Рішення

від 19.02.2020 по справі 369/627/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/627/17

Провадження № 2/369/1849/20

РІШЕННЯ

Іменем України

19.02.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Заїка О.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новабудова , про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до відповідачів ОСОБА_6 , ТОВ Девелоперська компанія Новабудова про відшкодування шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, шо 30.04.2013 року між ним та ОСОБА_6 був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.1 попереднього договору було визначено, що сторони зобов`язуються в майбутньому в обумовлений в п.п. 3 цього договору строк, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до умов п. 3.3 договору сторони погодили строк укладення договору до 30.04.2014 року.

Позивач посилався на те, що вимоги п. 1.7 попереднього договору не були дотримані, оскільки квартира мала суттєві недоліки.

12.09.2013 року позивач звернувся до ТОВ ЖЕК Щасливий зі скаргою на те, що протікає дах у будинку над квартирою, даний факт був зафіксований в акті.

16.05.2014 року позивач повторно звернувся до ТОВ ЖЕК Щасливий з вимогою скласти акт про затікання квартири та відремонтувати дах. 16.05.2015 року у присутності представника відповідача. Аналогічна скарга та акт були також складені 20.05.2014 року.

ОСОБА_1 вчасно виконав та у повному обсязі свій обов`язок щодо оплати грошових коштів за попереднім договором.

27.05.2014 року позивач звертався до ОСОБА_6 зі скаргою щодо наявних недоліків квартири, з вимогою укласти основний договір та вимогою щодо часткової компенсації за усунення недоліків квартири, на що 22.07.2014 року він отримав відповідь, в якій зазначалось про готовність укладення основного договору, питання щодо усунення недоліків у квартирі чи компенсації витрат по усуненню недоліків вирішено не було.

25.12.2014 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача з вимогою належним чином виконати умови попереднього договору в частині передання квартири належної якості та укласти основний договір і вирішити питання про щодо компенсації грошових коштів, які були витрачені на ліквідацію недоліків у квартирі.

Однак дані вимоги були залишені без відповідного реагування.

У позовній заяві позивач посилався на те, що вказана спірна квартира є єдиним місцем його проживання, проте у зв`язку із затіканням вона стала майже непридатною як для належного в ній проживання, так і для продажу або оренди.

ОСОБА_1 зазначав, що за власні кошти у розмірі 15 310 грн. 75 коп. здійснив ремонтні роботи для усунення недоліків у квартирі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 611, 678 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_6 грошові кошти на відшкодування витрат на усунення недоліків квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у загальному розмірі 15 310,75 грн..

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_6 позов не визнали та заперечували проти його задоволення.

У судове засідання представник відповідача ТОВ Девелоперська компанія Новабудова не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Судом встановлено, що 30.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов п. 1.1 якого було визначено, що сторони зобов`язуються в майбутньому в обумовлений в п. 3 цього договору строк, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до умов п. 1.2 попереднього договору нерухомим майном є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на п`ятому поверсі, у блоці № АДРЕСА_2 .

Згідно умов п. 3.3 договору сторони погодили та взяли на себе обов`язок заключити основний договір у строк до 30 квітня 2014 року.

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що збудована квартира мала певні недоліки та не була придатна для проживання.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача ОСОБА_6 зі скаргами та заявами, з вимогою укласти основний договір та вимогою щодо часткової компенсації за усунення недоліків квартири.

У позовній заяві позивач посилався на те, шо у зв`язку з недоліками квартири ним було витрачено власні кошти на ліквідацію недоліків у квартирі у загальному розмірі 15 310 грн. 75 коп..

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов п. 1.1 якого за цим договором продавець ОСОБА_6 передав у власність покупцю ОСОБА_1 , а покупець прийняв у власність від продавця квартиру АДРЕСА_3 , і сплатив за неї грошову суму, визначену цьому договорі.

Відповідно до умов п. 4 договору продавець свідчив та гарантував, що незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використовування за цільовим призначенням зазначеної в цьому договорі квартири немає; від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення.

Згідно умов п. 6 договору купівлі-продажу квартири передбачено, що покупець ОСОБА_1 володіє достатньою інформацією про відчужувану квартиру, задоволений її якісним станом, встановленим шляхом огляду квартири до укладення цього договору. Недоліків, які перешкоджають використанню квартири за цільовим призначенням, на момент огляду не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик квартири покупець не має.

Згідно ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 30.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу квартири від 23.05.2015 року.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно положень ч.1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень ст. 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 680 ЦК України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Як визначено в ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Так, позивач вказує, що відповідачем ОСОБА_6 були порушені умови п.п. 1.7 - 1.8 попереднього договору та положення ч. 1 ст. 673 ЦК України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 у відповідності до умов договору купівлі-продажу квартири від 23.03.2015 року придбав квартиру АДРЕСА_3 . Тобто, позивач, як покупець, погодив умови договору та не виявив на час укладення договору недоліків квартири, яку придбав у власність.

Разом з тим, позивачем, всупереч вимог ст. ст. 12, 77-80, 81 ЦПК України, не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які підтверджували б, що виявлені ним недоліки придбаної квартири АДРЕСА_3 , виникли саме з вини відповідача ОСОБА_6 ..

За вказаних обставин, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ТОВ Девелоперська компанія Новабудова про відшкодування шкоди не підлягають задоволенню.

Керуючись п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. ст. 11, 15, 16, 19, 22, 386, 526, 638, 673, 679, 680 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 80, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Новабудова , про відшкодування шкоди відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання; АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання : АДРЕСА_4 .

Інформація про відповідача: ТОВ Девелоперська компанія Новабудова , Код ЄДРПОУ 39297530, адреса місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Квітнева, буд. 48, офіс 22.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук