Ухвала

від 24.03.2020 по справі 357/4723/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4723/19

6/357/69/20

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника для звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

11.02.2020 року на адресу суду надійшло подання державного виконавця Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сидоренко В.Ю. про виділення частки у спільному майні боржника для звернення стягнення. Подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні у Білоцерківському районному відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 60729032 з примусового виконання виконавчого листа № 357/4723/19 2/357/2727/19, виданого 15.11.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 132 786,21 грн., виконавчого листа № 357/4723/19 2-др/357/29/19 виданого 15.11.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат по справі в розмірі 5250,00 грн. Рішення суду в добровільному порядку боржником не виконується, а тому державним виконавцем вчинялися дії щодо розшуку майна боржника. В процесі примусового виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 з 30.04.1976 року. Із заяви стягувача державному виконавцю стало відомо, що у період шлюбу подружжям було придбано майно, а саме 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки за цією ж адресою. У зв`язку з наведеним, посилаючись на ст.443 ЦПК України, державний виконавець просив визначити частку майна боржника ОСОБА_2 у спільному майні подружжя, а саме щодо будинку АДРЕСА_1 , та земельних ділянок за цією адресою, для звернення стягнення на майно боржника.

Білоцерківський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання свого представника не направили, подали клопотання про розгляд подання за відсутності представника Білоцерківського районного відділу ДВС, подання підтримано.

Боржник ОСОБА_2 направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з карантином.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду подання були повідомлені належним чином, відзиву, заяв, клопотань не подавали .

Щодо відкладення розгляду подання, суд зазначає, що дійсно, з 12.03.2020 року по 03.04.2020р. на всій території України установлено карантин (постанова КМ України Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVІD-19 від 11.03.2020р. № 211) та враховуючи рекомендації Ради Суддів України про запровадження особливого режиму роботи на період карантинних заходів, про можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін по можливості (лист РСУ від 16.03. 2020 року № 9рс-186/20.), а отже, враховуючи обставини даної справи,- суд вважає за можливе провести розгляд подання без участі сторін, оскільки дане подання повинно бути розглянуте у десятиденний строк, а неявка осіб, які належним чином повідомлені про розгляд справи не перешкоджає розгляду подання.

Крім того, боржник ОСОБА_2 вчетверте подав клопотання про відкладення розгляду подання, проте не подав до суду заперечень чи своєї обґрунтованої позиції щодо даного подання.

Суд вважає, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи з таких міркувань.

Згідно ч.2 ст.443 ЦПК України суд у десятиденний строк розглядає питання про визначення частки майна боржника у спільному майні у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб, а їх неявка не є перешкодою для вирішення цього питання.

Отже, за змістом даної норми неявка сторін та заінтересованих осіб, які належним чином повідомлені про час розгляду, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням того, що всі учасники належним чином повідомлені про час розгляду подання, підстави для відкладення справи відсутні.

Також, відхиляючи клопотання боржника ОСОБА_2 про відкладення розгляду подання, суд враховує наступне.

По-перше, розгляд даного подання було призначено на 24.02.2020 року, та за клопотанням боржника ОСОБА_2 було відкладено судове засідання на 02.03.2020 року. ОСОБА_2 направив суду докази відсутності у нього права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

По-друге, 11.03.2020 року ОСОБА_2 запевнив суд та представника стягувача про укладення угоди з адвокатом та просив відкласти розгляд подання на іншу дату для можливого мирного врегулювання спору. Дата розгляду справи - 24.03.2020р. о 12-00 годині, була погоджена з ОСОБА_2 та надано йому час отримати правничу допомогу, повідомити свою позицію щодо подання. Однак, ні ОСОБА_2 , ні його адвокат в судове засідання не з`явилися. Підтвердження про укладення угоди з адвокатом, також, не надано.

По-третє, всі учасники процесу, в тому числі, боржник чи заінтересована особа, мали можливість подати письмові заперечення та пояснення, в яких викласти свою позицію по суті подання державного виконавця, що у свою чергу свідчило б про бажання реалізувати ними своїх прав на виклад перед судом своєї позиції по суті питання.

По-четверте, встановлений ч.2 ст.443 ЦПК десятиденний строк розгляду подання витік, однак подання не знаходить свого вирішення протягом, місяця, що у свою чергу порушує розумні строки розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, прийшов до висновку, що подання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, з матеріалів подання вбачається, що 15.11.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист по справі № 357/4723/19 2/357/2727/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 132 786,21 грн. та виконавчий лист по справі № 357/4723/19 2-др/357/29/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат по справі в розмірі 5250,00 грн.

Встановлено, що 26.11.2019 року державним виконавцем Білоцерківського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було винесено постанову про арешт майна боржника. Однак, державним виконавцем Білоцерківського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, було встановлено, що за боржником майно, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби не зареєстровані.

Встановлено, що боржник ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з актового запису про шлюб № 23 від 30.04.1976 року (а.с. 123)

Також, з матеріалів подання вбачається, що 09.12.2019 року до Білоцерківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про виділення частки у майні подружжя стосовно житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок (а.с. 125).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_3 належить на праві приватної власності: 1/2 частина житлового будинку загальною площею 79,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2013 року; 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 3220410500:05:006:0070, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2013 року; 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 3220410500:05:006:0071, площею 0,07 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2013 року. Тобто, встановленим є те, що в період шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу набули у власність вищезазначений будинок і земельні ділянки (а.с.1312-133).

Згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст.18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ст. 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень тау спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно положень ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до вимог ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Положеннями ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно вимог ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно довимог ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до положень ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 р. по справі № 464/2227/17 зазначив, що задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу. Визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Судом встановлено, що при примусовому виконанні судового рішення державним виконавцем вчинялися всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо розшуку майна боржника, що підтверджено долученими до матеріалів подання копіями матеріалів виконавчого провадження.

Наявні в матеріалах подання докази свідчать про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2019 року, а майно на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, у боржника ОСОБА_2 відсутнє.

Також, судом встановлено, що 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 набула у власність за договором дарування 30.07.1996 року (а.с.129-130) та в силу п.2 ч.1 ст.57 СК України дане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_3 . Однак, інша частина цього домоволодіння була набута за договором купівлі-продажу (1\2 частина будинку АДРЕСА_1 та 1\2 частина двох земельних ділянок за цією ж адресою, за договором купівлі-продажу від 03.10.2013 року (а.с.131-133 ), а отже, є майном спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та суд може виділити частку боржника ОСОБА_2 , як другого з подружжя, в даному майні.

Таким чином, в силу норми ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 370 ЦК України вважається, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності з дружиною, є рівною та становить 1\4 частину у праві власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м., 1\4 частину на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:006:0070, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 та 1\4 частину на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:006:0071, площею 0,07 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення подання державного виконавця щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно зі своєю дружиною ОСОБА_3 , що є допустимим ступенем втручання до його права та права інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення.

Керуючись ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , ст. ст. 60, 70 СК України, ст. ст. 356, 357, 368,370 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 443 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Подання Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою - задовольнити.

Визначити, що частка боржника ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м., становить 1/4 частина.

Визначити, що частка боржника ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:006:0070, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - становить 1/4 частина.

Визначити, що частка боржника ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:006:0071, площею 0,07 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства - становить 1/4 частина.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 24.03.2020 року.

СуддяО. Я. Ярмола