Постанова

від 16.03.2020 по справі 925/942/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. Справа№ 925/942/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 16.03.2020

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2019

у справі №925/942/18 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик

про стягнення частини прибутку (дивідендів),

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик (далі - ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик ) про стягнення з відповідача 879 400 грн в якості дивідендів за результатами господарської діяльності товариства за 2014 рік та 1 957 050 грн в якості дивідендів за результатами господарської діяльності за 2015 рік, всього 2 652 080 грн.

Позовні вимоги про стягнення дивідендів обґрунтовані тим, що позивач був учасником товариства відповідача. У 2015 та 2016 роках були проведені загальні збори засновників товариства відповідача, де були прийняті рішення, зокрема, про розподіл чистого прибутку товариства за 2014 та 2015 роки. Вирішено дивіденди виплатити учасникам пропорційно до внесеного капіталу до статутного фонду товариства. Директором товариства було видано відповідні накази про виплату дивідендів за 2014 та 2015 роки позивачу. Проте фактичної виплати відповідачем дивідендів позивачу не відбулося.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто 2 652 080 грн, з яких: 879 400 грн дивідендів за 2014 рік; 1 957 050 грн дивідендів за 2015 рік; 39 781, 21 грн витрат по сплаті судового збору з ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик на користь ОСОБА_1 .

Рішення обґрунтовано тим, що у 2015 та 2016 роках були проведені загальні збори засновників товариства відповідача, де були прийняті рішення про затвердження фінансових результатів господарської діяльності та розподіл чистого прибутку товариства за 2014 та 2015 роки. Вирішено дивіденди виплатити учасникам пропорційно до внесеного капіталу до статутного фонду товариства. Директором товариства було видано відповідні накази про виплату дивідендів за 2014 та 2015 роки позивачу. Однак, реальної (фактичної) виплати дивідендів не відбулося, що і стало підставою для задоволення позову.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У березні 2019 року ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2019 та ухвалити нове, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2019 було поновлення строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2019; встановлено строк для подачі відзиву. Справу призначено до розгляду.

16.10.2019 ухвалою суду апеляційної інстанції було задоволено заяву складу суду (колегії суддів, яка відкрила провадження та розглядала справу) про самовідвід у справі № 925/942/18, у зв`язку з чим було здійснено повторний авторозподіл справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2019 було прийнято апеляційну скаргу ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик до провадження новим складом суду та розгляд справи призначено на 18.11.2019.

Справа розглядалася різними складами суду.

18.11.2019 відкладено розгляд справи на 09.12.2019.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) - Коротун О.М. в період з 04.12.2019 до 18.12.2019, розгляд справи, призначений на 09.12.2019, не відбувся.

20.12.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2020.

20.01.2020 за клопотанням скаржника розгляд справи було відкладено до 05.02.2020, а 05.02.2020 також за клопотаннями скаржника про відкладення розгляду у судовому засідання було оголошеного перерву до 10.02.2020. За клопотанням скаржника 10.02.2020 розгляд справи було відкладено до 24.02.2020, а 24.02.2020 - оголошено перерву в судовому засіданні до 16.03.2020.

16.03.2020 у судове засідання з`явився представники сторін - позивача та відповідача. Суд апеляційної інстанції продовжив з`ясовувати обставини, заслухав представників сторін, оглянув оригінали доказів, зокрема, протоколи загальних зборів засновників відповідача № 16 від 13.07.2015, № 26 від 27.09.2016, наказів від 13.07.2015 та № 64 від 27.09.2016. Судом було закінчено з`ясування обставин та перевірку їх доказами та оголошено про перехід до судових дебатів, після чого представниця скаржника заявила про необхідність оголошення перерви для підготовки та можливого оголошення клопотання про проведення експертизи. При цьому судом було роз`яснено представникам сторін щодо стадії судового провадження та про можливість вчинення відповідних процесуальних дій на такій стадії, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених в останній та просив її задовольнити. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на таке.

Скаржник зазначив, що загальними зборами товариства не було прийнято жодного рішення щодо виплати дивідендів позивачу за спірний період, вказаний у позові та в розмірі, визначеному позивачем. Виконавчим органом товариства не приймалося жодних наказів із вказаного питання. А тому, на переконання скаржника, у позивача не виникло права на звернення до суду з даним позовом, оскільки питання виплати дивідендів є виключною компетенцією загальних зборів товариства.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував того, що позивач вже звертався з позовом про стягнення з відповідача дивідендів у 2017 році. За результатами розгляду справи №925/345/17 позивачу було відмовлено у задоволенні позову. Також, на переконання сторони, у вказаній справі було встановлено відсутність прийняття загальними зборами товариства рішень про виплату дивідендів. Указані обставини також підтверджуються актом Державної фіскальної служби України № 278/23-00-14-0807/31100615 від 17.07.2018.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, пояснень скаржника та заперечень позивача

23.04.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що ним було надано копії рішень загальних зборів та наказів директора при виплату йому дивідендів за 2014 та 2015 року, які наявні в матеріалах справи, а оригінали були оглянуті судом першої інстанції у судовому засіданні. До того ж, позиція скаржника в суді першої інстанції зводилася виключно до відсутності підстав виплати дивідендів позивачу, оскільки останнім не було внесено до статутного капіталу ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик своєї частки внеску як учасника товариства. При цьому заперечення щодо наявності рішень загальних зборів про виплату дивідендів скаржником, під час розгляду справи в суді першої інстанції, не висловлювалися. Наведене, на думку позивача, свідчить про безпідставність скарги, оскільки скаржником змінюється позиція захисту в залежності від обставин, встановлених під час розгляду справи.

Також позивач вважає безпідставними посилання скаржника про те, що судом вже був розглянутий даний позов у справі № 925/345/17 та встановлено обставини відсутності рішень загальних зборів про виплату дивідендів, оскільки вказані рішення загальних зборів товариства не були предметом розгляду у вказаній справі. Тільки в листопаді 2017 позивач віднайшов рішення загальних зборів про виплату дивідендів та звернувся до господарського суду з даним позовом. До того ж, позивач зазначає, що предметом позову у справі № 925/345/17 була вимога про стягнення 520 549, 97 грн без визначення періоду, за який підлягають сплаті дивіденди. А тому предметом розгляду у справі № 925/345/17 не був той самий позов.

Посилання скаржника на акт Державної фіскальної служби України № 278/23-00-14-0807/31100615 від 17.07.2018 позивач вважає безпідставними, оскільки його було подано з порушенням порядку, встановленого ст. 80 ГПК України.

03.05.2019 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшов лист (пояснення) № 77 від 03.05.2019, до якого було долучено електронне повідомлення № 000017 від 23.01.2019, роздруківка декларації Пархоменка О.Г. за 2016 рік з офіційного сайту НАЗК та засвідчені копії видаткових касових ордерів.

Так, у поданих поясненнях скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушеного його право на участь в судовому засіданні, оскільки в оскаржуваному рішенні не наведено жодного обґрунтування щодо неприйняття повідомлення відповідача про об`єктивну неможливість прибуття представника сторони в судове засідання 23.01.2019.

Також скаржник зазначає, що позивач ввів суд в оману щодо неотримання заявлених до стягнення дивідендів. Отримання дивідендів за 2014 та 2015, на думку скаржника підтверджується щорічною декларацією позивача на сайті НАЗК, а також видатковими касовими ордерами, долученими до листа.

16.03.2020 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли пояснення до яких було долучено довідки слідчого відділу поліції, роздруківка інформації про відсутність ОСОБА_4 у списку атестованих судових експертів, пояснення адвоката, копія касаційної скарги у справі № 925/345/17, витяги з електронної касової книги. Також 16.03.2020 від позивача надійшли пояснення, до яких долучено копію позовної заяви у справі № 925/345/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок подання доказів урегульовано ст. 80 ГПК України, згідно з ч. 1, 3 якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п. 6 ч. 2 ст. 258 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені ст. 269 ГПК України, згідно з ч. 1, 3 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Долучені скаржником до листа № 77 від 03.05.2019, як і подані 16.03.2020 скаржником та позивачем докази не подавалися стороною до суду першої інстанції, не зазначалося про неможливість їх подання та не долучалися до апеляційної скарги з обґрунтування неможливості їх подання в строк, визначений законом. Також, подаючи такі докази з листом (поясненнями), скаржником не було заявлено клопотання про поновлення строку для їх подачі та не обґрунтовано неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від сторони, а тому такі докази не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду на підставі ст. 80 ГПК України, а розгляд справи здійснюється без їх урахування, про що було оголошено судом апеляційної інстанції.

18.09.2019 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення проти доводів і наданих відповідачем документів. У поданих заперечення позивач вважає безпідставними посилання скаржника на подану ним декларацію в 2016 року, оскільки таку декларацією позивач подав у зв`язку з тим, що такі дані були надані відповідачем органу фіскальної служби. За звернення позивача до податкового органу, останній надав відповідну інформацію стороні, що і стало підставою для подачі декларації позивачем. При цьому надані скаржником ордери (на підтвердження виплати дивідендів) позивач вважає недопустимим доказом, оскільки заперечує сам факт підпису таких ордерів, зазначає про невідповідність отриманих сум в ордерах та податковій звітності та зазначає, про порушення порядку подачі доказів.

Також позивач заперечує проти доводів скаржника про порушення його права на участь в судовому засіданні з огляду на те, що електронне повідомлення про відкладення розгляду справи 23.01.2019 судом першої інстанції у зв`язку з перебування представника на лікарняному надійшло до відділення зв`язку м. Черкаси о 19:45 23.01.2019, тобто після судового засідання та зареєстровано судом 24.01.2019.

Крім того, позивач наголосив на тому, що скаржник вкотре змінює свою позицію захисту - від заперечення права на виплату дивідендів та відсутності самого рішення про виплату таких дивідендів до твердження про фактичну виплату таких дивідендів ОСОБА_1 .

Суд в порядку ч. 3 ст. 269, ч. 5 ст. 270 ГПК України зазначив у судовому засіданні 16.03.2020 меж, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуються докази.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , на момент виникнення спірних відносин був учасником ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик .

Так, відповідно до п. 4.1, 4.2 статуту ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик , затвердженого загальними зборами засновників протоколом № 21 від 21.01.2016, ОСОБА_1 (позивач) був учасником товариства із статутним капіталом 50 000 000 гривень. Розмір вкладу ОСОБА_1 складав - 22 500 000, що становило 45% у статутному фонді.

Згідно з п. 5 розділу IV статуту відповідача чистий прибуток від діяльності товариства є власністю учасників і розподіляється загальними зборами, як правило, щоквартально, пропорційно внесеного капіталу до статутного фонду.

Відповідно до п. 1 розділу V статуту ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик вищим органом управління товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників, або призначених ними представників.

Підпунктом г) п. 6 розділу V статуту ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик визначено, що збори можуть приймати рішення з будь-якого питання діяльності товариства. Виключною компетенцією зборів, зокрема, є затвердження річних результатів діяльності товариства або його дочірніх підприємств, затвердження звітів ревізійної комісії, порядок розподілу прибутків, визначення порядку покриття збитків.

Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більше як 60 відсотками голосів, а з питань, що потребують одноголосності - всі учасники (п. 8 розділу V статуту товариства).

Згідно з п. 1 розділу VІ статуту товариства, останнє здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність, яка подається податковій адміністрації і статистичному управлінню у встановленому порядку і несе відповідальність за її достовірність.

Як встановлено судом першої інстанції, 13.07.2015 загальними зборами засновників (учасників) відповідача було прийнято рішення про затвердження фінансових результатів господарської діяльності та розподіл чистого прибутку товариства за 2014 рік. Також вирішено виплатити дивіденди учасникам пропорційно до внесеного капіталу до статутного фонду товариства, зокрема, ОСОБА_1 - 879, 4 тис. грн. Виплату дивідендів вирішено провести з 01.08.2015 до 31.03.2016, коштами за вирахування податків та зборів, утриманих згідно з нормами Податкового кодексу України. викладене підтверджується протоколом загальних зборів від 13.07.2015 № 16 вбачається.

13.07.2015 директором товариства видано наказ про нарахування та виплату дивідендів позивачу в розмірі 879 400 грн.

Також 27.09.2016 були проведені загальні збори засновників товариства, що підтверджується протоколом загальних зборів № 26, де було прийнято рішення про затвердження фінансових результатів господарської діяльності та розподіл чистого прибутку товариства за 2015 рік. Вирішено дивіденди виплатити учасникам пропорційно до внесеного капіталу до статутного фонду товариства, зокрема, ОСОБА_1 - 1 957 050 грн. Виплату дивідендів вирішено провести з 27.09.2016 до 26.09.2017 коштами за вирахування податків та зборів, утриманих згідно з нормами Податкового кодексу України.

27.09.2016 директором товариства видано наказ № 64 про виплату дивідендів за 2015 рік позивачу в розмірі 1 957 050 грн.

Як з`ясовано судом першої інстанції, відповідно до статуту та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик зареєстрований 15.11.2000, розмір внеску до статутного фонду ОСОБА_1 складав 22 500 000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що загальними зборами учасників товариства вносилися зміни стосовно розміру статутного фону товариства. При цьому рішень про виключення зі складу товариства позивача не приймалося.

Суд першої інстанції встановив, що факт сплати внеску до статутного капіталу та право на отримання доходу товариства ОСОБА_1 підтверджується вказаними протоколами загальних зборів засновників (учасників) та наказами про виплату дивідендів, підписаними директором товариства ОСОБА_1 . Крім того, матеріали справи містять копії довідок Відкритого акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль за 2007 рік про поповнення статутного фонду товариства, зокрема і позивачем.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися корпоративні правовідносини щодо участі в товаристві. Спір стосується питання фактичної виплати дивідендів одному з учасників товариства.

За приписами норми ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є учасником ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик , розмір вкладу до статутного фонду якого становить 45%.

Згідно зі ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Нормами ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. 58 Закону України Про господарські товариства (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 1 розділу V статуту відповідача вищим органом управління товариства є загальні збори учасників товариства.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання (ст. 15 Закону України Про господарські товариства ).

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 4 Закону України Про господарські товариства установчі документи товариства повинні містити порядок розподілу прибутку (виплати дивідендів). Відтак, періодичність нарахування та виплати дивідендів визначається товариством самостійно.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Аналогічне положення містить ст. 10 Закону України Про господарські товариства , якою, зокрема, визначено, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Як було встановлено судом, загальними зборами засновників (учасників) відповідача було прийнято рішення про виплату дивіденди учасникам пропорційно до внесеного капіталу до статутного фонду товариства, зокрема, ОСОБА_1 - 879, 4 тис. грн, що підтверджується протоколом загальних зборів від 13.07.2015 № 16. А 13.07.2015 директором товариства видано наказ про нарахування та виплату дивідендів позивачу в розмірі 879 400 грн.

Також 27.09.2016 були проведені загальні збори засновників товариства, що підтверджується протоколом загальних зборів № 26, де було прийнято рішення виплату дивідендів учасникам пропорційно до внесеного капіталу до статутного фонду товариства, зокрема, ОСОБА_1 - 1 957 050 грн. 27.09.2016 директором товариства видано наказ № 64 про виплату дивідендів за 2015 рік позивачу в розмірі 1 957 050 грн.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника стосовно того, що товариством не приймалося жодних рішень загальних зборів про виплату дивідендів учасникам товариства з огляду на те, що копії відповідних протоколів загальних зборів, якими затверджено рішення про виплату дивідендів було долучено позивачем до матеріалів справи (ще до позовної заяви). При цьому в порядку підготовки справи до розгляду судом апеляційної інстанції було відтворено звукозапис судового засідання в суді першої інстанції від 23.01.2019, з якого вбачається, що судом було оглянуто оригінали доказів, у тому числі оригіналів протоколу загальних зборів від 13.07.2015 № 16, від 27.09.2016 № 64 та наказів директора товариства про нарахування та виплату дивідендів від 13.07.2015 та від 27.09.2016 № 64. Експертних висновків про невідповідність таких документів скаржником не надавалося, як і не заявлялося клопотань про проведення відповідної експертизи. А тому доводи скаржника є необґрунтованими. Оригінали вказаних протоколів та наказів оглянуті судом 16.03.2020 у судовому засіданні.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наказом про нарахування дивідендів від 13.07.2015 виплату дивідендів вирішено провести шляхом перерахуванням на рахунки учасників (п. 3 наказу).

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на акт перевірки управління фіскальної служби від 17.07.2018 (витребуваний судом апеляційної інстанції попереднім складом суду, який відкривав провадження у справі) з огляду на встановлення факту ухвалення протоколу загальних зборів від 13.07.2015 № 16, від 27.09.2016 № 64 та видачею наказів директора товариства про нарахування та виплату дивідендів від 13.07.2015 та від 27.09.2016 № 64 на їх виконання.

Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити учаснику відповідну суму коштів у строк, визначений загальними зборами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого права власності .

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата учаснику товариства дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає учаснику, на користь якого таке рішення прийняте (у даному випадку позивачу), законне очікування , що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах Брумареску проти Румунії (п. 74), Пономарьов проти України (п. 43), Агрокомплекс проти України (п. 166).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/4040/19, від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів, рішення про виплату яких ухвалено загальними зборами товариства в порядку, установленому законом. Доказів фактичної виплати дивідендів скаржником у порядку, встановленому законом, не надано. До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є підставою для закінчення виконавчого провадження у відповідності до ст. 39 Закону України Про виконавче провадження . А тому добровільне виконання судового рішення (у даному випадку фактична виплата дивідендів) з наданням відповідних доказів виключає можливість подвійної відповідальності.

Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що отримання дивідендів є одним із видів доходу, отримання якого передбачає сплату податку.

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Абзацом 8 пп. 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що в разі коли платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Пунктом 57.1-1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено порядок сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів, зокрема нарахування та сплати авансових внесків з податку.

Підпунктом 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що, крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Ставки податку встановлені ст. 167 Податкового кодексу України, зокрема п. 167.5.2 передбачена оплата 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір, ставка якого становить 1, 5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Тобто суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що дивіденди оподатковуються за ставкою 5 % податку на доходи фізичних осіб із додаванням 1,5 % військового збору. Так, з дивідендів позивача за 2014 рік, розмір яких становить 879 400 грн, необхідно утримати податок на доходи фізичних осіб в сумі 43 970 грн (879 400 х 5%), військового збору 13 191 грн (879 400 х 1,5%). З дивідендів за 2015 рік, розмір яких становить 1 957 050 грн, необхідно утримати податок на доходи фізичних осіб в сумі 97 852, 50 грн (1 957 050 х 5%), військового збору 29 355,75 грн (1 957 050 х 1,5 %).

Отже, розмір дивідендів за вирахування податків та зборів за 2014 рік складає 922 239 грн (879 400 грн - 43 970 грн. (податок на доходи фізичних осіб) - 13 191 грн (військовий збір). Розмір дивідендів за вирахування податків та зборів за 2015 рік складає 1 829 841, 75 гривень (1 957 050 грн - 97 852, 50 грн (податок на доходи фізичних осіб) - 29 355, 75 грн. (військовий збір). Загальна сума за 2014 та 2015 роки (822 239 грн + 1 829 841, 75 грн) становить 2 652 080, 75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України Про запобігання корупції особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, зокрема, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування (пп. "в" п. 2 ч.1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції ). Відповідно до вказаної норми у позивача виник обов`язок з декларування нарахованих доходів (дивідендів), а не декларування таких доходів тягне за собою відповідальність, передбачену Законом. Сторонами не заперечувався факт обізнаності про статус особи.

За таких обставин, Північний апеляційної господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов про стягнення нарахованих та фактично не виплачених дивідендів підлягає до задоволення.

Безпідставними також є доводи скаржника про те, що даний спір вже було розглянуто судом та відмовлено в його задоволенні з огляду на таке. Як вбачається з обставин справи № 925/345/17 предметом розгляду було примусове стягнення частини прибутку (дивідендів) у розмірі 520 549, 97 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися виходячи з розміру, вказаного господарським товариством у оборотно-сальдовій відомості ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик по рахунку № 671, сальдо на кінець періоду ОСОБА_1 , що складало 520 549, 97 грн. Періоду, за який заявлено позов ОСОБА_1 не визначалося. При цьому, як вбачається з обставин справи №925/345/17, протоколи загальних зборів про виплату дивідендів та накази директора не були підставою позову. Судом касаційної інстанції не приймалися нові дока (в постанові не зазначено, які саме) з огляду на обмеженість процесуального закону. Тобто підстави даного позву є відмінними від підстав позову у справі № 925/345/17. Відмінною також є сума заявлених вимог у даній справі та справі № 925/345/17. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави позову (протоколи та наказ відповідача), період за який заявлено стягнення (2014, 2015 роки) є відмінними від підстав позову (оборотно-сальдова відомість) та періоду стягнення (невизначено) у справі № 925/345/17. А тому доводи скаржника про те, що даний спір вже було розглянуто, судом відхиляються як необґрунтовані.

Суд вважає безпідставними також доводи скаржника стосовно обмеження його права на участь в судовому засіданні та не врахування клопотання (електронного повідомлення) про неможливість участі представника в судовому засіданні 23.01.2019 з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі було відкрито судом першої інстанції ухвалою від 26.09.2018 та призначено підготовче засідання на 12.10.2018. Підготовче засідання тричі (ухали від 12.10.2018, 20.11.2018, 18.12.2018) відкладалося, двічі - за клопотанням відповідача. Ухвалою від 20.11.2018 строк підготовчого засідання було продовжено. Двічі представник скаржника був присутній у підготовчому судовому засіданні та жодного разу не заявляв про неможливість подати своїх заперечень або доказів на їх підтвердження. Відзив на позов було подано відповідачем та прийнято судом першої інстанції до розгляду. А тому право відповідача на участь його представника в підготовчих судових засіданнях було забезпечено судом першої інстанції та враховано клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.12.2018 було закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті н 23.01.2019. Указана ухвала отримана скаржником завчасно - 11.01.2019, тобто більше ніж за десять днів до судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової кореспонденції (т. 2, а.с. 9).

При цьому електронне повідомлення № 17 від 23.01.2019 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням на лікарняному представника сторони до відділення Черкаси-5 (бульвар Шевченка, 325, 18005) від ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) надійшло 23.01.2019 о 19:45:50, що підтверджується самим електронним повідомленням, наявним в матеріалах справи (т. 2, а. с. 20). До суду таке повідомлення передано тільки 24.01.2019, що підтверджується вхідним штемпелем суду на ньому, тобто після судового розгляду даної справи. А тому посилання скаржника про неврахування клопотання скаржника про відкладення справи є необґрунтованим. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що право сторони на участь її представника в судовому засіданні кореспондується з обов`язком сторони добросовісно користуватися процесуальними правами, зокрема, щодо завчасного повідомлення суду про неможливість забезпечення явки представника та надання відповідних доказів. Жодних доказів, в розумінні ст. 73, 76 - 79 ГПК України, на підтвердження викладених стороною обставин (звернення до лікаря, обстеження, тощо) надано не було.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на позицію скаржника щодо захисту порушеного права.

Так, в силу ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як вбачається з поданого скаржником відзиву на позов до суду першої інстанції, позиція сторони зводилася до того, що позивачем не було сплачено свого внеску до статутного фонду товариства, а тому право на отримання дивідендів у нього не виникло (позиція обґрунтована чинною редакцією Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю . Однак, на момент виникнення спірних правовідносин такий закон був відсутній). Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник доводив, що рішення загальних зборів товариства про виплату дивідендів відповідачем взагалі не ухвалювалося. А в поясненнях від 03.05.2019 № 77 скаржник зазначає, що виплатив всю суму дивідендів позивачу. Тобто скаржником під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції тричі змінювалися підстави заперечення позову по суті. При цьому заперечення права позивача на отримання дивідендів та факт виплати таких дивідендів є абсолютно протилежними за змістом.

Суд наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи суперечливість позиції самого скаржника (тричі змінювалася позиція захисту - від відсутності права на отримання дивідендів до виплати таких дивідендів), не надання належних та допустимих доказів виконання свого зобов`язання з виплати дивідендів в строк, встановлених законом (не зазначено про неможливість вчасного подання), вважає доводи скаржника такими, що суперечать попереднім доводам сторони. А тому визнаються безпідставними та такими, що не відповідають обставинами справи.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик про стягнення частини прибутку (дивідендів),

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма Енергетик на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2019 у справі №925/942/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2019 у справі №925/942/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір), понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2019 у справі № 925/942/18, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2019.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 17.03.2020

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк