Рішення

від 10.03.2020 по справі 908/49/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/7/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 Справа № 908/49/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка Артура Олеговича розглянув при секретарі Махно О.О. у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Аювін» , ідентифікаційний код юридичної особи 39160192 (юридична адреса: 38721, Полтавська область, Полтавський район, с. Тернівщина, вул. Молодіжна, 63; поштова адреса: 36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 37, оф. 304)

до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» , ідентифікаційний код юридичної особи 00130872 (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20; поштова адреса: 53860, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Зеленодольськ, Площа Енергетиків, буд. 1)

про стягнення 72632,22 грн.

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Аювін» до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення 72632,22 грн, з яких: 67596,06 грн - основний борг, 3379,80 грн - пеня, 844,00 грн - 3% річних, 812,36 грн - інфляційні втрати.

У позові наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат: 2102,00 грн сплаченого судового збору та 5596,00 грн витрат на правову допомогу, які можуть зрости у зв`язку з розглядом справи до 7000,00 грн.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 530, 546, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 224, 231 Господарського кодексу України, умов договору про закупівлю товару № 2855-ДУ-Кр-ТЄС від 04.06.2019 та обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 252 від 01.07.2019.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020, справу №908/49/20 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2020 у справі №908/49/20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

05.02.2020 до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням щодо розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.02.2020 у справі №908/49/20 постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Судове засідання призначено на 02.03.2020 на 10 год. 00 хв.

У строк, встановлений судом для подання відзиву, Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» звернулось до Господарського суду Запорізької області з зустрічною позовною заявою від 31.01.2020 вих. № 130/107 (вх. № 274/08-07/20 від 05.02.2020) про визнання недійсним договору про закупівлю товару № 2855-ДУ-Кр-ТЄС від 04.06.2019, у зв`язку з його фіктивністю.

Зустрічний позов заявлено на підставі ст.ст. 6, 11, 203, 204, 207, 215, 234, 244, 245, 246, 509, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом із протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.02.2020, зустрічний позов у даній справі визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2020 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» від 31.01.2020 вих. № 130/107 (вх. № 274/08-07/20 від 05.02.2020) про визнання недійсним договору про закупівлю товару № 2855-ДУ-Кр-ТЄС від 04.06.2019, залишено без руху. Заявникові надано строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, але не пізніше 02.03.2020, включно, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та доказів надсилання іншій стороні листом з описом вкладення документів на виконання зазначеної ухвали суду.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2020 повернуто Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпроенерго» зустрічну позовну заяву від 31.01.2020 вих. № 130/107 (вх. № 274/08-07/20 від 05.02.2020) про визнання недійсним договору про закупівлю товару № 2855-ДУ-Кр-ТЄС від 04.06.2019.

10.02.2020 до господарського суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив та клопотання про збільшення стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 02.03.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи 908/49/20 в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На початку судового засідання суд оголосив про надходження до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та клопотання про збільшення стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які прийняті судом до розгляду.

За наслідками судового засідання, враховуючи не можливість вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 цього кодексу, в даному судовому засіданні, суд відклав розгляд справи на 10.03.2020 об 11 год. 40 хв.

В судове засідання 10.03.2020 сторони своїх представників не направили.

У зв`язку з неявкою в судове засідання представників усіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст.222 ГПК України не проводилося.

Суд розглянув подані сторонами заяви по суті спору.

Згідно з позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за товар у сумі 67596,06 грн, поставлений позивачем відповідачу на виконання договору про закупівлю товару №2855-ДЭ-КрТЭС від 04.06.2019 за видатковою накладною №252 від 01.07.2019, а також нараховані за прострочення оплати товару пеню за період з 01.08.2019 по 31.12.2019 в сумі 3379,80 грн, 3% річних за період з 01.08.2019 по 31.12.2019 у сумі 844,00 грн та інфляційні втрати за період з серпня по листопад 2019 року в сумі 812,36 грн.

Згідно з правовою позицією відповідача, викладеною у відзиві, відповідач визнав наявність заборгованості за поставлений товар у сумі 67596,06 грн, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат. Зазначив, що заборгованість виникла внаслідок об`єктивних причин - сукупність негативних технологічних та фінансово-економічних обставин, що склалися в енергетичній галузі та унеможливили роботу компанії у штатному режимі. Стосовно нарахованих інфляційних втрат відповідачем здійснено контррозрахунок, відповідно до якого інфляційні втрати склали 675,54 грн. З розрахунком 3% річних та пені позивача відповідач погодився. Однак, посилаючись на те, що порушення зобов`язання з боку відповідача, не завдало збитків позивачу, а також те, що заборгованість виникла об`єктивно не з вини відповідача, відповідач просить суд врахувати можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Позивач у відповіді на відзив зауважив, що інфляційні втрати нараховані позивачем за період прострочення 4 місяці з 01.08.2019 по 30.11.2019, а відповідачем помилково зроблено контррозрахунок за 5 місяців з 01.08.2019 по 31.12.2019, що пояснює різницю в розрахунках сторін. Відповідач не надав доказів на підтвердження клопотання про зменшення розміру пені, а також доказів в підтвердження свого складного фінансового стану. Також зауважив, що законодавством не передбачено права суду зменшувати розмір 3% річних та інфляційних втрат.

За наслідками судового засідання 10.03.2020 суд прийняв рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

04.06.2019 Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» в особі директора Відокремленого підрозділу Криворізька теплова електрична станція Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - ДТЕК Криворізька ТЕС, покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Аювін» (постачальник, позивач) укладено договір про закупівлю товару №2855-ДЭ-КрТЭС (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, код згідно з УКТ ЗЕД 8544 (далі - товар), 2018 - 2019 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією.

Згідно зі специфікацією, викладеною в п. 1.1 договору, сторонами погоджена поставка кабелів та проводів на загальну суму 67596,06 грн.

У п. 1.3 договору зазначено вантажоодержувача товару: ДТЕК Криворізька ТЕС, м. Зеленодольськ, Апостоловський район, Дніпропетровська область, пл. Енергетиків, 1.

За умовами пунктів 5.1 - 5.5 договору товар поставляється протягом 30-ти календарних днів після отримання письмової заявки від покупця. Поставка товару буде виконуватися на умовах DDP згідно з Правилами Інкотермс у редакції 2010 року у місце призначення поставки товару: ДТЕК Криворізька ТЕС, м. Зеленодольськ, Апостоловський район, Дніпропетровська область, пл. Енергетиків, 1. Поставка здійснюється автомобільним транспортом. Транспортні послуги по поставці товару входять у ціну товару. Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару).

Згідно з п. 6.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 30-й календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору.

За умовами пунктів 5.7, 5.9 договору при поставці товару постачальник надає покупцю одночасно з товаром, що поставляється, видаткову накладну, рахунок, товарно-транспортну накладну (або декларацію на перевізника), документ якості заводу-виготовлювача на кожну партію товару або паспорт на товар (одиницю товару). Документи, окрім податкових накладних, постачальник зобов`язується надати покупцю разом із поставленим товаром.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань.

На виконання договору позивач поставив відповідачу обумовлений у специфікації товар за видатковою накладною №252 від 01.07.2019 на суму 67596,06 грн. Для оплати товару позивач виписав відповідачу рахунок на оплату №286 від 01.07.2019 на суму 67596,06 грн, який був переданий відповідачу разом із видатковою накладною, про що зазначено у видатковій накладній.

За фактом поставки товару на суму 67596,06 грн позивач виписав податкову накладну від 01.07.2019 №250.

Оскільки відповідач не оплатив поставлений товар, 22.10.2019 позивач надіслав відповідачу досудову вимогу вих. №21 від 21.10.2019 про сплату заборгованості в розмірі 67596,06 грн.

Відповідач не задовольнив вимогу позивача, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 67596,06 грн, а також нарахованих за прострочення оплати товару пені в сумі 3379,80 грн, 3% річних у сумі 844,00 грн та інфляційних втрат у сумі 812,36 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з такого.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про закупівлю товару №2855-ДЭ-КрТЭС від 04.06.2019, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 30-й календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору.

За умовами пунктів 5.7, 5.9 договору при поставці товару постачальник надає покупцю одночасно з товаром, що поставляється, видаткову накладну, рахунок, товарно-транспортну накладну (або декларацію на перевізника), документ якості заводу-виготовлювача на кожну партію товару або паспорт на товар (одиницю товару). Документи, окрім податкових накладних, постачальник зобов`язується надати покупцю разом із поставленим товаром.

Як встановлено судом, поставка товару на суму 67596,06 грн була здійснена 01.07.2019, що підтверджується видатковою накладною №252 від 01.07.2019, у якій засвідчено факт передачі відповідачу рахунку на оплату товару №286 від 01.07.2019 на суму 67596,06 грн.

За фактом поставки товару на суму 67596,06 грн позивач виписав податкову накладну від 01.07.2019 №250.

Відповідач отримав товар у повному обсязі без зауважень, не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості переданого товару або надання будь-яких супровідних документів на товар.

Враховуючи викладене, відповідач мав оплатити поставлений товар на умовах договору, а саме: на 30-й календарний день з дати поставки відповідного товару, тобто до 31.07.2019, а з 01.08.2019 виникло прострочення оплати товару.

Відповідач не надав доказів оплати товару на суму 67596,06 грн, визнав наявність заборгованості за поставлений товар у сумі 67596,06 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 67596,06 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони узгодили в п. 7.14 договору, що в разі прострочення оплати товару покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару.

Умовами договору не встановлено строку нарахування штрафних санкцій.

Позивач нарахував на суму боргу 67596,06 грн пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 01.08.2019 по 31.12.2019 (152 дні), обмеживши її сумою в розмірі 5% від суми боргу, що склало 3379,80 грн (67596,06 грн х 5%).

Суд визнав вимоги про стягнення пені в сумі 3379,80 грн обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення оплати товару на суму 67596,06 грн за період з 01.08.2019 по 31.12.2019 (152 дні) у сумі 844,00 грн.

Суд перевірив розрахунок 3% річних позивача та визнав вимоги про стягнення з відповідача на користь 3% річних в сумі 844,00 грн обґрунтованими.

Крім того, позивач розрахував інфляційні втрати від суми боргу 67596,06 грн за період серпень - листопад 2019 року в сумі 812,36 грн.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з наведеного роз`яснення, при розрахунку інфляційних втрат слід враховувати заборгованість на кінець місяця, в якому виникло прострочення, та помножити її середній індекс інфляції за наступні повні місяці, в яких існувало прострочення, в межах періоду розрахунку інфляційних втрат.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат позивача та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 812,36 грн обґрунтованими.

Контррозрахунок інфляційних втрат, виконаний відповідачем, суд відхилив, оскільки відповідач зробив розрахунок інфляційних втрат за 5 місяців з 01.08.2019 по 31.12.2019, у той час як позивач розрахував інфляційні втрати за період прострочення 4 місяці з 01.08.2019 по 30.11.2019, що пояснює різницю в розрахунках сторін.

В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат суд відмовив з таких підстав.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 Господарського кодексу України є правом суду, яке реалізується з огляду на встановлені судом обставини, які можуть бути враховані при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на те, що заборгованість виникла внаслідок об`єктивних причин - сукупність негативних технологічних та фінансово-економічних обставин, що склалися в енергетичній галузі та унеможливили роботу компанії у штатному режимі, а також те, що зобов`язання не завдало збитків позивачу.

Суд зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями, а їх стягнення не залежить від можливості боржника виконати зобов`язання. Вказані нарахування носять компенсаційний характер, а саме: відшкодування втрат кредитора від знецінення грошових коштів за час прострочення виконання грошового зобов`язання. Законодавством не передбачено права суду зменшувати розмір 3% річних та інфляційних втрат.

Підстави для застосування ст. 233 Господарського кодексу України відповідачем не доведені.

Щодо зменшення розміру стягуваної пені суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема доказів в підтвердження свого складного фінансового стану.

Виходячи зі змісту ст. 42 Господарського кодексу України, позивач здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір пені не є значним, а складає 3379,80 грн (до того ж сума пені заявлена до стягнення з урахуванням договірного обмеження її розміру 5% від вартості невчасно оплаченого товару), суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Таким чином, вимоги за позовом задоволені судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 2102,00 грн.

Також від позивача надійшло клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7277,60 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В позовній заяві позивач зазначив орієнтовний розмір витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5596,00 грн, які можуть зрости у зв`язку з розглядом справи до 7000,00 грн. В подальшому позивач подав клопотання про збільшення розміру відшкодування витрат на правову допомогу до суми 7277,60 грн.

У якості доказів понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір №2 про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) від 21.10.2019, укладений позивачем із адвокатом Лісовим Д.О., предметом якого є надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості договором про закупівлю товару №2855-ДЭ-КрТЭС від 04.06.2019.

Пунктом 3.2 цього договору встановлено вартість однієї години наданих послуг у розмірі 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день складання договору складало 768,40 грн. Загальна орієнтовна вартість послуг за цим договором погоджена в п. 3.3 договору в розмірі 7000,00 грн (але в будь-якому разі кінцева вартість послуг визначається сумою документів на оплату та узгоджується сторонами в актах здачі-приймання послуг).

За умовами п. п. 3.4, 3.5 даного договору перелік наданих та отриманих послуг визначаєтсья в акті здачі-приймання послуг. Оплата послуг адвоката здійснюється протягом трьох календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом послуг.

Актом здачі-приймання послуг №4 від 31.10.2019 засвідчено факт надання позивачу послуг адвоката, які складаються з аналізу договору та первинної бухгалтерської документації за договором, консультації позивача щодо стягнення заборгованості за договором, перевірки стану відповідача в реєстрі санації, банкрутства, складання досудової вимоги - 4 години (240 хв.) на суму 3073,60 грн.

Актом здачі-приймання послуг №5 від 31.12.2019 засвідчено факт надання позивачу послуг адвоката щодо складання позовної заяви з розрахунком заборгованості, складання опису вкладення в цінний лист для відправлення відповідачу, надання реквізитів для сплати судового збору та розрахунку необхідної суми судового збору - 3 години (180 хв.) на суму 2522,40 грн.

Актом здачі-приймання послуг №6 від 06.02.2020 до договору №2 від 21.10.2019 засвідчено факт надання позивачу послуг адвоката, які складаються з аналізу клопотання, відзиву та зустрічного позову відповідача, консультацій позивача щодо подальших дій та стратегії захисту інтересів у справі №908/49/20, складання відповіді на відзив - 2 години (120 хв.) на суму 1681,60 грн. Даним актом погоджено загальну вартість наданих послуг адвоката на суму 7277,60 грн.

Відповідно до рахунків на оплату №5 від 31.12.2019 на суму 2522,40 грн, №4 від 31.10.2019 на суму 3073,60 грн, №6 від 06.02.2020 на суму 1681,60 грн загальна вартість послуг за надання професійної правової допомоги склала 7277,60 грн.

Видатковим касовим ордером від 06.02.2020 позивача, прибутковим касовим ордером №76 від 06.02.2020 та книгою обліку доходів і витрат №1 адвоката Лісового Д.О. підтверджується оплата позивачем адвокату за послуги правової допомоги в сумі 7277,60 грн.

Враховуючи викладене, витрати позивача на правову допомогу в розмірі 7277,60 грн є підтвердженими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» , ідентифікаційний код юридичної особи 00130872 (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20; поштова адреса: 53860, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Зеленодольськ, Площа Енергетиків, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Аювін» , ідентифікаційний код юридичної особи 39160192 (юридична адреса: 38721, Полтавська область, Полтавський район, с. Тернівщина, вул. Молодіжна, 63; поштова адреса: 36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 37, оф. 304) 67596 (шістдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 06 коп. основного боргу, 3379 (три тисячі триста сімдесят дев`ять) грн 80 коп. пені, 844 (вісімсот сорок чотири) грн 00 коп. 3% річних, 812 (вісімсот дванадцять) грн 36 коп. інфляційних втрат, 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору та 7277 (сім тисяч двісті сімдесят сім) грн 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.03.2020.

Суддя А.О. Науменко