Постанова

від 26.02.2020 по справі 2-5034/08

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 2-5034/2008

провадження № 61-15743св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю СВФ Коло , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укргазбанк на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Карпушина Г. Л., Корнієнка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2008 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СВФ Коло (далі - ТОВ СВФ Коло ) про визнання договорів дійсними та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта

від 29 липня 2008 року житловий будинок АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію.

У період з травня 2007 року по липень 2008 року між позивачами

та ТОВ СВФ Коло були укладені угоди та додаткові угоди про резервування квартир для наступної передачі їх у власність.

Відповідно до умов вказаних договорів та додаткових угод до них ТОВ СКФ Коло гарантувало позивачам передачу обумовлених договорами квартир з наступною оплатою з боку позивачів цінними паперами - облігаціями. Вказані квартири у новозбудованому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , були зарезервовані відповідачем.

Згідно з актами пред`явлення облігацій до погашення від 10 жовтня

2008 року оплата вартості приміщень відповідно до умов договору резервування була проведена позивачами в повному обсязі, з метою подальшого укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу їхніх квартир. Разом з тим, відповідач постійно ухиляється від укладання вказаного правочину, не надає необхідних документів для його здійснення. На підставі актів приймання-передачі квартир, розташованих у будинку

АДРЕСА_1 , позивачам були передані у користування квартири, вартість яких була ними сплачена.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 просили визнати такими, що відбулися договори купівлі-продажу нерухомого майна, укладені між ними та ТОВ СВФ Коло ; визнати за ними право власності на квартири, які розташовані у будинку АДРЕСА_1 , а саме: за ОСОБА_1 - на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 - на квартиру

АДРЕСА_3 ; за ОСОБА_3 - на квартиру АДРЕСА_4 ; за ОСОБА_4 - на квартиру АДРЕСА_5 ; за ОСОБА_5 - на квартиру АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_6 - на квартиру АДРЕСА_6 ; за ОСОБА_7 - на квартиру АДРЕСА_7 ; за ОСОБА_8 - на квартиру АДРЕСА_8 ; за ОСОБА_9 - на квартиру АДРЕСА_9 ; за ОСОБА_10 - на квартиру АДРЕСА_10 ; за ОСОБА_11 - на квартиру АДРЕСА_11 ; за ОСОБА_12 - на квартиру АДРЕСА_12 ; за ОСОБА_13 - на квартиру АДРЕСА_13 ;

за ОСОБА_14 - на квартиру АДРЕСА_14 ; за ОСОБА_15 - на квартиру АДРЕСА_15 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2008 року (у складі судді Боровик Т. В.), з урахуванням ухвали цього ж суду від 28 січня 2009 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 задоволено.

Визнано такими, що відбулися, договори купівлі-продажу нерухомого майна, укладені між ТОВ СВФ Коло та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру

АДРЕСА_16 , а саме: 1 коридор площею

5,6 кв. м, 2 санвузол -4,0 кв. м, 3 кухня - 9,7 кв. м, 4 кімната -23,9 кв. м,

І балкон - 3,3 кв. м, а всього - 46,5 кв. м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру

АДРЕСА_17 , а саме: 1 коридор площею

12,1 кв. м, 2 вбиральня - 1,8 кв. м, 3 кухня - 18,0 кв. м, 4 кладова -4,1 кв. м, 5 кімната -21,1 кв. м, 6 ванна -4,3 кв. м, 7 кімната - 19,0 кв. м, І балкон -

3,4 кв. м, II лоджія -3,2 кв. м, а всього - 87,0 кв. м.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру

АДРЕСА_18 , а саме: 1 коридор площею

13,5 кв. м., 2 кімната - 25,4 кв. м, 3 кімната - 14,8 кв. м, 4 кухня - 13,4 кв. м,

5 ванна - 3,1 кв. м, 6 вбиральня - 1,7 кв. м, І балкон - 3,0 кв. м, II балкон -3,4 кв. м, а всього - 78,3 кв. м.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру

АДРЕСА_19 , а саме: 1 коридор площею

22,6 кв. м, 2 кладова - 1,1 кв. м, 3 кухня - 12,3 кв. м, 4 кімната - 17,7 кв. м,

5 ванна - 3,7 кв. м, 6 вбиральня - 2,6 кв. м, 7 кімната - 19,0 кв. м,

8 кладова - 4,0 кв. м, І балкон - 3,1 кв. м, а всього - 86,1 кв. м.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру

АДРЕСА_20 , а саме: 1 коридор площею

12,1 кв. м, 2 вбиральня - 1,8 кв. м, 3 кладова - 4,1 кв. м, 4 кухня - 17,7 кв. м, 5 кімната - 20,7 кв. м, 6 ванна - 4,2 кв. м, 7 кімната - 19,1 кв. м,

І балкон -3,4 кв. м, П лоджія - 3,2 кв. м, а всього - 86,3 кв. м.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру

АДРЕСА_21 , а саме: 1 коридор площею

6,0 кв. м, 2 кімната -23,4 кв. м, 3 кухня - 12,2 кв. м, 4 санвузол - 4,2 кв. м,

І балкон - 3,3 кв. м, а всього - 49,1 кв. м.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру

АДРЕСА_22 , а саме: 1 коридор площею

22,7 кв. м, 2 кладова - 1,1 кв. м, 3 кухня - 12,4 кв. м, 4 кімната - 17,3 кв. м,

5 ванна - 3,8 кв. м, 6 вбиральня - 2,5 кв. м, 7 кімната - 19,0 кв. м,

8 кладова - 3,8 кв. м, І балкон - 3,1 кв. м, а всього - 85,7 кв. м.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на квартиру

АДРЕСА_23 , а саме: 1 коридор площею

6,0 кв. м, 2 кімната - 23,4 кв. м, 3 кухня - 12,1 кв. м, 4 санвузол - 4,2 кв. м,

І балкон - 3,3 кв. м, а всього - 49,0 кв. м.

Визнано за ОСОБА_9 право власності на квартиру

АДРЕСА_24 , а саме: 1 коридор площею

21,3 кв. м; 2 вбиральня - 2,4 кв. м, 3 санвузол - 6,2 кв. м; 4 кімната -

15,1 кв. м; 5 кімната - 23,2 кв. м, 6 кімната - 16,7 кв. м, 7 кладова - 2,2 кв. м, 8 кухня - 23,6 кв. м, І балкон - 12,0 кв. м, П балкон - 3,5 кв. м,

а всього -126,2 кв. м.

Визнано за ОСОБА_10 право власності на квартиру

АДРЕСА_25 , а саме: 1 коридор площею

11,6 кв. м, 2 кухня - 19,4 кв. м, 3 комора - 5,3 кв. м, 4 кімната - 12,9 кв. м,

5 кімната - 12,9 кв. м; 6 кімната - 40,5 кв. м, 7 санвузол - 4,1 кв. м,

8 ванна - 3,9 кв. м, І балкон - 3,1 кв. м, II балкон - 3,3 кв. м,

а всього - 117,0 кв. м

Визнано за ОСОБА_11 право власності на квартиру

АДРЕСА_26 , а саме: 1 коридор площею

5,7 кв. м, 2 кімната - 23,6 кв. м, 3 кухня - 9,3 кв. м, 4 санвузол - 3,9 кв. м,

І балкон - 3,3 кв. м, а всього - 45,8 кв. м

Визнано за ОСОБА_12 право власності на квартиру

АДРЕСА_27 , а саме: 1 коридор площею

9,4 кв. м, 2 кімната - 19,0 кв. м, 3 ванна - 4,2 кв. м, 4 кімната - 17,1 кв. м,

5 кухня - 15,0 кв. м, 6 вбиральня - 2,0 кв. м, І балкон - 3,4 кв. м, II лоджія - 3,1 кв. м, а всього - 73,2 кв. м

Визнати за ОСОБА_13 право власності на квартиру

АДРЕСА_28 , а саме: 1 коридор площею

11,4 кв. м, 2 вбиральня - 1,9 кв. м, 3 кухня - 17,8 кв. м, 4 кімната -

20,9 кв. м, 5 санвузол - 4,3 кв. м, 6 кімната - 19,6 кв. м, 7 кімната -

32,6 кв. м, І лоджія - 3,1 кв. м, а всього - 111,6 кв. м.

Визнано за ОСОБА_14 право власності на квартиру

АДРЕСА_29 , а саме: 1 коридор площею

22,1 кв. м, 2 вбиральня - 2,5 кв. м, 3 санвузол - 5,8 кв. м, 4 кімната -

14,4 кв. м, 5 кімната - 24,5 кв. м, 6 кімната - 16,2 кв. м, 7 кухня - 23,2 кв. м,

І балкон - 11,8 кв. м, II балкон - 3,4 кв. м, а всього - 123,9 кв. м.

Визнано за ОСОБА_15 право власності на квартиру

АДРЕСА_30 , а саме: 1 коридор площею

9,4 кв. м, 2 санвузол - 4,1 кв. м, 3 кімната - 23,3 кв. м, 4 кухня - 9,8 кв. м,

І балкон - 3,3 кв. м, а всього - 49,9 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторонами дійсно було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договорів купівлі-продажу житлових приміщень та фактично відбулось його повне виконання з боку позивачів шляхом сплати повної вартості квартир, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_16 , яка не брала участі у справі, 24 травня 2016 року оскаржила його в апеляційному порядку.

Звертаючись із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2008 року , ОСОБА_16 вказувала на те, що 20 лютого 2008 року між нею та ОСОБА_13 укладено правочин про створення спільної часткової власності щодо квартири, яка буде розташована в будинку АДРЕСА_1 , а також те, що про оскаржуване рішення скаржник дізналася лише 17 травня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і що її не було залучено до участі у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13 червня 2016 року поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2016 року рішення Київського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2008 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_13 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_13 відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість визнання договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_13 та ТОВ СВФ Коло дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України, оскільки однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину, чого судом першої інстанції у справі встановлено не було. Також апеляційний суд зазначив, що спірний правочин підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому не міг бути визнаний судом дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство Укргазбанк (далі - ПАТ Укргазбанк ) оскаржило його в касаційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ Укргазбанк просить скасувати рішення апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Рішення суду першої інстанції оскаржувалось в апеляційній скарзі

ОСОБА_16 в частині позовних вимог ОСОБА_13 , тому підлягає касаційному перегляду тільки в цій частині.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 02 червня 2009 року між

ПАТ Укргазбанк та ОСОБА_13 укладений договір іпотеки нерухомого майна - трикімнатної квартири

АДРЕСА_31 , яка належить останньому на праві приватної власності на підставі рішення Київського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2008 року. Відповідно до умов договору іпотеки

від 02 червня 2008 року дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору від 04 липня

2008 року, укладеного між ПАТ Укргазбанк та ОСОБА_13 .

Отже, ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд не взяв до уваги вказаний договір іпотеки від 02 червня 2009 року, чим порушив права, свободи та інтереси ПАТ Укргазбанк .

Доводи інших учасників справи

У липні 2018 року ОСОБА_16 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

У січні 2020 року ОСОБА_17 , яка діє в інтересах ОСОБА_18 подала до суду заяву про залишення касаційної скарги без розгляду та закриття касаційного провадження з підстав звернення із касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу .

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 червня 2008 року між ОСОБА_13 та ТОВ СВФ Коло укладена угода про резервування квартири для передачі у власність № ДР.077.58 та додаткова угода № 1 до неї від 21 липня

2008 року.

Відповідно до умов укладеного договору і додаткової угоди № 1 ТОВ СВФ Коло гарантувало ОСОБА_13 резервування та подальшу передачу у власність останньому кватири АДРЕСА_28 ; ОСОБА_13 зобов`язався придбати у ТОВ СВФ Коло емітовані ним облігації.

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 29 липня 2008 року № 284-08, житловий будинок АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію.

Актом пред`явлення облігацій до погашення від 10 жовтня 2008 року

ТОВ СВФ Коло та ОСОБА_13 підтвердили, що оплата вартості кватири АДРЕСА_28 проведена у повному обсязі відповідно до умов договору від 18 червня 2008 року

№ ДР.077.58 (а. с. 213, т. 1).

Згідно з актом від 10 жовтня 2008 року № 077.58 ТОВ СВФ Коло передало, а ОСОБА_13 прийняв кватиру АДРЕСА_28 (а. с. 213, т. 1).

Апеляційним судом встановлено, що 20 лютого 2008 року між

ОСОБА_16 та ОСОБА_13 укладений договір про створення спільної часткової власності об`єкту нерухомого майна - трикімнатної квартири, яка буде розташована у будинку АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 213 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 304 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Під час здійснення апеляційного перегляду цієї справи, суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального закону, який діяв на момент перегляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2016 року представник ОСОБА_16 - ОСОБА_17 звернувся до апеляційного суду із клопотанням про скасування рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_13 та закриття провадження у справі в зв`язку із припиненням ТОВ СВФ Коло без правонаступників (а. с. 41, т. 3).

В обґрунтування вказаного клопотання, апелянт надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено, що 22 квітня 2014 року до цього реєстру внесено запис № 15881170030002371 про державну реєстрацію припинення ТОВ СВФ Коло (код 33660518). Вказана інформація є актуальною на момент розгляду касаційної скарги.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Полтавської області віл 03 квітня 2014 року

у справі № 18/1249/12 за заявою Приватного акціонерного товариства Будінвест СМ до ТОВ СВФ Коло про визнання банкрутом, ліквідовано ТОВ СВФ Коло .

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказані обставини не дослідив та не вирішив клопотання представника ОСОБА_16 - ОСОБА_17

у визначеному процесуальним законом порядку.

Підставою для закриття судом провадження у справі відповідно до пункту 7 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) визначено, зокрема, ліквідацію юридичної особи, яка була однією із сторін у справі.

Крім того, відповідно до статті 310 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Таким чином, апеляційний суд не врахував вимоги вказаної вище норми права та вийшов за межі повноважень, наданих апеляційному суду при встановленні припинення юридичної особи - сторони у справі без правонаступників після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Звертаючись із касаційною скаргою ПАТ Укргазбанк вказував, що спірна квартира АДРЕСА_28 на підставі договору іпотеки від 02 червня 2009 року передана

ОСОБА_13 в іпотеку ПАТ Укргазбанк з метою забезпечення вимог за кредитним договором від 04 липня 2008 року № 617к-ф.

Таким чином, правовідносини іпотеки виникли за сім років до звернення ОСОБА_16 з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2008 року у цій справі.

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 552/2660/16-ц за позовом ОСОБА_16 до

ОСОБА_13 , третя особа - ПАТ АБ Укргазбанк , про визнання права власності, визначення порядку користування квартирою, визнання договору іпотеки недійсним та за позовом ПАТ АБ Укргазбанк до ОСОБА_16 , ОСОБА_13 про визнання фіктивного правочину недійсним, постановою Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2019 року рішення Київського районного суду міста Полтави від 27 серпня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_16 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ Укргазбанк скасовано та в цих частинах ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_16 відмовлено. Позов ПАТ АБ Укргазбанк задоволено. Визнано недійсним фіктивний договір про створення спільної часткової власності (об`єкту нерухомого майна) від 20 лютого 2008 року, укладений між

ОСОБА_13 та ОСОБА_16 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі, яка переглядається, в частині позовних вимог ОСОБА_13 , апеляційний суд виходив із того, що укладений між останнім та ТОВ СВФ Коло договір купівлі-продажу не може бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України, оскільки однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину, чого судом першої інстанції у справі встановлено не було. Також апеляційний суд зазначив, що спірний правочин підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому не міг бути визнаний судом дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Статтею 657 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Разом з тим, колегія суддів із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_13 погодитися повністю не може, з огляду на наступне.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження з підстав поважності причин його пропуску та скасовуючи рішення суду першої інстанції, після набрання ним законної сили, більше ніж через сім років, апеляційний суд не довів, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження можуть виправдати втручання у принцип res judicata, тобто, принцип остаточності рішення суду, ухваленого судом першої інстанції 11 грудня 2008 року.

Європейський суд з прав людини у справі Пономарьов проти України (заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року) наголошував на тому, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд здійснив розгляд справи без залучення до участі у справу іпотекодержателя спірної квартири - ПАТ Укргазбанк , договір іпотеки з яким позивач ОСОБА_13 (право власності на квартиру зареєстровано 04 лютого 2009 року), уклав 02 червня 2009 року. При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що рішення у справі вплине на права банку.

Як встановлено вище, підставою для закриття судом провадження у справі відповідно до пункту 7 частини першої статті 205 ЦПК України визначено, зокрема, ліквідацію юридичної особи, яка була однією із сторін у справі.

Враховуючи те, що судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням вимог норм закону, що встановлено апеляційним судом та враховуючи те, що у справі припинено юридичну особу - єдиного відповідача у справі без правонаступників, апеляційний суд зобов`язаний був відповідно до статті 310 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) скасувати рішення і закрити провадження у справі.

Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 414 ЦПК України, якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи та допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального та матеріального права, дійшла висновку про відсутність підстав для залишення без змін вказаних судових рішень та необхідність їх скасування із закриттям провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_13 .

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України та керуючись принципом диспозитивності судові рішення підлягають касаційному перегляду тільки в частині позовних вимог ОСОБА_13 , оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалось в апеляційній скарзі ОСОБА_16 лише в цій частині позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи вказане, судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_13 підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю відповідно до вимог частини першої статті 414 ЦПК України.

Щодо клопотання ОСОБА_16 , в інтересах якої діє представник

ОСОБА_17 , про залишення касаційної скарги ПАТ Укргазбанк без розгляду та закриття касаційного провадження, то суд касаційної інстанції залишає вказане клопотання без розгляду з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.Частиною четвертою вказаної статті визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Разом з тим, при зверненні із клопотанням до суду касаційної інстанції представник ОСОБА_17 не надала докази своїх повноважень як представника ОСОБА_16 , а наявна в матеріалах справи копія довіреності від 15 лютого 2016 року була видана строком до 15 лютого

2019 року. Враховуючи відсутність доказів наявності у ОСОБА_17 повноважень звертатися та підписувати від імені ОСОБА_16 заяви чи клопотання у цій справі, заяву ОСОБА_17 необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтями 183, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_16 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_17 , про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Укргазбанк без розгляду та закриття касаційного провадження залишити без розгляду.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укргазбанк задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2008 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_13 та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2016 року скасувати, провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_13 до Товариства з обмеженою відповідальністю СВФ КОЛО про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно закрити .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська