Рішення

від 05.03.2020 по справі 917/1729/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2020 Справа № 917/1729/19

м. Полтава

за позовною заявою Приватного підприємства "Алан-Зем", 36018, м. Полтава, вул. Михайла Драгоманова, 21

до Комунального підприємства Полтавське комунальне підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Міськрембуд №2", 36014, м.Полтава, пров. Спортивний, 13

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про відшкодування майнової шкоди (збитків) завданої джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 182 551,18 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: відсутній

від відповідача: адвокат Мільгевська Я.В.

від третьої особи: відсутній

Обставини справи: Приватне підприємство "Алан-Зем" звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства Полтавське комунальне підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Міськрембуд №2" про відшкодування майнової шкоди (збитків) завданої джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 182 551,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівником відповідача ОСОБА_1 завдані збитки позивачу шляхом пошкодження транспортного засобу позивача під час скоєння ДТП.

Ухвалою суду від 08.10.2019р. суд відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження та встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою від 07.11.2019р. суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та відклав розгляд справи.

09.01.2020р. відповідач через канцелярію суду надав суду відзив на позовну заяву (вхід. №184), в якому просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Третя особа надала пояснення (вхід. №182 від 09.01.2020р.) щодо позовної заяви в яких також просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.01.2020р. позивач надав відповідь на відзив (вхід. №230), в якій заперечує проти задоволення клопотання про застосування строків позовної давності.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду (п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

За ухвалою суду від 09.01.2020р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 05.03.2020р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд встановив наступні обставини.

04.01.2016 року в результаті протиправних дій ОСОБА_1 - водія автомобіля ІЖ-2717 д.н.з. НОМЕР_1 , що перебував у володінні КП ПКПСРБУ Міськрембуд №2 було завдано механічних пошкоджень автомобілю Шкода Октавія д.н.з. НОМЕР_2 , який є власністю ПП АЛАН-ЗЕМ .

В лютому 2016 року, позивач замовив проведення експертного дослідження, для встановлення розміру збитків, спричинених пошкодженнями, отриманими внаслідок ДТП.

Згідно звіту №32/03/16 від 09.03.2016 виконаного ФОП ОСОБА_2 розмір збитків, спричинених пошкодження транспортного засобу Шкода Октавія д.н.з. НОМЕР_2 складає 182 551,18 грн.

Після проведення експертного дослідження позивач за власний кошт відновив пошкоджений автомобіль до робочого стану, оскільки він був необхідний для подальшого забезпечення здійснення господарської діяльності підприємства. Проведення відновлення підтверджується Актом надання послуг №8 від 04.04.2016 року.

Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтава від 26.10.2016 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 124 КУпАП.

Позивач зазначає, що на час ДТП цивільна відповідальність власника автомобіля під керуванням ОСОБА_3 не була застрахована, що підтверджується листом ТДВ СК "Альфа-Гарант" від 21.07.2017 року, яким позивачу було відмовлено у відшкодуванні завданих збитків за рахунок страхових виплат, з підстав визнання недійсності полісу АЕ 6341423.

Враховуючи викладене, позивач керуючись ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1172 ЦК України просить стягнути з відповідача 182551,18 грн. відшкодування майнової шкоди, отриманої внаслідок ДТП.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз положень ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту стосовно майнової шкоди закріплено у ст. 1166 ЦК України.

Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди (майнової) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187,1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2ст. 1187 ЦК України).

Як встановлено судом, 04.01.2016 року в результаті протиправних дій ОСОБА_1 - водія автомобіля ІЖ-2717 д.н.з. НОМЕР_1 , що перебував у володінні КП ПКПСРБУ «Міськрембуд №2» було завдано механічних пошкоджень автомобілю Шкода Октавія д.н.з. НОМЕР_2 , який є власністю ПП «АЛАН-ЗЕМ» .

Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтава від 26.10.2016 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 124 КУпАП .

В матеріалах справи наявний лист №12/1024 від 21.03.2017р. ТДВ СК "Альфа-Гарант", де зазначено, що цивільна відповідальність власника автомобіля під керуванням ОСОБА_3 не була застрахована, у зв`язку з тим, що поліс АЕ 6341423 рішенням Господарського суду Полтавської області по справі №917/2075/16 визнано недійсним.

Як встановлено в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 15.01.2019 р. по справі №554/9569/17, яке залишено в силі постановою Полтавського апеляційного суду від 17.04.2019 р. на момент дорожньо-транспортної пригоди 11.01.2016 року автомобіль ІЖ-2717д.н.з. НОМЕР_1 , керування якого здійснювала ОСОБА_1 , перебував в користуванні Полтавського комунального підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Міськрембуд №2» , на підставі договору №1/2 про тимчасове безоплатне користування автотранспортним засобом від 01.02.2013 року, з яким ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу за січень 2016 року, трудовою книжкою ОСОБА_1 наказом №5 від 28.09.2006 року, наказом №21 від 30.12.2015 року, подорожнім листом службового автомобіля від 04.01.2016 року з додатками, актом прийому-передачі автомобіля від 01.02.2013 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, довідкою про тривалість робочого часу на ПК ПС РБУ «Міськрембуд №2» , та не було спростовано позивачем.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до звіту № 32/03/16 від 09.03.2016 виконаного ФОП « ОСОБА_2 » розмір збитків, спричинених пошкодження транспортного засобу Шкода Октавія д. ОСОБА_4 .з. НОМЕР_2 складає 182 551,18 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За даних обставин, враховуючи, що позивачем доведено вину третьої особи у завданні майнової шкоди джерелом підвищеної небезпеки та встановлено факт перебування третьої особи у трудових відносинах з відповідачем, вимоги про стягнення майнової шкоди у розмірі 182551,18 грн., спричиненої пошкодженням автомобіля, саме з відповідача - Комунального підприємства Полтавське комунальне підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Міськрембуд №2" є правовмірними та підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що перебіг строку позовної давності у даній справі розпочався з дня настання дорожньо-транспортної пригоди - 04.01.2016 р.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями частини 2 статті 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Станом на 27.07.2017 р. ПП "Алан-Зем" зверталось до Господарського суду Полтавської області із позовом до Комунального підприємства Полтавське комунальне підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Міськрембуд №2" про відшкодування шкоди (справа 917/1327/17), але позовна заява була повернута позивачу ухвалою суду від 28.07.2017 р. Таким чином, враховуючи, що позивачем був пред`явлений позов до відповідача 27.02.2017 р., відповідно до положень ч. 2 ст. 264 ЦК України, строк позовної давності перервався і почався заново.

Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволення клопотання про застосування строку позовної давності до даних правовідносин та вважає його необґрунтованим.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПП "Алан-Зем" про відшкодування майнової шкоди (збитків) завданих джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 182551,18 грн., оскільки такі вимоги є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2738,27 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 73, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Полтавське комунальне підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Міськрембуд №2" (36014, м. Полтава, пров. Спортивний, 13, код ЄДРПОУ 03332004) на користь Приватного підприємства "Алан-Зем" (36018, м.Полтава, вул. Михайла Драгоманова, 21, код ЄДРПОУ 23277276) 182551,18 грн. - майнової шкоди (збитків), 2738,27 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020р.

Суддя В.В. Паламарчук