Ухвала

від 17.03.2020 по справі 911/1958/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

"17" березня 2020 р. Справа № 911/1958/18

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., розглянувши

ЗаявуФізичної особи-підприємця Козаченко Тетяни Миколаївни прозаміну сторони виконавчого провадження у справі№ 911/1958/18 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ доТовариства з обмеженою відповідальністю Теплий дім України простягнення 1 530 099,57 грн. заборгованості за договором № 22 від 15.12.2017

Учасники судового процесу:

від стягувача: не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від заявника: Дядюра Н.О.

обставини справи:

На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/1958/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ до Товариства з обмеженою відповідальністю Теплий дім України прo стягнення 1530099,57 грн. заборгованості за договором № 22 від 15.12.2017.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.01.2019 по справі № 911/1958/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплий дім України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ 190 347 (сто дев`яносто тисяч триста сорок сім) грн. 19 коп. неустойки, 2855 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 21 коп. судового збору.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 касаційну скаргу ТОВ БУДСОЛЮШНЗ було задоволено частково: Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 і рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2019 у справі №911/1958/18 в частині відмови у стягнення 1 301 900,00 грн суми попередньої оплати скасовано; ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 1 301 900,00 грн. суми попередньої оплати задоволено частково; стягнуто з ТОВ Теплий дім України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ 1 301 300,00 грн. суми попередньої оплати; стягнуто з ТОВ "Теплий дім України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ 19 519,50 грн. судового збору за подання позовної заяви, 29 279,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 39 039,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

На виконання постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 Господарським судом Київської області видано відповідні накази.

20.02.2020 від Фізичної особи-підприємця Козаченко Тетяни Миколаївни до суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, відповідно до якої заявник просить суд замінити сторону виконавчого провадження позивача (надалі-стягувач) Товариства з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ його правонаступником Фізичною особою-підприємцем Козаченко Тетяною Миколаївною.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями зазначену заяву передано для розгляду судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 24.02.2020 суддею Сокуренко Л.В. було призначено зазначену заяву до розгляду на 03.03.2020.

03.03.2020 в судове засідання представники стягувача та боржника не з`явились; про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвали суду від 24.02.2020 не виконали; про дату, час та місце провадження судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник заявника в судовому засіданні 03.03.2020 заявив усне клопотання про відкладення судового засідання для долучення до матеріалів заяви додаткових доказів.

В судовому засіданні 03.03.2020 судом задоволено клопотання заявника та оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 11.03.2020.

З метою повідомлення учасників судового процесу про наступну дату судового засідання, судом складено та направлено на адреси стягувача та боржника ухвалу-повідомлення від 04.03.2020.

10.03.2019 від заявника до канцелярії суду надійшли додаткові письмові пояснення.

11.03.2020 представники стягувача та боржника повторно не з`явились в судове засідання; про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвали суду від 24.02.2020 не виконали; про дату, час та місце провадження судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 11.03.2020 представник заявника надав усні пояснення по суті поданої заяви, відповідно до яких просив суд її задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ГПК України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши в судовому засіданні 11.03.2020 подану заяву разом із доданими до неї документами, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з ч. 5 ст. 15 ЗУ Про виконавче провадження, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Судом встановлено, що 11.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Козаченко Тетяною Миколаївною (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги №11/09-19 (договір).

Відповідно до п. п. 1.1-1.3 договору, первісний кредитор відступає належне йому право вимоги згідно з Договором поставки №22 від 15 грудня 2017 року та додатковими угодами до нього, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ та ТОВ ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ (далі - основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.

Первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ТОВ ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ (надалі - боржник) в розмірі 1 389 137,75 гри. (один мільйон триста вісімдесят дев`ять тисяч сто тридцять сім гривень).

З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника за основним договором сплати грошових коштів у розмірі 1 389 137,75 грн., а боржник зобов`язаний оплатити новому кредитору вказану суму.

Відповідно до п. п. 2.1-2.3 договору, право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в розмірі 1 389 137,75 грн. (надалі - Винагорода). Винагорода сплачується новим кредитором, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора. Строк сплати винагороди становить 60 календарних днів після дня набрання чинності цим Договором.

Згідно з п. 3.2.1 договору, новий кредитор зобов`язаний сплатити суму, зазначену у п. 2.1 цього договору.

Умовами п. 5.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором .

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про відступлення прав вимоги №11/09-19 від 11.09.2019 та всі додатки до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у стягувача та заявника взаємних цивільних прав та обов`язків.

При цьому, дослідивши умови укладеного між заявником та стягувачем у справі договором, судом встановлено, що за правовою природою укладений між сторонами правочин є оплатним договором купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 та ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно до п. 1.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В даному випадку, суд дійшов висновку, що даний договір відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 - 3 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наразі, господарський суд зазначає, що відступлення права вимоги є правочином (договором) на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку, на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. При відступленні права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 514 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок висловлено 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 Великої палати Верховного суду (суддя Рогач Л.І. в Окремій думці).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено судом вище, розділом 2 договору сторони передбачили істотну умову договору відступлення прав вимоги, а саме: ціну, за яку первісний кредитор передає прав вимоги до боржника новому кредитору, яка становить 1 389 137,75 грн.

Також, в цьому розділі, сторони визначили і строк виконання зазначеного зобов`язання щодо оплати права вимоги: 60 календарних днів після дня набрання чинності цим Договором.

З огляду на наведене, заявник був зобов`язаний здійснити оплату стягувачу переданого права вимоги у сумі 1 389 137,75 грн. на протязі 60 календарних днів.

Матеріали заяви не містять доказів оплати Фізичною особою-підприємцем Козаченко Тетяною Миколаївною Товариству з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ по договору про відступлення прав вимоги №11/09-19 від 11.09.2019.

В судовому засіданні представник заявника надав усні пояснення щодо викладених письмових пояснень у додаткових поясненнях, поданих до суду 10.03.2019. Представник підтвердила, що заявником не було виконано умови договору відступлення прав вимоги №11/09-19 від 11.09.2019 в частині здійсненні оплати винагороди. Проте, останній наголосив, що Товариство з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ припинило юридичну діяльність, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.10.2019. За твердженнями заявника, оскільки, умовами договору передбачено обов`язок нового кредитора оплатити винагороду первісному кредитору на протязі 60 к.д з моменту набрання чинності цим договором, який, в свою чергу, укладено 11.09.2019, тому у заявника було право здійснити оплату ціни договору до 10.11.2019 включно.

Отже, враховуючи дату внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи - стягувача (17.10.2019) і кінцеву дату виконання зобов`язання по договору - 10.11.2019, заявник вважає, що він позбавлений можливості виконання свого обов`язку по договору в частині здійснення оплати.

Проте, як стверджує заявник, оскільки невиконання зазначеної умови договору відбулось не з вини нового кредитора і фактично, на даний час виконати цю умову не можливо, а, договір, на його думку, є чинним, то до заявника перейшло право вимоги за договором.

Разом із тим, суд не може погодитись з такою позицією заявника, з огляду на те, що договір, укладений між заявником та стягувачем, є укладеним та таким, який має бути виконаний обома сторонами. Разом із тим, заявником не виконано свого обов`язку щодо оплати винагороди первісному кредитору, хоч і не з прямої вини заявника.

Одночасно, суд звертає увагу заявника на те, що з моменту підписання сторонами договору про відступлення права вимоги (11.09.2019) і до моменту припинення стягувача, як юридичної особи (17.10.2019), пройшов 1 місяць та 6 днів і, в зазначений строк, заявник не був позбавлений права виконати умови договору щодо оплати винагороди.

Судом встановлено, що відповідно до п. п. 3.1.3 договору, первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору усі необхідні документи, які засвідчують та підтверджують права вимоги до боржника в термін до 13 вересня 2019 р., та інформацію яка важлива для їх здійснення, що засвідчується підписанням акту приймання-передачі документів, який підписується обома сторонами, та є невід`ємною частиною даного договору.

В судовому засіданні представником заявника підтверджено, що первісний кредитор-стягувач жодним чином (листами, в усній формі тощо) не повідомив заявника про наміри припинення юридичної особи.

Поряд з цим, матеріали заяви також не містять і будь-яких доказів, які би свідчили про намагання заявника виконати свій обов`язок щодо оплати винагороди стягувачу по договору про відступлення права вимоги.

Отже, як встановлено судом та не заперечується заявником, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 та постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заявником не подано до суду в повному обсязі документи, які підтверджують факт переходу до Фізичної особи-підприємця Козаченко Тетяни Миколаївни прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ щодо договору про відступлення прав вимоги №11/09-19 від 11.09.2019.

Беручи вищезазначене до уваги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни стягувача у справі № 911/1958/18 з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДСОЛЮШНЗ на Фізичну особу-підприємця Козаченко Тетяну Миколаївну прав у зв`язку з чим, відмовляє у задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником.

Керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 ЗУ Про виконавче провадження , Господарський суд Київської області, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Козаченко Тетяни Миколаївни про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі № 911/1958/19 його правонаступником відмовити.

2. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.03.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко