Рішення

від 04.03.2020 по справі 904/11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2020м. ДніпроСправа № 904/11/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Кочура С.В.;

від позивача: Бойко Н.Л.;

від позивача: Камбаров О.А.;

від позивача: Добровольський А.Т.;

від відповідача: Іванов Д.П.;

від відповідача: Дятлов А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

про стягнення пені та штрафу за недопоставку товару по договору поставки № 1704174 від 24.07.2017 у загальному розмірі 2 512 113 грн. 82 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" (далі - відповідач) суму пені та штрафу за недопоставку товару по договору поставки № 1704174 від 24.07.2017 у загальному розмірі 2 512 113 грн. 82 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 2 196 124 грн. 66 коп. - пеня;

- 315 989 грн. 16 коп. - штраф.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 37 681 грн. 71 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором поставки № 1704174 від 24.07.2017 в частині повної та своєчасної поставки товару у строки, узгоджені сторонами у договорі. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 10.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,5% від суми товару за кожен день прострочення, розраховану за період з 01.08.2019 по 17.12.2019, в сумі 2 196 124 грн. 66 коп. Також на підставі пункту 10.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару в сумі 315 989 грн. 16 коп., у зв`язку з тим, що допущене відповідачем прострочення тривало більше 10 календарних днів.

Ухвалою суду від 03.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 29.01.2020 .

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 4405/20 від 28.01.2020), в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

- позивач не наводить докази погодження сторонами кінцевої дати поставки, що передбачено в пункті 3.4. договору, відповідно до якого поставка товару здійснюється постачальником тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додатку) до договору;

- зі змісту опису вкладення до листа (позовної заяви разом із додатками), що надійшов на адресу відповідача, не вбачається, що вищевказані письмові підтвердження (заявки) були надані покупцем (позивачем) постачальнику (відповідачу), а відтак неможливо визначити кінцеву дату поставки, що є простроченням кредитора (статті 613 Цивільний кодекс України);

- надаючи, довідку № 1 від 22.01.2020, відповідач повідомляє, що письмові заявки не надходили та усі вироби за спірним договором завозилися по проханню представників позивача в усній формі та по мобільному телефону.

У підготовче засідання 29.01.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному судовому засіданні представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання позивачу часу для надання відповіді на відзив, оскільки вказаний відзив ним отримано лише 28.01.2019, отже час для наданні відповіді, визначений ухвалою суду від 03.01.2020, ще не закінчився.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи, оскільки суд був позбавлений можливості вирішити питання, передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України. Отже, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 29.01.2020 підготовче засідання було відкладено на 26.02.2020.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. суду № 5765/20 від 04.02.2020), в якій він просив суд позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- доводи відповідача щодо відсутності заявок на поставку по договору є необґрунтованими, після спливу строку згідно зі специфікацією по договору та до моменту останньої пролонгації графіку поставки товару на липень 2018 року, з боку відповідача без будь-яких заявок відповідно до погоджених графіків було поставлено частково товар на суму 2 880 108 грн. 40 коп., що підтверджується видатковими накладними та актами приймання товару;

- між позивачем та відповідачем неодноразово погоджувалась лонгація (відтермінування) строків виконання поставки товару по договору відповідно до підписаних сторонами графіків поставки товару. До того ж в матеріалах справи наявні докази наявності листування між позивачем та відповідачем щодо погодження періоду поставки.

Від відповідача надійшли заперечення (вх. суду № 6606/20 від 10.02.2020), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- позивач стверджує у своїй відповіді на відзив, що умови пункту 3.4. договору поставки носять формальний характер, тобто не є обов`язковими для виконання, що ще раз підтверджує наявність порушення позивачем приписів статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 та 629 Цивільного кодексу України;

- позивач не навів доказів погодження сторонами кінцевої дати поставки, що передбачено в пункті 3.4. договору;

- відповідач вважає, що у правовідносинах сторін мало відбутися зустрічне виконання зобов`язання, відповідно до якого виконання обов`язку однією із сторін обумовлено виконанням другою стороною свого обов`язку.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 9813/20 від 26.02.2020), в якому він просив суд залучити до матеріалів справи докази оплати товару, поставленого відповідачем відповідно до договору та узгоджених графіків до нього в об`ємі 46085,8 кг на суму 2 880 108 грн. 00 коп., а також детальну інформацію у вигляді таблиць щодо кожного окремого циклону (ЦП-15-800-8-УП, ЦН-15-800-8-СП, ЦН-15-800-6-СП, ЦН-15-800-2-УП) із зазначенням кількості (поставлених/непоставлених) комплектів, з яких вони складаються, їх ваги та вартості.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 9817/20 від 26.02.2020), в якому він просив суд залучити до матеріалів справи лист від 18.06.2019 № 130, зі змісту якого вбачається, що відповідачем, в процесі виконання умов договору та погоджених графіків до нього на поставку товару, було прийнято рішення відмовитись від виконання своїх обов`язків по договору в односторонньому порядку, всупереч пункту 15.6 договору, відповідно до умов якого усі зміни та доповнення до договору будуть вважатися чинними тільки у випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані і скріплені печаткою кожної сторони.

У підготовче засідання 26.02.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 26.02.2020 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 26.02.2020 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 04.03.2020 .

Від відповідача електронною поштою надійшли заперечення (вх. суду № 10431/20 від 02.03.2020), які в подальшому надійшли в оригіналі (вх. суду № 10999/20 від 03.03.2020), в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, додатково посилаючись на таке:

- ТОВ "НСУ-215 Механомонтаж" у листі від 18.06.2019 № 130 повідомив позивача про відмову від продовження виконання робіт по договору поставки № 1704174 від 24.07.2017, у зв`язку з тривалим невиконанням позивачем всіх обов`язків за цим договором;

- зі змісту позовних вимог позивача вбачається, що відповідач порушив терміни поставки, передбачені договором поставки № 1704174 від 24.07.2017, але у позовній заяві відсутні документи, які б це підтверджували (на виконання пункту 3.4. договору додаються заявки, а на виконання пункту 15.6. договору - додаткова угода про зміну терміну поставки, передбаченого у специфікації);

- як зазначав відповідач раніше, такі заявки на поставку від позивача на його адресу не надходили за весь період дії договору, ТОВ "НСУ-215 Механомонтаж" здійснював поставку за усним розпорядженням позивача, при цьому, сторонами не вносились будь-які зміни до договору поставки № 1704174 від 24.07.2017, а підписані сторонами графіки поставки не є додатковими угодами у розумінні пунктів 3.4. та 15.6. договору;

- останній підписаний сторонами графік поставки містить намір поставити товар у період: грудень 2018 року - липень 2019 року, протягом якого сторони повинні укласти додаткову угоду до договору та позивач додатково повинен був надати на адресу ТОВ "НСУ-215 Механомонтаж" письмові заявки, але ж сторони не укладали додаткову угоди про зміну термінів поставки у специфікації, а позивач не направив на адресу ТОВ "НСУ-215 Механомонтаж" відповідних заявок, без яких ТОВ "НСУ-215 Механомонтаж" був позбавлений обов`язку поставляти товар, про що чітко зазначено у пункті 3.4. договору поставки № 1704174 від 24.07.2017;

- для стягнення неустойки за порушення терміну поставки, вказаного у специфікації (серпень 2017 року - грудень 2017 року), сплив граничний строк позовної давності згідно зі статтями 258, 261 та статей 267 Цивільного кодексу України. Цей термін поставки змінено не було (пункт 15.6 договору);

- доказами відсутності надання заявок з боку позивача на адресу відповідача є довідка ТОВ "НСУ-215 Механомонтаж" від 22.01.2020 № 1;

- зобов`язання по поставці за договором поставки № 1704174 від 24.07.2017 були забезпечені безвідкличними та безумовними банківськими гарантіями, за якими банк відмовив позивачу у стягненні за ймовірними порушеннями умов цього договору. При цьому, строк дії безвідкличної та безумовної банківської гарантії, оригінал якої знаходився у позивача, сплив 02.05.2019, згідно з довідкою 28.02.2020 № 14.

У судове засідання 04.03.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.2020 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зазначив про обставини, викладені у всіх заявах по суті справи, поданих у підготовчому провадженні.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2020 виклав зміст відзиву на позов; також зазначив про обставини, викладені у всіх заявах по суті справи, поданих у підготовчому провадженні.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у підготовчому засіданні 26.02.2020 наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 04.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, наявність прострочення поставки товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 12.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" (далі - постачальник, відповідач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - покупець, позивач) було укладено договір поставки № 1704174 (далі - договір, а.с.11-22 у томі 1), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, ціна вказується у специфікації (додатку) до договору (далі - товар), яка є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами передбаченими договором (пункт 1.1. договору).

У пункті 13.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2018, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами.

В подальшому, між сторонами була укладена додаткова угода № 2/1900598 від 28.12.2018, в якій сторони дійшли згоди у зв`язку з продовженням термінів виконання робіт на 2019 рік пункт 13.1. Строк дії договору викласти у наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2019, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами." (а.с.29 у томі 1).

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, у пункті 2.1. договору сторони визначили, що детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікації (додатку) до договору.

Відповідно до умов пункту 4.1. договору загальна вартість товару за договором складає суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до договору.

Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору (пункт 4.2. договору).

Згідно з умовами пункту 2.2. договору у специфікації (додаток) до договору зазначаються також такі відомості про товар:

- повне найменування товару;

- код товару згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних та ввезених на митну територію України товарів, а також для коксовугільної продукції (постачальник, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, має право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД неповністю, але не менше чотирьох перших цифр відповідного коду);

- код робіт (послуг) згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (постачальник має право зазначати код роботи (послуги) згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше чотирьох перших цифр відповідного коду);

- найменування виробника товару (відповідно до сертифіката якості на даний Товар), країна походження товару;

- одиниця виміру товару;

- кількість кожного найменування (сорту, виду) товару;

- загальна кількість товару;

- якісні характеристики товару (посилання на ГОСТ/ДСТУ, ТУ тощо);

- технічні характеристики товару, порядку його приймання (з посиланням на ГОСТ/ДСТУ, ТУ, технічну документацію тощо);

- ціна кожного найменування (сорту, виду) товару;

- загальна вартість товару і валюта платежу;

- комплектність, фасування товару (при необхідності);

- позначення змісту і способу нанесення маркування на товар;

- порядок оплати та форма розрахунків;

- умови поставки товару. Сторони у специфікації (додатку) до договору можуть вказати й інші відомості про товар.

У відповідності до вказаних умов, сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору, в якій сторони узгодили поставку наступного товару:

1) Циклону групового ЦН-15-800- 8УП в комплекті у кількості 6 комплектів , за ціною 520 000 грн. 00 коп., загальною вартістю 3 120 000 грн. 00 коп.;

2) Циклону групового ЦН-15-800- 8СП в комплекті у кількості 6 комплектів , за ціною 416 000 грн. 00 коп., загальною вартістю 2 496 000 грн. 00 коп.;

3) Циклону групового ЦН-15-800- 6СП в комплекті у кількості 1 комплект , за ціною 318 000 грн. 00 коп., загальною вартістю 318 000 грн. 00 коп.;

4) Циклону групового ЦН-15-800- 2УП в комплекті у кількості 1 комплект , за ціною 106 000 грн. 00 коп., загальною вартістю 106 000 грн. 00 коп.

Загальна вартість товару за специфікацією № 1 становить 6 040 000 грн. 00 коп.

У вказаній специфікації сторони погодили термін поставки вказаного вище товару у загальній кількості 14 комплектів Циклонів - серпень-грудень 2017 року (а.с.23-24 у томі 1).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

При цьому, в подальшому, сторонами підписувалися Графіки поставки групових циклонів, в яких вони фіксували досягнення згоди на продовження строку поставки товару на суму 6 040 000 грн. 00 коп. (а.с.30-35).

Так, останнім Графіком поставки циклонів групових в комплекті с бункерами та вібраторами до договору № 1704174 від 24.07.2017 такий строк було визначено наступним чином: з грудня 2018 року по липень 2019 року (а.с.35 у томі 1).

Під час розгляду даної справи, відповідач не погоджувався з тим, що вказані Графіки можна вважати змінами умов договору (специфікації) та посилався на те, що строк поставки було визначено у специфікації № 1, будь яких додаткових угод до договору щодо внесення змін до договору чи специфікації між сторонами не укладалось. Отже, відповідач заперечує факт зміни умов договору (специфікації) щодо строків поставки товару, узгодженого у специфікації № 1.

З приводу вказаних заперечень відповідача суд зазначає наступне .

У пункті 15.6. договору сторони дійшли згоди, що усі зміни та доповнення до договору будуть вважатися чинними тільки у випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані і скріплені печаткою кожної сторони .

Відповідно до пункту 15.7. договору належним чином оформлені зміни, доповнення, додатки, специфікації до договору є його невід`ємною частиною.

В даному випадку сторонами підписано Графік поставки циклонів групових в комплекті с бункерами та вібраторами, в якому сторонами було визначено строк поставки - з грудня 2018 року по липень 2019 року (а.с.35 у томі 1).

Аналізуючи зміст цього Графіку та обставини справи, суд приходить до висновку, що шляхом укладення вказаного Графіку, сторонами були внесені зміни до умов договору щодо строків постави товару, узгодженого сторонами у специфікації № 1. До вказаного висновку суд прийшов з огляду на наступне:

- вказаний Графік містить посилання на договір № 1704174 від 24.07.2017 ,

- графік містить вид товару - Циклони групові , який збігається із узгодженим сторонами у специфікації № 1; доказів наявності інших правовідносин з приводу поставки такого виду товару між сторонами суду не повідомлено, відповідних доказів до матеріалів справи не долучено;

- вартість товару , що вказана у графіку - 6 040 000 грн. 00 коп. повністю відповідає вартості товару, поставка якого була узгоджена сторонами у специфікації № 1;

- незалежно від того, яку назву має документ, яким сторонами вносилися зміни до договору, якщо його оформлено сторонами у відповідності до умов пункту 15.6. договору та він фіксує волю сторін щодо відносин за договором, він вважається чинним та є невід`ємною частиною договору у відповідності до умов пункту 15.7. договору.

Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача в частині невизнання строку поставки товару (циклонів), визначеного сторонами у вказаному Графіку.

Таким чином, судом встановлено, що строком поставки товару, узгодженого у специфікації № 1 на загальну суму 6 040 000 грн. 00 коп. є період з грудня 2018 року по липень 2019 року, отже граничний термін поставки товару є 31.07.2019 .

Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору. Умови поставки регламентуються відповідними термінами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2010 року, яка погоджена сторонами (далі - Правила Інкотермс).

Згідно з умовами пункту 3.6. договору зобов`язання постачальника щодо постачання товару вважаються виконаними в момент підписання покупцем акта прийому-передачі товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем 01.08.2018, 24.09.2018, 25.09.2018 та 10.10.2018 було частково поставлено позивачу товар, узгоджений у специфікації № 1, відповідно до наступних документів:

- за актом приймання ТМП, устаткування та основних засобів (попередній) № 158 від 01.08.2018 відповідачем було поставлено позивачу: циклон груповий ЦН-5-800- 8УП у кількості 2,016 комплектів та циклон груповий ЦН-15/800- 2УП у кількості 0,49 комплектів (а.с.50). На підтвердження вказаної поставки матеріали справи містять також видаткову накладну № 18 від 01.08.2018 на загальну суму 1 100 260 грн. 00 коп. (а.с.52), накладну на відпуск матеріалів та товарно-транспортні накладні (а.с.52-60);

- за актом приймання ТМП, устаткування та основних засобів (попередній) № 175 від 24.09.2018 відповідачем було поставлено позивачу: циклон груповий ЦН-15-800- 8УП у кількості 0,441 комплектів (а.с.61). На підтвердження вказаної поставки матеріали справи містять також видаткову накладну № 19 від 24.09.2018 на суму 229 320 грн. 00 коп. (а.с.63), накладну на відпуск матеріалів та товарно-транспортні накладні (а.с.64-71);

- за актом приймання ТМП, устаткування та основних засобів (попередній) № 176 від 25.09.2018 відповідачем було поставлено позивачу: циклон груповий ЦН-15-800- 6СП у кількості 0,0544 комплектів (а.с.72). На підтвердження вказаної поставки матеріали справи містять також видаткову накладну № 20 від 25.09.2018 на суму 17 299 грн. 20 коп. (а.с.74), накладну на відпуск матеріалів та товарно-транспортні накладні (а.с.75-76);

- за актом приймання ТМП, устаткування та основних засобів (попередній) № 177 від 25.09.2018 відповідачем було поставлено позивачу: циклон груповий ЦН-15-800- 8СП у кількості 1,4556 комплектів (а.с.77). На підтвердження вказаної поставки матеріали справи містять також видаткову накладну № 21 від 25.09.2018 на суму 605 529 грн. 60 коп. (а.с.79), накладну на відпуск матеріалів та товарно-транспортні накладні (а.с.80-91);

- за актом приймання ТМП, устаткування та основних засобів (попередній) № 181 від 10.10.2018 відповідачем було поставлено позивачу: циклон груповий ЦН-5-800- 2УП у кількості 0,2535 комплектів (а.с.92). На підтвердження вказаної поставки матеріали справи містять також видаткову накладну № 22 від 10.10.2018 на суму 25 871 грн. 00 коп. (а.с.94), накладну на відпуск матеріалів та товарно-транспортні накладні (а.с.95-96);

- за актом приймання ТМП, устаткування та основних засобів (попередній) № 182 від 10.10.2018 відповідачем було поставлено позивачу: циклон груповий ЦН-15-800- 6СП у кількості 0,5497 комплектів (а.с.97). На підтвердження вказаної поставки матеріали справи містять також видаткову накладну № 23 від 10.10.2018 на суму 174 804 грн. 60 коп. (а.с.99), накладну на відпуск матеріалів та товарно-транспортні накладні (а.с.100-103);

- за актом приймання ТМП, устаткування та основних засобів (попередній) № 183 від 10.10.2018 відповідачем було поставлено позивачу: циклон груповий ЦН-15-800- 8УП у кількості 1,3962 комплектів (а.с.104). На підтвердження вказаної поставки матеріали справи містять також видаткову накладну № 24 від 10.10.2018 на суму 726 024 грн. 00 коп. (а.с.106), накладну на відпуск матеріалів та товарно-транспортні накладні (а.с.107-114).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (специфікації № 1), у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно з вказаними актами приймання та накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних актах приймання та видаткових накладних, прийнято у відповідача без будь-яких зауважень до їх оформлення.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу обсягу та факту отримання товару за зазначеними актами приймання та накладними позивачем також не заявлено.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, за специфікацією № 1 відповідачем товар було поставлено лише частково, обсяг недопоставленого товару наступний:

1) Циклону групового ЦН-15-800- 8УП не поставлено 2,1468 комплектів , за ціною 520 000 грн. 00 коп. на загальну вартість 1 116 336 грн. 00 коп. ;

2) Циклону групового ЦН-15-800- 8СП не поставлено 4,5444 комплектів , за ціною 416 000 грн. 00 коп. на загальну вартість 1 890 470 грн. 40 коп. ;

3) Циклону групового ЦН-15-800- 6СП не поставлено 0,3959 комплекту , за ціною 318 000 грн. 00 коп. на загальну вартість 125 896 грн. 20 коп. ;

4) Циклону групового ЦН-15-800- 2УП не поставлено 0,2565 комплекту , за ціною 106 000 грн. 00 коп на загальну вартість 27 189 грн. 00 коп.

Отже, загальна вартість не поставленого товару за специфікацією № 1 складає 3 159 891 грн. 60 коп.

В той же час, під час розгляду даної справи, відповідач посилався на те, що за договором існує обов`язок зустрічного виконання зобов`язання позивачем, а саме: надання належним чином оформленої заявки покупця (пункт 3.4. договору), яке виконано ним не було, на підтвердження чого відповідачем було долучено до матеріалів справи довідку № 1 від 22.01.2020 (а.с.145 у томі 1).

З приводу вказаних заперечень відповідача суд зазначає наступне .

Згідно з умовами пункту 3.4. договору поставка товару здійснюється постачальником згідно з пунктом 3.1. договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додатку) до договору. Дострокова поставка товару постачальником допускається тільки за згодою сторін. Постачальник вважається таким, що передав покупцеві товар, одержання якого передбачено безпосередньо на складі постачальника або на складі третьої особи (вантажовідправника) чи на складі перевізника, тільки у разі одержання від уповноваженої особи з боку покупця письмового доручення, складеного на заводському фірмовому бланку або на чистому аркуші паперу з відбитком кутового штампа за підписом комерційного директора або особи, яка його заміщує (дозволяється факсимільний відбиток підпису), та скріплення печаткою для одержання товару відповідно до умов договору.

В той же час, у пункті 3 специфікації сторони погодили, що умови поставки товару за нею - СРТ, склад покупця (м. Нікополь, склад ПАТ НЗФ) за рахунок постачальника, згідно з Правилами Інкотермс.

В даному випадку, з аналізу фактичних обставин справи вбачається, що відсутність заявок покупця не мала наслідком неможливість виконання свого обов`язку постачальником (відповідачем) щодо поставки товару за специфікацією № 1, оскільки:

- фактично часткова поставка товару відбулась 01.08.2018, 24.09.2018, 25.09.2018 та 10.10.2018;

- протягом строку поставки товару - з серпня 2017 року по липень 2019 року (з урахуванням його продовження сторонами) відповідач жодного разу не звертався до позивача щодо неможливості виконання його зобов`язань чи з вимогоюнадання відповідних заявок ;

- з листів відповідача № 102 від 10.04.2019 (а.с.39 у томі 1) та № 130 від 18.06.2019 (а.с.195 у томі 1) вбачається , що причиною несвоєчасної поставки (недопоставки), як вказує сам відповідач, були : нерегулярна оплата позивачем за іншими договорами, що стало причиною важкого економічного стану підприємства позивача; відтік спеціалістів; неможливість придбання матеріалів; складна економічна ситуація в країні, відсутність кваліфікованих кадрів для виконання робіт.

З огляду на зазначене, судом відхиляються заперечення відповідача, пов`язані з відсутністю заявок покупця.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача № 130 від 18.06.2019, адресований позивачу, в якому він зазначив, що по договору № 1704174 від 2407.2017 "Поставка циклонів групових в комплекті з бункерами та вібраторами" в кількості 100,098 тн на суму 6 040 000 грн. 00 коп., відповідачем поставлено 46,085 тн на суму 2 880 108 грн. 40 коп.; у зв`язку із складною економічною ситуацією в країні, відсутністю кваліфікованих кадрів для виконання робіт, підприємство відповідача вимушено відмовитися від подальшого продовження робіт по договору (а.с.195 у томі 1).

Суд відзначає, що з огляду на норми статті 525 Цивільного кодексу України та умови договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Як було вказано вище, у пункті 15.6. договору сторони передбачили, що усі зміни та доповнення до договору будуть вважатися чинними тільки у випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані і скріплені печаткою кожної сторони.

Враховуючи вказане, лист відповідача № 130 від 18.06.2019 не може прийматися до уваги судом та породжувати правові наслідки для позивача, без наявності відповідної згоди на це іншої сторони договору (позивача).

Також відповідач посилався на те, що у спірних правовідносинах існувало забезпечення виконання зобов`язання у вигляді банківської гарантії, при цьому, як вказував відповідач, строк дії безвідкличної та безумовної банківської гарантії, оригінал якої знаходився у позивача, сплив 02.05.2019, згідно з довідкою 28.02.2020 № 14.

Вказані заперечення також відхиляються судом, оскільки наявність чи відсутність банківської гарантії не змінює наявність обов`язків за договором в частині своєчасної та повної поставки товару, отже, не входить до предмета доказування у даній справі.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором поставки № 1704174 від 24.07.2017 в частині повної та своєчасної поставки товару у строки, узгоджені сторонами у договорі (специфікації), внаслідок чого у позивача виникло право нарахування та стягнення штрафних санкції за таке порушення. Відповідач із наявність прострочення не погоджується, що і стало причиною звернення із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної поставки товару за специфікацією № 1 на суму 6 040 000 грн. 00 коп., а саме: залишку на суму 3 159 891 грн. 60 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у пункті 10.2. договору сторони передбачили, що у разі порушення строків поставки товару згідно з договором постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 % від суми товару, що вказана у специфікації (додатку) до договору, за кожний день прострочення, із розрахунку з наступного дня від кінцевої дати поставки і до дня фактичної поставки (включаючи останній день поставки). У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару, на підставі пункту 10.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.08.2019 по 17.12.2019, в сумі 2 196 124 грн. 66 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.4), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума недопоставленого товару та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені, наведений у позовній заяві (а.с.4) визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 196 124 грн. 66 коп. визнаються судом обґрунтованими.

В той же час, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості .

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості .

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності , приймаючи до уваги, що:

- вартість недопоставленого товару складає 3 159 891 грн. 60 коп., а за порушення строків його поставки за неповний період (4,5 місяці) лише пеня складає 2 196 124 грн. 66 коп.;

- відповідач, маючи на меті добросовісну поведінку у спірних правовідносинах, повідомляв позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, а також пояснив причини, які це зумовили (лист № 130 від 18.06.2019);

- у судовому засіданні 04.03.2020 представником позивача було повідомлено, що частина недопоставленого товару (на суму 3 159 891 грн. 60 коп.) на даний момент поставлена іншим контрагентом позивача та власними силами, що свідчить про те, що порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротніх негативних наслідків, а зумовило лише необхідність позивача звертатися до іншої особи; в такому випадку розмір лише пені, який майже дорівнює вартості непоставленого товару не може вважатися адекватною компенсацією за додаткові дії позивача щодо одержання такого товару;

- у даному випадку порушеним є негрошове зобов`язання, але судом також враховано, що у договорі передбачений розмір пені (0,5 % вір вартості товару), який є більший, ніж визначений законодавством за порушення грошових зобов`язань, що може додатково свідчити про необхідність оцінки судом адекватності розрахованої пені за таким договором;

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує штраф, який в певній мірі також компенсує негативні наслідки порушення для позивача. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

В той же час, судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що:

- позивач мав правомірні очікування поставки товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами;

- мав вчиняти додаткові дії щодо отримання очікуваного результату.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені в сумі 2 196 124 грн. 66 коп. до 10%, а саме: до 219 612 грн. 47 коп.

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 219 612 грн. 47 коп.

Крім того, на підставі пункту 10.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару в сумі 315 989 грн. 16 коп., у зв`язку з тим, що допущене відповідачем прострочення тривало більше 10 календарних днів.

Судом враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 315 989 грн. 16 коп. та встановлено, що він проведений у відповідності до умов договору та є арифметично вірним.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 315 989 грн. 16 коп. підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 37 681 грн. 71 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" про стягнення пені та штрафу за недопоставку товару по договору поставки № 1704174 від 24.07.2017 у загальному розмірі 2 512 113 грн. 82 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Героїв Чорнобиля, будинок 102; ідентифікаційний код 40552933) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 310; ідентифікаційний код 00186520) - 219 612 грн. 47 коп. - пені, 315 989 грн. 16 коп. - штрафу та 37 681 грн. 71 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.03.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко