Рішення

від 12.03.2020 по справі 926/2637/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

12 березня 2020 року Справа № 926/2637/19

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Новодністровської міської ради Чернівецької області

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ

про стягнення 15280,08 грн збитків у формі неодержаного доходу від орендної плати

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: адвокат Українець О.П.;

за участю вільного слухача ОСОБА_2,

І. Стислий виклад вимог позивача та заперечень відповідача.

Новодністровська міська рада Чернівецької області (далі - Міська рада, позивач) звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк, відповідач) про стягнення 15280,08 грн збитків у вигляді неодержаного доходу від орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,15 га, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001, що розташована у м. Новодністровськ Чернівецької області, квартал 28, буд. 1, за період з 01.08.2018 по 31.03.2019.

Позов обґрунтовано тим, що 13.08.2014 між Міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Стімекс Ойл укладено договір оренди вказаної земельної ділянки для розміщення та обслуговування належної орендарю на цій землі АЗС, який достроково припинено угодою від 30.07.2018. Новий власник будівель АЗС - Банк уклав з позивачем договір оренди земельної ділянки лише 04.04.2019 та у добровільному порядку відмовився сплачувати/компенсувати Міській раді орендну плату за спірний період, внаслідок чого позивач на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та статей 125, 156 Земельного кодексу України та керуючись Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.199 № 284) нарахував відповідачу збитки у вигляді неодержаного доходу від орендної плати в сумі позову.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю та зазначає, що він дійсно на підставі договору іпотеки від 12.08.2016 став власником нерухомого майна (АЗС) площею 24,7 кв. м., що розташоване у м. Новодністровськ Чернівецької області, квартал 28, буд. 1 на земельній ділянці кадастровий номер 7310600000:01:028:0001. У вересні 2018 року Банк звертався до Міської ради із пропозицією укласти відповідний договір оренди землі, проте остання включила до його проекту умову про сплату орендної плати за період з 01.08.2018, з якою відповідач не погодився. У березні 2019 року позивач направив відповідачу проект договору оренди землі, в якому виключив умову про сплату орендної плати за період з 01.08.2018. Цей проект договору підписано Банком 04.04.2019 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2019. При цьому, відповідач вважає хибними твердження позивача про те, що до спірних відносин застосовуються положення про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомості права оренди на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди є за своїм змістом кондиційними. У той же час Банк заявляє, що саме з моменту укладення договору оренди землі та його державної реєстрації в нього виник обов`язок сплачувати орендну плату за землю, а зволікання в укладенні договорі оренди землі від 04.04.2019 виникло не з його вини.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Позовна заява Міської ради надійшла до суду 20 листопада 2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2019 дану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В. Сторони відводів складу суду не заявляли.

Ухвалою суду від 21.11.2019 позовну заяву залишено без руху через недотримання позивачем вимог пунктів 7, 8 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

04 грудня 2019 року поштою до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій містяться відомості про те, що ним не здійснювались заходи щодо забезпечення позову, а також додано докази, на які Міська рада покликається у позові.

Ухвалою від 05.12.2019 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі № 926/2637/19, призначено підготовче засідання на 23.12.2019 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позову.

За клопотанням представника відповідача суд ухвалою від 23.12.2019 відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 21.01.2020 та установив сторонам строк для подання заяв по суті спору.

26 грудня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позов.

У підготовчому судовому засідання 21.01.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд надати час для підготовки та подання відповіді на відзив. Відтак, урахувавши думку представників сторін, суд оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 05.02.2020, про що поставив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 21.01.2020 та під розписку повідомив представників сторін.

03 лютого 2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 05.02.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження і відклав підготовче засідання на 13.02.2020 з метою надання відповідачу часу для подання заперечень щодо відповіді позивача.

За наслідками підготовчого засідання 13.02.2020 суд постановив ухвалу, якою залишив без розгляду заяви Новодністровської міської ради про відкладення розгляду справи та про зміну предмету позову, а також відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 21 лютого 2020 року.

Востаннє ухвалою суду від 21.02.2020 (1) повернуто позивачу без розгляду заяву про зміну предмету позову від 12.02.2020 № 424, (2) закрито підготовче провадження у справі № 926/2637/19 та (3) призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні 12 березня 2020 року.

У судове засідання 12.03.2020 з`явився представник позивача ОСОБА_2, яка на підтвердження своїх повноважень покликалась на довіреність від 23.08.2019 № 16.

Перевіривши повноваження представника Міської ради, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 390-IX від 18.12.2019).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 Господарського процесуального кодексу України).

Однак ОСОБА_2 не надала суду доказів наявності у неї права на зайняття адвокатською діяльністю або підстав для самопредставництва органу місцевого самоврядування (зокрема копій положення про юридичний відділ, трудового договору чи посадової інструкції головного спеціаліста тощо).

При цьому, дана справа не була визнана судом малозначною та розглядається у порядку загального позовного провадження, відтак сама по собі довіреність, видана фізичній особі, на представництво інтересів Міської ради не може бути достатньою підставою для підтвердження підстав представництва відповідно до частини другої статті 58 ГПК України.

Тому суд вирішив не допускати ОСОБА_2 до участі в судовому засіданні 12.03.2020 як представника позивача, що не перешкоджає їй бути присутньою при розгляді справи в якості слухача.

Поряд з цим, представник відповідача подав суду документи на підтвердження своїх повноважень та пояснив, що проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив наступне.

Як слідує із витягу з Державного земельного кадастру від 08.11.2018 № НА-7302855962018, земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001, розташована у м. Новодністровськ Чернівецької області, квартал № 28, 1 (далі - спірна земельна ділянка) - перебуває у комунальній власності (власник територіальна громада в особі Новодністровської міської ради) , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для обслуговування АЗС та комерційного використання, дата державної реєстрації земельної ділянки - 22.10.2008.

Аналогічні відомості про тип власності та власника спірної земельної ділянки містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 25.11.2019 № 190157045.

05 вересня 2011 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Стімекс Ойл набуло право власності на нежитлової будівлі, АЗС, які розташовані за адресою: Чернівецька обл., м. Новодністровськ, квартал 28, буд. 1, номер об`єкта 11321731 (інформаційна довідка від 25.11.2019 № 190157045).

13 серпня 2014 року між Міською радо як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Стімекс Ойл (далі - ТОВ Стімекс Ойл ) як орендарем укладено договір оренди землі № 257, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1500 га для розміщення та обслуговування АЗС, що розташована за адресою: буд. 1, ІКК 28, м. Новодністровськ, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001 (пункти 1, 2).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна та інфраструктури: бетонована площадка, споруда ПММ, одноповерхова будівля (пункт 3).

Договір оренди землі від 13.08.2014 № 257 укладено строком на 49 років (пункт 8).

Відповідно до пункту 9 договору оренди землі від 13.08.2014 № 257 орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі в розмірі 1367,19 грн, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка станом на момент укладення договору складала - 328 125 грн (пункт 5).

Фактична передача земельної ділянки орендарю підтверджується актом від 13.08.2014.

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.09.2018 № 138298180, право оренди спірної земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ Стімекс Ойл 13.08.2014, номер запису 6660053, строк дії - 49 років, підстава - договір оренди землі від 13.08.2014.

Водночас, як вбачається із інформаційної довідки від 25.11.2019 № 190157045, 21 серпня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 16012525, згідно якого Банк став власником нежитлових будівель АЗС площею 24,7 кв.м, які розташовані за адресою: Чернівецька обл., м. Новодністровськ, квартал 28, буд. 1, номер об`єкта 11321731. Підстава набуття права власності - договір іпотеки від 12.08.2016 № 5813.

Сторони не заперечують, що Банк набув у власність саме те нерухоме майно, що належало ТОВ Стімекс Ойл та яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 7310600000:01:028:0001, що належить територіальній громаді в особі Новодністровської міської ради.

Рішенням від 26.04.2018 № 104 Новодністровська міська рада, серед іншого, вирішила (1) достроково припинити за взаємною згодою сторін дію договору оренди землі площею 0,1500 га за кадастровим номером 7310600000:01:028:0001 між Міською радою та ТОВ Стімекс Ойл ; (2) зобов`язати ТОВ Стімекс Ойл в повному обсязі сплатити плату за користування земельною ділянкою, згідно договору до дати реєстрації угоди про розірвання договору ; (3) зобов`язати ТОВ Стімекс Ойл передати Міській раді земельну ділянку згідно акту прийому-передачі.

У подальшому представник ТОВ Стімекс Ойл звернувся до позивача із клопотанням від 30.07.2018 № 0/18-1, в якому просив підписати надані ним проекти угоди про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки площею 0,1500 га за кадастровим номером 7310600000:01:028:0001 та актів прийому-передачі вказаної земельної ділянки. Поряд з цим, заявник повідомив Міську раду, що заборгованість з орендної плати за період червня 2017 року - липня 2018 року сплачена ним відповідно до платіжного доручення від 03.08.2018 № 179.

30 липня 2018 року між Новодністровською міської радою (Орендодавець) та ТОВ Стімекс Ойл (Орендар) підписано угоду про те, що:

1. на підставі рішення Міської ради від 26 квітня 2018 року № 104 Орендодавець і Орендар згідно п.38 договору оренди зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №429933873106 від 13.08.2014, про що зроблено запис у книзі реєстрації договорів оренди землі Новодністровської міської ради № 257 від 13.08.2014, за взаємною згодою сторін достроково припиняють договір оренди землі з дати підписання сторонами угоди. Дана угода підлягає державній реєстрації відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

2. повернення об`єкта оренди (земельної ділянки площею 0,1500 га за кадастровим номером 7310600000:01:028:0001) здійснюється на підставі акта прийому-передачі від 30.07.2018.

3. ТОВ Стімекс Ойл зобов`язаний в повному обсязі сплатити плату за користування земельною ділянкою до дати реєстрації угоди про розірвання угоди .

Вказана угода про дострокове припинення договору оренд землі від 30.07.2018 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 17 вересня 2019 року (витяг від 19.09.2018 № 138298180).

30.07.2018 між Новодністровською міською радою та ТОВ Стімекс Ойл також підписано акт, за яким Орендар повернув, а Орендодавець прийняв земельну ділянку площею 0,1500 га за кадастровим номером 7310600000:01:028:0001 без жодних претензій щодо її стану.

У той же час листом від 04.05.2018 № 783 Міська рада повідомила Банк про те, що на проведеній 26.04.2018 сесії Новодністровської міської ради депутати не погодили передачу вказаної земельної ділянки відповідачу в постійне користування, а тому запропонувала звернутись із заявою про передачу цієї земельної ділянки в оренду.

Листом від 21.09.2018 Банк повідомив Міську раду, про те що на підставі договору іпотеки від 12.08.2016 він став власником нерухомого майна (АЗС), яке розташоване на спірній земельній ділянці, а тому просив внести на чергову сесію питання про її передачу Банку в довгострокову оренду без зміни цільового призначення.

Рішенням від 22.11.2018 № 329 Новодністровська міська рада передала відповідачу в оренду земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (на якій розташоване нерухоме майно (АЗС), за адресою: буд. 1, квартал 28, м. Новодністровськ Чернівецької області терміном на 49 років, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001.

Цим же рішенням Міська рада (1) встановила Банку плату за вказану земельну ділянку в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки , відповідно до Положення про оренду земельних ділянок у м. Новодністровськ та порядок встановлення орендної плати за землі , (2) зобов`язала в місячний термін укласти договір оренди землі та провести його державну реєстрацію, а також в повному обсязі сплатити плату за користування земельною ділянкою з моменту розірвання договору з попереднім землекористувачем (30.07.2018) .

Відповідач у листі від 06.03.2019 повідомив, що йому стало відомо про прийняте рішення Міськради лише 27.02.2019, Банк не був проінформований про припинення договору оренди з попереднім землекористувачем, а тому заперечує проти внесення до договору оренди землі положень про сплату орендної плати за період з 01.08.2018, оскільки обов`язок по сплаті орендних платежів виникає лише з моменту державної реєстрації права оренди, до цього моменту орендодавець не вправі вимагати сплати будь-яких орендних платежів. Відтак відповідач запропоновував позивачу вилучити з проекту договору оренди землі положення про сплату оренди за землю з 01.08.2018.

Листом від 20.03.2019 № 572 позивач повідомив відповідача, що оскільки договір оренди земельної ділянки з попереднім землекористувачем припинено 31.07.2018, то в силу прямої вказівки закону до Банку як нового власника нерухомого майна, що розміщене на спірній земельній ділянці, перейшли права на тих самих умовах, що були у попереднього орендаря. Разом з тим, Міська рада врахувала зауваження Банку та направила йому проекти договорів оренди землі та договорів про добровільне відшкодування плати за користування земельною ділянкою.

04 квітня 2019 року між Міською радою (Орендодавець) та Банком (орендар) укладено договір оренди землі № 327 , за яким орендодавець на підставі рішення Міської ради від 22.11.2018 № 329 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розташовано майно АЗС) з кадастровим номером 7310600000:01:028:0001, за адресою: буд. 1, квартал 28, м. Новодністровськ Чернівецької області (пункти 1, 2).

За умовами пункту 3 договору оренди землі від 04.04.2019 № 327 на орендованій земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: капітальна одноповерхова будівля, а також інші об`єкти інфраструктури (майданчики з твердим покриттям, резервуари, навіс тощо).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310600000:01:028:0001) станом на дату укладення договору оренди землі від 04.04.2019 № 327 становить 573 003 грн (пункт 5).

Договір оренди землі від 04.04.2019 № 327 укладено строком на 49 років до 22.11.2067.

Орендна плата вносить орендарем в грошовій формі у розмірі 4% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 22920,12 грн на рік (пункт 9).

03 червня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 31890466 про реєстрацію за Банком праві оренди земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001, підстава виникнення права - договір оренди землі від 04.04.2019, укладений між сторонами у даній справі (витяг від 06.06.2019 № 169546280).

При цьому, умови договору оренди землі від 04.04.2019 № 327 не врегульовують між сторонами відносини щодо сплати орендної плати за спірний період з 01.08.2018 по 31.03.2019 .

У листі від 08.05.2019 № 916 Міська рада пропонувала відповідачу забезпечити участь свого представника на засіданні комісії з визначення збитків у вигляді неодержаного доходу від орендної плати за спірну земельну ділянку, яке призначене на 11.06.2019.

У відповідь Банк листом від 11.06.2019 повідомив Міську раду, що не має можливості забезпечити участь свого представника у засіданні комісії, а також не отримав офіційного повідомлення від позивача про припинення договору оренди з попереднім землекористувачем.

Надалі Міська рада листом від 27.06.2019 № 1220 повідомила відповідача, що останній за період з 01.08.2018 по 31.03.2019 завдав місцевому бюджету збитків в сумі 15280,08 грн у зв`язку із використанням земельної ділянки кадастровий номер 7310600000:01:028:0001 без правовстановлюючих документів; та також запропонувала забезпечити участь його представника на засідання виконавчого комітету Новодністровської міськради, що призначене на 07.08.2019. Втім Банк листом від 20.07.2019 повідомив позивача, що не має можливості забезпечити участь свого представника у засіданні виконавчого комітету, а також зауважив, що підставою для сплати орендної плати є зареєстрований в установленому порядку договір оренди землі.

Рішенням виконавчого комітету Міської ради від 21.08.2019 № 113/12 затверджено акт про визначення розміру збитків у формі неодержаного доходу від орендної плати, завданих Міській раді за період з 01.08.2018 по 31.01.2019 протиправним використанням земельної ділянки площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: буд. 1, квартал 28, м. Новодністровськ Чернівецької області, на якій розташоване нерухоме майно Банку в розмірі - 15280,08 грн.

При цьому, із розрахунку від 31.03.2019, який доданий до вказаного акту про визначення збитків, слідує, що при визначенні суми неодержаної орендної плати позивач виходив з того, що відповідачу належало сплачувати суму річної орендної плати в розмірі 4% від нинішньої нормативної грошової оцінки земельної ділянки (573003 грн) за вісім місяців користування (573003 грн * 4% / 12 міс. / 8 міс.).

Копія зазначеного вище рішення виконавчого комітету Міської ради та акту про визначення збитків власнику землі від 11.06.2018 разом з примірниками договору про добровільне відшкодування збитків направлені на адресу відповідача листом від 29.08.2018 № 1650.

Утім договір про добровільне відшкодування плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 7310600000:01:028:0001 протягом спірного періоду між сторонами укладений не був, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Також у матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем або ТОВ Стімекс Ойл орендної плати за спірний період , що не заперечується Банком.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 435, сформованого станом на 31.10.2018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001, що розташована у м. Новодністровськ Чернівецької області, квартал 28, буд. 1 складає - 573 003 грн .

ІV. Позиція суду по суті позовних вимог та оцінка аргументів сторін.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122,123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації (стаття 125 Земельного кодексу України).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

У той же час відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

При цьому, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як слідує із установлених судом обставин, 30.07.2018 між Новодністровською міською радою та ТОВ Стімекс Ойл укладено додаткову угоду про припинення договору оренди землі від 13.08.2014 № 257, проте зареєстрована така угода в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 17.09.2019. На підставі вказаної угоди у ТОВ Стімекс Ойл припинилось право оренди спірною земельною ділянкою.

З цього приводу суд констатує, що за приписами статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації .

Статтею 17 Закону України Про оренду землі визначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно , обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень )

Згідно із статтею 4 Названого Закону державній реєстрації підлягає право оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що припинення договору оренди землі та як наслідок припинення права оренди земельною ділянкою відбувається, зокрема, з моменту державної реєстрації укладеної між орендарем та орендодавцем угоди про припинення таких орендних відносин.

При цьому, в межах даної справи суд враховує, що Міська рада та ТОВ Стімекс Ойл досягли взаємної згоди про те, що ТОВ Стімекс Ойл зобов`язаний в повному обсязі сплатити плату за користування земельною ділянкою до дати реєстрації угоди про розірвання договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, у період з 01.08.2018 по 17.09.2018 між Міською радою та ТОВ Стімекс Ойл існували правовідносини на підставі укладеної між ними угоди від 30.07.2018 та договору оренди землі від 13.08.2018, що виключає наявність між сторонами цього спору деліктних чи кондиційних відносин, відтак у цій частині позову слід відмовити.

Натомість, як слідує із матеріалів справи та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в період з 18.09.2018 по 31.03.2019 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна АЗС.

Таким чином, у цій частині періоду предметом позову є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду в справі № 917/1739/17 (постанова від 04 грудня 2019 року), Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 січня 2019 року у справі № 912/1188/17, від 21 січня 2019 року у справі № 902/794/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 922/587/18 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 686/18993/17-ц (провадження № 61-48870св18).

Так само суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин (в період з 18.09.2018 по 31.03.2019),оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею (в період з 18.09.2018 по 31.03.2019), зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Зазначене спростовує доводи відповідача про відсутність його вини у затримці договірного оформлення орендних відносин.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові .

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17).

У разі якщо сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі №917/1739/17).

За таких обставин суд вважає, що до спірних правовідносин за період з 18.09.2018 по 31.03.2019 підлягають застосуванню норми матеріального права, які регулюють кондиційні правовідносини. При цьому здійснена судом зміна правової підстави позову не призводить до зміни предмету або підстав позову і не змінює обраний позивачем спосіб захисту його права.

Тому з метою встановлення умов, за яких настають кондиційні зобов`язання суд зазначає, що Банк не був власником або постійним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 7310600000:01:028:0001 в період з 18.09.2018 по 31.03.2019, а тому не суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а єдиною формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У свою чергу п.14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, у відповідності до п.14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 1-4 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 5 статті 288 ПК України).

При цьому, згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Згідно з частинами 1-4 статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 435 від 31.10.2018, згідно якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 573 003 грн. Суд також установив, що розрахунок нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки проведений на основі відомостей про її площу (1500 м. кв.), середню (базову) вартості земель м. Новодністровськ (110,48 грн), зональний та локальний коефіцієнти розташування земельної ділянки (Км2 - 0,9 та Км3 - 0,81), коефіцієнт її функціонального використання Кф (2,5), а також сукупний коефіцієнт індексації за період 2013-2017 років.

Будь-яких доказів на спростування зазначеного витягу відповідач не надав.

Разом з тим, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (стаття 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із статтею 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Із сайту Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастру) суду відомо, що коефіцієнт індексації даної категорії земель за 2018 рік складає 1,0.

Тобто нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2019 році теж становить 573 003 грн. Отже, позивач правомірно у розрахунку керувався відомостями про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, вказаними у витязі від 31.10.2018 № 435.

Що ж до розміру орендної плати за землю, Міська рада виходила з того, що розмір річної суми орендної плати дорівнює 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Так, суд дослідив, що такий розмір річної орендної плати зазначено у рішенні Міської ради від 22.11.2018 та погоджено між сторонами в договорі оренди землі від 04.04.2019, він не є більшим ніж був у попереднього землекористувача (5%) та не є меншим ніж законодавчо встановлений мінімум орендної плати (3% - стаття 288 ПК України). Доказів, які б спростовували наведене відповідачем не надано та заперечення у цій частині ним не заявлялись.

Тому суд констатує, що розмір річної орендної плати позивачем вирахувано правильно - 573 003 грн * 4 % = 22920,12 грн.

Проте Міська рада безпідставно включила до розрахунку період з 01.08.2018 по 17.09.2018, про що вказано вище.

У зв`язку з цим суд самостійно розрахував, що за період з 18.09.2018 по 31.03.2019 відповідач безпідставно зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав сплатити позивачу в якості орендної плати за земельну ділянку в сумі 12287,74 грн за наступною формулою: 1) 22920,12 грн / 12 місяців = 1910,01 грн в місяць; 2) 1910,01 грн / 30 днів * 13 днів (вересень 2018 року) + 6 * 1910,01 грн (жовтень 2018 року - березень 2019 року) = 12287,74 грн.

Отже, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю у розмірі 12287,74 грн, а в решті позову - відмовити.

У той же час суд відхиляє покликання відповідача на те, що у нього виник обов`язок сплачувати орендну плату лише з моменту державної реєстрації договору оренди землі, оскільки предметом цього спору не є стягнення заборгованості по орендній платі (глава 58 ЦК України), а повернення безпідставно збережених коштів від орендної плати, які Банк мав сплатити до місцевого бюджету територіальної громади м. Новодністровськ. Саме договірний характер відносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України. У цій же справі судом встановлено відсутність орендних відносин щодо спірної земельної ділянки в період з 18.09.2018 по 31.03.2019.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Водночас при поданні позову позивач надмірно сплатив 86 грн судового збору, які підлягають поверненню Міській раді з державного бюджету.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), на користь Новодністровської міської ради Чернівецької області (60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ, м-н Діброва , адмінбудівля; одержувач: Сокирянське УК/Новодністровськ/18010600, ЄДРПОУ 37870811, Банк отримувача: Казначейство України (ЄАП), МФО 899998, на рахунок НОМЕР_1 ) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю у розмірі 12287,74 грн та відшкодування судового збору 1544,87 грн .

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Повернути Новодністровській міській раді Чернівецької області (60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ, м-н Діброва , адмінбудівля; одержувач: Сокирянське УК/Новодністровськ/18010600, ЄДРПОУ 37870811, Банк отримувача: Казначейство України (САП), МФО 899998, на рахунок НОМЕР_1 ) з державного бюджету 86 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення від 23.10.2019 року №621.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 20 березня 2020 року.

Суддя І.В. Марущак