Постанова від 31.10.2008 по справі 2а-128/08

2a-128/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

31 жовтня 2008 року                                                                                                    м. Донецьк

Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Павленко Л.М.

при секретарі: Філіпповій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання відмови в виплаті разової допомоги неправомірною та стягнення недоотриманих грошових виплат

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_2, уточнюючи свої позовні вимоги звернулася до Київського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної адміністрації , Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання відмови в виплаті разової допомоги неправомірною та стягнення недоотриманих грошових виплат у сумі 4749, 62 гр.

В обгрунтування позову ОСОБА_2 посилається на наступні підстави, що вона є учасником війни на підставі посвідчення серія Д-І № 787873, видане 16.12.2002 року. З 22 квітня 1994 року вона має статус учасника війни, має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі 3 (трьох) мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 22 Конституції України № 486 від 11.04.2002 року та № 425 від 31.03.2003 року, також статтею 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення (які є відповідачами по справі) через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок утримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами -за місцем проживання чи одержання грошового утримання.

Однак, всупереч вимогам ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п.3 ст. 22, ст. 8 Конституції України, належна їй грошова допомога у 2004 році зовсім не виплачувалася, а у 2004-2008 роках виплачувалась в неповному розмірі.

Вищевикладене підтверджується довідкою Київського районного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про розмір виплаченої у 2004-2008 роках разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідачі виплачували щорічну разову допомогу у 2004-2008 роках керуючись положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік, 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік та 2008 рік", якими було зупинено дію частини п'ятої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги та встановленою щорічною нормою цими ж Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки..

Відповідно до абзацу першого, частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір останнього становив:

•   ¦     у 2004 році згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" - 74, 54 грн;

•   ¦     у 2005 році згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" - 332 грн;

•   ¦     у 2006 році згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" - 359 грн;

•   ¦     у 2007 році згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 410, 06 грн., з 1 жовтня -411 грн.

•   ¦     у 2008 році згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" з 1 квітня - 481 грн.

Таким чином щорічна разова грошова допомога їй, як учаснику війни повинна була виплачуватися в сумі:

•   ¦     у 2004 році: 74, 54*3=223, 62грн.

•   ¦     у 2005 році: 332*3=996грн.

•   ¦     у 2006 році: 359*3=1077 грн.

•   ¦     у 2007 році: 410, 06*3=1230 грн.

•   ¦     у 2008 році: 481*3=1443 грн.

Отже, розмір недоплаченої їй, як учаснику війни щорічної разової допомоги, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", становить:

•   ¦     у 2004 році: 223, 62 грн.

•   ¦     у 2005 році: 996-50= 946 грн.

•   ¦     у 2006 році: 1077-50=1027 грн.

•   ¦     у 2007 році: 1230-55=1175 грн.

•   ¦     у 2008 році: 1443-65=1378 грн

ВСЬОГО: 223, 62+946+1027+1175+1378=4749, 62 грн.

В підтвердження правомірності її вимог , вважає , що слід врахувати позицію Конституційного Суду України, який в п. 4 свого рішення від 11 жовтня 2005 року№8-рп/2005 (Справа №1-21/2005) роз'яснив, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпним, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

„Зміст прав і свобод людини -це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики". Крім того, в своєму Рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року Конституційний Суд України роз'яснює, що систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію. .

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ОСОБА_3 Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таким чином, на підставі Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 13 статті 71 та статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, як такі, що визнані неконституційними.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 своєї постанови від 01.11.1996 року №9, при здійсненні правосуддя судам під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно-правові акти будь-якого державного органу (згідно ст. 6 Конституції України від 28.06.1996 року органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України) на відповідність їх як Конституції так і закону. Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці відносини. Про те, що діями відповідачів порушені її права вона дізналася лише в липні 2007 року, коли в засобах масової інформації було опубліковано про скасування на підставі Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положень пункту 13 статті 71 та статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", як таких, що визнані неконституційними. А тому просить визнати дії відповідачів - відмову у виплаті їй, як учаснику війни, щорічної разової грошової допомоги за 2004-2008-й роки в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком не чинними (неправомірними). Визнати її право на перерахунок розміру щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни та зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації зробити їй перерахунок розміру разової грошової допомоги за період з 2004 року по 2008 рік. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку Ради недоплачену їй, як учаснику війни, суму щорічної разової допомоги за 2004-2008 -й роки в розмірі 4749, 62 грн. на її користь.

Крім того, позивач наполягає на стягненні моральної шкоди на її користь і оцінює її у розмірі 24000гр. В обґрунтування моральної шкоди посилається на наступне: Права людини невід'ємні від соціальної діяльності людей, від їх суспільних відносин, способів буття особистості. Такі права, як право на життя, честь та гідність, недоторканість особи, свобода думок та переконань, автономія особистості тощо є необхідною умовою життя людини, а тому повинні бути визнані та охоронятись державою. На сучасному етапі розвитку світової спільноти проблема прав і свобод людини є однією з найактуальніших. У цьому напрямі прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, котрі визначають людину найвищою цінністю суспільства, а належне забезпечення її прав і свобод - головним обов'язком демократичної держави.

Загальна декларація ООН з прав людини від 10 грудня 1948 р. в ст. 29 оголосила, що: "при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки такі обмеження, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги

щодо прав і свобод інших, а також задоволення справедливих вимог моралі, суспільного порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві".

Для виконання цих вимог у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. зазначається, що всім громадянам України гарантуються права і свободи, передбачені Конституцією України та нормами міжнародного права, визнаними Україною.

ОСОБА_3 України, закріпив ідею про те, що держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки. ОСОБА_3 Законом передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації про громадянина та членів його сім'ї (ст. 32); незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56); безпідставним засудженням (ст. 62). Положення ст. 152 Конституції України також передбачають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої фізичним і юридичним особам актами та діями, що визнані Конституційним Судом неконституційними.

Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника .

Відповідно до вимог статті 3 Конституції України "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". Позивачу, як учаснику війни, інваліду 1-ї групи була нанесена, як матеріальна шкода шляхом постійних, починаючи з 2004 по 2008 року включно, недоплат разової щорічної допомоги, передбачених Законом України, так і моральна шкода, яка полягає в почутті приниження, роздратування, пригнічення, стану психічного дискомфорту та душевних стражданнях за кривду і образу, завданих їй актами і діями, що визнані Конституційним Судом України неконституційними та душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із дією Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку Ради під час здійснення ними управлінських функцій.

У неї тромбоемболія легеневих артерій, у 2005 році їй у Москві поставили фільтр, який коштував понад 1000 долларів, з того часу та до кінця свого життя вона повинна кожні З місяці проходити курс коштовного лікування, а мене кожен рік позбавляють можливості використовувати ці кошти на ліки та нормальне харчування.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні заяви позивача та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача головне управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації до суду не з*явився, просив справу розглянути у їх відсутність, у надісланих до суду запереченнях вказав, що розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги, головне управління вважає, що викладені в ній позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Міністерство праці та соціальної політики України відповідно до законів України про Державний бюджет на відповідні роки та згідно з п. 8 ч. 7 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року № 1035/2000 є головним розпорядником бюджетних коштів за програмою: «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни».

Таким   чином,   Міністерством   праці   доводяться   до   головного   управління   праці   та

соціального    захисту    населення    лімітні    асигнування    по    зазначеній    виплаті    та

затверджується кошторис (згідно контингенту одержувачів даної допомоги), відповідно

до якого в подальшому проводиться виплата.

Головне управління є головним розпорядником бюджетних коштів, які розподіляє та

перераховує на рахунки  підвідомчих установ для  виконання державних програм по

соціальному захисту населення.

Підвідомчі     головному     управлінню     управління     праці     та     соціального захисту

населення міських та районних державних адміністрацій є бюджетними

установами, які за своїми функціями здійснюють нарахування та виплату одноразової

грошової  допомоги   до   9   травня   відповідно   до   діючого   законодавства   в   межах

затверджених кошторисом асигнувань на зазначені виплати.

Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання головного управління праці та соціального

захисту населення зробити перерахунок розміру разової грошової допомоги, вважаємо, що

вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Типового положення про

Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської

державної    адміністрації,    управління    праці    та    соціального    захисту    населення

Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 30 травня 2007 р. № 790, функції щодо перерахунку розміру разової

грошової* допомоги не відносяться до компетенції головного управління.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст.  7, 49, 51  Кодексу Адміністративного

судочинства України, Указом Президента України від 30 серпня 2000 року № 1035/2000,

постановою Кабінету Міністрів України  від  30 травня  2007  р.  №  790, просить  в

задоволенні   адміністративного   позову   ОСОБА_1   до   головного

управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації про

стягнення щорічної разової грошової допомоги, відмовити.

Представник Київської районної у м. Донецьку ради до суду не з*явився, просив справу розглянути у його відсутність згідно чинного законодавства.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

ОСОБА_1 визнана учасником війни.. Відповідно до вимог, які містяться у ст. 9 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 23 листопада 1995 р. №458/95 - ВР з наступними змінами та доповненнями до нього, ОСОБА_2 має статус учасника війни і їй видано відповідне посвідчення .Перелік пільг інвалідам війни міститься у ст.13 названого Закону.

ч.5 ст.13 Закону регламентована виплата разової грошової допомоги учасникам війни у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком до 05 травня щорічно.

А ст. 17-1 названого Закону, зобов'язання по виплаті такої разової грошової допомоги покладено на органи праці та соціального захисту населення.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України. Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішені даної, справи, підлягає застосуванню ч.5 ст.13, 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням мінімальної пенсії за віком на момент виплати.

Крім того, п.1, 6 ст.92, 22 Конституції України передбачено, що обсяг прав та гарантій громадянина встановлюсіься законами України. Звуження змісту та обсягу прав та громадян шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Правовою гарантією забезпечення державою прав громадян, у тому числі і на отримання

передбачених законами України пільг та гарантій, є виконання Державою прийнятних на

себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8

Конституції України так і ст.8 КАС України.

Рішенням Конституційного Суду України №6 рп/2007 від 09.07.2007 р. визнані такими.

що не відповідають Конституції України такі положення Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 р.» статті 29. за якою у 2007 р. виплата щорічної разової

допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх

соціального захисту» здійснюється у розмірі 410, 06 грн. , у 2008р. - 481грн., у 2006р. -

359гр., у 2005р. - 332гр., у 2004р. 74, 54 гр.

Рішення Конституційного Суду   України у   цій справі   має   преюдиціальне значення

для     суддів   загальної   юрисдикції   при     розгляді     ними     позовів   у     зв'язку   з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що

визнані неконституційними.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відмова Управління праці та соціального

захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради в виплаті разової допомоги у

розмірі 3 мінімальних пенсій за віком ОСОБА_2 є неправомірною.

Згідно з ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги,

що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від

прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» з відповідними

змінами до нього від 15.03.2007 p. №749-V прожитковий мінімум з 01.04-01.10.2007 р.

становить 411 грн.

Так як, в основі розрахунку мінімальної пенсії за віком покладено прожитковий мінімум,

який зазначається для певної категорії осіб у ст.62 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 р.» зі змінами до нього (411 грн.), а також приймаючи до-уваги,

що право позивача на одержання грошової допомоги у розмірі 3 мінімальних пенсій за

віком порушено у липні 2007 р., то для обчислення одноразової допомоги слід взяти до

розрахунку саме 410, 06 грн.   Приймаючи до уваги, що відповідач в особі Управління

праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради, виплатив

за 2007р. - 55 грн. в рахунок разової грошової допомоги, то до сплати належить 1175 грн.,

виходячи із розрахунку (410, 06 грн. х 3 = 1230грн.-55(фактично сплачена сума) = 1175грн.,

яку і слід стягнути з відповідача на користь Вовк; за 2004р. - 223, 62гр., за 2005р.

332хЗ=996-50=946гр., за 2006р. 359x3=1077-50=1027гр., за 2008р. 481хЗ=1443-65=1378гр.,

а всього 4749, 62гр.

Доводи відповідача - представника Управління праці та соціального захисту населення

Київської районної    у м. Донецьку ради,    суд вважає неспроможними саме з тих

міркувань, що Конституція України не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав

людини.

І хоча Управління праці та соціального захисту населення    Київської районної у м.

Донецьку ради дійсно, не є розпорядником бюджетних коштів, але "саме на органи праці

та соціального захисту населення законодавець покладає обов'язки по виплаті разової

грошової допомоги (ст.  17'Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту»).

Крім того, позивачу, як учаснику війни, інваліду 1 -ї групи була нанесена, як матеріальна

шкода шляхом постійних, починаючи з 2004 по 2008 року включно, недоплат разової

щорічної допомоги, передбачених Законом України, так і моральна шкода, яка полягає в

почутті приниження, роздратування, пригнічення, стану психічного дискомфорту та

душевних стражданнях за кривду і образу, завданих їй    актами і діями, що визнані

Конституційним Судом України неконституційними та душевних стражданнях, яких вона

зазнала у зв'язку із дією Управління праці та соціального захисту населення Київської

районної у м. Донецьку Ради під час здійснення ними управлінських функцій.

У неї тромбоемболія легеневих артерій, у 2005 році їй у Москві поставили фільтр, який коштував понад 1000 долларів, з того часу та до кінця свого життя вона повинна кожні З місяці проходити курс коштовного лікування, а мене кожен рік позбавляють можливості використовувати ці кошти на ліки та нормальне харчування. Моральну шкоду вона оцінює у 24000гр., яку на користь позивача суд стягує з відповідача.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст.2, 4, 8, 11, 17, 158-163 КАС України, на підставі ч.2 ст. 19, 22, 46, п.п.1, 6 ст.92 Конституції України, ст.7, 13, 17' Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 23 листопада 1995 р. №458/95 - ВР з наступними змінами і доповненнями до нього, Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р, №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян №1-29/2007), суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов  ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії начальника Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради 4749 (чотири тисячі сімсот сорок дев’ять) грн. 62 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гр.. за рахунок коштів Державного Бюджету України на користь  ОСОБА_1 .

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський райсуд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після, подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.