Справа № 369/6098/15-ц
Провадження №2/369/643/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2020 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Медведський М.Д., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.
До суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Іващ ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий), а саме: земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер: 3220286500:19:092:0016. адреса: АДРЕСА_2 та накласти арешт на рухоме майно, що належить на праві приватної власності Іващенко ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий), а саме: легковий автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS, д.н.з. НОМЕР_1 .
Заявлені вимоги мотивує тим, що вирішення вказаного позову на користь Позивача може призвести до стягнення з Відповідача грошових коштів, а у випадку їх відсутності - іншого майна. Оскільки в чинному законодавстві відсутні вимоги щодо зберігання фізичними особами грошових коштів лише в безготівковій формі, то під час виконання судового рішення виявити належні Відповідачеві грошові кошти буде практично неможливо. Разом з тим. на теперішній час. Відповідач має змогу безперешкодно здійснити відчуження належного йому нерухомого та рухомого майна. В такому випадку виконання судового рішення стане неможливим.
Так, ОСОБА_2 має у приватній власності нерухоме майно: земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер: 3220286500:19:092:0016, яка розташована та адресою: АДРЕСА_3 Рудницька сільська рада, поле №16. земельна ділянка №6 (копія Інформації з реєстру додасться).
Також ОСОБА_2 має у приватній власності рухоме майно: легковий автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS, д.н.з. НОМЕР_2 (копія Інформації додається).
Водночас відчуження вказаного рухомого та нерухомого майна може істотно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, винесеного за результатами розгляду даного позову.
Позивач вважає, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на вищевказане рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 є абсолютно співрозмірним та адекватним позовним вимогам, а також є необхідним для забезпечення виконання судового рішення. Разом з тим не застосування вказаного заходу забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.
Підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, оскільки він має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України: АДРЕСА_4 . а також майно, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків Відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Зміст та форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України .
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави.
Згідно ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
З матеріалів заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Іващенко ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий), а саме: земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер: 3220286500:19:092:0016. адреса: АДРЕСА_2 та накласти арешт на рухоме майно, що належить на праві приватної власності Іващенко ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий), а саме: легковий автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS, д.н.з. НОМЕР_1 . , оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України , -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Іващ ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий), а саме: земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер: 3220286500:19:092:0016. адреса: АДРЕСА_2 .
Накласти арешт на рухоме майно, що належить на праві приватної власності Іващ ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий), а саме: легковий автомобіль VOLKSWAGEN GOLF PLUS, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України Про виконавче провадження для пред`явлення виконавчого документа.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Інформація про боржника: ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий.
Копію даної ухвали направити заявнику для пред`явлення до виконання та сторонам для відома.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Суддя Медведський М.Д.
Суд | Києво-Святошинський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 03.03.2020 |
Оприлюднено | 05.03.2020 |
Номер документу | 87998842 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Києво-Святошинський районний суд Київської області
Медведський М. Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні