Постанова

від 18.03.2020 по справі 922/2700/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2020 р. Справа № 922/2700/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: Зубченко І.В. (доповідач), Білецька А.М. , Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Мартинчук М.В. за участю представників: від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» , с.Підлиман Харківської області (вх.№211Х/3 від 14.01.2020р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 18.12.2019р. (повний текст складено та підписано 19.12.2019р. у м.Харкові) у справі №922/2700/19 (суддя Присяжнюк О.О.) за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків до Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» , с.Підлиман Харківської області про стягнення 168.999,89грн.

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція у Харківській області, м.Харків, позивач, звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» , с.Підлиман Харківської області, про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, у розмірі 168.999,89грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2019р. (повний текст складено та підписано 19.12.2019р.) у справі №922/2700/19 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Селянське (Фермерське) господарство «Моноліт» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019р. (повний текст складено та підписано 19.12.2019р.) у справі №922/2700/19 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

За твердженнями скаржника, рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доводів та аргументів відповідача і, відповідно, підлягає скасуванню з наступних підстав:

- висновок суду про те, що в період з 26.04.2017р. по 10.05.2017р. відповідач використовував підземні води без спеціального дозволу і, відповідно, повинен сплатити збитки, є хибним, оскільки висновок щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування для відповідача був виданий Державним агенством водних ресурсів України 28.02.2017р., а допущені органом публічної влади порушення при вирішенні питання про надання дозволу на водокористування не можуть бути безумовною підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді стягнення завданої шкоди;

- довідка б/н б/д щодо обсягу використаної води, на яку посилається позивач, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки в ній не зазначено, з яких саме джерел була вода, яка використана підприємством відповідача;

- обґрунтовуючи стягнення суми збитків у розмірі 166.867,61грн., суд першої інстанції посилається на те, що відповідно до довідки від 23.05.2019р. відповідач використав 38268кб.м. води, проте в позовній заяві зазначено, що відповідач за цей час використав 33000куб.м. води, а отже розрахунок позивача є неправильним.

Для розгляду справи №922/2700/19 згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2020р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Білецька А.М., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020р. вищевказану апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.

Після усунення відповідачем недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, ухвалою суду від 03.02.2020р. поновлено Селянському (Фермерському) господарству «Моноліт» пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019р. (повний текст складено та підписано 19.12.2019р.) у справі №922/2700/19, відкрито апеляційне провадження за названою апеляційною скаргою та зобов`язано позивача у строк до 19.02.2020р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

Через канцелярію суду 14.02.2020р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку). За коротким змістом відзиву позивач, спростовуючи доводи апелянта, звертає увагу на сукупність наступних обставин:

- у контексті приписів п.4 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування відлік строку видачі дозволу на спеціальне водокористування починається з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу, а не з моменту надання висновку щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування;

- відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення дій, спрямованих на оформлення документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, мінімум за два місяці до закінчення дії наявного на той момент дозволу;

- Селянським (Фермерським) господарством «Моноліт» не оскаржено у судовому порядку бездіяльність Департаменту екології та природних ресурсів щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування;

- довідка відповідача, на підставі якої здійснювався розрахунок розміру шкоди, відповідає вимогам п.9.2 Методики та є належним і допустимим доказом у розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та, як наслідок, розрахунок суми збитків виконаний Інспекцією у відповідності до п.9.1 Методики;

- відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №364/11-02/03-06 від 27.05.2019р., державна реєстрація прав на земельні ділянки, на яких розташовані артезіанські свердловини, відсутні;

- договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів Підлиманською сільською радою за фактичне землекористування від 04.01.2016р. не є документом, що посвідчує право власності або право користування земельними ділянками у розуміння Земельного кодексу України;

- відповідачем не використано право на звернення до суду з метою визнання дій щодо проведення перевірки, нарахування шкоди або складання акту такими, що вчинені з порушенням вимог діючого законодавства, відтак матеріали перевірки є чинними, відомості, зазначені в акті, не спростовані, розмір визначеної в розрахунку шкоди не заперечний, контррозрахунок шкоди не наданий.

З огляду на вищевикладене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.02.2020р. призначив справу №922/2700/19 до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2020р.

18.03.2020р. на електронну адресу суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, підписантом якого зазначено представника Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» - Савіна О.С. Разом з тим, назване клопотання не засвідчене електронним цифровим підписом, що позбавляє його статусу офіційного електронного документу, і, як наслідок, не приймається судом.

У судове засідання 18.03.2020р. представники сторін не з`явились, належне повідомлення останніх про час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи. Зважаючи на те, що явка сторін судом обов`язковою не визнавалась, враховуючи викладення позиції сторін безпосередньо у апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представників Державної екологічної інспекції у Харківській області та Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол.

У судовому засіданні 18.03.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 14.05.2019р. по 27.05.2019р. Державною екологічною інспекцією у Харківській області (далі - Інспекція) на підставі наказу Інспекції №364/11-02 від 10.05.2019р. та направлення №364/11-02/03-06 від 10.05.2019р. було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» , яке, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює діяльність по вирощуванню зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур на території Харківської області Борівського району сел.Підлиман та сел.Журавка.

За результатами перевірки Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №364/11-02/03-06 від 27.05.2019р.

Названий акт направлено на адресу відповідача супровідним листом №1982/03-10 від 27.05.2019р.

Актом перевірки зафіксовано, що Селянське (Фермерське) господарство «Моноліт» для сільськогосподарських потреб та розведення великої рогатої худоби молочних порід використовує:

- свердловину №1, глибиною 90,0м потужністю 12м3/год, розташованої в с.Підлиман, Борівського району, Харківської області, свердловини басейну р.Оскіл, притоки р.Сіверський Донець 60//А30/ДОН/0218/0580, ПО, 49км, загальнодержавного значення; (паспорт на свердловину в наявності);

- свердловину №2, глибиною 100,0м, потужністю 10м3/год, розташованої в с.Журавка, Борівського району, Харківської області, свердловини басейну р.Оскіл, притоки р.Сіверський Донець 60//АЗО/ДОН/0218/0580, ПО, 49км, загальнодержавного значення.

Використання підземних вод на час перевірки здійснювалось на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 10.05.2017р. №03.01-10-1156А/Хар. Попередній дозвіл на спеціальне водокористування від 25.04.2014р. Укр.№04.01-10-122 А/Хар., з терміном дії до 26.04.2017р.

За висновками Державної екологічної інспекції у Харківській області, у період з 27.04.2017р. по 09.05.2017р. Селянське (Фермерське) господарство «Моноліт» здійснювало самовільний забір підземних вод зі свердловин за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст.44, 49 Водного кодексу України.

Відповідно до наданої у межах перевірки довідки б/н за підписом голови та головного бухгалтера Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» підприємством у період з 27.04.2017р. по 09.05.2017р. забрано 489м3 води.

Крім того, вищевказаним актом перевірки зафіксовано, що відповідач не є землевласником та землекористувачем земельних ділянок під названими вище свердловинами №1 (с.Підлиман Борівського району Харківської області) та №2 (с.Журавка Борівського району Харківської області).

З огляду на виявлені факти використання надр (підземних вод) із перелічених водних об`єктів на земельних ділянках, які використовуються відповідачем самовільно, Інспекцією зроблено висновок про використання Селянським (Фермерським) господарством «Моноліт» надр (підземних вод) за відсутністю дозволу на користування надрами (підземними водами), що є порушенням ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Згідно з наданими у межах перевірки звітами відповідача за формою №2-ТП водгосп (річна) Селянським (Фермерським) господарством «Моноліт» забрано: за період з 01.06.2016р. по 31.12.2016р. - 7,0тис.куб.м підземної води, за 2017р. - 12,9тис.куб.м підземної води, за 2018р. - 13,1тис.куб.м підземної води.

Крім того, відповідно до довідки Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» №51 від 23.05.2019р., за період з 01.06.2016р. по 14.05.2019р. забрано води із свердловини в обсязі 38268куб.м.

З метою усунення порушень, виявлених під час здійснення планової перевірки, Інспекцією винесено припис №105/03-13 від 27.05.2019р.

Пунктом 10 названого припису зобов`язано керівника Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

З огляду на виявлені порушення, Державною екологічною інспекцією у Харківській області розраховано шкоду:

- заподіяну державі внаслідок самовільного водокористування (підземні води) у розмірі 2.132,28грн.;

- заподіяну державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) у розмірі 166.867,61грн.

Названі розрахунки разом з претензіями №66 від 27.05.2019р. та №69 від 18.06.2019р. були направлені на адресу Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» , однак вимоги претензій не були виконані у добровільному порядку, шкоду у вищевказаному розмірі відповідачем не відшкодовано, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

За змістом ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст.38 названого Закону України в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 56 Кодексу України про надра унормовано, що основними вимогами в галузі охорони надр є, зокрема, забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

За приписами ст.19 вказаного Кодексу, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Статтею 21 Кодексу України про надра визначено, що надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно зі ст.65 названого Кодексу порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до ст.67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством У країни.

Статтею 44 Водного кодексу України передбачено обов`язок водокористувачів, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.49 названого Кодексу спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно зі ст.110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Статтею 111 названого Кодексу визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

У контексті приписів ст.1166 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з положеннями ч.ч.4,5 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 названого Закону унормовано, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Пунктом 1.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783 (зі змінами та доповненнями) (далі - Методика), визначено, що самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Пунктом 9.1 Методики визначено формулу, згідно якої здійснюється розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Відповідно до п.9.2 Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Отже, враховуючи факт водокористування (підземні води) та користування надрами (підземні води) без дозвільних документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Харківській області є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, і, як наслідок підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем була подана заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Разом з тим, враховуючи встановлення статтею 257 ЦК України строку загальної позовної давності тривалістю у три роки, визначення статтею 261 ЦК України початку перебігу строку позовної давності - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, (у розглядуваному випадку - з моменту складання акту про відповідне порушення), приймаючи до уваги дату складання акту перевірки (27.05.2019р.), господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про те, що позивачем не порушено строки позовної давності. Зазначене апелянтом не оскаржується.

В обґрунтування апеляційної скарги Селянське (Фермерське) господарство «Моноліт» наголошує на тому, що висновок місцевого господарського суду про те, що в період з 26.04.2017р. по 10.05.2017р. відповідач використовував підземні води без спеціального дозволу і, відповідно, повинен сплатити збитки, є хибним, оскільки висновок щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування для відповідача був виданий Державним агенством водних ресурсів України 28.02.2017р., а допущені органом публічної влади порушення при вирішенні питання про надання дозволу на водокористування не можуть бути безумовною підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді стягнення завданої шкоди. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Процедура видачі юридичним і фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об`єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів) визначена Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002р.

У контексті приписів п.4 названого Порядку видача або відмова у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом тридцяти календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу. Тобто, як вірно зазначено відповідачем, початок строку видачі дозволу на спеціальне водокористування відраховується з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу. При цьому не є тотожними поняття висновок щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування та видача дозволу на спеціальне водокористування .

Крім того, Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду доказів оскарження дій або бездіяльності посадових осіб дозвільних органів та адміністраторів (Департаменту екології та природних ресурсів щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування) до суду, як передбачено приписами ч.2 ст.10 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності №2806-IV від 06.09.2005р., як і не надано доказів вчинення своєчасних дій (мінімум за два місяці до закінчення дії наявного на той момент дозволу), спрямованих на отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач, разом з іншим, наголошує, що довідка щодо обсягу використаної води, на яку посилається позивач, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки в ній не зазначено, з яких саме джерел була вода, яка використана підприємством відповідача, а здійснений позивачем розрахунок суми збитків є хибним.

Разом з тим, як зазначалося раніше, у контексті приписів п.9.2 Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів визначається на основі даних, зокрема, довідки юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

У свою чергу, матеріали справи містять довідки Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» про обсяг використаної води:

- б/н б/д (отримана Інспекцією 21.05.2019р.) за період з 27.04.2017р. по 09.05.2017р. в обсязі 489куб.м;

- №51 від 23.05.2019р. за період з 01.06.2016р. по 14.05.2019р. в обсязі 38268куб.м.

Усупереч твердженням апелянта, названі довідки відповідають вимогам п.9.2 Методики та є належними і допустимими доказами у розумінні норм чинного ГПК України.

Крім того, згідно звітів відповідача за формою №2-ТП обсяг забраної води за період з 01.06.2016р. по 31.12.2018р. 33,0тис.куб.м, а за період з 01.06.2016р. по 14.05.2019р. - 38,268тис.куб.м.

Отже, враховуючи визначений позивачем період для здійснення розрахунку розміру збитків, здійснений Інспекцією розрахунок, з яким погодився суд першої інстанції, узгоджується з матеріалами справи та Методикою.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються як такі, що спростовані викладеними вище висновками господарських судів та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом Харківської області рішення.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення рішення, яке переглядається, із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» підлягає залишенню без задоволення, а рішення, яке переглядається - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства «Моноліт» , с.Підлиман Харківської області, на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019р. (повний текст складено та підписано 19.12.2019р.) у справі №922/2700/19 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019р. (повний текст складено та підписано 19.12.2019р.) у справі №922/2700/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.03.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2020р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя А.М. Білецька

Суддя Л.Ф. Чернота