Ухвала

від 23.03.2020 по справі 202/1147/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/352/20 Справа № 202/1147/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_7

представника третьої особи, щодо

майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12019040000000639 від 15.08.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2020 року клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , було задоволено.

Накладено арешт, шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 11.02.2020 року в ході проведення обшуку за місцем розташування ТОВ ПВІ "Укрспецпроект" (код 39545561), за адресою: м. Дніпро, пр. О. Поля, 82-г каб. 6, 7, 8, а саме:

-договір №05-Prпро закупівлютоварів (робітабо послуг)за державнікошти від10.07.2018між КЗК«Дніпропетровський художніймузей» ДОРта ТОВ«Укрспецпроект»;додаток №2до договору;договірна ціна;додаток №5до договору локальнийкошторис №2-2-1;додаток №1до додатковоїугоди №1 календарнийграфік виконанняробіт;додаток №1до договору календарнийграфік виконанняробіт;додаткова угода№1до договору№05-Pr;додаткова угода№2;додаткова угода№3;додаткова угода№4;додаткова угода№5;додаткова угода№6;додаткова угода№7;акт 1-1вартості устаткуваннявід 08.10.2018;акт №1приймання виконанняробіт завересень 2018ф.КБ-2в;довідка провартість виконанняробіт ф.КБ-3за вересень2018;акт №4приймання виконанняробіт загрудень 2018ф.КБ-2в;довідка провартість виконанняробіт ф.КБ-3за березень2019;довідка провартість ф.КБ-3за грудень2018;звіт провиконання робітз 20серпня по20вересня 2018;лист завих.№25/06-1від 25.06.2019;лист завих.№193/03від 19.06.2019;червона папкаіз виконавчоюдокументацію пооб`єкту:Дніпропетровський художніймузей заадресою:м.Дніпро,вул.Шевченко,21а;ліцензія №22-лвід 17.04.2019;наказ №08/08/18про призначеннядиректора;наказ №18/09/18про уповноваження ОСОБА_7 на підписання;протокол №22/04/19від 22.04.2019;витяг №1804634500111;статут ТОВ«Укрспецпроект»;лист вих.№ 309від 03.09.2019;лист вих.№3009/1від 30.09.2019;лист вих.179/03від 30.05.2019;лист вих.№11/10-1від 11.10.2019;лист вих.№3107від 31.07.2019;лист вих.№01/08від 15.07.2019;лист вих.№23-10від 23.10.2019;рахунок-фактура№12/09;чорнові записина 16арк.;зошит рожево-жовтогокольору,що міститьчорнові записи;копія перелікумашин,механізмів,устаткування тапереліку працівниківТОВ «КафаЮніон»;рахунок наоплату №1865від 28.06.2019;проект договорузатрати ТОВ«Кафа Юніон»;виписка порахунку №26007050016716ТОВ «Укрспецпроект»перелік;копія витягуз ЄРДР;додаток №1до договору05-Pr;накладна №1005від 24.04.2019;рахунок-фактура№3516380707022019-14/3в,проект будинку;лист ПП«ВБФ Будсервіс-Груп»;додаткова угода№1до договоруміж ТОВ«Укрспецпроект» таПП «ВБФБудсервіс-Груп»;від 23.05.2019;акт виконанихробіт вперіод з20.12.2018по 31.07.2019;чорнові записи;акти виконанихробіт зпідрядником ТОВ«Бпу РайтКорп»;копії видатковихнакладних;лист вих.12/11-1від 12.11.2019;акт наданняпослуг №93від 22.07.2019;розписка;листи завих.№№ 21/1,29/1,12-1,без номеру;акт №приймання будівельнихробіт ф.КБ-2вза травень2019;виписка Приватбанкапо рахунку№26007050016716;листи завих.№27/08,№451;договір поставки№ 511-19-05від 24.05.2019;рішення єдиногоучасника ТОВ«Кафа Юніон»від 25.10.2019;договірна цінадо договору№2708/18;автобіографія тазаява ОСОБА_11 ;накладні №59000479981650;чорнові записи;відомості пронаявність обладнання;договір поставки№106;виписка ТОВ«Кафа Юніон»;витяг №1904654500136,специфікація;локальний кошторис№2-1-2додаток №4;локальний кошторис№2-1-1додаток №3;довідка фКБ-3від 29.10.2018;акт ф.КБ-2в№1від 29.10.2018;акт ф.КБ-2в№4;додаткова угода№4до договору№05-Pr;календарний графіквиконання робіт;акт 1-1;акт №1ф.КБ-2в;чорнові записи;чорна папказ написом2019ТОВ «КафаЮніон» договораз замовниками;договір підряду№1/08-2019від 02.05.2019;договірна ціна;календарний графіквиконання робіт;додаткові угоди№№ 1,2;лист №№267,13/06-1,339,06/08-1;довідка;рахунок-фактура;чорна папказ документамиз назвоюФОП ОСОБА_12 ,що містятьдокументи стосовнооб`єкту КЗК«Дніпропетровський художніймузей» ДОР;рожева прозорапапка здокументами ТОВ«Кафа Юніон»;тендерна документаціяТОВ «Укрспецпроект»;тендерна документаціяТОВ «КафаЮніон»;ноутбук марки«Hp»моделі «TPN-c125»SN:CND6331YZ7;ноутбук марки«Hp»моделі «TPN-w122»SN:8CG6320122;ноутбук марки«Hp»моделі «15-DS09/UR»SN:CND7323B8D;ноутбук марки«Hp»моделі «RTL8822BE»SN:CND83711V5L.

Рішення суду обґрунтовано тим, що постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 12.02.2020 року майно, вилучене в ході проведення обшуку 11 лютого 2020 року, за місцем розташування ТОВ ПВІ «Укрспецпроект» (код 39545561), за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 82г, 3-й поверх, каб. 6, 7, 8, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019040000000639.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, подане у строки встановлені ч. 5 ст. 171 КПК України, і з метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт на речі та документи, вилучені 11.02.2020 року в ході проведення обшуку за місцем розташування ТОВ ПВІ "Укрспецпроект" (код 39545561), за адресою: м. Дніпро, пр. О. Поля, 82-г каб. 6, 7, 8, з позбавленням права їх відчуження, розпорядження та користування, оскільки дане майно має важливе значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні та є доказом, за допомогою якого можливо встановити обставини вчинення кримінального правопорушення, а незастосування цього заходу створить перешкоди встановленню істини у кримінальному провадженні.

Третя особа,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт - ОСОБА_7 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна ТОВ ПВІ Укрспецпроект у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що під час судового засідання 21.02.2020 року ним як власником майна було заявлено клопотання про необхідність участі адвоката для захисту його прав та законних інтересів, оскільки він не має юридичної освіти та потребує правового захисту у суді. У цьому клопотанні йому було відмовлено.

Вважає, що відмова у присутності адвоката для захисту його прав та інтересів порушило його право на захист.

В порушення вимог ч. 3 ст. 99 КПК України, прокурором не було надано оригінали документів до клопотання про арешт майна, а лише їх копії, які не були засвідченні належним чином.

Вважає, що слідчим не доведено необхідності накладення арешту, наявності ризиків щодо можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження та мета накладення арешту.

Слідчий суддя не взяв до уваги відсутність підстав для накладення арешту на майно, а також розмір шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто в тому числі ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.

Судом першої інстанції вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону були дотримані в повному обсязі, а отже доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не знайшли свого підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду та спростовуються даними, які містяться в матеріалах провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

?існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

?потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

?може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенніЄвропейського судуз правлюдини від07.06.2007р.у справі«Смирнов протиРосії» буловисловлено правовупозицію проте,що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Арешт може бути накладеним на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, слідчий суддя повинен керуватись вимогами ст. ст. 170-173 КПК, тобто перевірити: наявність підстав для арешту; обґрунтованість клопотання слідчого про необхідність арешту майна; чи встановлено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; чи відносяться особи, на майно яких накладається арешт, до підозрюваних, обвинувачених, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого; чи внесені дані у відношенні відповідних осіб в ЄРДР; чи надана правова кваліфікація кримінально-караним діянням службових осіб відповідного підприємства.

Визнавши вищезазначене клопотання обґрунтованим, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що підставою для накладення арешту на виявлене та вилучене в ході проведеного обшуку майно є збереження речових доказів у кримінальному провадженні, що відповідає підставам та меті арешту майна, визначеному ч.2 ст.170 КПК України, а також дане майно має важливе значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні та є доказом, за допомогою якого можливо встановити обставини вчинення кримінального правопорушення, а незастосування цього заходу створить перешкоди встановленню істини у кримінальному провадженні. Оцінюючи правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб, слідчий суддя визнав за необхідне накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів, відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, та запобігання в подальшому можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки наразі даний захід є необхідним.

З вказаними висновками колегія суддів погоджується та вважає, що, приймаючи рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя діяв в межах чинного законодавства, керуючись статтями 170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, та прийняв в даному випадку законне та обґрунтоване рішення.

З наданих матеріалів випливає, що майно, яке було вилучено під час проведення обшуку, має важливе значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні, а отже це є достатньо обґрунтованим і вагомим для вжиття на даному етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, це майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів, оскільки арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, та процесуального статусу останнього, а отже оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою та відповідає вимогам процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених висновків колегії суддів.

Як убачається з наданих матеріалів, в провадженні СУ ГУНП знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040000000639 від 15.08.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що під час виконання договору № 05-Рr від 10.07.2018 року, укладеного між службовими особами комунального закладу культури Дніпропетровський художній музей Дніпропетровської обласної ради (код 02216000) та службовими особами ТОВ ПВІ "Укрспецпроект" (код 39545561), на виконання робіт із капітального ремонту фондових приміщень КЗК Дніпропетровський художній музей ДОР за адресою: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, 21 (роботи першої та другої черги), складені офіційні документи акти приймання виконаних підрядних робіт Ф КБ-2в, до яких внесли заздалегідь недостовірні відомості про обсяги та вартість виконаних будівельних робіт. Вартість робіт за Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 04 лютого 2020 року надано дозвіл на проведення обшуку за фактичним місцем знаходження офісних приміщень ТОВ ПВІ «Укрспецпроект» (код 39545561) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Центральний район, проспект Олександра Поля, 82г, 3-й поверх, каб. 6, 7, 8.

11 лютого 2020 року на підставі ухвали слідчого судді проведно обшук за місцем знаходження ТОВ ПВІ «Укрспецпроект» (код 39545561) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 82г, 3-й поверх, каб. 6, 7, 8, в ході якого виявлено та вилучено речі та документи, відповідно до протоколу обшуку від 11.02.2020 року.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 12.02.2020 року майно, вилучене в ході проведення обшуку 11 лютого 2020 року, за місцем розташування ТОВ ПВІ «Укрспецпроект» (код 39545561), за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 82г, 3-й поверх, каб. 6, 7, 8, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019040000000639.

Так, слідчий суддя або суд під час судового провадження за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, може накласти арешт на майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Сукупність даних, які містяться в наданих до суду матеріалах, свідчить про те, що слідчим суддею були в повному обсязі дотримані вимоги ст. ст. 170, 171, 173, 214 КПК при розгляді даного клопотання про арешт майна.

З огляду на викладене, з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого із зазначених в ухвалі мотивів колегія суддів погоджується, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для його задоволення, а що стосується посилань апелянта на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, то вони є його особистою суб`єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.

Посилання ж апелянта на те, що в ухвалі слідчого судді не наведено сукупності підстав чи розумних підозр, виходячи з яких суддя міг вважати, що вилучене майно є доказом злочину, є також неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування, й на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу. Приймаючи до уваги, що наявність чи відсутність складу злочину в діях відповідних осіб можна встановити саме під час проведення досудового розслідування, з метою забезпечення та збереження вказаного майна івиникла необхідність в накладенні арешту на нього, тож апеляційні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

А посилання апелянта на те, що потреби досудового розслідування не виправдовують арешт зазначеного в оскаржуваній ухвалі майна, то на думку колегії суддів, вжитий слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є необхідним на стадії з`ясування обставин, які мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, та має на меті саме збереження речових доказів, відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України і запобігання в подальшому можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, до того ж, згідно наданих органом досудового розслідування до апеляційного суду супровідних листів, у даному кримінальному провадженні призначено комп`ютерно-технічну експертизу та для її проведення вищезазначене майно, яке було вилучено під час обшуку та на яке ухвалою слідчого судді було накладено арешт, направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Отже,за такихобставин,колегія суддівприходить довисновку прозаконність іобґрунтованість ухвалислідчого суддіта наявністьпідстав длянакладення арештуна майно.У даномуконкретному випадкузадля досягненнямети,зазначеної слідчим та встановленої слідчим суддею в суді першої інстанції, на переконання колегії суддів, є необхідним та достатнім саме накладення арешту на дане майно у спосіб, визначений судом.

Оскільки судом першої інстанції постановлено судове рішення, яке є законним та обґрунтованим, ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга, подана на дане рішення суду, на даному етапі досудового розслідування - залишенню без задоволення.

У випадку, якщо в подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянти не позбавлені права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Процесуальні порушення, які б потягли за собою скасування судового рішення, по провадженню не встановлені.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12019040000000639 від 15.08.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4