Ухвала

від 04.03.2020 по справі 522/21971/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/21971/19

Провадження по справі №1-кс/522/2070/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого з ОВС третього ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019160000000086 від 12.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 12.12.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019160000000086, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Одеської області здійснюється незаконна господарська діяльність нелегальних автозаправних станцій, які реалізують підакцизні товари без реєстрації суб`єкта господарювання, дозвільних документів та використання РРО.

В ході виконання окремого доручення слідчого та проведення комплексу заходів, співробітниками ОУ ГУ ДФС в Одеській області перевірена інформація щодо місць, які використовуються для зберігання та незаконної реалізації нафтопродуктів.

Встановлено, що за адресою: м. Одеса, 19-км Старокиївської дороги, 43 ТОВ «Імперія Оіл» (ЄДРПОУ 41997773), здійснюється незаконна реалізація паливно-мастильних матеріалів, з порушенням вимог встановлених чинним законодавством України, в тому числі:

- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;

- п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»;

- пп. 212.3.4. п. 212.3 ст. 212, п.п. 215.3.4, п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України.

Таким чином, для законної реалізації підакцизних товарів необхідно мати повний пакет документів для експлуатації АЗС, зареєструватись платником податку на додану вартість, зареєструвати касові апарати, а також мати копію документа про якість палива (паспорт якості) та копію декларації про їх відповідність.

Одним з доказів протиправних фактів реалізації незаконно виготовлених підакцизних товарів являються первинні бухгалтерські документи, облікові та інші документи, чорнові записи, носії електронної інформації, які відображають об`єми, хронологію та інші дані про фактичні фінансово - господарські операції, що є об`єктами оподаткування, а також безпосередньо сам предмет вчинення кримінального правопорушення підакцизні товари.

З метою відшукання доказів, що вказують на факти незаконної реалізації підакцизних товарів, незаконно виготовлених підакцизних товарів, на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про проведення обшуку, 24.01.2020 проведено обшук за адресою: м.Одеса, 19-км Старокиївської дороги, 43, за результатами проведення якого виявлено та вилучено:

-дизельне пальне Євро 5 886 л;

-дизельне пальне Євро 12133 л;

-бензин АІ 92 609 л;

-бензин АІ 95 724 л.

Таким чином, виявлені та вилучені в ході обшуку по кримінальному провадженню товарно-матеріальні цінності та документи, що були об`єктом кримінально протиправних дій, та інші речі згідно положень ст. ст. 98, 99 КПК України є речовими доказами, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлююється під час криміанльного провадження, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них.

Крім того, вилучені товарно-матеріальні цінності підпадають під критерії ч. 2 ст. 167 КПК України оскільки вилучені товарно-матеріальні-цінності є засобами та знаряддями за допомогою яких вчинено кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, у органів досудового розслідування є підстави та розумні підозри вважати, що вилучені у ході обшуку товарно-матеріальні цінності є доказом умисного ухилення від сплати податків, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, В свою чергу повернення, не заборона використання та розпорядження вилученими у ході проведення обшуку речами може призвести до їх зникнення, втрати або пошкодження, або настанню інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню і суттєво вплинути на його подальший хід.

Вказане в тому числі може призвести до втрати речових доказів у кримінальному провадженні.

Завданням та підставою для арешту майна є запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, оскільки не вжиття заходів щодо арешту цього майна може призвести до вказаних наслідків, зважаючи на зацікавленість невстановлених слідством осіб у тому, щоб вчинити вищевказані дії, що можуть перешкодити проведенню досудового розслідування.

Метою арешту вищевказаних речей та документів є забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Також, вилучені товарно-матеріальні цінності необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи, що вилучені у ході обшуку товарно-матеріальні цінності мають доказове значення по даному кримінальному провадженню і можуть бути використані як докази, а також те, що є достатні підстави вважати, що вищезазначені речі у разі не накладення арешту можуть бути приховані, змінені або знищенні, що може перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Позиція учасників судового розгляду.

Слідчий в судовому засіданні підтримав вимоги клопотання та просив задовольнити його в повному обсязі, пояснивши що у власника є документи на приход палива, проте немає дозволів на перебування вказаного палива за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 43 ТОВ «Імперія Ойл».

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти накладення арешту на майно та пояснив, що ФОП ОСОБА_6 , було передано вказаний в клопотанні резервуар та колонку в аренду ТОВ «Імперія Ойл», яка має дозвільні документи на функціонування вказаної колонки.

Заслухавши думку учасників судового поцесу, вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що в задоволені клопотання треба відмовити, з наступних підстав.

Мотиви суду.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереженняречових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло насобі йогосліди абомістить іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вимоги ч.2 ст.171 КПК України передбачають вичерпний перелік відомостей, які повинні бути зазначені у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, а саме: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Проте з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вважаю, що досягнення цілей і мети досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке не має відношення до предмету доказування по даному кримінальному провадженню.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Відповідно до документів які були надані в судовому засіданні представником власника майна - адвокатом ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_6 передав вказаний в клопотанні резервуар та колонку в аренду ТОВ «Імперія Ойл», яка має дозвільні документи на функціонування вказаної колонки. Також в судовому засіданні адвокатом було надані документи, які підтверджують що ТОВ «Імперія Оіл» здійснює свою діяльність на законих підставах.

Під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої було виявлено та вилучено дизельне пальне та бензин, органом досудового розслідування не були відібрані експериментальні зразки, для проведення експертиз та для підтвердження відомостей щодо незаконного виготовлення та реалізації вказаного пального. Крім того органом досудового розслідування не ставиться питання щодо призначення та проведення експертиз.

На підставі викладеного суд вважає недоцільним для накладення арешту на вказане майно, слід так як передбачені КПК підстави для арешту майна відсутні.

За таких обставин, вимоги клопотань слідчого щодо накладення арешту на майно, слід визнати необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене зважаючи на те, що у ТОВ «Імперія Оіл» є документи на прихід пального, яке слідчий просить арештувати, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, оскільки слідчий в своєму клопотанні не достатньо обґрунтував підстави для накладення арешту на зазначене майно та застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до порушення прав власника вказаного майна.

Керуючись ст. ст. 167-173, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого з ОВС третього ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно залишити без задоволення, з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді та зобов`язати слідчого повернути тимчасово вилучене майно особам, у яких було вилучене зазначене майно.

Виконання ухвали покласти на слідчого третього ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5 , або інших слідчих з групи у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

04.03.2020