Постанова

від 27.07.2020 по справі 926/2637/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р. Справа №926/2637/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши апеляційну Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/1530/20 від 27.04.2020)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2020 (суддя Марущак І.В., повний текст складено 20.03.2020)

у справі №926/2637/19

за позовом: Новодністровської міської ради, м. Новодністровськ, Чернівецька область

до відповідача: Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» (надалі АТ «КБ «ПриватБанк» ), м. Київ

про стягнення 15 280,08 грн збитків у формі неодержаного доходу від орендної плати

за участю учасників справи: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

Новодністровська міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до АТ «КБ «ПриватБанк» про стягнення 15 280,08 грн збитків у вигляді неодержаного доходу від орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,15 га, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001, що розташована у м. Новодністровськ Чернівецької області, квартал 28, буд. 1, за період з 01.08.2018 по 31.03.2019.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2020 у справі №926/2637/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь Новодністровської міської ради Чернівецької області безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю у розмірі 12 287,74 грн та 1 544,87 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, у період з 01.08.2018 по 17.09.2018 між позивачем та ТзОВ «Стімекс Ойл» існували правовідносини на підставі укладеної між ними угоди від 30.07.2018 та договору оренди землі від 13.08.2014, що виключає наявність між сторонами цього спору деліктних чи кондиційних відносин, відтак, у цій частині позову суд відмовив у задоволенні позовних вимог. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 12 287,44 грн, суд встановив, що у період з 18.09.2018 по 31.03.2019 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна, що призвело до неотримання доходу від орендної плати за землю, який позивач отримав би у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 , 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку. При цьому суд зазначив, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні. Відтак, суд, з врахуванням позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, з`ясував при розгляді справи, що позивач на обґрунтування своїх вимог послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснив правову кваліфікацію останніх та застосував для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Не погоджуючись з даним рішенням, АТ «КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що підставою для здійснення оплати за користування земельною ділянкою є укладений договір оренди від 04.04.2019, який зареєстрований відповідно до законодавства і який належним чином виконується сторонами. До моменту укладення договору оренди відсутні правові підстави для стягнення з відповідача збитків за користування земельною ділянкою. Окрім того, апелянт вважає, що суд безпідставно та неправомірно змінив правову підставу позову позивача зі ст.1166 ЦК України на ст.1212 ЦК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ ПриватБанк на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2020 у справі № 926/2637/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Новодністровська міська рада надіслала на адресу суду відзив на апеляційну скаргу № 1200 від 11.06.2020 (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/3578/20 від 15.06.2020), в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, відтак просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Частиною 5 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст. 252 ГПК України).

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходили.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ч.1 ст. 270 ГПК України).

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001, розташована у м. Новодністровськ Чернівецької області, квартал № 28, 1 перебуває у комунальній власності (власник територіальна громада в особі Новодністровської міської ради), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для обслуговування АЗС та комерційного використання, дата державної реєстрації земельної ділянки - 22.10.2008, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 08.11.2018 № НВ-7302855962018 (а.с. 9-11).

Аналогічні відомості про тип власності та власника спірної земельної ділянки містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 25.11.2019 № 190157045 (а.с. 47-51).

05.09.2011 до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про те, що ТзОВ «Стімекс Ойл» набуло право власності на нежитлової будівлі, АЗС, які розташовані за адресою: Чернівецька обл., м. Новодністровськ, квартал 28, буд. 1, номер об`єкта 11321731 (а.с. 50).

13.08.2014 між Новодністровською міською радою (орендодавець) та ТзОВ «Стімекс Ойл» (орендар) укладено договір оренди землі № 257, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1500 га для розміщення та обслуговування АЗС, що розташована за адресою: буд. 1, ІКК 28, м. Новодністровськ, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001 (а.с. 42-45).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна та інфраструктури: бетонована площадка, споруда ПММ, одноповерхова будівля (пункт 3).

Договір оренди землі від 13.08.2014 № 257 укладено строком на 49 років (пункт 8).

Відповідно до пункту 9 договору оренди землі від 13.08.2014 № 257 орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі в розмірі 1367,19 грн, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка станом на момент укладення договору складала - 328 125 грн (пункт 5).

Фактична передача земельної ділянки орендарю підтверджується актом від 13.08.2014 (а.с. 46).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.09.2018 № 138298180, право оренди спірної земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Стімекс Ойл» 13.08.2014, номер запису 6660053, строк дії - 49 років, підстава - договір оренди землі від 13.08.2014 (а.с. 141).

Водночас, як вбачається із інформаційної довідки від 25.11.2019 № 190157045, 21.08.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №16012525, згідно якого Банк став власником нежитлових будівель АЗС площею 24,7 кв.м, які розташовані за адресою: Чернівецька обл., м. Новодністровськ, квартал 28, буд. 1, номер об`єкта 11321731. Підстава набуття права власності - договір іпотеки від 12.08.2016 № 5813 (а.с. 47-51).

Сторони не заперечують, що Банк набув у власність саме те нерухоме майно, що належало ТзОВ «Стімекс Ойл» та яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 7310600000:01:028:0001, що належить територіальній громаді в особі Новодністровської міської ради (а.с. 77-84).

Рішенням Новодністровської міської ради від 26.04.2018 № 104 достроково припинено за взаємною згодою сторін дію договору оренди землі площею 0,1500 га за кадастровим номером 7310600000:01:028:0001 між міською радою та ТзОВ «Стімекс Ойл» ; зобов`язано ТзОВ «Стімекс Ойл» в повному обсязі сплатити плату за користування земельною ділянкою, згідно договору до дати реєстрації угоди про розірвання договору; зобов`язано ТзОВ «Стімекс Ойл» передати міській раді земельну ділянку згідно акту прийому-передачі (а.с. 13).

ТзОВ «Стімекс Ойл» звернувся до позивача з клопотанням від 30.07.2018 №07/18-1, в якому просив підписати надані ним проекти угоди про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки площею 0,1500 га за кадастровим номером 7310600000:01:028:0001 та актів прийому-передачі вказаної земельної ділянки. Поряд з цим, заявник повідомив міську раду, що заборгованість з орендної плати за період червня 2017 року - липня 2018 року сплачена ним відповідно до платіжного доручення від 03.08.2018 № 179 (а.с. 14).

30.07.2018 між Новодністровською міською радою (орендодавець) та ТзОВ «Стімекс Ойл» (орендар) підписано угоду про дострокове припинення договору оренди землі та акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 15-16).

У той же час, позивач листом від 04.05.2018 № 783 повідомив Банк про те, що на проведеній 26.04.2018 сесії Новодністровської міської ради депутати не погодили передачу вказаної земельної ділянки відповідачу в постійне користування, а тому запропонувала звернутись із заявою про передачу цієї земельної ділянки в оренду (а.с. 19).

22.11.2018 Новодністровською міською радою прийнято рішенням від про передачу відповідачу в оренду земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (на якій розташоване нерухоме майно (АЗС), за адресою: буд. 1, квартал 28, м. Новодністровськ Чернівецької області терміном на 49 років, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001; плата за вказану земельну ділянку в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зобов`язано в місячний термін укласти договір оренди землі та провести його державну реєстрацію, а також в повному обсязі сплатити плату за користування земельною ділянкою з моменту розірвання договору з попереднім землекористувачем (30.07.2018) (а.с. 17).

Відповідач листом від 06.03.2019 заперечив проти внесення до договору оренди землі положень про сплату орендної плати за період з 01.08.2018, оскільки обов`язок по сплаті орендних платежів виникає лише з моменту державної реєстрації права оренди, до цього моменту орендодавець не вправі вимагати сплати будь-яких орендних платежів. Відтак відповідач запропоновував позивачу вилучити з проекту договору оренди землі положення про сплату оренди за землю з 01.08.2018 (а.с. 95-96).

Листом від 20.03.2019 № 572 позивач повідомив відповідача, що оскільки договір оренди земельної ділянки з попереднім землекористувачем припинено 31.07.2018, то в силу прямої вказівки закону до Банку як нового власника нерухомого майна, що розміщене на спірній земельній ділянці, перейшли права на тих самих умовах, що були у попереднього орендаря. Разом з тим, Міська рада врахувала зауваження Банку та направила йому проекти договорів оренди землі та договорів про добровільне відшкодування плати за користування земельною ділянкою (а.с. 97).

04.04.2019 між Новодністровською міською радою (орендодавець) та Банком (орендар) укладено договір оренди землі № 327, за яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1500 га терміном на 49 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розташовано майно АЗС) з кадастровим номером 7310600000:01:028:0001, за адресою: буд. 1, квартал 28, м. Новодністровськ Чернівецької області (а.с. 23-27).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310600000:01:028:0001) станом на дату укладення договору оренди землі від 04.04.2019 № 327 становить 573 003 грн (п. 5 договору).

Орендна плата вносить орендарем в грошовій формі у розмірі 4% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 22920,12 грн на рік (п. 9 договору).

03.06.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 31890466 про реєстрацію за Банком праві оренди земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001, підстава виникнення права - договір оренди землі від 04.04.2019, укладений між сторонами у даній справі (а.с. 12).

При цьому, умови договору оренди землі від 04.04.2019 № 327 не врегульовують між сторонами відносини щодо сплати орендної плати за спірний період з 01.08.2018 по 31.03.2019.

З матеріалів справи вбачається, що міська рада неодноразово зверталася до відповідача про врегулювання сплати орендної плати за спірний період з 01.08.2018 по 31.03.2019, проте, такі вимоги були залишені без задоволення.

Рішенням виконавчого комітету Новодністровської міської ради від 21.08.2019 №113/12 затверджено акт про визначення розміру збитків у формі неодержаного доходу від орендної плати, завданих міській раді за період з 01.08.2018 по 31.01.2019 протиправним використанням земельної ділянки площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: буд. 1, квартал 28, м. Новодністровськ Чернівецької області, на якій розташоване нерухоме майно Банку в розмірі - 15 280,08 грн (а.с. 32).

Копія зазначеного вище рішення виконавчого комітету міської ради та акту про визначення збитків власнику землі від 11.06.2018 разом з примірниками договору про добровільне відшкодування збитків направлені на адресу відповідача листом від 29.08.2018 № 1650 (а.с. 31-37).

Утім договір про добровільне відшкодування плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 7310600000:01:028:0001 протягом спірного періоду між сторонами укладений не був.

Також у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем або ТзОВ «Стімекс Ойл» орендної плати за спірний період.

Відтак, позивач вважає, що оскільки договір оренди земельної ділянки № 257 від 13.08.2014 достроково припинено угодою від 30.07.2018, то відповідно новий власник будівель АЗС - Банк, який уклав з позивачем договір оренди земельної ділянки лише 04.04.2019 та у добровільному порядку відмовився сплачувати/компенсувати міській раді орендну плату за спірний період, повинен відшкодувати позивачу збитки у вигляді неодержаного доходу від орендної плати в сумі 15 280,08 грн, нарахованих на підставі статей 22, 1166 ЦК України, статей 125, 156 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.199 № 284).

В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що він дійсно на підставі договору іпотеки від 12.08.2016 став власником нерухомого майна (АЗС) площею 24,7 кв. м., що розташоване у м. Новодністровськ Чернівецької області, квартал 28, буд. 1 на земельній ділянці кадастровий номер 7310600000:01:028:0001. У вересні 2018 року Банк звертався до міської ради із пропозицією укласти відповідний договір оренди землі, проте, остання включила до його проекту умову про сплату орендної плати за період з 01.08.2018, з якою відповідач не погодився. У березні 2019 року позивач направив відповідачу проект договору оренди землі, в якому виключив умову про сплату орендної плати за період з 01.08.2018. Цей проект договору підписано Банком 04.04.2019 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2019. При цьому, відповідач вважає хибними твердження позивача про те, що до спірних відносин застосовуються положення про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомості права оренди на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди є за своїм змістом кондиційними. У той же час Банк заявляє, що саме з моменту укладення договору оренди землі та його державної реєстрації в нього виник обов`язок сплачувати орендну плату за землю, а зволікання в укладенні договорі оренди землі від 04.04.2019 виникло не з його вини.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Тобто, в силу вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", укладання договору оренди землі є обов`язковим.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, обов`язку щодо укладення та реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку вчасно не виконав.

Згідно з п. 2 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" ч.1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

Водночас предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в даній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, без належних на те правових підстав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст.120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч.1 ст. 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.

Також суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин (в період з 18.09.2018 по 31.03.2019),оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Як зазначалося вище, 30.07.2018 між Новодністровською міською радою та ТзОВ «Стімекс Ойл» укладено додаткову угоду про припинення договору оренди землі від 13.08.2014 № 257, проте зареєстрована така угода в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 17.09.2019. На підставі вказаної угоди у ТзОВ «Стімекс Ойл» припинилось право оренди спірною земельною ділянкою.

Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» визначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» )

Згідно із статтею 4 названого Закону державній реєстрації підлягає право оренди земельної ділянки.

Відтак, припинення договору оренди землі та як наслідок припинення права оренди земельною ділянкою відбувається, зокрема, з моменту державної реєстрації укладеної між орендарем та орендодавцем угоди про припинення таких орендних відносин.

При цьому, пунктом 4 зазначеної вище угоди, міська рада та ТзОВ «Стімекс Ойл» досягли взаємної згоди про те, що ТзОВ «Стімекс Ойл» зобов`язаний в повному обсязі сплатити плату за користування земельною ділянкою до дати реєстрації угоди про розірвання договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто, до 17.09.2019 (а.с. 15).

Отже, у період з 01.08.2018 по 17.09.2018 між міською радою та ТзОВ «Стімекс Ойл» існували правовідносини на підставі укладеної між ними угоди від 30.07.2018 та договору оренди землі від 13.08.2014, що виключає наявність між сторонами цього спору деліктних чи кондиційних відносин. В зв`язку з чим в цій частині позов є безпідставним, відповідно до задоволення не підлягає.

Натомість, як слідує із матеріалів справи та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в період з 18.09.2018 по 31.03.2019 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна АЗС.

Таким чином, у цій частині періоду предметом позову є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею (в період з 18.09.2018 по 31.03.2019), зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Зазначене спростовує доводи відповідача про відсутність його вини у затримці договірного оформлення орендних відносин.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Тому з метою встановлення умов, за яких настають кондиційні зобов`язання суд зазначає, що Банк не був власником або постійним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 7310600000:01:028:0001 в період з 18.09.2018 по 31.03.2019, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а єдиною формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з абз. 3 ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 435, сформованого станом на 31.10.2018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 7310600000:01:028:0001, що розташована у м. Новодністровськ Чернівецької області, квартал 28, буд. 1 складає - 573 003 грн (а.с. 8).

Судом встановлено, що розмір річної орендної плати зазначено у рішенні міської ради від 22.11.2018 та погоджено між сторонами в договорі оренди землі від 04.04.2019, не є більшим ніж був у попереднього землекористувача (5%) та не є меншим ніж законодавчо встановлений мінімум орендної плати (3% - стаття 288 ПК України).

Тому суд констатує, що розмір річної орендної плати позивачем вирахувано правильно - 573 003 грн * 4 % = 22920,12 грн.

Проте міська рада безпідставно включила до розрахунку період з 01.08.2018 по 17.09.2018, про що вказано вище.

У зв`язку з цим суд самостійно розрахував, що за період з 18.09.2018 по 31.03.2019 відповідач безпідставно зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав сплатити позивачу в якості орендної плати за земельну ділянку в сумі 12 287,74 грн за наступною формулою: 1) 22920,12 грн / 12 місяців = 1910,01 грн в місяць; 2) 1910,01 грн / 30 днів * 13 днів (вересень 2018 року) + 6 * 1910,01 грн (жовтень 2018 року - березень 2019 року) = 12287,74 грн.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю у розмірі 12 287,74 грн обґрунтованим та таким, що правомірно задоволений.

Також суд відхиляє покликання апелянта на те, що у нього виник обов`язок сплачувати орендну плату лише з моменту державної реєстрації договору оренди землі, оскільки предметом цього спору не є стягнення заборгованості по орендній платі (глава 58 ЦК України), а повернення безпідставно збережених коштів від орендної плати, які Банк мав сплатити до місцевого бюджету територіальної громади м. Новодністровськ. Саме договірний характер відносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України. У цій же справі судом встановлено відсутність орендних відносин щодо спірної земельної ділянки в період з 18.09.2018 по 31.03.2019.

Щодо твердження скаржника про безпідставну та неправомірну зміну правову підставу позову позивача зі ст.1166 ЦК України на ст.1212 ЦК України, то колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 вказала на те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно застосовано до спірних правовідносин за період з 18.09.2018 по 31.03.2019 норми матеріального права, які регулюють кондиційні правовідносини. При цьому, як зазначено вище, здійснена судом зміна правової підстави позову не призводить до зміни предмету або підстав позову і не змінює обраний позивачем спосіб захисту його права.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 247, 252, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2020 у справі № 926/2637/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.