Рішення

від 26.07.2007 по справі 17/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД міста КИЄВА

01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е

М  У К Р А Ї Н И

 № 

17/215

26.07.07

За позовом    

Товариства з обмеженою відповідальністю “НАКФА”

До                    Обухівської районної

державної адміністрації Київської області

Міністерства

охорони навколишнього природного середовища України

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору, на стороні відповідачів 

Кабінет Міністрів України                         

Про                 укладання договору про встановлення

земельного сервітуту

Суддя 

Представники :

Від

позивача:         Качмар О.Й.

(довіреність від 24.05.2007)

                           Шамрай С.Д.

(довіреність від 05.06.2007)

                           Беляневич В.Є.

(довіреність від 24.05.2007)

Від

відповідача-1: не з'явився

Від

відповідача-2: Ассаул Б.В. (довіреність №8242/18-9 від 26.09.2006)

Від

3-ої особи:      не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю

"НАКФА" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про

визнання за позивачем права користування чужим майном -земельною ділянкою,

землекористувачем та володільцем якої є відповідач-1, розташованою на території

ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Козинський" через

встановлення сервітуту на право прокладення під'їзної автомобільної дороги до

належної позивачу на праві власності земельної ділянки та на право спорудження

мосту через дренажний (обвідний) канал до дороги по дамбі

"Конча-Заспа-Плюти", а також право їх експлуатації (право проходу і

право проїзду по них); про укладення договору між позивачем та Обухівською

районною державною адміністрацією Київської області про встановлення земельного

сервітуту в редакції позивача; про погодження цього договору Міністерством

охорони навколишнього природного середовища України.

Відповідач-1 в судові засідання

жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач-2 надав письмові

заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог

відмовити, посилаючись на те, що укладення договору про встановлення земельного

сервітуту є порушенням режиму заказника, у позивача відсутні правові підстави

вимагати від відповідача-1 укладення, а від відповідача-2 погодження договору

про встановлення земельного сервітуту, і що укладення договору про встановлення

земельного сервітуту негативно вплине на природне середовище.

Третя особа своїх пояснень по суті

спору не надала. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд

м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою

відповідальністю "НАКФА" (далі -позивач) є власником земельної

ділянки загальною площею 8,9526 га, розташованої на території Козинської

селищної ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням

"для ведення індивідуального дачного будівництва" у межах згідно з

планом, який міститься в державному акті. Право власності позивача на вказану

земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну

ділянку серії НОМЕР_1, виданого Обухівським районним відділом земельних

ресурсів 07.07.2006 та зареєстрованим за НОМЕР_2 у Книзі записів реєстрації

державних актів на право власності на землю та на право постійного користування

землею, договорів оренди землі.

З матеріалів справи вбачається

(викопіровка  з плану землекористування

Козинської селищної ради Обухівського району), що земельна ділянка позивача з

усіх сторін оточена землями ландшафтного заказника загальнодержавного значення

"Козинський" і не має спільної межі з якою-небудь іншою земельною

ділянкою. У зв'язку з цим прохід та проїзд до земельної ділянки позивача

інакше, як через землі ландшафтного заказника загальнодержавного значення

"Козинський" є неможливим.

Ландшафтний заказник

загальнодержавного значення "Козинський“ створений Указом Президента

України "Про створення заказників загальнодержавного значення" від

10.12.1994 № 750/94, входить до складу природно-заповідного фонду України,

охороняється як національне надбання з встановленням необхідних вимог режиму,

охорони, відтворення та використання природних ресурсів.

Згідно з Охоронним зобов'язанням,

виданим і зареєстрованим Державним управлінням екології та природних ресурсів в

Київській області Міністерства екології та природних ресурсів України за №

ЗЛандЗД 3-563, землекористувачем земель ландшафтного заказника

загальнодержавного значення "Козинський" є Обухівська районна

державна адміністрація Київської області (відповідач-1).

30.01.2006 комісією у складі

представників позивача, відповідача-1, відділу земельних ресурсів, Обухівської

районної ради, представників районного відділу містобудування та архітектури,

екологічної інспекції, а також представників інших установ, складено та

підписано Акт вибору та обстеження земельної ділянки, наміченої до відведення

ТОВ "НАКФА" в користування (на умовах оренди) під будівництво

під'їзної дороги та мостового переходу до дачного масиву. Вибрана земельна ділянка

бере початок від дамби "Конча-Заспа -Плюти", далі проходить через

русло Дренажного каналу Дніпровського БУВР, землі заказника

"Козинський" та прилягає до територій ТОВ "НАКФА" (копію

акта залучено до справи).

Позивач листом від 05.02.2007 №

05-02/1 звернувся до відповідача-1 з письмовим проханням укласти договір

земельного сервітуту для будівництва під'їзної дороги та проведення лінійних

комунікацій до земельної ділянки позивача.

Відповідач-1 листом від

03.04.2007  № 565/6-21 повідомив позивача

про неможливість встановлення земельного сервітуту у зв'язку з тим, що надання

земельної ділянки на території ландшафтного заказника загальнодержавного

значення "Козинський" для будівництва під'їзної дороги та проведення

лінійних споруд заборонено законом.

08.05.2007 позивач вдруге звернувся

до відповідача-1 (лист від 08.05.2007 № 08-05/1) з проханням укласти договір

про встановлення земельного сервітуту, посилаючись на те, що укладення такого

договору є необхідним для забезпечення його права власності на земельну ділянку,

та що згідно експертного висновку будівництво дороги від обвідного каналу до

ділянки забудови позивача матиме позитивне значення для природного середовища.

Одночасно позивач направив відповідачу-1 два підписаних примірники Договору про

встановлення земельного сервітуту для їх підписання відповідачем-1 у разі

погодження з умовами договору.

Відповідач-1 листом від 23.05.2007

№ 553/6-25/858 повідомив позивача про неможливість укладення договору,

посилаючись на те, що укладення договору про встановлення права земельного

сервітуту щодо користування земельною ділянкою ландшафтного заказника

загальнодержавного значення "Козинський" з метою будівництва

під'їзної дороги та прокладання лінійних комунікацій є неможливим, оскільки це

суперечить вимогам законодавства стосовно охорони природно-заповідного фонду.

Дослідивши надані сторонами докази,

заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що

заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

При розгляді справи встановлено та

підтверджено зібраними доказами, що земельна ділянка позивача з усіх сторін

оточена землями ландшафтного заказника загальнодержавного значення

"Козинський"; не має спільної межі з якою-небудь іншою земельною

ділянкою; жодної дороги та мостового переходу до земельної ділянки позивача не

споруджено, інше сполучення із земельною ділянкою позивача відсутнє. Відтак є

неможливим прохід та проїзд до земельної ділянки позивача інакше, як через

землі ландшафтного заказника загальнодержавного значення

"Козинський".

Відповідно до ч. 2 ст. 14

Конституції України, право власності на землю гарантується. Згідно з ч. 1 ст.

316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно),

яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших

осіб. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові

належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст

права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження

майна. Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на

землю -це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Отже, позивач як власник земельної

ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися належною йому

земельною ділянкою відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі

інших осіб та незалежно від місцезнаходження земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 404 Цивільного

кодексу України, особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої

земельної ділянки, а в разі необхідності -від власника (володільця) іншої

земельної ділянки надання земельного сервітуту. Згідно зі ст. 99 Земельного

кодексу України, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть

вимагати встановлення права прокладання та експлуатації ліній електропередачі,

зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, вимагати встановлення інших

земельних сервітутів.

Таким чином, оскільки є неможливим

прохід та проїзд до земельної ділянки позивача в інший спосіб, ніж через землі

ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Козинський", у

зв'язку з чим позивач обмежений у здійсненні прав власника земельної ділянки і

позбавлений можливості використовувати і обслуговувати належну йому на праві

власності земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, і також

беручи до уваги те, що недоліки земельної ділянки позивача (відсутність

під'їзної дороги та мостового переходу) не можуть бути усунені в інший спосіб,

аніж шляхом встановлення земельного сервітуту на право прокладення під'їзної

дороги та спорудження мостового переходу та право проходу та проїзду по них,

суд вважає, що у позивача є усі фактичні і правові підстави вимагати від

відповідача-1, як володільця земель ландшафтного заказника загальнодержавного

значення "Козинський", встановлення земельного сервітуту.

Враховуючи вищенаведені обставини

та норми законодавства, суд не приймає до уваги заперечення відповідача-2 з

приводу того, що у позивача відсутні правові підстави вимагати від

відповідача-1 встановлення земельного сервітуту.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України

"Про природно-заповідний фонд України" на території заказника

обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням,

передбаченим положенням про заказник.

Пунктом 4.1 Положення про

ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Козинський",

затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від

03.03.2004 № 80, встановлено обмеження щодо заборони передачі у господарське та

інше використання або під забудову земельних ділянок заказника, а також щодо

заборони здійснення будь-якого будівництва, не пов'язаного з охороною території

заказника, та заборони прокладення доріг.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 26

Закону України "Про природно-заповідний фонд України" господарська,

наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, може

проводитись на території заказника з додержанням загальних вимог охорони

навколишнього природного середовища.

Згідно з п. 1.5 Положення про

ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Козинський",

територія, оголошена Заказником, не вилучається із землекористування

Обухівської районної державної адміністрації, яка здійснює на ній господарську

та іншу діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього

Положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону

України "Про природно-заповідний фонд України", території та об'єкти

природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та

іншими актами законодавства України, можуть використовуватися, зокрема, у

природоохоронних та рекреаційних цілях. Згідно зі ст. 51 Земельного кодексу

України, земельні ділянки, надані для дачного будівництва, належать до земель

рекреаційного призначення. Отже, використання земель ландшафтного заказника

загальнодержавного значення "Козинський" як об'єкта

природно-заповідного фонду для дачного будівництва в рекреаційних цілях не

суперечить ст. 51 Земельного кодексу України та не порушує приписів ст. 26

Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Враховуючи наведене, суд приходить

до висновків, що встановлення земельного сервітуту на право прокладення

під'їзної дороги і спорудження мостового переходу не суперечить встановленому

п. 4 Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення

"Козинський" режиму заказника, а також не суперечить цілям і

завданням ландшафтного заказника загальнодержавного значення

"Козинський", визначеним у п. п. 2.1, 2.2 Положення про ландшафтний

заказник загальнодержавного значення "Козинський".

Крім того, як вбачається з

Експертного висновку Наукового центру заповідної справи Міністерства охорони

навколишнього природного середовища України (копію залучено до матеріалів

справи), прокладення під'їзної дороги і спорудження мостового переходу матиме

позитивний вплив на природні комплекси заказника, забезпечить збереження

ландшафтного та біотичного різноманіття території заказника, оскільки численний

транспорт до садових ділянок не буде проходити територією заказника, який

потерпає від наявності численних ґрунтових доріг.

Відтак, не є обґрунтованими

заперечення відповідача-2 стосовно того, що будівництво дороги з твердим

покриттям на території земель заказника призведе до знищення значної кількості

природних ресурсів та матиме наслідком збільшення потоку автотранспорту

землекористувача і посилення антропогенного впливу на територію

природно-заповідного фонду, оскільки зазначене спростовується Експертним

висновком Наукового центру заповідної справи Міністерства охорони навколишнього

природного середовища України.

Згідно з умовами Договору про

встановлення земельного сервітуту, що надсилався позивачем відповідачу-1 для

укладання і підписання, земельний сервітут встановлюється з метою

забезпечення здійснення позивачем права власності на належну йому земельну

ділянку, зокрема здійснення права користування земельною ділянкою та

використання її корисних властивостей для розміщення будівель, споруд та інших

об'єктів, зведення яких є допустимим, технічно можливим та необхідним з

врахуванням цільового призначення належної позивачу земельної ділянки (п. 2.2

Договору); земельний сервітут включає: право проходу та проїзду до земельної

ділянки позивача через земельну ділянку відповідача-1; право прокладання до

земельної ділянки позивача через земельну ділянку відповідача-1 під'їзної

автомобільної дороги та мосту через дренажний (обвідний) канал, ліній

електропередач, зв'язку, необхідних побутових трубопроводів, водопроводу,

системи каналізації, інших лінійних комунікацій та право їх експлуатації (п.

3.1 Договору); при здійсненні земельного сервітуту позивач зобов'язується дотримуватись

вимог чинного законодавства, зокрема, екологічного та природоохоронного (п.

4.1.1 Договору), здійснювати земельний сервітут у встановленому законодавством

порядку, виключно за умови отримання дозволу на будівництво, розроблення

відповідних проектів, їх погодження з уповноваженими державними органами та

проведення передбачених законодавством експертиз (п. 4.1.2 Договору),

виконувати вимоги та передбачати заходи щодо охорони довкілля згідно з

природоохоронним законодавством (п. 1.4.3 Договору), здійснювати земельний

сервітут способом, найменш обтяжливим для земельної ділянки відповідача-1 (п.

4.2 Договору).

Відповідно до запропонованих

позивачем умов Договору, земельний сервітут пропонується встановити щодо

земельної ділянки, розташованої в південно-східній частині адміністративної

території Козинської селищної ради в районі захисної дамби "Конча-Заспа

-Плюти", що була обрана комісією за результатами проведення вибору та

обстеження частини земельної ділянки земель ландшафтного заказника загальнодержавного

значення "Козинський" (додаток 1 до Договору), в межах, визначених

згідно з Кадастровим планом земельної ділянки державної власності ландшафтного

заказника "Козинський", необхідної для встановлення сервітуту проїзду

до земель, що належать ТОВ "НАКФА", що є складовою частиною Технічної

документації із землеустрою, виконаної ДП "Київський інститут

землеустрою" (додаток 3 до Договору).

Проаналізувавши умови Договору про

встановлення земельного сервітуту, суд вважає, що умови Договору не суперечать

вимогам чинного законодавства України, а тому земельний сервітут може бути

встановлений на умовах, запропонованих позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 404 Цивільного

кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим

нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну

ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і

трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 401

Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може

бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний

сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не

можуть бути задоволені іншим способом. Відповідно до ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу

України, право земельного сервітуту -це право власника або землекористувача

земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою

земельною ділянкою (ділянками).

Згідно з ч. 2 ст. 100 Земельного

кодексу України, земельний сервітут може бути встановлений договором між

особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної

ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 402

Цивільного кодексу України, у разі недосягнення домовленості про встановлення

сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка

вимагає встановлення сервітуту.

Згідно з ч. 1 ст. 187

Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських

договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим

на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються

судом.

За таких обставин, суд дійшов

висновку про задоволення позовних вимог ТОВ “НАКФА” про визнання за позивачем

права користування чужим майном та про укладення договору між позивачем та

відповідачем-1 про встановлення земельного сервітуту в редакції позивача, яка

додана до матеріалів справи.  

Щодо вимоги про погодження договору

про встановлення земельного сервітуту з відповідачем-2, то ця вимога

задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано правового обґрунтування

обов'язку відповідача-2 погоджувати зазначений договір.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В

:

          1. Позов задовольнити частково.

2.           Визнати за Товариством з обмеженою

відповідальністю "НАКФА" (01034, м. Київ,  вул. Рейтарська, 35-а, код 32856169) право

користування чужим майном -земельною ділянкою, землекористувачем та володільцем

якої є Обухівська районна державна адміністрація Київської області,

розташованою на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення

"Козинський" -через встановлення сервітуту на право прокладення

під'їзної автомобільної дороги до належної йому (Товариству з обмеженою відповідальністю

"НАКФА") на праві власності земельної ділянки та право спорудження

мосту через дренажний (обвідний) канал до дороги по дамбі

"Конча-Заспа -Плюти", а також право їх експлуатації (право проходу і

право проїзду по них).

3.          Вважати укладеним договір між

Обухівською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством

з обмеженою відповідальністю "НАКФА" (м. Київ, вул. Рейтарська, 35а,

код ЄДРПОУ 32856169) про встановлення земельного сервітуту в редакції позивача,

яка додана до матеріалів справи.

4. В іншій частині позову

відмовити.

5.          Стягнути з Обухівської районної

державної адміністрації Київської області (08700, м. Обухів Київської обл.,

вул. Малишка, 10, код невідомий), а у випадку відсутності коштів -з будь-якого

іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового

рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАКФА"

(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-а, код ЄДРПОУ 32856169, п/р 26005002195001

в ВАТ КБ "Надра", МФО 320003) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного

мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

6. Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                                           

                            Кролевець О.А.