Постанова

від 04.03.2020 по справі 910/15483/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2020 р. Справа№ 910/15483/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Суліма В.В.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 04.03.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В"

на рішення господарського суду міста Києва

від 12.12.2017 (повний текст складено 19.12.2017)

у справі №910/15483/17 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Національного університету харчових технологій

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Національний університет харчових технологій звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 14.05.2008 позивач є користувачем земельної ділянки кадастровий номер №8000000000:76:063:016 розташованої на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою кадастровий номер №8000000000:76:063:0003, власником якої є відповідач. На вказаній земельній ділянці відповідача знаходиться офісно-житловий будинок з паркінгом, який, за твердженням позивача, не відповідає вимогам п.3.25* ДБН 360.92 та частково знаходиться на земельній ділянці позивача.

Разом з цим позивач зазначив, що відповідачем встановлено на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:76:063:016, користувачем якої є позивач, металеву будку розміром 2х2 м, пластиковий біотуалет, також позивач стверджував, що відповідач зберігає відходи будівництва на вказаній земельній ділянці. Крім того, за твердженнями позивача, відповідач забетонував частину земельної ділянки позивача.

Таким чином, оскільки відповідач використовує для обслуговування будинку земельну ділянку позивача, останній позбавлений можливості користуватись своєю земельною ділянкою, зокрема, не може встановити паркан, вести роботи для благоустрою своєї території, використовувати вказану земельну ділянку для власних господарських потреб.

На підставі викладеного, позивач просив суд першої інстанції, зобов`язати відповідача знести металеву будку та пластиковий біотуалет, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:76:063:016, також просив місцевий господарський суд, зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку з кадастровим номером №8000000000:76:063:016 шляхом демонтажу бетонування та прибирання будівельного сміття.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2017 позов задоволено частково. Зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" звільнити земельну ділянку з кадастровим номером №8000000000:76:063:016 шляхом демонтажу бетонування. Припинено провадження у справі в частині вимог про зобов`язання відповідача знести металеву будку та пластиковий біотуалет, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:76:063:016. Присуджено до стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" на користь Національного університету харчових технологій витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/15483/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Заперечуючи проти позову, у апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що під час складання даної апеляційної скарги йому стало відомо, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 27.12.2007 №1608/4441 "Про надання Національному університету харчових технологій земельної ділянки для будівництва навчально-адміністративного та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1" (далі - рішення Київської міської ради від 27.12.2007 №1608/4441), на підставі якого позивачу було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2012 у справі №2а-8868/11/2670 за позовом ПАТ "АК "Київводоканал" до Київської міської ради, треті особи - Національний університет харчових технологій, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про скасування рішень, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013, визнано протиправним та скасовано.

З огляду на вищевикладені обставини, відповідач стверджував, що позивач не довів суду першої інстанції належними та допустимими доказами, яким саме чином порушуються його права та інтереси. Також на думку відповідача, позивачем не було доведено своє право користування суміжною з відповідачем земельною ділянкою.

Разом з цим, відповідач вважає, що він немає жодного відношення до будівництва житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, а відтак, не є відповідальним за будь-які порушення будівельних норм, навіть за умови їх наявності, оскільки забудовником будівництва за адресою АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 щодо якого провадження у цивільній справі було припинено з підстав, які не допускають правонаступництво.

Про існування вказаних обставин, як зазначав відповідач у своїх поясненнях від 24.01.2018 щодо поважності причин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, йому стало відомо внаслідок моніторингу судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також, відповідач зауважив, що не був учасником адміністративної справи №2а-8868/11/2670, а відтак йому і не могли бути відомі обставини, встановлені відповідними судовими рішеннями у вказаній адміністративній справі, що, у свою чергу, виключало можливість повідомити відповідачем суд першої інстанції про їх наявність станом на дату прийняття оскарженого судового рішення.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд апеляційної інстанції, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, позивач посилався на те, що 14.05.2018 він набув право користування земельною ділянкою за кадастровим номером №8000000000:76:063:016, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №0380283, який не скасований та ніким не оспорювався. Також позивачем у якості доказів законного користування позивачем земельної ділянки за кадастровим номером №8000000000:76:063:016 долучено до відзиву на апеляційну скаргу Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 20.02.2018.

Крім цього позивач зауважив, що у справі № 2а-8868/11/2670 на яку посилався відповідач в апеляційній скарзі, Верховний Суд України зазначив про непідсудність позовних вимог в порядку адміністративного судочинства. Також позивач вказав, що він був третьою особою у справі № 2а-8868/11/2670 і судами не приймалось рішення щодо позбавлення його права користування земельною ділянкою за кадастровим номером №8000000000:76:063:016.

Таким чином, на думку позивача, відповідач в апеляційній скарзі не наводить жодних аргументів, які б спростовували факт незаконного використання ним земельної ділянки за кадастровим номером №8000000000:76:063:016.

Разом з цим, позивач просив суд апеляційної інстанції, долучити до матеріалів справи копії ухвали Верховного Суду України від 28.04.2015 та Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 20.02.2018, які колегією суддів було розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Процедура апеляційного провадження у Північному апеляційному господарському суді

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15483/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 зупинено апеляційне провадження у справі №910/15483/17 до закінчення розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верхового Суду справи №2а-88668/11/2670.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/15483/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2018 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/15483/17 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Разіної Т.І.; справу №910/15483/17 залишено в стані зупинення провадження.

22.02.2019 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача - Національного університету харчових технологій надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у якому представник позивача вказав, що обставини, які зумовили зупинення апеляційного провадження у справі №910/15483/17 відпали.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі №910/15483/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15483/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Сулім В.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №910/15483/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.04.2019.

09.04.2019 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №910/15483/17, в якому останній просив зупинити апеляційне провадження у справі №910/15483/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/1865/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Київської міської ради про скасування рішень Київської міської ради №1608/44441 від 27.12.2007 та №411/571 від 24.04.2003 та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. В обґрунтування вказаного клопотання, відповідач зазначав про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до розгляду по суті справи №910/1865/19, оскільки предметом її розгляду є встановлення факту наявності або відсутності підстав для оформлення позивачем у даній справі прав користування земельною ділянкою; з`ясування даної обставини є важливим для правильного вирішення по суті справи №910/15483/17, виходячи з того, що відповідач вказує на відсутність у позивача будь-яких порушених прав та інтересів, що підлягають захисту в судовому порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/15483/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/1865/19; зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/1865/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №910/15483/17; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2020.

В судове засідання, яке відбулося 04.03.2020 з`явилися представники сторін. Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для врегулювання спору мирним шляхом. Представник позивача заперечував проти усного клопотання відповідача.

Колегією суддів відхилено усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки провадження у справі порушено в 2017 році, тому у відповідача було достатньою часу для врегулювання спору у позасудовому порядку.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В".

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 14.05.2008 Національному університету харчових технологій на підставі рішення Київської міської ради №1608/4441 від 27.12.2007 надано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер №8000000000:76:063:016, площею 0,7272 га, розташованою за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 із цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво навчально-адміністративного корпусу та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена земельна ділянка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером №8000000000:76:063:0003, власником якої є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В", що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Згідно з наявного в матеріалах справи Акту обстеження земельної ділянки (кадастровий номер №8000000000:76:063:016), станом на 07.08.2017 вбачається, що власник будівлі і земельної ділянки №8000000000:76:063:0003 - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" безпідставно користується земельною ділянкою університету, на якій встановлені металевий контейнер для охорони (розміри в плані 2х2 м), пластиковий діючий біотуалет, розміщена будівельна техніка, зберігаються відходи будівництва та інше.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами та фотознімками земельної ділянки позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем забетоновано частину земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:76:063:016, яка належить позивачеві на праві користування. Факт бетонування частини земельної ділянки позивача підтверджується наявним в матеріалах справи Висновком комплексного експертного земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження №1983 від 11.11.2016 та наявними в матеріалах справи фотознімками земельної ділянки позивача.

В той же час, місцевим господарським судом враховано ту обставину, що в ході розгляду справи відповідачем звільнено земельну ділянку позивача (кадастровий номер №8000000000:76:063:016) від металевої будки та пластикового біотуалету, про що було повідомлено позивачем в судовому засіданні та надано відповідні фотознімки земельної ділянки позивача.

Даний спір виник, у зв`язку з тим, що позивач позбавлений права повного користування своєю земельною ділянкою, оскільки відповідач без правових підстав використовує цю земельну ділянку для власних господарських потреб, чим порушує права позивача, як користувача спірної земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва позов задоволено частково. Зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" звільнити земельну ділянку з кадастровим номером №8000000000:76:063:016 шляхом демонтажу бетонування. Припинено провадження у справі в частині вимог про зобов`язання відповідача знести металеву будку та пластиковий біотуалет, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:76:063:016. Присуджено до стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" на користь Національного університету харчових технологій витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позиція Північного апеляційного господарського суду

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Національного університету харчових технологій, а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

На підставі рішення Київської міської ради №1608/4441 від 27.12.2007 позивачу надано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер №8000000000:76:063:016, площею 0,7272 га, розташованою за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 із цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво навчально-адміністративного корпусу та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 14.05.2008.

Частиною 1 ст. 92 Земельного Кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 95 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Позивач у позові посилався на те, що на наданій йому у користування земельній ділянці відповідачем встановлено на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:76:063:016, металеву будку розміром 2х2 м, пластиковий біотуалет, також позивач зазначав, що відповідач зберігає відходи будівництва на вказаній земельній ділянці. Крім того, за твердженнями позивача, відповідач забетонував частину земельної ділянки позивача чим порушує право користування позивача земельною ділянкою.

Згідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Верховний Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72 - 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункти 8.3 - 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача, як користувача земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:76:063:016 про знесення металевої будки та пластикового біотуалету, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:76:063:016 та звільнення земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:76:063:016 шляхом демонтажу бетонування та прибирання будівельного сміття, з підстав порушення відповідачем будівельних норм та частково знаходження на земельній ділянці позивача.

Отже, позивачем пред`явлений до відповідача негаторний позов, тобто, подання вимоги про усунення порушень, які не пов`язані із порушенням володіння.

За змістом ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Таким чином, положення даної статті гарантують право власника земельної ділянки вимагати усунення порушень його права на землю, у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення.

З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем звільнено земельну ділянку позивача (кадастровий номер №8000000000:76:063:016) від металевої будки та пластикового біотуалету, у зв`язку з чим судом першої інстанції припинено провадження у справі в частині заявлених позивачем вимог про зобов`язання відповідача знести вказані об`єкти.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення прав позивача, як суб`єкта права постійного користування земельною ділянкою полягає в тому, що через бетонування відповідачем земельної ділянки позивача, останній не може встановити паркан, вести роботи для благоустрою своєї території, використовувати вказану земельну ділянку для власних господарських потреб.

Заперечення відповідача щодо того, що він не має жодного відношення до будівництва вказаного будинку, а відтак не є відповідальним за порушення будівельних норм, колегію суддів відхиляються з огляду на положення пунктів 4, 5 ст.319 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власність зобов`язує, а власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян та інтересів суспільства, зокрема і позивача, який є користувачем суміжної з належною на праві власності відповідачу земельною ділянкою.

Колегія суддів зазначає, що аргументи відповідача стосовно того, що позивачем не доведено своє право користування суміжною з відповідачем земельною ділянкою спростовуються матеріалами справи, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2019 по справі № 910/1865/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 відмовлено у позові про скасування рішення та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Національним університетом харчових технологій. Станом на теперішній час вказаний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 14.05.2008 не оскаржувався та є чинним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем доведено факт порушення відповідачем прав позивача, зокрема бетонуванням частини земельної ділянки університету (кадастровий номер №8000000000:76:063:016), тому позовні вимоги в цій частині задоволені судом першої інстанції правомірно.

Доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/15483/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/15483/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тарасівська 9-В" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/15483/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/15483/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.03.2020.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді В.В. Сулім

Ю.Б. Михальська