Ухвала

від 04.03.2020 по справі 755/3249/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/3249/20

УХВАЛА

"04" березня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

у с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа № 755/3249/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр розвитку медицини та освіти ЄВРОМЕД , третя особа: Директор Товариства з обмеженою відповідальністю Центр розвитку медицини та освіти ЄВРОМЕД про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Одночасно з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ Центр розвитку медицини та освіти ЄВРОМЕД № НОМЕР_1 відкритому у АТ ПРИВАТБАНК та на будь яких інших банківських рахунках ТОВ Центр розвитку медицини та освіти ЄВРОМЕД в межах ціни позову 351 000,00 грн.

Заява мотивована тим, що відповідачем не виконуються умови договору, який вже розірвано та грошові кошти не повертаються.

Також вказує, що накладення арешту на грошові кошти відповідача не буде порушувати права інших осіб, а не вжиття заходів забезпечення позову призведе до виведення відповідачем грошових коштів з рахунку, шо в подальшому унеможливить виконання рішення суду в разі його задоволення.

Вивчивши заяву та дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про можливість задоволення вимог заяви про забезпечення позову суд враховує наступне.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно ст. 43 Конституції України, ст. ст. 1, 24 Закону України Про оплату праці , ст. ст. 97, 115 КЗпП України держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені у залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівникам здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 р. № 95, яка ратифікована Україною 31.01.1961р. і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття власності є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України Про працю . Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який може бути призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, до вимог законодавства арешт не накладається.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 922/808/16, від 16.05.2018 у справі 905/294/15, від 11.06.2018 у справі № 910/4153/13, від 09.09.2019 у справі № 913/958/16.

Так, позивачем у своїй заяві зазначено, що ТОВ Центр розвитку медицини та освіти ЄВРОМЕД має рахунок у формі ІВАN UA253007110000026009052678022, відкритий в АТ ПРИВАТБАНК , натомість призначення цього рахунку позивачем не зазначено та навіть не надано жодного доказу,що відповідний рахунок належить та використовується саме ТОВ Центр розвитку медицини та освіти ЄВРОМЕД , що має код ЄДРПОУ 43253651, вказуючи при цьому про існування інших юридичних осіб з найменуванням ЄВРОМЕД , а тому суд за таких обставин вважає, що накладення арешту на кошти які можуть знаходитися на рахунку ІВАN НОМЕР_2 , відкритому в АТ ПРИВАТБАНК може порушити права та інтереси інших юридичних та фізичних осіб.

Також позивачем не обґрунтовано та не доведено яким чином невжиття такого виду забезпечення позову про який просить заявник може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, майновий стан відповідача, його платоспроможність не підтверджені будь якими доказами та є припущеннями позивача.

У поданій заяві позивач, не дивлячись на розмір грошових коштів на які просить накласти арешт, також вказує про відсутність пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

У зв`язку із цим слід звернути увагу, що у принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі , ILA,1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану status-quo між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.

В той же час, згідно з вимогами ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу вищенаведених норм ЦПК України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Однак, заява про забезпечення позову взагалі не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, як передбачено п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у тому числі на суму 351 000, 00 грн., яке є гарантією захисту прав та інтересів відповідача та має забезпечити відшкодування збитків відповідача, що можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Враховуючи зміст заявлених позовних вимог, наведені у клопотанні позивача доводи, суд приходить до висновку, що вимоги заяви про забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя