Постанова

від 04.03.2020 по справі 910/11853/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2020 р. Справа№ 910/11853/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019

у справі №910/11853/19 (суддя Картавцева Ю.В.)

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо"

про стягнення 76 845, 56 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" про стягнення 76 845, 56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови договору № П/Т-181082/НЮ від 15.06.2018 року в частині виконання робіт у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" пеню у розмірі 47 977 грн. 65 коп., штраф у розмірі 28 461 грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1 910 грн. 84 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів погодження додаткового строку на виконання робіт за договором № П/Т-181082/НЮ від 15.06.2018 року, або доказів виникнення обставин непереборної сили, які в свою чергу унеможливили виконання робіт за договором у встановлений строк. Також місцевим господарським судом було встановлено, що позивачем не вірно обраховано період для нарахування пені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі №910/11853/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято в результаті однобокої оцінки поданих відповідачем доказів та аргументів на доведення своєї правової позиції, на підставі чого не повністю досліджено докази, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права. Зокрема доводи скаржника аналогічні доводам, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу та зводяться до того, що виконання робіт у визначений договором термін було об`єктивно неможливим, оскільки відповідач звертався до позивача з проханням надати технічні умови на електропостачання об`єктів, а також продовжити терміни виконання робіт шляхом укладання додаткової угоди.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Євсіков О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, а саме подати докази сплати судового збору в сумі 2881 грн. 50 коп.

27.12.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі №910/11853/19, вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі №910/11853/19 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

20.01.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 15.06.2018 року за результатами проведеної тендерної процедури № UA-2018-04-27-000055-а між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" (підрядник, відповідач) укладено договір № П/Т-181082/НЮ (далі - Договір; а.с. 23-24).

Відповідно до п. 1 Договору підрядник зобов`язується за завданнями замовника виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту: Реконструкція системи опалення будівель ВП "Локомотивне депо Гребінка" м. Гребінка, вул. Локомотивна 2, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх відповідно до умов даного Договору.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний гарантійний лист №0508/03 від 08.05.2018 року в якому ТОВ Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо погоджується з проектом договору згідно додатку №5 до тендерної документації на закупівлю ДСТУ БД 1.11:2013 Код ДК 021:2015-71320000-7 Послуги з інженерного проектування (Роботи з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту Реконструкція системи опалення будівель ВП Локомотивне депо Гребінка м. Гребінка вул. Локомотивна, 2) . (а.с. 21).

Згідно з п. 1.2. Договору термін здачі робіт по договору визначається календарним планом робіт, що становить невід`ємну частину Договору (додаток №1; а.с. 23).

Відповідно до календарного плану початок робіт - з моменту підписання договору, закінчення робіт - до 31.08.2018 року .

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що приймання і оцінка проектно-кошторисної документації здійснюється згідно акту здачі - приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість за цим договором визначається згідно зі зведеним кошторисом (додаток №2), який становить невід`ємну частину Договору і складає: 406 590, 23 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 67 765,04 грн.

Відповідно до зведеного кошторису вартість робіт за даним договором становить всього 406 590, 23 грн. (а.с. 26).

Згідно з п. 3.1. Договору строк здачі робіт за договором визначається календарним планом робіт, що становить невід`ємну частину Договору (додаток №1).

Сторони також встановили в пункті 3.3. Договору, що перелік документації, що підлягає оформленню і видачі підрядником замовнику, визначений завданням на проектування (Додаток № 3).

В матеріалах справи наявні завдання на проектування роботи з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту. (а.с. 27-29).

При завершенні робіт підрядник надає замовнику акт здачі - приймання виконаних робіт (п. 3.5 Договору).

Пунктом 5.1 Договору визначено обов`язок замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати рахунки за виконані роботи та приймати роботи згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт.

У свою чергу підрядник зобов`язаний виконувати роботи у строки встановлені договором (п. п. 5.3.1 Договору).

Крім того пунктом 6.3. Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання в`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п. 8.3. Договору Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торговою промисловою палатою.

Сторони також передбачили в пункті 10.5. Договору, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч. ч. 4, 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року, а в частині оплати до повного виконання зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Також між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 19.07.2018 року, якою внесено зміни у договір щодо банківських реквізитів сторін. (а.с. 30).

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі робіт № 11121 від 28.12.2018 року вбачається, що роботи за договором виконані та прийняті 28.12.2018 року на суму 406 590, 23 грн. (а.с. 75).

Оскільки відповідачем було виконано роботи з порушенням встановленого договором строку, позивач направив на адресу відповідача претензію №Т-11/1136 від 02.10.2018 року в якій просив негайно перерахувати замовнику на розрахунковий рахунок 13 417, 48 грн. пені та 28 461, 32 грн. штрафу. (а.с. 31-32).

Відповідач в свою чергу надав відповідь на претензію №1031/01 від 31.10.2018 року в якій зазначив, що він здійснює всі можливі від нього заходи для належного виконання умов договору №П/Т-181082/НЮ від 15.06.2018 року та просив позивача внести відповідні зміни до календарного плану робіт, змінивши термін закінчення робіт з 31.08.2018 року на 31.11.2018 року. (а.с. 33-38).

Отже, спір у справі виник на думку позивача у зв`язку з тим, що відповідачем порушено строк виконання робіт у зв`язку з чим позивач просить стягнути штрафні санкції передбачені п. 6.3. Договору.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Місцевим господарським судом було вірно досліджено на встановлено, що Договір №П/Т-181082/НЮ від 15.06.2018 року за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт.

Відповідно до ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Умовами договору, зокрема п. 1.2., п. 3.1. та календарним планом передбачено, що відповідач повинен виконати роботи за договором до 31.08.2018 року.

Однак, відповідно до акту приймання-передачі робіт №11121, роботи відповідачем були виконані 28.12.2018 року, тобто з порушенням строку на 118 днів, що було вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки початок нарахування пені починається з наступного дня після дати виконання зобов`язання.

При цьому, відповідач не заперечує факту, що він виконав роботи з порушенням встановлених договором строків.

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання зі своєчасного виконання робіт по договору.

Однак, відповідач вказує на те, що виконання робіт у визначений договором термін було об`єктивно неможливим, а він звертався до позивача з листами у яких просив надати технічні умови на електропостачання об`єктів, а також продовжити терміни виконання робіт шляхом укладання додаткової угоди, оскільки строк проходження державної комплексної експертизи займає 90 календарних днів, однак, позивачем вчасно не було погоджено робочі питання від яких залежало виконання договору.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявні листи відповідача, зокрема лист №0831/04 від 31.08.2018 року з проханням надати технічні умови (а.с. 42), лист №0831/07 від 31.08.2018 року з проханням продовжити термін виконання робіт (а.с. 52), лист №0917/01 від 17.09.2018 року з проханням надати вихідні дані (а.с. 57), лист №1005/01 від 05.10.2018 року з проханням погодити проектну документацію (а.с. 58), лист №1210/01 від 12.10.2018 року з проханням про надання документів (а.с. 59), лист №1023/03 від 23.10.2018 року з проханням про погодження проектної документації (а.с. 64), лист №1024/01 від 24.10.2018 року з проханням продовження терміну виконання робіт (а.с. 65) та лист №1024/02 від 24.10.2018 року з проханням про заміну трансформатора (а.с. 66).

Однак, як зазначає позивач, він листи відповідача з проханням про продовження терміну виконання робіт не отримував, а відповідачем в свою чергу не надано доказів надсилання зазначених листів на адресу позивача.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів наданих відповідачем, зокрема листів в яких він повідомляв (як зазначає сам відповідач) позивача про продовження терміну виконання робіт, не можливо беззаперечно встановити, що позивач був обізнаний про такі листі, зокрема оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів надсилання та отримання зазначених листів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що всі зазначені листи відповідача датовані вже після 31.08.2018 року (строк закінчення робіт за договором), тобто вказана обставина свідчить про те, що відповідач, якщо й почав просити позивача про продовження терміну виконання робіт, то вже в момент коли повинен був здати роботи, або ж після цього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів погодження додаткового строку на виконання робіт за договором № П/Т-181082/НЮ від 15.06.2018 року, або доказів виникнення обставин непереборної сили, які в свою чергу унеможливили виконання робіт за договором у встановлений строк, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором № П/Т-181082/НЮ від 15.06.2018 року є обґрунтованими.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивачем вірно розраховано пеню та штраф за прострочення понад 30 днів, виходячи з ціни, яка встановлена в п. 2.1 договору та становить 406 590, 23 грн.

Як вже було зазначено вище, місцевий господарський суд вірно встановив, що початок для нарахування пені починається з наступного дня після дати виконання зобов`язання, тобто з 01.09.2018 року, а не з 31.08.2018 року, як було зазначено позивачем.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу за період з 01.09.2018 року по 27.12.2019 року, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 47 977, 65 грн. та штрафу за прострочення понад 30 днів в сумі 28 461, 32 грн.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та свідчать про надуманість та необґрунтованість.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі №910/11853/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі № 910/11853/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11853/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Євсіков

М.Г. Чорногуз