Постанова

від 18.03.2020 по справі 11/117-на

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/117-НА

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маріщенко Л.О.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

18 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Житомирській області, на рішення Господарського суду Житомирської області від 13 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Житомирській області, про скасування повідомлення - рішення від 01.08.06 р.,

В С Т А Н О В И В :

у жовтні 2006 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Житомирській області, про скасування податкового повідомлення - рішення від 01.08.06 № 0003731702/0 на суму 1051759,50 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 701173 грн та фінансова санкція в сумі 350586,50 грн.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 13 грудня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що відповідно до судових рішень, які набрали законної сили, визнано недійсними установчі документи та свідоцтва про реєстрацію платниками ПДВ контрагентів позивача: ТОВ "Стрінгер" та ТОВ "Союз-Ресурс". Крім того, факт здійснення господарської операції з придбання товарно-матеріальних цінностей не підтверджується первинними документами.

Відзив або заперечення позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходили, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

З урахуванням наведеного, зважаючи на функції держави, які здійснювалися ліквідованою Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області колегія суддів дійшла висновку про те, що правонаступником відповідача у даній справі є Головне управління ДПС у Житомирській області.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою слідчого про призначення перевірки проведена позапланова перевірка дотримання вимог податкового законодавства ПП ОСОБА_1 у взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Стрінгер" та товариством з обмеженою відповідальністю "Союз - Ресурс" за період з 01.07.03 по 31.12.03.

За результатами позапланової перевірки складено додатковий акт до акту перевірки від 15.11.05р. № 2379/17-124/309 від 26.07.06р. № 2138/17-1 (т.1, а.с.78-83).

На підставі вказаного акту Житомирська державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення - рішення від 01.08.06 № 0003731702/0 на суму 1051759,50 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 701173 грн та фінансова санкція в сумі 350586,50 грн.

Відповідно до вказаного повідомлення - рішення відповідач донараховав позивачу податкові зобов`язання у зв`язку з невизнанням податкового кредиту за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Стрінгер" та ТОВ "Союз - Ресурс" за період з 01.07.03 по 31.12.03 на підставі рішень Голосіївського та Оболонського районних судів м. Києва, якими скасовано державну реєстрацію вищевказаних постачальників.

Не погодившись з вказаним повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату видачі податкових накладних ТОВ "Стрінгер" та ТОВ "Союз-Ресурс" перебували на податковому обліку як платники податків, тому позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 701348,25 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Закон України "Про податок на додану вартість " від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначає платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.2.3 ст.2 Закону № 168/97-ВР платником податку є особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов`язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв`язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Пп. 6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.3.1 пп.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов`язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкові накладні повинні містити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних, документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Таким чином, датою виникнення податкових зобов`язань з продажу товарів (робіт, послуг) в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти вважається дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку. При цьому суми податкового кредиту формуються на підставі податкових накладних.

З додаткового акта до акту перевірки від 15.11.05р. № 2379/17-124/309 від 26.07.06р. № 2138/17-1 (т.1, а.с.78-83) встановлено, що ПП ОСОБА_1 на підставі усної домовленості протягом перевіряємого періоду придбав від ТОВ "Стрінгер" м. Київ ( код 31900913) та ТОВ "Союз-Ресурс" м. Київ будматеріали, пиловочник, мазут, машини та газогенератор за податковими накладними.

Отримана ПП ОСОБА_1 продукція оприбуткована за обліком підприємця, суму податку на додану вартість в розмірі 701348,25 грн внесено до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), про що зазначено в додатковому актіперевірки від 26.07.06р. № 2138/17-1 (т.1, а.с.78-83). Вказані обставини не заперечуються учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З урахуванням наведеного, оскільки матеріалами перевірки підтверджено оприбуткування позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 701348,25 грн, сформованої на підставі податкових накладних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ПП ОСОБА_1 обґрунтовано включив вказану вище суму до податкового кредиту.

При цьому доводи податкового органу про відсутність у позивача документів щодо перевезення вантажів є необґрунтованими, оскільки виникнення податкових зобов`язань пов`язане з однією з подій, визначених пп.7.3.1 пп.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР, і не спростовує реальність господарської операції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо протиправності формування податкового кредиту у зв`язку з визнанням недійсними установчих документів та свідоцтв про реєстрацію платника податків ТОВ "Стрінгер" та ТОВ "Союз-Ресурс", колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом з додаткового акта перевірки від 26.07.06р. № 2138/17-1 (т.1, а.с.78-83), висновки вказаного акта ґрунтуються на судових рішеннях:

1) Оболонського районного суду м. Києва у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Києві до ТОВ "Союз - Ресурс", ОСОБА_2 про визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТОВ "Ресурс - Союз", свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, згідно з яким визнано недійсними:

- свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Союз - Ресурс" із моменту його реєстрації

- статут та установчий договір ТОВ "Союз - Ресурс" (зареєстрований 05.Об.2002р. під № 10335 Оболонською районною адміністрацією м. Києва ) із моменту його реєстрації,

- свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36724817 від 18.06.2002р. із моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість;

2) Голосіївського районного суду м. Києва у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ "Стрінгер", ОСОБА_3 , Хоца Олексія Михайловича, 3-я особа: Голосіївська районна в м.Києві державна адміністрація, про визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів, згідно з яким визнано недійсними:

- статут та установчий договір ТОВ "Стрінгер" недійсним із моменту його реєстрації,

- свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 36476739 від 02.04.2001р недійсним із моменту його реєстрації.

Згідно з рішенням господарського суду Житомирської області від 19.04.2012 у справі №16/92-Д за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирі до Приватного підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрінгер" про визнання недійсною угоди в задоволенні позову податкового органу відмовлено. Вказане судове рішення було залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду та набрало законної сили 05 вересня 2012 року.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.05.2006 у справі № 6/67-Д за позовом заступника прокурора області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирі (м. Житомир) до Приватного підприємця ОСОБА_1 Олексійовича (м. Житомир) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-ресурс" (м. Київ) про визнання недійсною угоди та стягнення 1996278,07 грн зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212 та ч.2,3 ст.358 КК України.

Таким чином, станом як на момент проведення перевірки діяльності позивача, так і на момент апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції угоди між ПП ОСОБА_1 та ТОВ "Стрінгер", ТОВ "Союз-ресурс" є чинними, а самий лише факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів та свідоцтв платника податку на додану вартість контрагентів позивача не є підставою для визнання недійсними укладених між ними угод і зменшення ПП ОСОБА_1 сум податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань.

Крім того, взаємовідносини ПП ОСОБА_1 та ТОВ "Стрінгер", ТОВ "Союз-ресурс" були предметом розгляду у кримінальній справі №1/0624/130/2012 (провадження №1/293/1/2018) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим було зупинено провадження даній справі.

Оскільки станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції було відкрито провадження у кримінальній справі №1/0624/130/2012 (провадження №1/293/1/2018) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність врахування судового рішення за наслідками розгляду вказаної кримінальної справи під час вирішення апеляційної скарги у даній справі.

Згідно з постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 10.01.2020 у справі №1/0624/130/2012 (провадження №1/293/1/2018) кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч. 2, 3 ст. 358 КК України закрито, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності.

Ч.6 ст.78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, оскільки за наслідками кримінальної справи №1/0624/130/2012 (провадження №1/293/1/2018) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, не доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, підстави вважати незаконною підприємницьку діяльність ОСОБА_1 у взаємовідносинах з ТОВ "Стрінгер" та ТОВ "Союз-ресурс" відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідач не надав доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 01.08.06 № 0003731702/0, а судові рішення відносно ПП ОСОБА_1 , які набрали законної сили, не підтверджують відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Господарського суду Житомирської області від 13 грудня 2012 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Житомирській області, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 13 грудня 2012 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 березня 2020 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.