Постанова

від 11.03.2020 по справі 308/12703/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 308/12703/16-а пров. № А/857/879/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

представника позивача Островської О.М.,

представника третьої особи Талапи Я.В.,

представника третьої особи Палка Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги державного реєстратора Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Мочара Івана Івановича та Товариства з обмеженою відповідальністю Агора на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2019 року (прийняте у місті Ужгороді суддею Бедьо В.І.; складене у повному обсязі 15 листопада 2019 року) в справі № 308/12703/16-а за позовом Чопської міської ради Закарпатської області до державного реєстратора Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Мочара Івана Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Агора , про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

05 грудня 2016 року Чопська міська рада звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Баранинської сільської ради Ужгородського району, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення від 21 жовтня 2016 року держаного реєстратора Баранинської сільської ради Ужгородського району Мочара І.І. про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Агора (далі - ТОВ Агора , Товариство) права власності на єдиний майновий комплекс - торговий ринок за адресою: м. Чоп, вул. Вербова, 1.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем порушено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрований постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 при реєстрації за ТОВ Агора права власності на єдиний майновий комплекс, оскільки останній не володіє необхідними документами для вчинення реєстраційних дій.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржили державний реєстратор Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ОСОБА_1 Іван Іванович та ТОВ Агора , які вважають, що рішення суду першої інстанції прийняте з помилковим застосування норм матеріального та процесуального права. Тому просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг обґрунтовують тим, що незважаючи на зміст заявленої позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора, позивачем по суті поставлено питання про вирішення майнових прав третьої сторони в справі - ТОВ Агора , які позивач ставить під сумнів змістом позову, в частині висловлених сумнівів щодо підстав набуття права власності на майно, яке зареєстроване оскаржуваним рішенням державного реєстратора за ТОВ Агора , як цілісний майновий комплекс.

У судовому засіданні представники апелянта (третьої особи) підтримали вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просять апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково - рішення суду скасувати і закрити провадження у справі, з таких підстав.

Згідно матеріалів справи, ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2017 закрито провадження у цій справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2017 про закриття провадження у справі № 308/12703/16-а скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2018 провадження у цій справі закрито, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2018 про закриття провадження у справі № 308/12703/16-а скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Це рішення мотивоване тим, що позовні вимоги міської ради обґрунтовано незаконністю дій відповідача як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, у зв`язку з невиконанням ним обов`язку щодо перевірки документів, поданих ТОВ Агора для реєстрації права власності. При цьому позивач не порушував перед судом питання, пов`язані з його правом на вказаний об`єкт нерухомого майна. Тобто у цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який діє як суб`єкт владних повноважень.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про підставність позовних вимог, а тому визнав протиправним і скасував рішення державного реєстратора Баранинської сільської ради Закарпатської області Мочара І.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31972908 від 21.10.2016, яким за ТОВ Агора (код ЄДРПОУ 25433792) зареєстровано право власності на єдиний майновий комплекс, торговий ринок, що знаходиться за адресою: м. Чоп вул. Вербова, будинок 1, Закарпатська область.

Водночас суд зауважив, що з тексту адміністративного позову видно, що позивач оскаржує рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з підстав порушення державним реєстратором умов та порядку здійснення реєстрації прав на нерухоме майно, встановлених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Виходячи з приписів пунктів першого та другого частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що вказаний спір має публічний характер, оскільки дії та рішення відповідача по реєстрації речових прав на майно не пов`язані з встановленням наявності чи відсутності права власності у третьої особи на нерухоме майно. Відтак, у зв`язку з відсутністю вирішення спору цивільно-правового характеру, з огляду на встановлені судом обставини, спір у цій справі точиться виключно з приводу дій та рішення державного реєстратора під час реєстрації речових прав на майно.

На думку колегії суддів апеляційного суду такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, а саме статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) стосовно суду, встановленого законом з огляду на нижченаведене.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). А термін публічно-правовий спір , зокрема передбачає, що це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала позицію у спорі з аналогічними правовідносинами, зокрема, в постанові від 18 червня 2018 року у справі № 924/478/18.

У цій справі вона дійшла висновку, що спір про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право власності на ці об`єкти нерухомого майна. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Велика Палата Верховного Суду також вирішила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, то такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Отже, спір у такій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер.

Зазначена вище правова позиція відповідала висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16 та 18.04.2018 у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, а саме: у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку (об`єкт нерухомості).

Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізнявся від її висновку, викладеного у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та 826/9928/15, 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, 05 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, 13 червня 2018 року у справах № 20/2675/17 та 803/1125/17. Спори у цих справах також стосувались оскарження рішення державного реєстратора або запису, здійсненого державним реєстратором у відповідному державному реєстрі щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за особою, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій.

У всіх наведених вище справах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором вчинені істотні порушення процедури реєстрації. А тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року по справа № 820/4524/18 відступила від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та 826/9928/15, 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, 05 червня 2018 року у справі № 04/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17, щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками стосовно вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тобто не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому вони мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Як видно із матеріалів справи, міськрада оскаржила до суду реєстрацію права власності на єдиний майновий комплекс, торговий ринок за адресою: м. Чоп, вул. Вербова, 1, оскільки вважала, що на час державної реєстрації права власності на цей об`єкт нерухомого майна, був відсутній документ, що посвідчував речове право ТОВ Агора на відповідні земельні ділянки, на яких розташовані складові частини об`єкта нерухомого майна, оскільки станом на 21.10.2016 строк дії договорів оренди земельної ділянки від 17.12.2007, укладених з Чопською міською радою Закарпатської області, закінчився, угоди про їх поновлення підписані не були, а остаточне рішення у справі № 907/271/13 про визнання поновленими зазначених договорів оренди земельної ділянки ухвалено 20.03.2018.

З наведеного видно, що позивач оспорює законність реєстрації права власності Товариства на єдиний майновий комплекс, торговий ринок за адресою: м. Чоп, вул. Вербова, 1, який розташований на землях комунальної власності.

Враховуючи вищенаведене, зміст та суть заявлених вимог позивача, фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справ за подібних спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, характер та зміст зазначених спірних правовідносин та суб`єктний склад їхніх учасників вказують на те, що на розгляд цієї справи поширюється юрисдикція господарських судів.

Згідно вимог пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 319 КАС України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Оскільки у справі, що розглядається, суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами адміністративного судочинства, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства та право на подачу заяви відповідно до частини третьої статті 319 КАС України.

Керуючись ст.ст. 238, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги державного реєстратора Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Мочара Івана Івановича, товариства з обмеженою відповідальністю Агора задовольнити частково.

Скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2019 року у справі № 308/12703/16-а.

Провадження у справі за позовом Чопської міської ради Закарпатської області до державного реєстратора Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Мочар Івана Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю Агора , про визнання незаконним та скасування рішення посадової особи органу місцевого самоврядування - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 17 березня 2020 року.