Ухвала

від 18.03.2020 по справі 910/18875/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18875/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс"

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання поновленим (продовженим) договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" (далі - ТОВ "Центробудсервіс") звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у цій справі.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, в редакції, чинній з 08.02.2020, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України, в редакції, чинній з 08.02.2020, передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі ТОВ "Центробудсервіс" викладено обставини цієї справи, мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що передбачений частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячний строк на заявлення заперечень відповідачем щодо поновлення договору оренди слід обліковувати з 15.06.2017, тобто з дати прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/11299/15 про роз`яснення судового рішення.

А висновок суду апеляційної інстанції щодо обізнаності орендаря про прийняте відповідачем рішення про відмову у поновленні договору оренди виключає можливість поновлення спірного договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки Київська міська рада протягом місяця з моменту набрання чинності постановою суду апеляційної інстанції у справі № 910/11299/15 висловила свої заперечення проти поновлення договору оренди шляхом прийняття відповідного рішення, яке є чинним у судовому порядку не оскаржувалося та про існування якого позивач був обізнаний, що, на думку скаржника, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції зазначеної норми матеріального права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у даній справі.

Крім того, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги ту обставину, що лист за вих. № 06/07 від 07.07.2017, на підставі якого суд дійшов висновку про поінформованість позивача щодо відмови в подовженні договору оренди землі, підписаний від імені позивача представником за довіреністю, при цьому судом не досліджувалися ні обсяг повноважень цієї особи як представника позивача, ні обставини інформування ним як повіреним довірителя, отже не може розглядатися як беззаперечний доказ поінформованості позивача про прийняте рішення щодо відмови в подовженні договору оренди.

Однак, скаржник не зазначає обґрунтування підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Згідно з частинами першою, другою статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

За частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду прийнято 14.01.2020, повний текст підписано 23.01.2020, отже останнім днем оскарження цієї постанови, відповідно до положень статті 288 ГПК України, є 12.02.2020. Касаційну скаргу на зазначену постанову суду апеляційної інстанції скаржник подав 18.02.2020, що підтверджується відміткою на конверті, в якому надійшла скарга, тобто з пропуском встановленого процесуального строку.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови отримав 29.01.2020 та подає касаційну скаргу протягом двадцяти днів з моменту його отримання.

Втім, до касаційної скарги не додано доказів на підтвердження отримання примірника постанови апеляційного господарського суду у вказану дату, а матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Отже, скаржнику необхідно надати належні докази на підтвердження обставин, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частин другої, третьої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі №910/18875/17 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 03.04.2020, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак