Постанова

від 19.03.2020 по справі 922/1797/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2020 р. Справа № 922/1797/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І.,

за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.,

за участі представників:

Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області - не з`явився;

Прокуратури Харківської області - не з`явився;

1-го відповідача(ГУ Держгеокадастру у Харківській області) - не з`явився;

2-го відповідача (Слончака В.В.) - адвокат Коваленко О.В., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 002269 від 10.10.2018, ордеру серія АХ № 1010299 від 24.02.2020 та договору про надання правової допомоги (витяг) № 1 від 09.11.2018;

3-го відповідача (ФГ "Новоогульчанське") - адвокат Коваленко О.В., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 002269 від 10.10.2018 та договору про надання правової допомоги (витяг) № 51 від 04.10.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області (вх. № 77Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 12 грудня 2019 року по справі № 922/1797/19 (повний текст складено 16.12.2019)

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Дергачі Харківської області;

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків;

2) ОСОБА_1 , м. Васильків Київської області;

3) Фермерського господарства "Новоогульчанське", с. Огульці Валківського району Харківської області;

про визнання незаконним наказу, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2019 року Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Слончака В.В. та ФГ "Новоогульчанське", в якій просить:

1) визнати незаконним наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 790-СГ від 14.04.2015 щодо надання в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельної ділянки площею 20,2002 га з кадастровим номером 6321285500:02:000:0742 із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля), розташованої за межами населених пунктів на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області;

2) визнати недійсним договір від 30.07.2015 оренди землі площею 20,2002 га із кадастровим номером 6321285500:02:000:0742, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ;

3) скасувати державну реєстрацію вищезазначеного договору оренди землі, яку проведено 03.08.2015, номер запису про інше речове право № 10710544;

4) зобов`язати ФГ "Новоогульчанське" та ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку державної власності, загальною площею 20,2002 га (кадастровий номер 6321285500:02:000:0742), яка розташована за межами населених пунктів на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення ст. 124 Земельного кодексу України, згідно з якою передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу. Зазначає, що ОСОБА_1 є засновником ряду інших сільськогосподарських підприємств, які здійснювали свою діяльність тривалий час до моменту відведення Головним управлінням Держземагенства в Харківській області у користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 20,2002 га. В користуванні вказаних сільськогосподарських підприємств перебуває значна кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та приватної форми власності. Вважає, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 790-СГ від 14.04.2015 про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності площею 20,2002 га без проведення земельних торгів (аукціону) на поза конкурсній основі прийнятий з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки громадянин правом на отримання земельної ділянки державної власності може скористатись лише один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримати на конкурсних засадах через участь у торгах. Тому прокурор просить визнати незаконним зазначений наказ, визнати недійсним укладений на підставі цього наказу договір оренди землі та скасувати його державну реєстрацію, а також зобов`язати орендаря повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області орендовану земельну ділянку. Посилається на те, що звертається до суду з цим позовом з метою припинення незаконної діяльності органу виконавчої влади - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, якою порушені інтереси держави. У зв`язку з тим, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області як правонаступник Головного управління Держземагенства у Харківській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, прокурор звертається з даним позовом самостійно. Крім того в позовній заяві прокурор просить поновити пропущений строк на звернення до суду, з посиланням на те, що вказаний строк пропущений з поважних причин, оскільки прокурору про вказані правопорушення стало відомо 01.06.2017 - день отримання Прокуратурою Харківської області листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з копіями оспорюваних наказу та договору оренди у відповідь на запит Прокуратури Харківської області від 25.04.2017 щодо передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2019 у справі № 922/1797/19 (суддя Кухар Н.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Зазначене рішення мотивовано доведеністю порушень вимог чинного законодавства при передачі в оренду земельної ділянки державної власності, але відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності. В рішенні місцевий господарський суд зазначає, що наказом Головного управління Держземагенства у Харківської області від 14.04.2015 № 790-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області та надано в оренду земельну ділянку площею 20,2002 га з кадастровим номером № 6321285500:02:000:0742 строком на 49 років. На підставі цього наказу 30.07.2015 між Головним управлінням Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03.08.2015 за № 10710544. В подальшому ОСОБА_1 засноване Фермерське господарство "Новоогульчанське" (код ЄДРПОУ: 40354350), яке зареєстроване як юридична особа 18.03.2016. Втім, за результатами перевірки, проведеної Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області, встановлено, що ОСОБА_1 є засновником ряду інших сільськогосподарських підприємств, у тому числі фермерських господарств, видами діяльності яких є вирощування сільськогосподарських культур, та які уже використовують надані їм у користування земельні ділянки тривалий час, та до моменту відведення Головним управлінням Держземагенства в Харківській області у користування ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки, площею 20,2002 га, у користуванні цих підприємств вже були земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та приватної форми власності. Тому наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 788-СГ від 14.04.2015 про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 20,2002 га підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а договір оренди землі, укладений на його підставі підлягає визнанню недійсним. Разом з тим, 2-й відповідач у справі - ОСОБА_1 подав заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності. Органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, очолювану Генеральним прокурором України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим, тому прокурор, який звернувся до суду з даним позовом, з урахуванням наданих йому законом повноважень, мав можливість і був зобов`язаний отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання земельної ділянки у межах встановленого законом строку позовної давності та звернутися з відповідним позовом в порядку господарського судочинства, що прокурором зроблено не було, з даним позовом до суду прокурор звернувся лише 10.06.2019, тобто зі значним спливом строку позовної давності, враховуючи, що Прокуратурою Харківської області 01.06.2017 було отримано відповідну інформацію від 1-го відповідача на власний запит. В позовній заяві прокурором не наведено будь-якого фактичного та правового обґрунтування щодо поважності причини пропуску строку позовної давності. На підставі зазначеного суд відхилив посилання прокурора на те, що він дізнався про спірні обставини лише 01.06.2017 та враховуючи заявлену 2-м відповідачем у справі - ОСОБА_1 заяву про застосування позовної давності, відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Повний текст зазначеного рішення складено 16.12.2019.

Прокуратура Харківської області 28.12.2019 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд в оскаржуваному рішенні не дослідив поважності причин пропуску прокурором строку позовної давності. З посиланням на ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, зазначає, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, але й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Вважає, що строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право, оскільки прокурор є самостійним позивачем у даній справі. Про наявність правопорушень у спірних правовідносинах прокурору стало відомо 01.06.2017 після надходження до органів прокуратури листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з копіями оспорюваних наказу та договору оренди на запит прокуратури Харківської області від 25.04.2017 щодо передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок. Отже, як вважає прокурор, саме з 01.06.2017 прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі та можливість звернутися з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права. У спірних правовідносинах уповноваженим державою органом, який поєднує в собі функції і розпорядника земель державної форми власності і контролюючого органу у сфері земельних правовідносин є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області - 1-й відповідач у справі. Саме цей орган є особою, яка допустила порушення законодавства, проте одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом. Тому у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у зв`язку з чим статусу позивача набув прокурор. Таким чином, як вважає прокурор, початком перебігу строку позовної давності є момент, коли про порушення стало відомо саме прокурору, як позивачу у даному спорі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 922/1797/19 у зв`язку з ненаданням прокурором доказів надсилання копій апеляційної скарги іншим учасникам справи апеляційну скаргу залишено без руху на підставі п. 3 ч. 3 ст. 258, ст. 259 та чч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України та надано строк для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Після усунення прокурором недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 922/1797/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури Харківської області, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду на 25.02.2020 о 10:30 год. та викликано в судове засідання учасників справи.

На виконання зазначеної ухвали 2-й відповідач - ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі Прокуратури Харківської області, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Вважає необгрунтованим посилання прокурора на відсутність перевірки та формальний підхід з боку Головного управління Держземагенства у Харківській області до розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.08.2013 щодо відведення земельної ділянки та про надання в оренду земельної ділянки. Вважає безпідставним посилання прокурора на те, що ОСОБА_1 є засновником ФГ ВЕЕТ (код 38289157), оскільки зазначене фермерське господарство було зареєстровано 05.11.2014 в Краснокутському районі Харківської області, а ФГ НОВООГУЛЬЧАНСЬКЕ було створене та зареєстроване 18.03.2016 у Валківському районі Харківської області вже після отримання спірної земельної ділянки в користування за місцем її розташування, з метою зручного обробітку земель та ведення фермерського господарства саме у Валківському районі Харківської області. Посилання прокурора на перебування у власності ОСОБА_1 інших земельних ділянок вважає необгрунтованим, оскільки більшість цих земельних ділянок мають цільове призначення особисте селянське господарство , та перебувають в оренді інших підприємств. Вважає, що вищезазначені обстави повністю спростовують доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, фактично отримав земельні ділянки не для створення фермерського господарства, а з метою штучного збільшення земельного банку Фермерського господарства Новоогульчанське без проведення процедури аукціону.

В судовому засіданні 25.02.2020 у зв`язку з відсутністю відзивів на апеляційну скаргу 1-го та 3-го відповідачів та відсутністю в судовому засіданні прокурора і представника 1-го відповідача оголошено перерву до 19.03.2020 о 10:30 год.

17.03.2020 у зв`язку з відпусткою судді Істоміної О.А. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 922/1797/19 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І.

Представник 2-го відповідача - ОСОБА_1 в судовому засіданні 19.03.2020 підтримав відзив на апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник 3-го відповідача - ФГ "Новоогульчанське" відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні 19.03.2020 усно заперечив на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

1-й відповідач - ГУ Держгеокадастру у Харківській області відзив на апеляційну скаргу не надав, свого представника в судове засідання 19.03.2020 не направив, про причину відсутності в судовому засіданні не повідомив, хоча про місце, день і час судового засідання був належно повідомлений, що підтверджується поштовим зворотним рекомендованим повідомленнями № 6102231377181.

Прокуратура Харківської області та Дергачівська місцева прокуратура Харківської області свого представника в судове засідання 19.03.2020 не направили, про причину відсутності в судовому засіданні не повідомили, хоча про місце, день і час судового засідання були належно повідомлені, що підтверджується поштовими зворотними рекомендованими повідомленнями №№ 6102231377157 та 6102231377190.

17.03.2020 за вх. 2659 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Прокуратури Харківської області про відкладення розгляду справи на інший день у зв`язку з запровадженням на території України карантину з 12.03.2020 по 03.04.2020 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 .

У відповідності до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що прокурор був належно повідомлений про судове засідання, позиція органів прокуратури стосовно предмету спору та щодо оскаржуваного рішення суду достатньо повно викладена в позовній заяві та апеляційній скарзі, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, розгляд справи було розпочато в судовому засіданні 25.02.2020, але прокурор не скористався правом прийняти в ньому участь, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, колегія суддів залишає без задоволення клопотання прокурора про відкладення розгляду справи. Перегляд рішення здійснюється за відсутності прокурора та 1-го відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі Прокуратури Харківської області та відзиві 2-го відповідача на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника 2-го та 3-го відповідачів в судовому засіданні, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Прокуратури Харківської області та скасування рішення місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області в ході вивчення стану законності надання у власність та користування, а також використання земель, були виявлені факти порушення інтересів держави Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та громадянином ОСОБА_1 , що полягають у прийнятті вказаним органом незаконного наказу про передачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та неправомірному укладенні на його підставі договору оренди землі сільськогосподарського призначення, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 29.08.2013 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, для ведення фермерського господарства , орієнтовною площею 20,8 га із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області (т. 1 а.с. 208

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.08.2013 Головним управлінням Держземагентства у Харківській області 16.09.2013 винесено наказ № ХА/6321285500:02:000/00000116, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 20,80 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області (т. 1 а.с. 107).

Після розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в ході якої було уточнено площу земельної ділянки (20,2002 га) та присвоєно їй кадастровий номер 6321285500:02:000:0742, ОСОБА_1 подав до Головного управління Держземагентства у Харківській області заяву від 09.04.2015 про затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Харківської області від 14.04.2015 № 790-СГ (т. 1 а.с. 80-81), ОСОБА_1 , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області.

Пунктом 2 вищевказаного наказу Головного управління Держземагенства в Харківській області громадянину ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельну ділянку площею 20,2002 га. з кадастровим номером № 6321285500:02:000:0742 із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля), розташовану за межами населених пунктів на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10.09.2014 № 442 Державне агентство земельних ресурсів України було реорганізоване шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

Відповідно до вимог пп. 30 п. З зазначеного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотримання вимог земельного законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них.

На підставі Наказу від 14.04.2015 № 790-СГ між Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем), укладено договір оренди земельної ділянки від 30.07.2015 (т. 1 а.с. 82-86), згідно з яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, площею 20,2002 га, з кадастровим номером № 6321285500:02:000:0742, яка розташована за межами населених пунктів на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області. Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10710544 від 03.08.2015 (т. 1 а.с. 90).

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 07.08.2015 (т. 1 а.с. 92).

В подальшому, 2-м відповідачем ОСОБА_1 засноване Фермерське господарство "Новоогульчанське" (код ЄДРПОУ 40354350), яке зареєстроване як юридична особа 18.03.2016.

Одночасно, як зазначає прокурор в позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства "ВЕЕТ" (ЄДРПОУ 38289157), а також кількох інших сільськогосподарських підприємств, які здійснюють свою діяльність тривалий час, а саме: ПСП "Явір" (ЄДРПОУ 30895672), ПП "Колонтаївське АГРО" (ЄДРПОУ 41276897), ПП "Явір АПК" (ЄДРПОУ 39475348), ПСП "Оазис" (ЄДРПОУ 32685259), ПП "Карат-АПК" (ЄДРПОУ 34644020), ПП "КАРАТ-АГРО" (ЄДРПОУ 39337949), ТОВ "КАРАТ-АГРО" (ЄДРПОУ 39358493), ПСП "Світанок" (ЄДРПОУ 30653981), ПП "ЦУКРОВИК-АГРО" (ЄДРПОУ 34643996), СТОВ "ПРОМІНЬ" (ЄДРПОУ 03773205), ТОВ "ВОСХО-АГРО" (ЄДРПОУ 34573568), СВК "Колонтаївський" (ЄДРПОУ 00706697), СТОВ "КАЧАЛІВСЬКЕ" (ЄДРПОУ 30739621), ПСП "БУРАН" (ЄДРПОУ 34236803), ПП "ЯВІРАГРОЗАПЧАСТИНА" (ЄДРПОУ 39963389), ТОВ Агрофірма "СОЮЗАГРО" (ЄДРПОУ 30142214), ПП "Явір-Хліб" (ЄДРПОУ 40707004), ТОВ "КИГИЧІВСЬКЕ-А-Інвест" (ЄДРПОУ 41688166), СТОВ "Агрофірма "ВОСХОД" (ЄДРПОУ 03779225), ТОВ "Огульчанське ПЛЮС" (ЄДРПОУ 37948175).

Крім того, Розпорядженням Голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 07.04.2014 № 126 Слончаку В . В. передано в оренду земельні ділянки загальною площею 303,2776 га ріллі на території Качалівської сільської ради терміном на 49 років для ведення фермерського господарства за рахунок не витребуваних громадянами земельних часток (паїв) за межами населених пунктів на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Зокрема, відповідно до п. 236 Додатку до вищезазначеного Розпорядження, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером № 6323581700:04:001:0016, площею 4,7627 га.

На підставі вищевказаного розпорядження між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_1 укладено 79 договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства, в т.ч. договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 6323581700:04:001:0016, площею 4,7627 га.

У подальшому, на підставі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 6323581700:04:001:0016, площею 4,7627 га. Слончаком В .В. проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "ВЕЕТ" (лист Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 12.06.2018 № 01-39/2183).

Відповідно до інформації, розміщеній в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно, в користуванні ФГ "ВЕЕТ" перебуває 29 земельних ділянок загальною площею 263,89 га.

Крім того, наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області від 15.10.2014, 23.10.2014 та від 11.11.2014 №№ 2708, 2824, 2989, 2991 надано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки площею понад 400 га для ведення фермерського господарства на території Краснокутського району Харківської області (договори оренди від 03.11 2014, 06.11.2014, 11.12.2014, 29.12.2014).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 з 18.09.2014 є власником наступних земельних ділянок: 6322655100:07:007:0951, 6323584700:02:001:0492, 6321285500:01:000:1024, 5925086200:00:001:0459, 5925086200:00:001:1547, 5925086200:00:001:1625, 5925086200:00:001:0895, 5925086200:00:001:1288, 5925086200:00:001:0376, 5925086200:00:001:1546, 5925086200:00:001:1621, 5925086200:00:001:0452, 5925086200:00:001:0458, 5925086200:00:001:0869, 5925086200:00:001:1271, 5925086200:00:001:0362, 6323584700:04:001:0827, 6323584700:02:001:0453, 6323584700:02:001:0454, 6323584700:02:001:0459, 6323584700:02:001:0450, 6323584700:02:001:0452, 6323584700:02:001:0455, 6323584700:02:001:0456, 6323584700:02:001:0457, 6323584700:02:001:0460, 6323584700:02:001:0461, 6323584700:02:001:0562, 6323584700:02:001:0449, 5925086200:00:001:0065, 5925086200:00:001:0632, 5925086200:00:001:0699, 5925086200:00:001:0896, 5925086200:00:001:1287, 5925086200:00:001:0384, 6323580300:01:001:0238, 6325155300:00:011:0115, 6323583200:02:001:1162, 6323583200:02:001:1164, 6323583200:02:001:1165, 6323583200:02:001:1166, 6323583200:02:001:1167, 6323583200:02:001:1160, 6323583200:02:001:1168, 6323583200:02:001:1169, 6323583200:02:001:1170, 6323583200:02:001:1174, 6323583200:02:001:1175, 6323581700:04:001:0263, 6323585500:02:001:0703, 6310136900:06:011:0018, 6323581700:04:001:0055, 6323585500:02:001:0603.

Також наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області від 16.09.2013 та від 29.11.2013 №№ ХА/6321285500:01:000/00000115, ХА/6321285500:02:000/00000114, ХА/6321285500:02:000/00000116, ХА/6321288500:03:000/00000563, ХА/6321255400:01:000/00000564, ХА/6321285500:02:000/00000561, ХА/6321285500:02:000/00000560, ХА/6321255400:01:000/00000559, ХА/6321285000:03:000/00000558, ХА/6321285500:02:000/00000557, ХА/6321288500:03:000/00000562 ОСОБА_1 надано дозволи на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земель на території Валківського району Харківської області загальною площею близько 428,95 га.

Таким чином, ще до моменту надання у користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 20,2002 га, в користуванні заснованих ОСОБА_1 сільськогосподарських підприємств, в тому числі фермерських господарств, видами діяльності яких є вирощування сільськогосподарських культур, вже була значна кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та приватної форми власності.

При цьому, як вказує в позові прокурор, при зверненні із заявами про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 20,2002 га ОСОБА_1 не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо). Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 28.02.2019 № 7.0/2638 за громадянином ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка не обліковується.

Відповідно до положень статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно з законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

З аналізу норм ст.ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час звернення з відповідною заявою про виділення земельної ділянки) вбачається, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин із метою створення фермерського господарства.

Орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, розглядаючи заяву громадянина по суті, повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів; за наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів; можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про фермерське господарство", без проведення земельних торгів, діючим законодавством України, як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, не передбачена. Таким чином, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, згідно з якою після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом, але не як громадянин із метою створення фермерського господарства (постанова від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц).

Отже у відповідних правовідносинах існує усталена практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм законодавства, яка, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, підлягає застосуванню під час вирішення даного спору.

У зв`язку з тим, що до моменту відведення Головним управлінням Держземагентства в Харківській області у користування ОСОБА_1 земельної ділянки, що є предметом спору в даній справі, у користуванні ОСОБА_1 та заснованих ним підприємств вже знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та приватної форми власності, додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкретних засадах через участь у торгах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України при розгляді аналогічних спорів даної категорії (постанови від 20.06.2018 № 154/793/15-ц, від 23.05.2018 № 389/29/17-ц, від 23.12.2016 №635/6568/15-ц, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15 та від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16).

Тому, враховуючи, що Головним управлінням Держземагентства у Харківській області не було дотримано вищезазначеної обов`язкової умови при наданні ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 790-СГ від 14.04.2015 є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, прокурор просить визнати недійсним договір оренди землі від 30.07.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 на підставі та на виконання вищевказаного наказу, а також скасувати державну реєстрацію цього договору та зобов`язати 2-го відповідача повернути орендовану земельну ділянку у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про визнання незаконним Наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області № 790-СГ від 14.04.2015, вказаний договір підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення зі скасуванням державної реєстрації цього договору, а отримана в оренду земельна ділянка на підставі вказаного договору має бути повернута ОСОБА_1 у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

В той же час, 2-м відповідачем - ОСОБА_1 подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог, заявлених прокурором (т. 1 а.с. 226).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18.

Зважаючи на те, що оспорюваний Наказ від 14.04.2015 № 790-СГ був виданий Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (правонаступником якого є 1-й відповідач - Головне управління Держземагенства у Харківської області), а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам цивільного законодавства, тому в спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції (згідно ст. 122 Земельного кодексу України орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, тобто відповідач), у зв`язку з чим звертаючись із даним позовом прокурор набуває статусу позивача.

Відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності, у відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, шляхом пред`явлення та підтримання у суді відповідного позову.

Із матеріалів справи вбачається, що даний позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 16, 123-126, 134, 137 Земельного кодексу України, ст.ст. 21, 203, 210, 215, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та ст.ст. 23, 24, 53 Закону України "Про прокуратуру", з посиланням на порушення інтересів держави внаслідок недотримання вимог законодавства під час передачі у користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.

Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання незаконним наказу № 790-СГ від 14.04.2015 та визнання недійсним договору оренди землі від 30.07.2015 подано прокурором у червні 2019 року, тобто майже через чотири роки з моменту прийняття спірного наказу та укладення на його підставі відповідного договору.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено порушення інтересів держави передачею в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки державної власності площею 20,2002 га на підставі Наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 790-СГ від 14.04.2015.

Разом з тим, враховуючи, що загальна позовна давність, встановлена ст. 257 Цивільного кодексу України спливла і про це 2-м відповідачем у справі - ОСОБА_1 зроблено відповідну заяву, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності доведених прокурором поважних причин її пропущення.

Судова колегія відхиляє заяву прокурор про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, в якій він зазначає про поважність причини пропуску строку зважаючи на таке.

В обґрунтування поважності причин пропуску встановленої ст. 257 Цивільного кодексу України трирічної позовної давності прокурор вказує, що, оскільки він є самостійним позивачем, то строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обчислювати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право, тобто, з 01.06.2017 - дня отримання від Головного Управління Держгеокадастру в Харківській області у відповідь на запит Прокуратури Харківської області від 25.04.2017 копій Наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 790-СГ від 14.04.2015 та укладеного на його підставі договору оренди землі від 30.07.2015.

Відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України, якими врегульовано позовну давність, та правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, позивач (у даному випадку, прокурор) має не лише вказати, коли йому фактично стало відомо про порушене право, але й довести неможливість дізнатися про вказане порушення раніше зазначеної ним дати.

В апеляційній скарзі прокурор заперечує проти висновку суду першої інстанції про наявність у прокурора можливості витребувати в органів державної влади, місцевого самоврядування документи в порядку статті 20 Закону України "Про прокуратуру", зазначаючи, що з 14.10.2014 органи прокуратури були позбавлені можливості проводити відповідні перевірки та виконувати функції загального нагляду, а отже не мали повноважень на витребування з органів державної влади певних документів на підставі статті 20 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з Законом "Про прокуратуру", що набрав чинності з 14.10.2014, а відтак, діяв на момент видачі спірного наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області № 790-СГ від 14.04.2015, обсяг повноважень прокуратури дійсно зменшено порівняно з законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 № 159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 № 3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".

Разом з тим, прокурором в апеляційної інстанції не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на можливість своєчасно дізнатися про надання спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1

Як вбачається з листа-запиту Прокуратури Харківської області від 25.04.2017, підставою для його направлення стало отримання інформації про відведення фізичній особі ОСОБА_1 у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в ході вивчення стану законності щодо відведення та використання земель державної власності на території області.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду.

Тобто, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію.

Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять, натомість, у відповідь на запит прокуратури від 25.04.2017 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у встановлений прокуратурою термін надало витребувані документи.

Водночас прокурором не наведено жодного мотивування - чому із таким запитом прокуратура звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області лише у квітні 2017 року, і які об`єктивні обставини перешкоджали направити відповідний запит раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор міг довідатися про існування спірного наказу № 790-СГ від 14.04.2015 та укладення на його підставі договору оренди з моменту видання такого наказу та вчинення відповідних правочинів - тобто у 2015 році, отже, трирічна позовна давність закінчилася у 2018 році, тоді як позов було подано у 2019 році. При цьому прокурором не наведено жодних переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно, з дотриманням вимог ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено 2-м відповідачем у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі .

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 , ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази які підтверджують, що особа здійснювала всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені прокурором в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не спростовують висновків суду, не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому залишає без задоволення апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області та залишає без змін рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2019 у справі № 922/1797/19.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Прокуратури Харківської області, понесені прокуратурою судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 12 грудня 2019 року по справі № 922/1797/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12 грудня 2019 року по справі № 922/1797/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.03.2020.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя В.І. Пушай