Ухвала

від 16.06.2020 по справі 910/18875/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18875/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Верховський О. В. адвокат;

відповідач - ОСОБА_1 на засадах самопредставництва;

третя особа - Воєводіна А. О. на засадах самопредставництва.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" (далі - Товариство, Позивач)

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Пінчук В. І.) від 04.04.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Михальська Ю. Б., судді: Разіна Т. І., Іоннікова І. А.) від 14.01.2020 у справі

за позовом Товариства

до Київської міської ради (далі - Рада, Відповідач)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, Третя особа)

про визнання поновленим (продовженим) договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Ради про визнання поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах укладеного між ними 02.03.2007 договору оренди земельної ділянки, площею 2557 кв.м, яка розташована за адресою: проспект Алішера Навої, 55 у Дніпровському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:66:131:0034 (далі - Земельна ділянка), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. (зареєстрований в реєстрі за № 125), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів № 66-6-00391 від 27.03.2007 (далі - Договір), раніше поновленого на тих самих умовах і на той самий строк рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.2015 у справі № 910/11299/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (далі - Судове рішення), вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення Договору у редакції, яка підписана Товариством, відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) і Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, та наведена у позовній заяві.

2. Позовна заява мотивована тим, що Договір є автоматично поновленим на підставі частини шостої статті 33 Закону за принципом мовчазної згоди, оскільки Товариству не надходило заперечень від Ради проти використання Земельної ділянки у місячний термін після закінчення строку оренди землі.

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

4. Постановою Верховного Суду (головуючий - Кушнір І. В., судді: Краснов Є. В., Мачульський Г. М.) від 06.12.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у цій справі скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, в позові відмовлено повністю.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Товариство звернулось до Ради із заявою № 28/09 про поновлення дії Договору лише 28.09.2017, тобто після прийняття Радою рішення № 715/2877 від 06.07.2017 "Про відмову у поновленні товариству з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" (далі - Рішення № 715/2877), яке оприлюднено на офіційному сайті Ради та у офіційному друкованому виданні газеті "Хрещатик" № 75 у липні 2017, та на підставі якого Департамент зробив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про припинення права оренди Земельної ділянки.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що передбачений частиною шостою статті 33 Закону місячний строк на заявлення Радою заперечень проти поновлення Договору слід обліковувати з 15.06.2017 (дата ухвалення постанови Київського апеляційного господарського суду про скасування Ухвали про роз`яснення); 07.07.2017 Товариство зверталось до Ради листом № 06/07 від 07.07.2017 (далі - Лист), у якому зазначило, що за результатами пленарного засідання IV сесії Київської міської ради VІІІ скликання 06.07.2017, прийнято рішення про відмову у продовженні дії договору оренди земельної ділянки; щонайменше з 07.07.2017 Товариство було обізнане про прийняте Радою рішення № 715/2877, що підтверджується Листом та спростовує доводи Товариства про відсутність повідомлення про наявність у Ради заперечень проти продовження дії договору у місячний строк. Зазначене виключає можливість поновлення Договору на підставі частини шостої статті 33 Закону, оскільки Рада протягом місяця з моменту набрання чинності постановою суду апеляційної інстанції від 15.06.2017 у справі № 910/11299/15 висловила свої заперечення щодо поновлення Договору шляхом прийняття відповідного рішення, яке є чинним, у судовому порядку не оскаржувалось та про існування якого Товариство було обізнане принаймні з наступного дня після його прийняття; звернення Товариства до Ради із заявою № 28/09 про поновлення дії Договору, до якої було додано три примірники Додаткової угоди, зроблене 28.09.2017, тобто після прийняття Радою Рішення № 715/2877, у зв`язку з чим не впливає на висновок про відсутність підстав для поновлення Договору; доводи Товариства про невідповідність обставинам справи посилань суду першої інстанції, що Департамент зробив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про припинення права оренди Земельної ділянки на підставі Рішення № 715/2877 обґрунтовані, проте не спростовують висновків про неможливість поновлення Договору на підставі частини шостої статті 33 Закону.

8. 18.02.2020 Товариство звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

9. Ухвалою Суду від 23.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства; розгляд справи призначено на 02.06.2020; встановлено строк для подання відзиву до 26.05.2020.

10. Ухвалою Суду від 02.06.2020 розгляд справи відкладено на 16.06.2020.

11. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020, та яким частину другу статті 287 ГПК України викладено у новій редакції.

12. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

13. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

14. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

15. Товариство мотивувало подану касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк на висловлення Радою заперечень проти поновлення Договору слід обраховувати з 15.06.2017, а також правильно встановив, що Рішення № 715/2877 оприлюднено в офіційному друкованому виданні Ради після спливу зазначеного строку (15.07.2017). Однак висновок суду апеляційної інстанції, що обізнаність Товариства про прийняте Радою Рішення № 715/2877 виключає можливість поновлення Договору на підставі частини шостої статті 33 Закону, на думку Скаржника, зроблений без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 910/18875/17, що чинне законодавство України не визначає форми висловлення заперечення проти поновлення договору оренди з огляду на дотримання письмового волевиявлення при тому, що рішення Ради, як колегіального органу місцевого самоврядування, найбільш повно відповідає положенням пункту 34 частини першої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Разом з тим, обрана законодавцем дефініція "лист-повідомлення орендодавця про заперечення" свідчить про встановлений законом обов`язок орендодавця саме повідомити орендаря про таке своє заперечення проти поновлення договору і саме протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що обов`язок орендодавця повідомити орендаря протягом місячного строку про наявність заперечень у подовженні строку оренди землі не був виконаний. За таких обставин, на думку Скаржника, суд апеляційної інстанції відступив від правової позиції, викладеної Верховним Судом у вищезазначеній постанові, що орендар має бути не обізнаний, а саме повідомлений орендодавцем про наявність заперечення в продовженні договору оренди.

16. Окрім цього скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що Лист від імені Товариства підписав представник за довіреністю - Аврамчук О. М.; не дослідив обсяг повноважень Аврамчука О. М. та обставини інформування ним Товариства про хід виконання наданого йому доручення за цією довіреністю. Отже надання Листа представником Товариства не може розглядатись як беззаперечний доказ поінформованості Позивача про Рішення № 715/2877.

17. Так, Верховний Суд у постанові від 06.12.2018 у справі № 910/18875/17, направляючи справу на новий судовий розгляд, звернувся, зокрема, до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією нормою, і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.

Також у цій постанові Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що чинне законодавство України не визначає форми висловлення такого заперечення з огляду на дотримання письмового волевиявлення при тому, що вказане рішення Ради як колегіального органу місцевого самоврядування найбільш повно відповідає положенням пункту 34 частини першої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та дійшов власного висновку, що обрана законодавцем дефініція "лист-повідомлення орендодавця про заперечення" свідчить про встановлений законом обов`язок орендодавця саме повідомити орендаря про таке своє заперечення проти поновлення договору і саме протягом одного місяця після закінчення строку договору.

18. Однак, дослідивши оскаржувані рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у цій справі, Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили на підставі відповідних доказів обставини та строки повідомлення Радою Товариства про прийняте Рішення № 715/2877, що і стало підставою для направлення справи № 910/18875/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. На новому розгляді суди першої та апеляційної інстанцій встановили, зокрема, такі обставини:

02.03.2007 Рада (орендодавець) та Товариство (орендар) уклали Договір, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) Земельну ділянку; Договір укладено на 5 років; після закінчення строку, на який було укладено Договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. за реєстровим № 125 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) 27.03.2007 № 66-6-00391 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Судовим рішенням Договір визнано поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах.

04.08.2016 Товариство здійснило державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі Судового рішення.

Рада, у разі наявності заперечень у поновленні Договору, мала право письмово заявити про них протягом одного місяця після закінчення строку Договору, тобто по 27.04.2017.

24.03.2017 до початку перебігу вказаного місячного строку Товариство подало до Господарського суду міста Києва заяву про роз`яснення Судового рішення.

На момент закінчення строку дії Договору набрала законної сили Ухвала про роз`яснення, якою роз`яснено, що право користування Товариством Земельною ділянкою за цим договором починається з моменту набрання Судовим рішенням суду законної сили, а саме з 22.09.2015, та встановлено, що Договір діє з 22.09.2015 по 22.09.2020.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2017, Ухвалу про роз`яснення скасовано, в задоволенні заяви Товариства про роз`яснення Судового рішення відмовлено.

06.07.2017 протягом місяця з моменту набрання чинності постановою суду апеляційної інстанції від 15.06.2017 у справі № 910/11299/15 Рада висловила свої заперечення щодо поновлення Договору шляхом прийняття Рішення № 715/2877, яким вирішено відмовити Товариству у поновленні Договору на 5 років; виконавчому органу Ради (Київській міській адміністрації) проінформувати Товариство про прийняття цього рішення у п`ятиденний строк з дня його офіційного опублікування (підпункті 2.1. пункту 2); Рішення № 715/2877 підлягає опублікуванню в газеті Ради "Хрещатик" (пункт 3).

Рішення № 715/2877 є чинним та у судовому порядку не оскаржувалось.

Рішення № 715/2877 оприлюднено в офіційному друкованому виданні Ради - газеті "Хрещатик" № 75 (4988) від 18.07.2017 (том 1, а. с. 173) після спливу місячного строку на висловлення заперечень проти поновлення строку дії договору оренди на новий строк (15.07.2017).

Рішення № 715/2877 оприлюднене на офіційному сайті Ради (том 1, а. с. 227).

07.07.2017 Товариство зверталось до Ради Листом (отримано Радою 07.07.2017), у якому зазначало, що за результатами пленарного засідання IV сесії Ради VІІІ скликання 06.07.2017 прийнято рішення про відмову у продовженні дії договору оренди земельної ділянки.

28.09.2017 Товариство направило на адресу Ради лист № 28/09 та три примірники додаткової угоди про поновлення договору оренди на 1 арк., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.09.2017.

У відповідь на цей лист Департамент листом № 057024-18972 від 26.10.2017 повідомив, що Рішенням № 715/2877 відмовлено у поновленні Договору.

20. За результатами дослідження та оцінки наданих сторонами доказів в сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з 07.07.2017 Товариство було обізнане про прийняте Радою рішення № 715/2877, що підтверджується Листом та спростовує доводи Товариства про відсутність повідомлення про наявність у Ради заперечень проти продовження дії договору у місячний строк. Зазначене виключає можливість поновлення Договору на підставі частини шостої статті 33 Закону, оскільки Рада протягом місяця з моменту набрання чинності постановою суду апеляційної інстанції від 15.06.2017 у справі № 910/11299/15 висловила свої заперечення щодо поновлення Договору шляхом прийняття відповідного рішення, яке є чинним, у судовому порядку не оскаржувалось та про існування якого Товариство було обізнане принаймні з наступного дня після його прийняття; звернення Товариства до Ради із заявою № 28/09 про поновлення дії Договору зроблене 28.09.2017, тобто після прийняття Радою Рішення № 715/2877, у зв`язку з чим не впливає на висновок суду про відсутність підстав для поновлення Договору.

21. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дав оцінку обставинам і відомостям, зазначеним, зокрема, у Листі та Рішенні № 715/2877, та встановив, що Рада висловила свої заперечення щодо поновлення Договору шляхом прийняття цього рішення у місячний строк, передбачений частиною шостою статті 33 Закону, а Товариство було обізнане про існування Рішення № 715/2877 принаймні з наступного дня після його прийняття, Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та встановили, що Рада висловила заперечення стосовно поновлення Договору протягом одного місяця після закінчення його дії і Товариство було обізнане про це в межах вказаного строку.

22. Беручи до уваги викладене Суд доходить висновку, що у цій справі суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, на які послався Скаржник у касаційній скарзі, та прийняли рішення відповідно до цих висновків, а доводи Скаржника, викладені у пункті 15 цієї ухвали, зводяться до спроби здійснити переоцінку доказу - Листа Товариства, копію якого до матеріалів цієї справи було подано самим Товариством з відповідним клопотанням, у якому Товариство саме послалось на Лист як на відповідне звернення Товариства. Видається, що Скаржник не погоджується з оцінкою цього доказу судами і вважає, що Лист, з якого, за висновком судів, видно, що Товариству було відомо про заперечення Ради, не підтверджує з необхідною вірогідністю, що Рада повідомила Товариство про заперечення проти поновлення Договору.

23. З цих же підстав Суд не приймає до уваги доводи Скаржника, викладені в пункті 16 цієї ухвали, що суд апеляційної інстанції не дослідив обсяг повноважень ОСОБА_4 та обставини інформування ним Товариства про хід виконання наданого йому доручення, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі, що не входить у межі повноважень Верховного Суду, встановлених статтею 300 ГПК України.

24. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

При цьому, зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

25. З огляду на викладене Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 910/18875/17 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак