Рішення

від 10.03.2020 по справі 447/2728/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/447/11/20 Справа № 447/2728/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

10.03.2020 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі : головуючого судді Бачуна О.І., при секретарі Тремба І.Ю., з участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4 , представника третьої особи Держівської сільської ради Миколаївського району Львівської області - Березинського М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєві, Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третьої особи служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи Держівської сільської ради Миколаївського району Львівської області про визнання частково недійсними свідоцтв, визнання незаконним Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №24845225 від 18.12.2009року та визнання права власності на новозбудований житловий будинок АДРЕСА_1 ,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо будинку. В обгрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що вона є власником будинковолодіння в складі двох житлових будинків разом з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . Будинковолодіння належить їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Вказане будинковолодіння було успадковане по смерті її батька - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка на якій розташоване, вказане вище, будинковолодіння. На даний час ОСОБА_1 проживає разом з чоловіком, мамою та дитиною у житловому будинку із пластин, загальною площею 42,6 кв.м., що складається з однієї кухні та двох житлових кімнат, площею 35,7 кв.м., зазначеного в поверховому плані під літерою Б-1 . У житловому будинку зі цегли, загальною площею 144,3 кв.м., що складається з однієї кухні та трьох житлових кімнат, площею 54,9 кв.м., зазначеного на поверховому плані в технічному паспорті під літерою А-1 на даний час проживають та зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7

ОСОБА_1 як власник, не може потрапити у житловий будинок позначений літерою А-1 , у якому проживають відповідачі через те, що їй чиняться перешкоди у доступі. Відповідачами поміняно замки. Даний будинок необхідний для проживання її сім`ї. Відповідачі до будинку не пускають, а на вимогу залишити будинок не реагують, ключів від будинку у неї немає, відповідачами постійно провокуються конфлікти та висловлюються погрози в її бік, тому вона змушена звернутися в суд за захистом свої прав. Позивачка вказує, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не є членами її сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом із нею та не ведуть спільного господарства, тому вважає, що відповідачі втратили право на користування будинком, так як вони не є членами її сім`ї, а тому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним житловим будинком, виселити їх із вказаного будинку та зобов`язання не чинити їй перешкод у користуванні вказаним будинком.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 16.01.2018 р. відкрито провадження по справі і призначено підготовче судове засідання на 19.02.2018р.

07.02.2018р. ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов.

19.02.2018 ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третьої особи Держівської сільської ради Миколаївського району Львівської області про визнання частково недійсними свідоцтв, визнання незаконним Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №24845225 від 18.12.2009року та визнання права власності на новозбудований житловий будинок АДРЕСА_1 .

19.02.2018 протокольною ухвалою до участі в справі в якості співвідповідача за первісним позовом залучено ОСОБА_7 та в якості третьої особи залучено службу у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 19.02.2018 прийнято зустрічний позов ОСОБА_3

07.03.2018 ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вважає його безпідставним.

24.04.2018 ОСОБА_3 подала до суду відповідь на відзив.

07.11.2018 ОСОБА_8 подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1

10.04.2019 ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області закрито підготовче засіданні і призначено справу до розгляду по суті.

28.01.2020 представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про застосування позовної давності.

05.03.2020 ОСОБА_3 подал відповідь на заяву ОСОБА_2 про застосування позовної давності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 , ОСОБА_9 заявлені позовні вимоги підтримали повністю, надавши суду пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві. Просили позов задоволити. Позовні вимоги ОСОБА_3 заперечили, вважають такі надуманими, безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.

Додатково пояснили, що ОСОБА_1 є власником двох житлових будинків. Відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні, вимагають грошової компенсації і погрошують кримінальною відповідальністю. Також вказали на те, що відповідачі зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 , а фактично там проживає тільки ОСОБА_3 .

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 заявлені ними позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні зустрічній позовній заяві та просила такі задоволити, позовні вимоги ОСОБА_1 заперечили.

Додатково пояснили, що будинок по АДРЕСА_1 будувала ОСОБА_3 з своїм чоловіком, який помер 1987р. У спірний будинок вона вселилася в 1986р. ОСОБА_1 в даному будинку ніколи не проживала, оскільки має власний будинок. Документи на газифікацію та електрифікацію на даний будинок виготовлені на ім`я ОСОБА_3 . Ствердили, що жодних перешкод у користуванні будинком не чинять.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечила, вважає їх безпідставними.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації - Цибульська З.Р. при розгляді справи покладається на думку суду. Однак додатково пояснила, що ОСОБА_7 з 01.09.2013 по 26.05.2017 навчалася в Болонській ЗОШ, а на даний час навчається в ОНЗ Більченський НВК та проживає разом із матір`ю в АДРЕСА_2 ., про що складено відповідний акт. Батько неповнолітньої заперечував проти зняття її з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .

Представник третьої особи Держівської сільської ради - Березинський М.С. в судовому засіданні первісний позов підтримав, проти зустрічного позову заперечив. Пояснив, що право власності на спірний будинок зареєстровано. Із письмовими заявами з приводу чинення перешкод в сільську раду ніхто не звертався.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 показали, що вони допомагав будувати будинок по АДРЕСА_1 . Будівництвом займався ОСОБА_8 , який і оплачував за все. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_13 ствердили, що будувати допомагав також і ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_15 показав, що починали будувати спірний будинок ОСОБА_3 та ОСОБА_14 . Земельна ділянка під будівництво оформлена на ОСОБА_8 і правовстановлюючі документи на будинок також оформлені на нього.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що на замовлення ОСОБА_5 він здійснював монтаж опалення в будинку в АДРЕСА_1 . Коли проводилися роботи в будинку ніхто не проживав. За здійснену роботу розраховувалася ОСОБА_17 .

Судом встановлено:

Рішення виконавчого комітету Держівської сільської Ради народних депутатів №9 від 23.04.1980 ( архівна копія) №96 від 04.09.1997 дозволено ОСОБА_8 провести будівництво нового житлового будинку в селі Держів, на старому місці.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.11.2009 спадкоємцем майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дочка ОСОБА_1 . Спадкове майно складається із будинковолодіння в складі двох житлових будинків разом із господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказане будинковолодіння належало ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння в складі двох житлових будинків, виданого 11.02.1997 Держівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 22.08.1996 №38.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2009 спадкоємцем майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дочка ОСОБА_1 . Спадкове майно складається із земельної ділянки площею 0,203 гектарів, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташованої на території Держівської сільської ради, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка належала ОСОБА_8 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №5556, виданого 18.07.2001 Держівською сіьською радою., кадастровий номер 4623083600:01:002:0141

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП ЛОР Стрийське МБТІ №24845225, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що спірний житловий будинок із цегли , загальною площею 144,3 кв.м., що складається з однієї кухні та трьох житлових кімнат, площею 54,9 кв.м. позначений на поверхневому плані під літерою А-1 , у представлених суду документах, зареєстрований за різними адресами, а саме: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .

Оцінка суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та перевіривши матеріали цивільної справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо заявлено первісного позову ОСОБА_1 то такий підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_1 від 27.11.2009 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний номер 16947898, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

В силу ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник, права якого не визнаються чи оспорюються, вправі вимагати їх визнання через суд.

ОСОБА_1 стверджує, що відповідачі чинять перешкоди їй у володінні користуванні та розпорядженні належним їй майном, відповідачами поміняно замки, вони не впускають її до будинку, а на вимогу залишити будинок не реагують, ключів від будинку у неї немає, відповідачами постійно провокуються конфлікти та висловлюються погрози в її бік,

В судовому засіданні встановлено, проти чого не заперечила ОСОБА_3 , те, що остання зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1 , вважає себе власником вказаного будинку, оскільки займалася його будівництвом, а тому перешкоджає ОСОБА_1 заходити в спірний будинок і ним користуватися.

Суд, не бере до уваги покликання ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 чинять їй перешкоди у користування спірним будинком, оскільки в судовому засіданні встановлено, що немає жодного підтвердження даного факту, судом не здобуто, а стороною ОСОБА_1 не представлено будь-яких документальних підтверджень того, що вказані відповідачі чинять перешкод у користуванні її власністю. Також, ОСОБА_1 не представила суду доказів, що вона зверталася у правоохоронні чи будь-які інші державні органи з приводу того, що їй чинять йому перешкоди у користуванні житловим будинком. Суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, оскільки доведено той факт, що виключно відповідачка ОСОБА_3 чинить перешкоди ОСОБА_1 в користуванні спірним будинком.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання відповідачів такими що втратили право користування житловим будинком та їх виселення, то у задоволенні таких слід відмовити виходячи з наступного.

Як вбачається із довідки Держівської сільської ради №538 від 23.06.2017 в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В той же час, ст. 158 ЖК України вказує на те, що інша особа (не власник і не член його сім`ї) може користуватися жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянину на підставі права приватної власності, лише у разі укладення договору найму житлового приміщення.

Позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 відсутні без поважних причин у спірному будинку понад один рік.

Як вбачається із довідки №6-08/70 від 16.11.2018 виданої дирекцією ОНЗ Більченського НВК, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчалася в Болонській ЗОШ з 01.09.2013р. по 26.05.2017.

Як вбачається із довідки №6-08/69 від 12.11.2018 виданої дирекцією ОНЗ Більченського НВК, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається в ОНЗ Більченського НВК з 01.09.2017.

Як вбачається із акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 16.11.2018, малолітня ОСОБА_7 проживає без реєстрації разом із матірю ОСОБА_18 в АДРЕСА_2 .

Згідно з чч.1, 2 та 3 ст.29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлено в законі. Місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

За змістом ч.2 ст.18 закону Про охорону дитинства , діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Оскільки малолітня ОСОБА_7 не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт їх не проживання в спірному будинку, не може бути безумовною підставою для визнання їх такою, що втратили право користування зазначеним житлом.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 набула право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано.

Верховний Суд України у постанові від 05.11.2014 р. по справі № 6-158цс14 зазначив, що аналіз ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України та ст. 156 ЖК УСРСР дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Відповідно до ст.116 ЖК України, Якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не представлено, а судом не здобуто доказів та правових підстав для визнання відповідачів такими що втратили право користування житловим будинком та їх виселення із вказаного будинку в АДРЕСА_1 .

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 то такі не підлягаю до задоволення виходячи з наступного.

Рішення виконавчого комітету Держівської сільської Ради народних депутатів №9 від 23.04.1980 ( архівна копія) №96 від 04.09.1997 дозволено ОСОБА_8 провести будівництво нового житлового будинку в селі Держів, на старому місці між сусідами ОСОБА_19 та ОСОБА_20 Зобов`язано ОСОБА_8 після закінчення будівництва нового будинку старий будинок знести.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської районної Ради народних депутатів №117 від 15.05.1980 було дозволено вести будівництво житлового будинку та затверджено відвід земельних ділянок ОСОБА_8 - 0,08га на ст.м. Крім цього, п.2 вказаного рішення, після завершення будівництва нового будинку ОСОБА_8 старий будинок знести.

На підставі свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння в складі 2 житлових будинків від 11.02.1997р. виданого Держівською сільською Радою народних депутатів, ОСОБА_8 належить будинковолодіння в складі 2 житлових будинків по АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.11.2009 спадкоємцем майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дочка ОСОБА_1 . Спадкове майно складається із будинковолодіння в складі двох житлових будинків разом із господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2009 спадкоємцем майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дочка ОСОБА_1 . Спадкове майно складається із земельної ділянки площею 0,203 гектарів, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташованої на території

Держівської сільської ради, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП ЛОР Стрийське МБТІ №24845225, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинковолодіння в АДРЕСА_1 .

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 подала до суду ряд квитанцій, розрахункових накладних та прибуткових касових ордерів про придбання будівельних матеріалів, виданих на ім`я ОСОБА_14 та ОСОБА_3 , договори про постачання газу та електроенергії виданого на ім`я ОСОБА_14 , однак такі, не дають суду підстав для визнання ОСОБА_14 власником спірного будинку.

Крім цього, той факт що будівництвом нового житлового будинку в АДРЕСА_1 займався померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 і здійснював оплату майстрам, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , покази яких не викликають суперечності і є чіткими у своїй послідовності..

Вимога ОСОБА_3 про визнання незаконним свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння в складі двох житлових будинків, в АДРЕСА_1 виданого 11.02.1996р. на імя ОСОБА_8 та визнання за ОСОБА_8 право власності на один житловий будинок по АДРЕСА_1 , 1953 року побудови не підлягає до задоволення. Позивачкою ОСОБА_3 не представлено а судом не здобуто доказів про те, що при оформленні права власності ОСОБА_8 порушив вимоги законодавства та передбачену процедуру. Крім цього, суд не вправі визнавати право власності на будинок 1953року побудови за померлим ОСОБА_8 , оскільки останній є власником будинковолодіння до складу якого вже входить такий будинок. Також, у звязку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_8 припинилася цивільна правоздатність, а відтак він не може набувати цивільних прав.

Крім цього не представлено доказів про те, що при оформлені спадкових справ ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_8 а отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом було допущено порушення прав інших спадкоємців.

Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, є документом який підтверджує реєстрацію нерухомості на певною особою, а оскільки у суду відсутні підстави для визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину від 27.11.2009, автоматично і відсутні підстави для визнання витягу №24845225 від 18.12.2009 незаконним.

Крім цього, суд вважає, що ОСОБА_3 при зверненні до суду із зустрічним позовом пропустила передбачений ст.257 ЦК України строк, виходячи з наступного.

Із зустрічним позовом ОСОБА_3 звернулася до суду 19.02.2018 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 ЦК України встановлено, що тривалість загальної позовної давності встановлюється у три роки. Статтею 267 ЦК України передбачено наслідки спливу позовне давності. Так, частинами 3 та 4 вказаної статті передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставок для відмови у позові.

Крім цього, відповідно до п. 11 Постанови Пленуму ВСУ Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 № 14, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зроблено до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійник підставою для цього.

ОСОБА_3 в зустрічному позові вказує про те, що їй, з отриманої з суду копії позовної заяви, стало відомо про те, що ОСОБА_1 стала власником спірного будинковолодіння та у зв`язку з цим вирішила звернутися із зустрічним позовом.

Однак наведене, не відповідає дійсності, виходячи з наступного.

Так, у Миколаївським районним судом Львівської області у період з 19.03.2002 року по 26.11.2003 року розглядалася цивільна справа № 2-14/03р. за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 до ОСОБА_3 про вселення у будинок та усунення перешкод у користуванні ним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , Держівської сільської ради Миколаївського району Львівської області про визнання недійсним Свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння в складі двох житлових будинків, видане 11.02.1997 року Держівською сільською радою Миколаївського райої Львівської області на ім`я ОСОБА_8 згідно рішення цієї сільської ради в 22.08.1996 року за № 38, про визнання за ОСОБА_3 права власності і житловий будинок.

Крім цього, згідно протоколу судового засідання від 28.07.2003 року у справі № 2-14/03 р., у якому була присутня ОСОБА_3 , остання повідомила суду: В 1996 році я дізналась, що ОСОБА_22 отримали право власності на мій будинок . Враховуючи наведене ОСОБА_3 довідалась, як вона зазначає, про її порушене право ще у 1996 році.

Крім цього, під час розгляду у 2003 році справи 2-14/03 ОСОБА_3 вже було відомо про те, що свідоцтво про право власності на будиноковолодіння у складі двох будинків по АДРЕСА_1 , від 11.02.1997 оформлено на ОСОБА_8 , однак з цього часу за захистом свої порушених прав вона не зверталася, хоча продовжує вважати себе власником спірного будинку, оскільки займалася його будівництвом та вкладала грошові кошти.

Відтак, на момент звернення до суду із зустрічним позовом строки давності давно минули, оскільки минуло понад 20 років, жодного клопотання про поновлення строку давності та доказів про причини його пропуску ОСОБА_3 суду надано не було, а відтак, вважаємо, що позивачем за зустрічним позовом пропущено строк звернення до суду без поважних причин, що є підставою для відмови у зустрічному позові.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст.264,265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Первісний позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком, загальною площею 144,3 кв.м., що складається з однієї кухні та трьох житлових кімнат, площею 54,9 кв.м., зазначеного у технічному паспорті під літерою А-1 , що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання частково незаконним свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння в складі двох житлових будинків, виданого 11.02.1996 року на імя ОСОБА_8 , які знаходяться у АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_8 право власності на один житловий будинок АДРЕСА_1 1953 року побудови; визнання частково незаконним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 3545 від 27.11.2009 року на два житлові будинки у АДРЕСА_1 , виданого на ОСОБА_1 ; визнання незаконним Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24845225 від 18.12.2009 року на імя ОСОБА_1 : визнання за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 16.03.2020

Суддя Бачун О. І.