Постанова

від 12.03.2020 по справі 308/2974/15-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/2974/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 березня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів Джуги С. Д., Гошовського Г. М.

з участю секретаря Чучки Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2018 року, ухвалене суддею Шепетко І. О., по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_20 , треті особи - ТОВ Підзамок та ОСОБА_21 , про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на землю, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2015 року ОСОБА_1 та ін. 18 осіб пред`явили позов до Ужгородської міської ради, ОСОБА_20 про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на землю.

Свої вимоги мотивували тим, що житлові багатоквартирні будинки в„– 2 та АДРЕСА_2 є єдиним житловим комплексом. До вказаних будинків примикає та закріплена за ними огороджена, автономна земельна ділянка, загальною площею 0,059 га (590 кв.м.). Вказаною прибудинковою територією користуються як позивачі, так і решта мешканців усіх трьох будинків, з яких є вихід на цю земельну ділянку. Прибудинкова територія використовується для відпочинку літніх людей, дозвілля малолітніх дітей, для господарських потреб (сушка білизни, чистка килимів тощо), парковки автомобілів. На цю територію є єдиний заїзд для автомобільного транспорту мешканців будинків.

Рішенням XX сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 14 березня 2014 року №1231 частина прибудинкової території площею 0,0089 га (89 кв.м.) передана у приватну власність відповідачу ОСОБА_20 для індивідуального гаражного будівництва. Згідно з повідомленням міської ради №Ко-02200/06-06 цій виділеній ділянці присвоєно кадастровий номер 2110100000:08:001:0027, тобто ОСОБА_20 видано держаний акт на право власності на частину прибудинкової території.

Позивачі вважають, що рішення Ужгородської міської ради суперечить вимогам п.5 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України, які передбачають використання прибудинкової території лише за згодою усіх співвласників житлового будинку. Позивачі такої згоди на зменшення прибудинкової території та передачі її частини одному з власників квартири будинку не давали.

Вказаним рішенням Ужгородської міської ради порушені права позивачів на використання прибудинкової території, належної мешканцям трьох житлових будинків, а тому воно, на думку позивачів, є незаконним.

У зв`язку з цим позивачі просили визнати незаконним рішення XX сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 14 березня 2014 року № 1231 в частині передачі ОСОБА_20 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0089 га для індивідуального гаражного будівництва по АДРЕСА_1 та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0089 га, що був виданий ОСОБА_20 (Т.1, а.с.3-5, 108-110).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05 липня 2016 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ТОВ Підзамок , а ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 липня 2018 року - ОСОБА_21 (Т.1, а.с.142, Т.2, а.с.237-238).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено (Т.3, а.с.52-56).

На це рішення позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 подали апеляційну скаргу. Зазначають, що Ужгородська міська рада без згоди усіх співвласників передала відповідачу ОСОБА_20 у приватну власність частину земельної ділянки, яка є прибудинковою територією. Далі, ОСОБА_20 оформив державний акт на право власності на землю площею 0,0089 га. Передана земельна ділянка є прибудинковою територією, якою багато років користуються мешканці трьох навколишніх будинків. Ця земельна ділянка ніколи не була вільною та ніколи не перебувала у користуванні виключно відповідача ОСОБА_20 . Місцевий суд на це уваги не звернув, внаслідок чого ухвалив у справі незаконне та необґрунтоване судове рішення. У зв`язку з цим апелянти просять рішення суду першої інстанції скасувати, а позов задовольнити (Т.3, а.с.76-84).

У судовому засіданні в апеляційній інстанції представники апелянтів - адвокати Гомза В. І. та Козакова М. В. скаргу підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_20 - адвокат Рутковський С. В. проти скарги заперечив та просив її залишити без задоволення.

Решта учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча були повідомлені про час та місце судового засідання належним чином.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи № 308/2974/15 в V томах, матеріали інвентаризаційної справи № 764, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що права позивачів не порушені, оскільки відсутні належні докази, що вони є власниками або користувачами прибудинкової території.

Такі висновки місцевого суду є помилковими, не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті позовних вимог (п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України).

З матеріалів справи слідує, що житлові багатоквартирні будинки в„– 2 та АДРЕСА_2 конструктивно є однією будівлею.

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 764 в цілому цей будинок був позначений єдиною літерою А , розташовувався на земельній ділянці загальною площею 1360 га, яка за рішенням виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 24.04.1953 р. № 251 була закріплена за будинкоуправлінням № 10 Площа забудови 817, 7 м.кв. Загальна площа будинку 2637,13 м.кв. (а.с.53 інвентаризаційної справи № 764).

За рішенням виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 08.12.1955 р. вказаний будинок в цілому за адресою АДРЕСА_3 , 6-8-10 був зареєстрований як комунальне домоволодіння.

Це багатоквартирний житловий будинок на три під`їзди, який конструктивно є однією будівлею, що підтверджується планом її поверхів, виготовленим навесні 1953 року та журналом внутрішніх обмірів та підрахунку площ у ньому, виготовленим тоді ж.

Орієнтовний рік побудови вказаного будинку - 1908 рік. З 1959 року він в цілому обліковувався за адресою: АДРЕСА_4 .

І тільки на генеральному плані (схемі), що міститься на аркушах 6, 8, 9 інвентаризаційної справи № 746, частини цього будинку (підїзди) були зображені як самостійні будівлі з адресами: АДРЕСА_5 (рік виготовлення генерального плану 1947).

У подальшому, в 90-ті роки, коли відбулися зміни у назві вулиць, площ та скверів міста, площі АДРЕСА_6 . З цього часу частина вищевказаного житлового будинку, що була зображена на а.с.6 інвентаризаційної справи як будинок АДРЕСА_7 (за фактом - І під`їзд) стала обліковуватися АДРЕСА_1 . Інша його частина, що була зображена на а.с.8 інвентаризаційної справи як будинок АДРЕСА_9 . Решті будинку залишена адреса - АДРЕСА_4 (за рішенням Ужгородської міської ради від 27.05.1992 р. № 75 назву вулиці змінено на вулицю Другетів).

Відповідно до довідки управління містобудування та архітектури від 07.04.2017 р. № К-47/20-15 в будинку по АДРЕСА_10 жив і працював Закарпатський український письменник, етнограф, археолог і педагог ОСОБА_22 , а сам будинок - пам`ятка історії місцевого значення (охоронний номер 138), меморіальна дошка встановлена у 1972 році.

З матеріалів справи також слідує, що до вказаних будинків примикає та закріплена за ними огороджена, автономна земельна ділянка, загальною площею 0,059 га (590 кв.м.). Вказаною прибудинковою територією користуються як позивачі, так і решта мешканців усіх трьох будинків, з яких є вихід на цю земельну ділянку. На цю територію є єдиний заїзд для автомобільного транспорту.

05 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_20 звернувся до голови Ужгородської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у приватну власність для індивідуального гаражного будівництва по АДРЕСА_1 . До заяви додано копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

З проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_20 слідує, що площа земельної ділянки становить 0,0089 га, на ній розташований гараж, який належить ОСОБА_20 . Під`їзд до земельної ділянки здійснюється по вулиці.

Рішенням XX сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 14 березня 2014 року № 1231 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_20 затверджено. Частину прибудинкової території площею 0,0089 га (89 кв.м.) передано у приватну власність ОСОБА_20 для індивідуального гаражного будівництва.

Згідно з повідомленням міської ради № Ко-02200/06-06 цій виділеній ділянці присвоєно кадастровий номер 2110100000:08:001:0027, тобто ОСОБА_20 видано держаний акт на право власності на частину прибудинкової території.

Відповідно до частини першої статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що у разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 Про реалізацію Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року (справа № 381/1886/16) та у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року (Справа № 263/68/17).

У порушення вимог статей 263-264 ЦПК України суд першої інстанції не навів норм земельного законодавства, які б передбачали можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Апеляційний суд констатує, що доказів передачі у власність або у користування співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки наразі немає, однак це не змінює правовий статус цієї ділянки як прибудинкової території та не дає право її використання без згоди співвласників будинку.

Таким чином, рішення Ужгородської міської ради суперечить вимогам п.5 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України, які передбачають використання прибудинкової території лише за згодою усіх співвласників житлового будинку. Позивачі згоди на зменшення прибудинкової території та передачі її частини одному з власників квартири будинку не давали.

Земельна ділянка, яка передана відповідачу ОСОБА_20 , є прибудинковою територією, якою багато років користуються мешканці трьох навколишніх будинків. Ця земельна ділянка на момент передачі її у власність відповідачу не була вільною та не перебувала у його виключному користуванні.

Та обставина, що у відповідача у користуванні (а потім і у власності) перебував гараж, не є достатньою підставою для передачі йому у власність земельної ділянки, на якій він розташований.

Що стосується статусу позивачів, то вони є мешканцями будинків в„– 2 та АДРЕСА_2 . До вказаних будинків примикає та закріплена за ними огороджена земельна ділянка. Вказана земельна ділянка є прибудинковою територією, нею користуються як позивачі, так і відповідач. При цьому використання прибудинкової території дозволяється виключно за згодою усіх співвласників квартир житлового будинку. Отже, ОСОБА_1 та ін. 18 осіб, що пред`явили позов до Ужгородської міської ради, є належними користувачами спірної земельної ділянки, а отже й належними позивачами у даній справі, прийняте рішення міської ради безпосередньо зачіпає їх права та інтереси.

За цих обставин позов є обґрунтований та підлягає задоволенню. Рішення ХХ сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 14 березня 2014 року № 1231 в частині передачі ОСОБА_20 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0089 га для індивідуального гаражного будівництва по АДРЕСА_1 слід визнати незаконним, а державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0089 га за вказаною адресою, виданий ОСОБА_20 , кадастровий номер 2110100000:08:001:0027 - визнати недійсним.

Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 вересня 2018 року - скасувати, ухваливши у справі нове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_20 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ Підзамок та ОСОБА_21 , про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на землю - задовольнити.

Визнати незаконним рішення ХХ сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 14 березня 2014 року № 1231 в частині передачі ОСОБА_20 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0089 га для індивідуального гаражного будівництва по АДРЕСА_1 . Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0089 га за вказаною адресою, виданий ОСОБА_20 , кадастровий номер 2110100000:08:001:0027 - визнати недійсним.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 березня 2020 року.

Головуючий:

Судді: