ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/1958/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Пількова К. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Козаченко Тетяни Миколаївни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 (колегія суддів: Станік С. Р. - головуючий, Тищенко О. В., Дикунська С. Я.) та ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2020 (суддя Сокуренко Л. В.), у справі
за заявою Фізичної особи - підприємця Козаченко Тетяни Миколаївни
про заміну сторони виконавчого провадження,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсолюшнз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплий дім України"
про стягнення 1 530 099,57 грн заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень по суті розгляду позовної заяви
1.1. У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсолюшнз" (далі - ТОВ "Будсолюшнз") звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплий дім України" (далі - ТОВ "Теплий дім України") про стягнення заборгованості за Договором поставки від 15.12.2017 № 22 (далі - Договір).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення поставки товару відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 1 301 900,00 грн сплачених грошових коштів за непоставлений товар, 196 191,71 грн неустойки, 12 595,52 грн інфляційних втрат, 19 412,34 грн 3% річних.
1.3. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 911/1958/18, позовні вимоги ТОВ "Будсолюшнз" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Теплий дім України" на користь ТОВ "Будсолюшнз" 190 347,19 грн неустойки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
1.4. Задовольняючи частково позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій установили факт невиконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару на суму здійсненої попередньої оплати, а тому дійшли висновку, що вимога позивача про стягнення неустойки є обґрунтованою, проте підлягає частковому задоволенню. Відмовляючи у стягненні суми попередньої оплати, господарські суди виходили з того, що така вимога є передчасною, оскільки укладений сторонами Договір є чинним, доказів його розірвання чи визнання недійсним матеріали справи не містять, а з вимогою про поставку оплаченого товару чи повернення попередньої оплати позивач до відповідача не звертався. Також місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення попередньої оплати, тому вони задоволенню не підлягають. При цьому апеляційна інстанція погодилась із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, обґрунтовуючи це неможливістю нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати товару.
1.5. Постановою Верховного Суду від 27.08.2019, скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 і рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2019 у справі № 911/1958/18 в частині відмови у стягненні 1 301 900,00 грн суми попередньої оплати. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 1 301 900,00 грн суми попередньої оплати задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Теплий дім України" на користь ТОВ "Будсолюшнз" 1 301 300,00 грн суми попередньої оплати. У частині позовних вимог про стягнення 600,00 грн суми попередньої оплати відмовлено. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 і рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2019 у справі № 911/1958/18 залишено без змін.
1.6. Частково скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд погодився з висновком судів про порушення відповідачем обов`язку з поставки товару, а тому зазначив, що застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених пунктом 7.3 Договору відповідає вимогам нормам матеріального права. Водночас Верховний Суд визнав помилковим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Будсолюшнз" в частині стягнення попередньої оплати. Крім того, Верховний Суд визнав помилковими висновки судів про те, що зобов`язання сторін щодо поставки та прийняття товару згідно з укладеним між ними Договором є чинними, є помилковим, оскільки частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України наділяє особу правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права, що і було реалізовано позивачем в межах цієї справи шляхом подання відповідного позову. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору не застосовано частину 2 статті 693 Цивільного кодексу України, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає нормам матеріального права.
2. Короткий зміст заяви про заміну сторони виконавчого провадження та судових рішень з розгляду цієї заяви
2.1. У лютому 2020 року Фізична особа - підприємець Козаченко Тетяна Миколаївна (далі - ФОП Козаченко Т. М.) звернулась до Господарського суду Київської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, відповідно до якої просила замінити сторону виконавчого провадження, позивача - ТОВ "Будсолюшнз" (стягувач) його правонаступником - ФОП Козаченко Т. М.
2.2. Зазначена заява обґрунтована тим, що 11.09.2019 між ТОВ "Будсолюшнз" (первісний кредитор) та ФОП Козаченко Т. М. (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 11/09-19 (далі - Договір відступлення права вимоги), за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ТОВ "Теплий дім України" (боржник) у розмірі 1 389 137,75 грн. ФОП Козаченко Т. М. наголошувала, що на підставі статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України до неї перейшли права кредитора по відношенню до боржника, у зв`язку з чим у порядку процесуального правонаступництва просила на стадії виконання рішення здійснити заміну позивача його правонаступником - ФОП Козаченко Т. М.
2.3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, відмовлено у задоволенні заяви ФОП Козаченко Т. М. про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі № 911/1958/19 його правонаступником.
2.4. Відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення права вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які би підтверджували належне виконання ФОП Козаченко Т. М. своїх зобов`язань за цим Договором. Тому господарські суди дійшли висновку, що наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у цій справі. Крім того, суди зазначили, що з моменту підписання сторонами Договору про відступлення права вимоги (11.09.2019) і до моменту припинення стягувача як юридичної особи (17.10.2019) минув 1 місяць та 6 днів і в цей строк заявник не був позбавлений права виконати умови Договору щодо оплати винагороди. Проте, як зазначили суди, матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які би свідчили про намагання ФОП Козаченко Т. М. виконати свій обов`язок щодо оплати винагороди первісному кредитору відповідно до Договору про відступлення права вимоги.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 і ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2020 у справі № 911/1958/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулася ФОП Козаченко Т. М. із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 і ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2020 у справі № 911/1958/19 та ухвалити нове рішення, яким здійснити заміну сторони (стягувача) у наказах Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у цій справі, а саме ТОВ "Будсолюшнз" на його правонаступника ФОП Козаченко Т. М.
3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ФОП Козаченко Т. М. зазначає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема, статті 334 Господарського процесуального кодексу України, та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Також ФОП Козаченко Т. М. зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували, що скаржник був позбавлений можливості сплатити кошти у строк, визначений у Договорі про відступлення права вимоги. На думку ФОП Козаченко Т. М., питання щодо виконання умов Договору відступлення права вимоги не впливає на його правомочність, а недійсність правочину про відступлення права вимоги не може бути предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому документі. Крім того, скаржник наголошує про необхідність відступу від правової позиції, застосованої апеляційним господарським судом, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16.
4. Розгляд касаційної скарги та установлені судами обставини
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 11.09.2019 між ТОВ "Будсолюшнз" (первісний кредитор) та ФОП Козаченко Т. М. (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 11/09-19.
4.2 . Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Договору відступлення права вимоги, первісний кредитор відступає належне йому право вимоги згідно з Договором поставки від 15.12.2017 № 22 та додатковими угодами до цього Договору, укладеними між ТОВ "Будсолюшнз" та ТОВ "Теплий дім України" (далі - основний Договір), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним Договором. Первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ТОВ "Теплий дім України" (боржник) у розмірі 1 389 137,75 грн. Новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Договору відступлення права вимоги. Новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника за основним Договором сплати грошових коштів у розмірі 1 389 137,75 грн, а боржник зобов`язаний оплатити новому кредитору вказану суму.
4.3. Згідно з пунктами 2.1-2.3 Договору відступлення права вимоги, право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене сторонами в розмірі 1 389 137,75 грн (далі - винагорода). Винагорода сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора. Строк сплати винагороди становить 60 календарних днів після дня набрання чинності цим Договором.
4.4. Пунктом 3.2.1 Договору відступлення права вимоги передбачено, що новий кредитор зобов`язаний сплатити суму, зазначену в пункті 2.1 цього Договору. Умовами пункту 5.1 Договору відступлення права вимоги визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.
4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що як матеріали заяви про заміну сторони виконавчого провадження, так і матеріали цієї справи, не містять доказів оплати ФОП Козаченко Т. М. ТОВ "Будсолюшнз" відповідно до Договору про відступлення права вимоги обумовленої сторонами суми коштів, зазначеної в пункті 2.1 Договору про відступлення права вимоги.
4.6. При цьому господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що ФОП Козаченко Т. М. не заперечувала факту несплати коштів відповідно до Договору про відступлення права вимоги, проте наголошувала, що ТОВ "Будсолюшнз" припинило діяльність, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.10.2019. Оскільки умовами Договору про відступлення права вимоги передбачено обов`язок нового кредитора оплатити винагороду первісному кредитору на протязі 60 календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором, то у ФОП Козаченко Т. М. було право здійснити оплату ціни Договору про відступлення права вимоги до 10.11.2019 включно.
4.7. Таким чином, враховуючи дату внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи - стягувача (17.10.2019) і кінцеву дату виконання зобов`язання щодо Договору про відступлення права вимоги - 10.11.2019, ФОП Козаченко Т. М. зазначала про те, що вона позбавлена можливості виконати свій обов`язок за Договором про відступлення права вимоги в частині здійснення оплати.
4.8. Проте, як стверджувала ФОП Козаченко Т. М., невиконання зазначеної умови Договору про відступлення права вимоги відбулося не з вини нового кредитора і фактично на цей час виконати цю умову не можливо, тому, на думку скаржника, Договір про відступлення права вимоги є чинним, і до заявника перейшло право вимоги за цим Договором.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Переглянувши оскаржувані у справі ухвалу і постанову, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Щодо вимоги скаржника про необхідність відступу від правової позиції, застосованої апеляційним господарським судом, яка викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16.
Верховний Суд, вирішуючи питання щодо необхідності відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, вивчивши та проаналізувавши зазначене судове рішення, враховуючи установлені фактичні обставин справи № 916/2286/16, а також предмет Договору відступлення права вимоги і його умови, дійшов висновку про неподібність правовідносин у справі № 916/2286/16 та цій справі, а тому і про відсутність правових підстав для відступу від правових позицій викладених у справі № 916/2286/16, з огляду на таке.
5.3. Відмовляючи у задоволенні заяви ФОП Козаченко Т. М. про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі № 911/1958/19 його правонаступником, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах цієї справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення права вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які би підтверджували належне виконання ФОП Козаченко Т. М. своїх зобов`язань за цим Договором. Ураховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку про те, що наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у цій справі. При цьому господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 та постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14.
5.4. Водночас, Верховний Суд вважає помилковими посилання господарських судів попередніх інстанцій на зазначені справи, оскільки у цих справах відбувалось відступлення права вимоги на підставі договорів факторингу, умовами яких було імперативно визначено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за цими Договорами. Наведене свідчить про відмінність установлених фактичних обставин у справах № 916/2286/16, № 910/16109/14, що вказує про неподібність правовідносин у цій справі.
5.5. Відповідно до частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
5.6. Оскільки правовідносини у цій справі, що розглядається, та справі № 916/2286/16 не є подібними, відсутні передбачені законодавством підстави для відступу від правової позиції викладеної у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16.
5.7. Щодо доводів скаржника про порушенням судами норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
5.8. Згідно з частинами 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
5.9. Частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
5.10. Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.
5.11. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
5.12. Тобто підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у цьому випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
5.13. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України.
5.14. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
5.15. Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.16. Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74 - 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за умови перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.
5.17. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме принципу презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 Цивільного кодексу України.
5.18. Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви ФОП Козаченко Т. М. про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) його правонаступником у цій справі, виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення права вимоги. Тому дійшли висновку, що наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у цій справі.
При цьому господарськими судами не було з`ясовано та достеменно не встановлено моменту переходу права вимоги від ТОВ "Будсолюшнз" до ФОП Козаченко Т. М. за Договором відступлення права вимоги.
5.19 . Судами не враховано, що договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачено обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове відшкодування замість отриманого права вимоги. У такому разі на відносини цесії поширюються положення про договір купівлі-продажу (стаття 656 Цивільного кодексу України).
Водночас, договір купівлі-продажу за загальним правилом є консенсуальним, якщо інше не передбачено законом чи самим договором. Тому права та обов`язки сторін за таким договором виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов.
Таким чином, господарським судам для правильного вирішення справи необхідно було установити, чи визначений Договором відступлення права вимоги момент та умови переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора, та з урахуванням установлених обставин вирішити питання про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження.
5.20. Поряд з цим, Верховний Суд вважає оціночними, та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, висновки судів про те, що до моменту припинення стягувача, як юридичної особи, пройшов 1 місяць та 6 днів і в зазначений строк заявник не був позбавлений права виконати умови Договору щодо оплати винагороди, а також про відсутність будь-яких доказів, які би свідчили про намагання заявника виконати свій обов`язок щодо оплати винагороди стягувачу по Договору про відступлення права вимоги.
5.21. З огляду на викладене, підтвердилися доводи скаржника про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, постановлена з порушенням норм процесуального права.
5.22. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що в цьому випадку необхідно задовольнити частково касаційну скаргу ФОП Козаченко Т. М., скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 і ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2020 у справі № 911/1958/18 та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
6.4. Ураховуючи допущені судами порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційні скарги задовольнити частково.
6.5 . Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Козаченко Тетяни Миколаївни задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2020 у справі № 911/1958/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .
Головуючий Н. О. Багай
Судді В. А. Зуєв
К. М. Пільков
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 25.09.2020 |
Оприлюднено | 06.10.2020 |
Номер документу | 91973317 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Багай Н.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні