Постанова

від 11.03.2020 по справі 922/2161/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Справа № 922/2161/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

прокурор - Алекаєв Ю.В., за посвідченням;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Луньова Т.В., за довіреністю; Савві Л.Є. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків вх. № 78Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019 р. у справі № 922/2161/19 (суддя - Кухар Н.М., повний текст складено та підписано 12.12.2019 р.)

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Велкор , м. Харків

про стягнення 1 012 734,25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Велкор (далі - ТОВ Компанія Велкор , відповідач) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 012 734,25 грн. на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач за період з 01.07.2016 р. по 30.04.2019 р. використовував земельну ділянку площею 0,0871 га під об`єктом нерухомості без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.

Прокурор стверджує, що відповідач, за відсутності укладеного договору, незважаючи на сплату земельного податку за користування спірною ділянкою, у заявлений період зберігав кошти та не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, чим збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2019 р. у задоволенні позову повністю відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що прокурором та позивачем не надано доказів про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,0871 га по вул. Новгородській, 11 у м. Харкові, а також реєстрації такої земельної ділянки у період з 01.07.2016 р. по 30.04.2019 р., що свідчить про недоведеність належними доказами факту формування спірної земельної ділянки як об`єкту цивільних прав, що обумовлює недоведеність розміру площі земельної ділянки, яку відповідач використовував у спірний період.

У рішенні суду також зазначено, що ненадання прокурором й позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки свідчить про недоведення останніми суми безпідставного збагачення відповідача у вигляді несплаченої орендної плати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступник прокурора Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України прокурор стверджує, що передача прав володіння і користування земельною ділянкою здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки, тому правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні.

За доводами апеляційної скарги, технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена та не затверджена, а між сторонами склалися позадоговірні (кондикційні) правовідносини, у зв`язку з чим розрахунки Харківської міської ради здійснені не з метою укладання з відповідачем цивільно-правових угод, а використовуються в якості цивільного елементу та як доказ обґрунтування суми позову, заявленої до стягнення, відтак наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є обов`язковою.

На думку прокурора, для врегулювання судом кондикційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки як об`єкту цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна (визначено актом обстеження земельної ділянки від 23.05.2019 р.) та розмір безпідставно збережених коштів.

Крім того, прокурор вважає, що судом першої інстанції не враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17.

04.02.2020 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, а 10.03.2020 р. - письмові пояснення до нього.

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Представники відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням згаданих пояснень.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 173071580 від 09.07.2019 р. ТОВ "Компанія "Велкор" на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 36502966, виданого 20.04.2015 Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області, належить нежитлова будівля літ. "А-5", загальною площею 4414,8 кв.м., розташована по вул. Новгородська, 11 в м.Харкові.

Пунктом 5 додатку 1 до рішення Харківської міської ради № 1132/18 від 20.06.2018 ТОВ "Компанія "Велкор" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,15 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-5" (адміністративний корпус) по вул. Новгородській, 11 в м. Харкові.

Згідно з відомостями з публічної кадастрової карти України, нежитлова будівля літ. "А-5" на теперішній час розташована на сформованій земельній ділянці загальною площею 0,15 га по вул. Новгородська, 11 в м.Харкові з кадастровим номером 6310136300:07:028:0045.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на час звернення з даним позовом до суду, речові права на зазначену земельну ділянку під нежитловою будівлею літ. "А-5", яка з 20.04.2015 р. належить відповідачу на праві власності, по вул . Новгородська, 11 в м. Харкові за ТОВ "Компанія "Велкор" не зареєстровано.

Тобто, прокурор стверджує, що ТОВ "Компанія "Велкор" з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю літ. "А-5" користується земельною ділянкою під цією нежитловою будівлею по вул. Новгородська, 11 в м. Харкові з порушенням вимог земельного законодавства, а саме - без оформлення речових прав на земельну ділянку та без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Матеріали справи свідчать про те, що за зверненням Харківської місцевої прокуратури № 1 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Марковим А.Ю. в порядку та на підставі ст. 189 ЗК України здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Новгородська, 11 у м. Харкові, за результатами чого складено акт обстеження земельної ділянки б/н від 23.05.2019 р.

Згідно з цим актом б/н від 23.05.2019 р. зазначеною посадовою особою позивача встановлено, що:

- право користування земельною ділянкою ТОВ Компанія Велкор по вул. Новгородській, 11 не оформлено;

- земельна ділянка по вул. Новгородській, 11 не огороджена, використовується для обслуговування нежитлової будівлі літ. А-5 ;

- площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,0871 га;

- межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі (згідно з планом зйомки земельної ділянки, складеного співробітником Харківської РФ Центр ДЗК ).

Даним планом зйомки земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 11 зафіксовано, що площа земельної ділянки під нежитловою будівлею літ. "А-5" становить 0,0871 га. Під час обстеження земельної ділянки здійснено фотозйомку нежитлової будівлі літ. "А-5".

Прокурор вважає, що ТОВ "Компанія "Велкор" використовувало земельну ділянку площею 0,0871 га без виникнення права власності (користування) та без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі, що є порушенням вимог земельного законодавства України.

23.08.2019 р. між Харківською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ Компанія Велкор , як орендарем, укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1500 га із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, з кадастровим номером 6310136300:07:028:0045, яка розташована: м. Харків, вул. Новгородська, 11.

Відповідно до п. 5 цього договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 8 793 975 грн.

Умовами п. 8 договору сторонами погоджено, що він укладений строком на 5 років.

Згідно з п. 9 договору, розмір орендної плати за земельну ділянку становить 8 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Разом з цим договором відповідачем також надано до матеріалів справи в якості доказу сплати орендної плати копію платіжного доручення № 459 від 15.10.2019 р. на суму 48 855,50 грн. з призначенням платежу: орендна плата з юридичних осіб за вересень 2019 р.

Проте, доказів державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки площею 0,15 га відповідачем не надано.

За результатами розгляду звернення № 04-24-24833вих-19 від 25.04.2019 р. Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківською міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по вул. Новгородській, 11 у м. Харкові за період з 01.05.2016 по 30.04.2019 на суму 1 210 112,72 грн., який прокурором долучено до своєї позовної заяви.

Листом № 17854/9/20-40-12-03-18 від 06.06.2019 Головне управління ДФС в Харківській області повідомило місцеву прокуратуру про те, що ТОВ "Компанія "Велкор" (код ЄДРПОУ 39453167) є платником земельного податку за земельні ділянки, розташовані в Шевченківському районі м. Харкова. Загальна сума сплаченого ТОВ "Компанія "Велкор" земельного податку за користування земельною ділянкою складає 133 147,45 грн. за період з 01.05.2016 по 30.04.2019.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради, в 2016 році розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 32 115,51 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 4 817 327 грн., ставки річної орендної плати - 8,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Тобто, за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 ТОВ "Компанія "Велкор" мало сплатити до бюджету 192 693,06 грн. Проте, ТОВ "Компанія "Велкор" сплачено лише 19 508,37 грн. Отже, за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 відповідачем не сплачено до бюджету 173 184,69 грн. (192 693,06 грн. - 19 508, 37 грн. = 173 184,69 грн.)

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 34 042,45 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 5 106 368 грн., ставки річної орендної плати - 8,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Тобто, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ТОВ "Компанія "Велкор" мало сплатити до бюджету 408 509,44 грн. Проте, ТОВ "Компанія "Велкор" сплачено лише 40 090,69 грн. Отже, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 відповідачем не сплачено до бюджету 368 418,75 грн. (408 509,44 грн. - 40 090,69 грн. = 368 418,75 грн.)

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради, за період з 01.01.2018 по 30.04.2019 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 34 042,45 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 5 106 368 грн., ставки річної орендної плати - 8,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Тобто, за період з 01.01.2018 по 30.04.2019 ТОВ "Компанія "Велкор" мало би сплатити до бюджету 544 679,20 грн. Проте, ТОВ "Компанія "Велкор" сплачено лише 73 548,39 грн. Отже, за період з 01.01.2018 по 30.04.2019 відповідачем не сплачено до бюджету 471 130,81 грн. (544 679,20 грн. - 73 548, 39 грн. = 471 130,81 грн.)

Таким чином, за розрахунками позивача всього за період з 01.07.2016 по 30.04.2019 ТОВ "Компанія "Велкор" не доплачено до бюджету 1 012 734,25 грн.

Прокурор вважає, що внаслідок неотримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, у зв`язку з чим прокурором подано до господарського суду позов в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з ТОВ "Компанія "Велкор" коштів у розмірі 1 012 734,25 грн., як безпідставно збережених.

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ч.ч. 1 ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У силу ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 цього Кодексу).

За змістом ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Позивачем, прокурором та матеріалами справи доведено, що відповідач з 20.04.2015 р. є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення як попереднім власником нерухомості, так і відповідачем права користування земельною ділянкою площею 0,0871 га, зокрема доказів укладення відповідних договорів оренди з позивачем та державної реєстрації такого права по відношенню до спірної земельної ділянки.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, ТОВ Компанія Велкор як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Разом з тим, нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З огляду на наведене, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку ціни позову (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 06.08.2019 р. у справі № 922/3560/18.

Матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки, визначеної у акті обстеження від 23.05.2019 р. площею 0,0871 га по вул. Новгородській, 11 у м. Харкові до Державного земельного кадастру.

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка загальною площею 0,0871 га по вул. Новгородській, 11 у м . Харкові , на якій розташована нежитлова будівля літ. А-5 , за користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільного права протягом заявленого періоду - з 01.07.2016 р. по 30.04.2019 р.

Колегія суддів зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як пояснено ГУ Держгеокадастру у Харківській області в листі № 2289/116-18 від 10.07.2018 р., якщо у відділі відсутня інформація про державну реєстрацію земельної ділянки, відповідно до постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 р. та не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування (оренди) на земельну ділянку, надання інформації про нормативну грошову оцінку у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку такої земельної ділянки не вбачається можливим.

Оскільки ані прокурором, ані позивачем не надано до матеріалів справи технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0871 га, яку займає відповідач, а наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати також не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки та Витягу з нормативної грошової оцінки землі, тому судова колегія вважає, що з розрахунку позивача неможливо встановити чи правильними є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення прокурором.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять і Витягу з нормативної грошової оцінки землі відносно земельної ділянки площею 0,15 га по вул. Новгородська, 11 у м. Харкові, яка є предметом договору оренди землі від 23.08.2019 р., укладеного між Харківською міською радою та ТОВ Компанія Велкор , а також будь-яких обґрунтованих документально пояснень позивача щодо вирахування нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки площею 0,0871 га з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1500 га.

Крім того, за розрахунками позивача, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0871 га у 2017 році у порівнянні з 2016 роком була збільшена, проте в матеріалах справи відсутні належні докази щодо обґрунтування правових підстав такого збільшення.

Судовою колегією також враховано, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Незважаючи на те, що відповідачем у спірний період сплачувався земельний податок, що було відображено прокурором у позовній заяві, наведене не спростовує відсутності правового підґрунтя у здійсненому позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Враховуючи положення ст. 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", беручи до уваги обставини щодо відсутності будь-яких доказів виділення земельної ділянки площею 0,0871 га, її кадастрового номеру та площі, тобто доказів формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а також, що наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки та Витягу з нормативної грошової оцінки землі, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 922/955/18.

На стадії підготовчого провадження під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності. З огляду на правомірність висновку місцевого господарського суду щодо недоведеності позовних вимог, у задоволенні даної заяви відповідача відмовлено на законних підставах.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2019 р. у справі № 922/2161/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 16.03.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко