Ухвала

від 30.03.2020 по справі 695/3715/19

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/3715/19

номер провадження 1-кс/695/108/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 рокум. Золотоноша

Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області, погоджене прокурором Золотоніської місцевої прокуратури про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до суду з погодженим прокурором Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_3 клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтовано наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку вересня 2019 року у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на привласнення бюджетних коштів, виділених на капітальний ремонт дорожнього покриття, що перебуває під обслуговуванням Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом завищення обсягів та вартості виконаних будівельних робіт.

Так, 09.09.2019 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та Софіївською сільською радою Золотоніського району Черкаської області в особі сільського голови ОСОБА_6 укладено договір підряду №09, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов договору виконання робіт по капітальному ремонту дорожнього покриття вул. Лисянка (Лисенка) в с. Софіївка Золотоніського району Черкаської області на загальну суму 393000 грн.

Реалізуючи свій злочинний умисел та розуміючи протиправний характер і значення своїх дій, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, фізична особа - підприємець ОСОБА_5 , умисно вніс до акту №01 від 10.10.2019 приймання виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-2в по об`єкту «Капітальний ремонт дорожнього покриття вул. Лисянка (Лисенка) в с. Софіївка Золотоніського району Черкаської області недостовірні відомості, шляхом завищення обсягів та вартості фактично виконаних будівельних робіт.

Внаслідок вказаних протиправних дій фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , останнім привласнено бюджетні кошти з капітального ремонту дорожнього покриття вул. Лисянка (Лисенка) в с. Софіївка, Золотоніського району, Черкаської області на загальну суму 156167 грн..

Він же, маючи умисел, направлений на заволодіння бюджетними коштами, шляхом підроблення офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, перебуваючи у невстановленому місці, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що за договором підряду №09 роботи виконані не в повному обсязі, 10.10.2019 року підписав акт приймання виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-2в по об`єкту «Капітальний ремонт дорожнього покриття вул. Лисянка (Лисенка) в с. Софіївка Золотоніського району Черкаської області, у відповідні графи якого вніс недостовірні відомості, а саме завищив обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт на суму 156167 грн.

Після підписання вказаного документу, останній скріпив свій підпис печаткою фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та з метою надання підробленим документам статусу офіційних, які засвідчують факти, що мають юридичне значення, 10.10.2019 року передав їх на підпис голові Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в особі ОСОБА_6 та інженеру технічного нагляду ОСОБА_7 .

На підставі вказаного, завідомо підробленого ОСОБА_5 документу, 11.10.2019 року на рахунок ФОП ОСОБА_5 згідно з даними платіжного доручення №7 від 10.10.2019 було перераховано грошові кошти в сумі 393000 грн.

По даному факту 13.08.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №12019250150000731, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 та ч. 2 ст. 358 КК України

20 березня 2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 191 та ч. 2 ст. 358 КК України.

Внаслідок протиправних дій, підозрюваним ОСОБА_5 з місцевого бюджету Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області незаконно привласнено ввірені йому кошти в розмірі 156167 грн..

По завершенню досудового розслідування та скерування кримінального провадження до суду прокурором по справі (процесуальним керівником) будуть вжиті заходи, щодо забезпечення відшкодування шкоди в розмірі 156167 грн., завданої державі кримінальним правопорушенням, шляхом заявления цивільного позову відносно підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_5 .

З метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням необхідно накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 .

Таким майном є транспортні засоби, а саме: ГАЗ 31105, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований 22.10.2014 та LAND ROVER RANGE ROVER, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований 09.01.2019 року.

За вказаних обставин орган досудового слідства вважає, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав для вжиття заходів щодо забезпечення відшкодування заподіяної правопорушенням матеріальної шкоди та просив накласти арешт на вказані транспортні засоби шляхом заборони відчуження, розпоряджання та користування транспортними засобами, а також оголосити їх в розшук шляхом постановки їх в розшук через інформаційні системи МВС України та можливості вилучення на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів при Золотоніському ВП ГУ НП в Черкаській області: вул. Січова, 3, м. Золотоноша, Черкаської області. За таких обставин слідчий за згодою з прокурором направив до суду відповідне клопотання.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні вказаного клопотання посилаючись на наявність обґрунтованих підстав вважати, що у випадку відчуження вказаних транспортних засобів буде неможливо стягнути із ОСОБА_5 заподіяну ним матеріальну шкоду.

Слідчий у судовому засіданні на задоволенні вказаного клопотання наполягав у повному обсязі.

Слідчий суддя, заслухавши доводи учасників процесу та дослідивши матеріали клопотання, виходить з наступного.

Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обгрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, положення ч. 8 ст. 170 КПК України, розмір матеріальної шкоди спричиненої в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що вказане клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає, оскільки вартість майна, яке вказане у клопотанні про накладення арешту, та розмір заподіяної шкоди в кримінальному провадженні є неспівмірними, адже вартість вказаних транспортних засобів може бути значно вищою, ніж розмір заподіяних збитків, які інкримінуються ОСОБА_5 .

Так із довідки адміністратора територіального сервісного центру №7145 від 27.03.2020 року, що додана до матеріалів клопотання, вбачається, що вартість автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, 2010 року випуску згідно даних єдиного державного реєстру МВС складає 150800 грн., а дані про вартість автомобіля ГАЗ 31105, 2006 року випуску, взагалі відсутні.

Однак такі відомості не можуть розцінюватись судом як достатні, оскільки вбачається, що вартість автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, 2010 року випуску визначалася станом на дату реєстрації, яка відбулася 09.01.2019 року, тобто більше ніж рік тому та не може бути актуальною на час звернення органів слідства з даним клопотанням до суду.

Вартість автомобіля ГАЗ 31105, 2006 року взагалі не визначена.

Таких відомостей не достатньо для визначення співмірності вартості майна, яке належить арештувати розмірам шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та яке зазначено у цивільному позові.

Крім того, не зазначені конкретні підстави та мета оголошення розшуку вказаних транспортних засобів, оскільки клопотанням взагалі не мотивовано проведення такого розшуку, а з матеріалів останнього не встановлено чи фактично володіє та користується ОСОБА_5 вказаними автомобілями.

Разом із тим абзацом 2 ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, вказані автомобілі, про арешт яких просять органи слідства, речовим доказом в кримінальному провадженні від 13.08.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 358 КК України, не визнавалась.

Крім того, відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.

Однак органом слідства ці вимоги закону не дотримані. У вказаному клопотанні та в суді не доведено, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Більше того в клопотанні взагалі відсутні будь-які відомості про те, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Разом із тим ч. 11 ст. 170 КПК України визначає, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права

Таким чином суд приходить до переконання, що підстави, які зазначені у даному клопотанні про арешт майна є недостатніми для обмеження конституційних прав ОСОБА_5 у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю.

За таких обставин клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі ст.,ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Заступнику начальника СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 у задоволенні клопотання, що погоджене прокурором Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про арештмайна покримінальному провадженню№12019250150000731від 13.08.2019року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.191та ч.2ст.358КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти діб.

Слідчий суддя Золотоніського

міськрайонного суду ОСОБА_1