Рішення

від 04.03.2020 по справі 369/6098/15-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6098/15-ц

Провадження № 2/369/643/20

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Медведського М.Д.,

за участю секретаря - Головатюк В.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва № 11 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області у порядку цивільного судочинства до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 14 лютого 2015 року між ним та відповідачкою були досягнуті усні домовленості про укладення договорів купівлі-продажу належного відповідачці автомобіля AUDI А4, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузову НОМЕР_2 , рік випуску 2007 та про купівлю-продаж належної відповідачці земельної ділянки площею 0,0905га кадастровий номер 3222481600:02:010:5222.

На підтвердження намірів про укладення договорів позивач повністю розрахувався із відповідачкою, сплативши їй 10000 доларів CШA за автомобіль та 10000 доларів США за земельну ділянку розрахувавшись за обидва об`єкти купівлі повністю. Про те, що гроші були отримані відповідачкою від позивача свідчать розписки складені відповідачкою та передані позивачу.

Кожна із вищевказаних угод, про які домовлялись позивач з відповідачкою, не була оформлена відповідно до чинного законодавства. Окрім розписок про отримання відповідачкою грошей, жодного документу між сторонами не укладалось. За таких обставин гроші отримані відповідачкою у позивача отримані без належних правових підстав.

Тому на підставі вищевказаного просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 гроші в сумі 420274 (чотириста двадцять тисяч двісті сімдесят чотири) гривень.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг в розмірі 543 000 гривень, (п`ятсот сорок три тисячі) гривень.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2015 року відкрито провадження в даній цивільній справі.

У липні 2015 року представником відповідача до суду направлені письмові заперечення на позовну заяву, які обґрунтовані тим, 14 лютого 2015 року до оселі Відповідачки за адресою АДРЕСА_1 увірвалися невідомі чоловіки, які не представляючись повідомили, що діють від імені та в інтересах ОСОБА_4 (Позивача), якому чоловік Відповідачки ОСОБА_6 винен борг. Більше того, в розмові один із чоловіків назвався ОСОБА_4 .

Оскільки чоловік Відповідачки з нею не проживає і наразі перебуває в розшуку, невідомі чоловіки почали вимагати від неї гроші в сумі 20000,00 доларів США в рахунок повернення боргу, що рахується за її чоловіком. Враховуючи, що коштів у Відповідачки не було, під впливом психічного насильства шляхом здійснення погроз фізичною розправою над членами родини Відповідачки, невідомі чоловіки почали вимагати від неї передачі в рахунок повернення боргу чоловіка, цінне майно, яке належить Відповідачці.

Під впливом психічного тиску (погроз фізичною розправою) з боку невідомих чоловіків, які діяли в інтересах Позивача, Відповідачка передала їм легковий автомобіль (седан) марки АUDI, модель А4, 2007 р. в., сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , разом з технічним паспортом на автомобіль та правовстановлюючі документи - Свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24288977 на земельну ділянку площею 0,0905 га під кадастровим номером 3222481600:02:010:5222, яка знаходиться в межах Гатненської сільради, Києво-Святошинського району, Київської області.

Одночасно з цим, 14 лютого 2015 року на вимогу невідомих чоловіків, що діяли в інтересах Позивача та з їх слів, Відповідачкою було написано від руки дві розписки за змістом яких, нібито Відповідачка отримала від Позивача суму в 20000,00 доларів США в якості попередньої оплати за продаж у майбутньому Позивачеві вказаного вище автомобіля та земельної ділянки.

У зв`язку з вище викладеним, Позивачка звернулася до Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За даним фактом відкрито кримінальне провадження, що підтверджується талоном-повідомленням №001864 від 17 червня 2015 року, копія якого додається.

На підтвердження того, що на момент написання Відповідачкою розписок, у Позивача були в наявності кошти в сумі 20000,00 доларів США, останнім до суду жодних доказів надано не було.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.07. 2019 року дану справу прийнято до провадження суддею Медведським М.Д. та призначено підготовче судове засідання на 30 серпня 2019 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.01. 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 березня 2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити.

Суд, вислухавши думку осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, частин першої та другої статті 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України

від 02 жовтня 2013 року №6-88цс13.

Також Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 31 січня 2020 року у справі №161/17945/18 виклала правовий висновок про те, що норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами по справі відсутні належним чином оформлені договірні відносини, отже суди дійшли обґрунтованого висновку, що кошти відповідач отримав від позивача без достатньої правової підстави.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини: між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст. 207 ЦК України).

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 14.02.2015 року відповідачем складена розписка, згідно якої відповідач отримала від позивача кошти в сумі 10 000 доларів США за передане позивачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно, земельну ділянку площею 0,0905 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:5222.

Також 14.02.2015 року відповідачем складена розписка, згідно якої відповідач отримала від позивача кошти в сумі 10 000 доларів США за передане позивачу автомобіль марки Ауді модель А4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску.

Факт написання вказаних розписок саме відповідачем не спростовується сторонами. Окрім цього, згідно висновку експерта № 6213/16-32 від 30.11.2016 року судово-почеркознавчої експертизи рукописні тексти вказаних розписок від 14.02.2015 року виконані ОСОБА_5 .

Так само відповідач визнає відсутність будь-яких договірних правовідносин з позивачем, тобто визнає відсутність юридичної підстави для отримання грошових коштів згідно тексту розписок.

В той же час, експертом зазначено, що вирішити питання, чи виконані вказані рукописні розписки ОСОБА_5 під впливом на процес письма якихось збиваючих факторів природного характеру, таких як, стан емоційної напруги, стан операційної напруги, хворобливий стан, незвичні зовнішні умови виконання, тощо, або ж ці рукописні тексти виконані у звичайних умовах, не виявилося можливим.

Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи № 7053/17-39/7054/17-61 від 26.06.2019 року, тексти у розписках 14.02.2015 року від імені ОСОБА_5 про отримання нею від ОСОБА_4 грошових коштів ймовірно складені не самостійно, а за участі іншої особи, зокрема під диктовку, або шляхом переписування окремих фрагментів, виконаних під диктовку.

У даних текстах спостерігаються ознаки, які свідчать про перебування ОСОБА_5 при виконанні текстів розписок у такому незвичному психофізіологічному стані як стан незначної психоемоційної напруги, який може бути наслідком хвилювання, збудження, стресу, тощо.

Встановити у якому психічному стані перебувала ОСОБА_5 під час написання нею рукописних текстів розписок від 14.02.2015 року в межах дослідження не представилось можливим з причин у дослідницькій частині висновку.

Згідно дослідницької частини висновку зазначено, що рукописні тексти розписок ОСОБА_5 від 14.02.2015 року діагностико-значимих маркерів ознак, які характеризують індивідуальні тимчасові особливості протікання психічних процесів ОСОБА_5 обумовлених ситуативним сприйняттям та реагуванням на подразники внутрішнього середовища організму та зовнішніх чинників навколишнього середовища, не містять.

Вказані докази, на думку суду, в своїй сукупності свідчать, про те, що рукописні розписки складені особисто відповідачем, ймовірно під диктовку, а ОСОБА_5 в цей момент перебувала у стані незначної психоемоційної напруги з підстав, які неможливо однозначно встановити шляхом експертного дослідження тексту розписок.

В той же час, сторона відповідача стверджувала що вказані розписки фактично складені під фізичним примусом та погрозою застосування насильства до відповідача та її родини, під час незаконного проникнення невідомих їй осіб до її житла.

Суд вважає, що стан незначної психоемоційної напруги не може відповідати описаним стороною відповідача обставинам складення розписок, за яких відповідач, за розумним припущенням суду, перебував би у стані значної психоемоційної напруги.

Додатково суд враховує, що жодних належних доказів на підтвердження зазначених відповідачем обставин стороною відповідача суду не надано. Наданий стороною відповідача талон повідомлення № 001864 доводить лише про факт звернення відповідача до правоохоронних органів. При цьому, зміст самого повідомлення суду не наданий, однак, витяг з кримінального провадження № 12015110200002874 містить інший опис обставин - про вимагання у відповідача передачі автомобіля Ауді А4, акту на земельну ділянку та грошових коштів в сумі 6000 грн., що мало місце 16-17.02.2015 року.

При цьому, суд звертає увагу, що такі звернення відповідача до правоохоронних органів мали місце в червні - серпні 2015 року, тобто вже після надходження даного позову до суду та відкриття провадження по даній справі. Представник відповідача в судовому засіданні не зміг надати розумних пояснень та причин подання відповідачем заяв про злочини, вчинені стосовно відповідача в лютому 2015 року, лише в червні та серпні 2015 року після відкриття провадження у даній справі. Доказів звернення відповідача до правоохоронних органів в лютому 2015 року суду не надано.

Окрім цього, згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.10.2019 року кримінальне провадження № 12015110200002874 від 04.08.2015 року закрито 29.10.2019 року на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, з підстав відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Всі вказані обставини в своїй сукупності жодним чином не спростовують факт передання грошових коштів відповідачу з боку позивача, який зафіксований в тексті розписок.

На підставі вищевикладеного, суд відхиляє доводи сторони відповідача про відсутність факту передачі грошових коштів згідно рукописних розписок від 14.02.2015 року, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 177, 206-208, 509, 626, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 543 000 (п`ятсот сорок три тисячі) грн. 00 коп.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 22.04. 1998 року Чабанським СВМ ГУ МВС України в Київській області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 23.03.2020 року.

Суддя: М.Д. Медведський