність нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер , оформленої протоколом загальних зборів учасників № 17/11/14 від 31.10.2014 року, на положеннях якого ґрунтуються розширені повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер на укладення спірного Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя б/н від 31.07.2018 року від імені Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер , дійсність якого оспорюється в матеріалах справи № 911/1658/18.

Провадження у справі № 911/1658/18 зупинялось до набрання законної сили рішенням у пов`язаній справі № 911/2284/17, що має значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з результатів вирішення спору у справі Господарського суду Київської області № 911/2284/17, зокрема, рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2019 року у справі № 911/2284/17 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року у справі № 911/2284/17, визнано недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 31.10.2014 року, оформленим протоколом № 17/11/14, та зобов`язання державного реєстратора Реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області скасувати реєстраційну дію № 13541050016000247 від 08.04.2015 року щодо державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер з підстав підробки змісту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер та підписів учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у протоколі № 17/11/14 від 31.10.2014 року.

З врахуванням результатів розгляду справи № 911/2284/17, відповідачем 2 надано додаткові пояснення, в яких відповідачем 2 заперечено право позивача на звернення з даним позовом фактично в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Водполімер . Також, відповідач 2 стверджує про недоведеність факту зловмисної домовленості між представниками відповідачів та третьої особи1 щодо вчинення спірного правочину, зазначив, що орган юридичної особи, в тому числі її керівник, не може вважатись представником в розумінні ст. 232 Цивільного кодексу України, питання повноважень директора відповідача 1, які були чинні на момент укладення договору, не мають юридичної сили у відносинах з відповідачем 2, якому не було відомо про такі обмеження.

В ході розгляду спору, враховуючи позиції позивача, відповідачів та третіх осіб та надані докази судом досліджено та встановлено наступне.

31.07.2015 року ТОВ НВФ Водполімер , в особі директора Періна Віталія, та ТОВ Сіверекополімер було укладено спірний Договір іпотеки, за яким ТОВ НВФ Водполімер виступило майновим поручителем (Іпотекодавцем) за грошовими зобов`язаннями ПрАТ ПМК № 55 перед ТОВ Сіверекополімер , передавши в іпотеку належний ТОВ НВФ Водполімер майновий комплекс, який фактично складав виробничі потужності підприємства.

На підставі відповідного Договору іпотеки в подальшому в позасудовий спосіб Іпотекодержателем (ТОВ Сіверекополімер ) було реалізовано іпотечне зобов`язання та переоформлено на себе право власності на майновий комплекс ТОВ НВФ Водполімер , який фактично складав виробничі потужності підприємства, що призвело припинення товариством власного промислового виробництва. Приватним нотаріусом Дудкою О.С. 16.04.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про зміну власника предмету іпотеки, внаслідок чого, власником майнового комплексу стало ТОВ Сіверекополімер .

При цьому, директор ТОВ НВФ Водполімер ОСОБА_8 діяв на підставі повноважень, визначених Статутом ТОВ НВФ Водполімер в редакції 2015 року, яка скасована в судовому порядку у справі № 911/2284/17.

Зокрема, в ході розгляду справи № 911/2284/17 встановлено та покладено в основу відповідного судового рішення, що Статут товариства, затверджений рішеннями загальних зборів учасників від 31.10.2014 року, зареєстрований директором через пів року після проведення загальних зборів, а його зміст підроблений, оскільки містить положення, рішення щодо яких загальні збори учасників 31.10.2014 року не приймали, а саме: замість дирекції, як колективного виконавчого органу, та генерального директора введено посаду директора, як одноособового виконавчого органу; повноваження на скликання загальних зборів передано виключно директору, як наслідок позбавлено відповідного права позивача, як голову товариства; директору надано право та повноваження укладати без згоди загальних зборів учасників товариства правочини на суму, що не перевищує 3 000 000,00 грн.

Позовні вимоги у справі № 911/2284/17 обґрунтовано обставинами порушення корпоративних прав, що полягали у здійсненні керівником ОСОБА_3 умисно із злочинними намірами підробки статуту товариства та державної реєстрації підробленої редакції статуту, а не статуту в тій редакції, яку було затверджено загальними зборами учасників товариства 31.10.2014 року.

Зокрема, встановлено, що на загальних зборах учасників товариства 31.10.2014 року, що оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ НВФ Водполімер №17/11/14 від 31.10.2014 року, було прийнято рішення про обрання нового директора та затверджено зміни у складі учасників товариства. У зв`язку з чим, по п`ятому питанню було прийнято рішення внести зміни до статуту товариства, затвердити нову редакцію статуту та провести державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ НВФ Водполімер , що пов`язані саме зі змінами, постановленими на відповідних загальних зборах лише в частині тих положень, що стосувались складу учасників та закріплення їх часток у статутному капіталі товариства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2019 року у справі № 911/2284/17 позовні вимоги були задоволені в частині вимоги про зобов`язання державного реєстратора Реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області скасувати реєстраційну дію № 13541050016000247, проведену 08.04.2015 щодо держаної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Водполімер .

Суд апеляційної інстанції, виходячи із обставин справи № 911/2284/17, враховуючи відсутність в порядку денному відомостей про розширення повноважень директора, відсутність відображення такого рішення в протоколі загальних зборів №17/11/14 від 31.10.2014 року, наявність статуту, який оформлено з порушенням ст. 8 Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та який в розумінні ст. 73, 76 - 79 ГПК України не може бути належним доказом волі учасників товариства, дійшов висновку про відсутність дійсного волевиявлення учасників на внесення змін в статут товариства, відображених в змінах від 31.10.2014 року, що стосуються зміни в управлінні товариством, повноважень директора та інше.

Також Північний апеляційний господарський суд врахував ту обставину, що оскаржуваним статутом вводиться посада директора, який наділений ширшими повноваженнями ніж генеральний директор в попередній редакції статуту та зменшу повноваження загальних зборів (стосовно погодження правочинів до 3 000 000,00 грн), що безумовно звужує права скаржника (позивача) як учасника товариства, що свідчить про порушення його права.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 911/2284/17 пункти 1, 5, 7 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі № 911/2284/17 - скасовано з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Водполімер . Також, визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Водполімер у редакції, затвердженій на підставі рішення загальних зборів учасників від 31.10.2014 року, оформленого протоколом № 17/11/14.

Щодо посилань відповідача2 на ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, що оскільки він не приймав участі у справі № 911/2284/17, то обставини розгляду відповідної судвової справи не повинні мати юридичних наслідків для відповідача2, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України ввизначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що у справі № 911/2284/17 не встановлювались обставини щодо ТОВ Сіверекополімер . В той же час, у справі № 911/2284/17 встановлено преюдиційні обставини щодо позивача, ТОВ НВФ Водполімер , та щодо незаконності Статуту ТОВ НВФ Водполімер в редакції 2015 року, відповідно і повноважень директора Періна Віталія.

Також, ст. 51 Господарського процесуального кодексу України ввизначено, що якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

У зв`язку з чим, суд враховує, що про існування судового розгляду у справі № 911/2284/17, рішення в якій прийнято лише 19.02.2019 року, учасники справи, в тому числі і ТОВ Сіверекополімер , були обізнані ще 19.12.2018 року під час зупинення провадження у справі № 911/1658/18, відповідна особа мала можливість вирішити питання про вступ у справу № 911/2284/17 до прийняття в ній рішення.

З врахуванням результатів розгляду справи № 911/2284/17, матеріалами справи № 911/1658/18 підтверджується та є обґрунтованим твердження позивача, що директор ТОВ НВФ Водполімер Перін Віталій діяв на підставі повноважень Статуту (2015 року), розширених у злочинний спосіб, тому усвідомлював незаконність дій, спрямованих на порушення прав корпоративних власників ТОВ НВФ Водполімер , які його не уповноважували на розпорядження та відчуження засобів власного виробництва.

Щодо зауважень відповідача2, що сам лише факт незатвердження загальними зборами договору після його укладення, не може бути підставою для визнання договору недійсним, судом досліджено та встановлено, що відповідні положення дійсного Статуту ТОВ НВФ Водполімер (в законній редакції 2004 року), в п. 10.15 передбачали, що до виключної компетенції загальних зборів відноситься питання, наведене в п. з п. 1015 Статуту, а саме надання згоди директору на укладення угод на суму понад 300 000,00 грн.; будь-яких угод, спрямованих на відчуження майна балансовою вартістю понад 100 000 грн.; угод застави майна , кредитних угод - та їх подальше затвердження.

Таким чином, відповідне положення Статут передбачало необхідність як отримання згоди на укладення правочину, так і його подальше затвердження.

Питання фіктивності перебування ОСОБА_9 на посаді директора ТОВ НВФ Водполімер , що виразилось у неналежному здійсненні ним своїх посадових обов`язків та інші обставини незаконності дій керівництва відповідача 1, що безпосередньо не пов`язані зі спірним договором, не є предметом розгляду даного спору і не підлягають дослідженню в матеріалах даної справи.

З обставин спору вбачається пов`язаність представника - директора ОСОБА_10 з представниками Позичальника та Іпотекодержателя, що може вказувати на злочинну змову відповідних представників. Однак, щодо викладених в позові обставин, які вказують на наявність злочинної змови чи зговору представників сторін та інших зацікавлених осіб, суд зазначає, що відповідні обставини мають ознаки кримінально карного діяння і підлягають дослідженню та встановленню у відповідному кримінальному провадженні, в той час, як ст. 232 Цивільного кодексу України передбачає наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, що не є тотожним злочинній змові (зговору).

Зокрема, ст. 232 Цивільного кодексу України не вимагає встановлення саме злочинної змови (зговору) представників сторін спірного Договору і визначені цивільним законодавством засоби не дозволяють встановити відповідні факти, які мають ознаки кримінально переслідуваних діянь і повинні встановлюватись правоохоронними органами.

Відповідна норма ст. 232 Цивільного кодексу України передбачає наявність злочинного умислу у представника сторони, що в разі укладення договору, породжує злочинну домовленість з іншою стороною.

Встановлена в матеріалах справи незаконність внесення змін до Статуту ТОВ НВФ Водполімер (2015 року) в частині повноважень представника (директора Періна Віталія), що має ознаки злочинних дій та намірів, в сукупності з укладенням правочину (спірного Договору іпотеки), який явно суперечить меті діяльності та інтересам господарюючого суб`єкта, свідчить про те, що відповідний правочин укладений поза волею юридичної особи (ТОВ НВФ Водполімер ) у зловмисний спосіб.

Таким чином, правочин укладено з порушенням ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки такий правочин не відповідає внутрішній волі саме юридичної особи, а виражав волю виключно представника, який усвідомлював протиправність своїх дій поза межами дійсних повноважень на підставі підроблених положень Статуту.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення спірного правочину з порушенням ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України та наявність в діях представника умислу діяти всупереч інтересам юридичної особи поза межами дійсних повноважень діяти від імені юридичної особи щодо вчинення спірного правочину. Відповідно, представник юридичної особи зловмисно вчинив правочин, якого не мав права вчиняти. Відповідні дії представника мають ознаки злочинного умислу, спрямованого на позбавлення юридичної особи належних їй виробничих активів.

В той же час, укладення спірного правочину мало намір і призвело до безоплатного виведення виробничих потужностей з власності ТОВ НВФ Водполімер на користь ТОВ Сіверекополімер , тобто іншої сторони спірного Договору іпотеки, яким також було реалізовано іпотечне зобов`язання на свою користь.

При цьому, сам по собі Договір іпотеки не передбачав для ТОВ НВФ Водполімер жодних адекватних вигод та оплатності, що ТОВ Сіверекополімер , в свою чергу, мав усвідомлювати. Ні оплата 60000 грн. за поруку, ні виникнення права регресу до боржника ПрАТ ПМК № 55 (який, як і Іпотекодержатель - ТОВ Сіверекополімер , ініціювали процедури ліквідації), не є адекватними та співмірними наслідками, оскільки не забезпечують відновлення втрачених виробничих потужностей ТОВ НВФ Водполімер та відновлення нормальної господарської діяльності.

Як вбачається зі змісту ст.232 Цивільного кодексу України, відповідна норма передбачає правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а не її представником.

Таким чином, дослідженню підлягають відносини представника ТОВ НВФ Водполімер ОСОБА_7 Періна з відповідною юридичною особою - вигодонабувачем ТОВ Сіверекополімер .

Словосполучення зловмисна домовленість , що використовується в ст. 232 Цивільного кодексу України, явно підкреслює, що тут маються на увазі саме навмисні дії представника, тобто він усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для довірителя наслідків та бажає (або свідомо допускає) їх настання.

При цьому, наявності злочинного умислу в діях іншої сторони чи її представника не вимагається. Відповідна норма ст. 232 Цивільного кодексу України, на відміну від звичайного перевищення повноважень, які визначені ст.ст. 241 Цивільного кодексу України та 92 Цивільного кодексу України, визначає ситуацію саме в разі перевищення повноважень, що супроводжувалось злочинним умислом в діях представника, що свідчить про вчинення правочину поза волею особи, яку він представляє (і кореспондується з ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України) та протиправно зі зловмисними намірами (що одночасно кореспондується зі ст. 232 Цивільного кодексу України).

Таким чином, правочин, вчинений представником за наявності злочинного умислу свідчить про зловмисну домовленість (домовленість, яка мала злочинний умисел представника), який не відповідє волі та інтересам сторони, яку представляють (правочин щодо відчуження виробничих потужностей вчинено всупереч інтересам та цілям юридичної особи), не може вважатись правомірним з огляду на ст. 204 Цивільаного кодексу України.

Як визначено ст. 232 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Наведене в ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України положення, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, стосується порушень обмеження представництва, які не пов`язані зі злочинними намірами, які призвели до вибуття майна з власності товариства всупереч його інтересам та поза його волею, у випадку чого, крім положень ст. 92 Цивільного кодексу України, також підлягають застосуванню положення ст. 232 Цивільного кодексу України та загальні наслідки недійсності правочинів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі N 911/2129/17 викладено правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання про застосування частини першої статті 232 Цивільного кодексу України у вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Правочини (договори) юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Таким чином, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом, та діяти у власних інтересах та/або всупереч інтересам особи довірителя.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.

Те, що наслідком визнання правочину недійсним за приписами статті 232 Цивільного кодексу України, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 Цивільного кодексу України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків, не звужує межі застосування частини першої статті 232 Цивільного кодексу України лише до правовідносин на підставі договору, а є приведенням права довірителя відшкодовувати збитки у відповідність до встановленого законодавчого регулювання представництва на підставі акта органу юридичної особи та представництва за законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частина третя статті 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Щодо наявності у позивача, як учасника ТОВ НВФ Водполімер права на звернення з даним позовом, суд враховує, що згідно з практикою судової палати у господарських справах Верховного суду України, викладеною в Постанові від 01.07.2015 року у справі 3-327гс15 (в аналогічному спорі), передбачено можливість визнання недійсними договорів, укладених директором з порушенням корпоративних прав учасника щодо управління справами товариства, розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на права відповідного учасника, за позовом відповідного учасника. Крім того, аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 3- 207гс14.

З огляду на встановлені судом в ході розгляду справи обставини, вбачається, що оскаржуваний позивачем правочин - Договір іпотеки, вчинявся від імені ТОВ НВФ Водполімер в особі директора Періна Віталія всупереч інтересам ТОВ НВФ Водполімер , зміст такого правочину не відповідав справжньому волевиявленню ТОВ НВФ Водполімер як суб`єкта господарювання.

Крім того, встановлено наявність зловмисних намірів представника ТОВ НВФ Водполімер директора Періна Віталія, про що свідчить усвідомлення ним відсутності повноважень на укладення спірного правочину та підроблення установчих документів з метою розширення своїх повноважень (подання на реєстрацію нової редакції Статуту з безпідставним внесенням змін до повноважень директора) та протиправне укладення спірного правочину з метою, яка суперечить інтересам ТОВ НВФ Водполімер та порушує майнові права його корпоративних власників, в тому числі позивача.

З огляду на викладене, Договір іпотеки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Водполімер та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер , посвідчений 31.07.2015 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С., зареєстрований нотаріусом в реєстрі за № 2080, суперечить ст.ст. 203, 232 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, відповідачем 1 визнані, відповідачем 2 не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер та Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона № 55 та Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті Естейт про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним з моменту укладення Договір іпотеки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Водполімер та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер , посвідчений 31.07.2015 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С., зареєстрований нотаріусом в реєстрі за № 2080.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 1, код ЄДРПОУ 24222805) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 881 грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверекополімер (15582, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Рівнопілля, Гостомельське шосе, 14, код ЄДРПОУ 36806090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 881 грн. 00 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін