Рішення

від 31.03.2020 по справі 640/23064/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 березня 2020 року справа №640/23064/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент (далі по тексту - позивач, ТОВ Фін-Інвест Менеджмент ) до 1. Міністерства культури України (далі по тексту - відповідач 1) 2. Міністерства культури, молоді та спорту України (далі по тексту - відповідач 2) про 1) визнання протиправною бездіяльності Міністерства культури України щодо не розгляду заяви ТОВ Фін-Інвест Менеджмент на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць від 29 серпня 2019 року №29-08 (вх. №1571/0/60-19 від 02 вересня 2019 року) та не видачі дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва на підставі вказаної вище заяви; 2) зобов`язання Міністерства культури, молоді та спорту України видати керівнику ТОВ Фін-Інвест Менеджмент дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва на підставі заяви В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними дії Міністерства культури України щодо не розгляду заяви ТОВ Фін-Інвест Менеджмент на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць та не видачі дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва , що є підставою для зобов`язання видати відповідний дозвіл.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/23064/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надавав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач 2 подав відзив, у якому зазначив про безпідставність позовних вимог у зв`язку із тим, що суд не може втручатись у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень і може зобов`язати прийняти одне з рішень - або надати дозвіл на проведення земляних робіт, або відмовити у наданні такого дозволу у зв`язку із порушенням ТОВ Фін-Інвест Менеджмент законодавства про охорону культурної спадщини, посилаючись на пункт 7 Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №316. Крім того, відповідач 2 зазначає про наявність підстав для відмови у надані позивачу дозволу у зв`язку із позицією висловленою у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №826/12524/18.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Наявні у справі докази підтверджують, що 08 жовтня 2007 року між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ Фін-Інвест Менеджмент , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисаном В.І. за реєстровим №3487 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15 жовтня 2007 року за №82-6-00454.

За умовами вказаного договору ТОВ Фін-Інвест Менеджмент передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:068:0061, площею 5984 кв.м., що розташована за адресою: вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва; строк дії договору оренди - 10 років.

28 грудня 2016 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано ТОВ Фін-Інвест Менеджмент Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 1780/16/012/009-16 від 28 грудня 2016 року по вул. Старонаводницькій, 42-44 у Печерському районі для будівництва багатофункціонального комплексу.

Листом від 17 листопада 2017 року №818/10/61-17 Міністерство культури України повідомило ТОВ Фін-Інвест Менеджмент , що розглянуло подані листом 03 жовтня 2017 року №03/10 матеріали та погоджує коригування історико-містобудівного обґрунтування об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу по вул. Старонаводницькій, 42-44 у Печерському районі м. Києва для врахування під час розроблення відповідної проектної документації, зокрема, в частині обмеження максимальної загальної висоти проектованих будівель і споруд на рівні +95,0 м. від рівня денної поверхні (225,0 м. БСВ), а також світлого колористичного вирішення фасадів.

При цьому Міністерство культури України проінформувало позивача, що історико-містобудівне обґрунтування є лише науково-проектною документацією щодо принципової можливості архітектурних та містобудівних перетворень на території відповідної земельної ділянки в історичному ареалі населеного пункту, яка не є підставою для безпосереднього проведення будівельних робіт. Проектну документацію, щодо вказаного об`єкту будівництва необхідно погодити в порядку, встановленому законодавством і державними нормами, в тому числі з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Дозвіл на проведення земляних робіт отримати у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері культурної спадщини.

Суд звертає увагу на те, що 01 грудня 2017 року між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ Фін-Інвест Менеджмент , як орендарем, укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, який посвідчений Кравченко Н.П. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 01 грудня 2017 року за реєстровим №368.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору сторони вирішили поновити на 10 років договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ Фін-Інвест Менеджмент , як орендарем, посвідчений Мисаном В.І. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08 жовтня 2007 року за реєстровим №3487 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15 жовтня 2007 року за №82-6-00454.

Згідно з пунктом 3 даного договору сторони вирішили підпункт 2.1 договору оренди викласти в наступній редакції:

2.1. Об`єкт оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, висновку кадастрової справи № А-23695 постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування до протоколу №17 засідання від 05.09.2017 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

кадастровий номер - 8000000000:82:068:0061;

місце розташування - вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва ;

цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку);

категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

вид використання - для будівництва комплексу адміністративного та соціально-побутового призначення;

розмір (площа) - 0,5984 га .

Листом від 01 грудня 2017 року №873/10/61-17 від 01.12.2017 Міністерство культури України повідомило позивача про погодження проектної документації об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу по вул. Старонаводницькій, 42-44 у Печерському районі м. Києва , а також про необхідність отримання дозволу на проведення земляних робіт у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері культурної спадщини.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, Інститут археології Національної академії наук України у довідці-дозволі від 07 вересня 2018 року №125/01-15-739 повідомив про закінчення археологічних досліджень по земельній ділянці для будівництва багатофункціонального комплексу по вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва. Археологічних об`єктів та/або археологічного культурного шару не виявлено. Об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню не виявлено. Інститут археології Національної академії наук України в межах своєї компетенції не заперечує проти земляних та будівельних робіт на зазначеній ділянці.

Суд встановив, що ТОВ Фін-Інвест Менеджмент подало до Міністерства культури України заяву на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць від 29 серпня 2019 року №29-08 (зареєстрована 02 вересня 2019 року за вх. №1571/0/60-19) з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва .

Відповідно до преамбули Закону України Про охорону культурної спадщини (тут і далі - нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цим Законом регулюються правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України Про охорону культурної спадщини державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №495, Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин.

Згідно з пунктом 17 частини другої статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить видання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Частина перша статті 35 Закону України Про охорону культурної спадщини визначає, що проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

Порядок видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №316 (далі по тексту - Порядок №316).

Пунктами 4, 6 Порядку №316 передбачено, що археологічні розвідки, розкопки, інші земляні роботи на об`єктах культурної спадщини проводяться лише за наявності дозволів, які видаються Мінкультури. Форми дозволів затверджуються Мінкультури.

Дозвіл на проведення інших земляних робіт видається Мінкультури за офіційною заявою органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, дирекції державних заповідників та музеїв-заповідників, інших заінтересованих осіб.

Як встановлено вище, 02 вересня 2019 року позивач звернувся до Міністерства культури України із заявою на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць від 29 серпня 2019 року №29-08 з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва .

Зі змісту поданої заяви вбачається, що позивач долучив до неї наступні документи: копію довідки-дозволу Інституту археології Національної академії наук України №125/01-15-739 від 07 вересня 2018 року; копію листа Міністерства культури України про погодження проектної документації від 01 грудня 2017 року №873/10/61-17; копію титульного листа проекту Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва , том 1 загальна пояснювальна записка, з погодженням Міністерства культури України; копію титульного листа проекту Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва , том 2.1 архітектурні рішення, з погодженням Міністерства культури України; копію листа Міністерства культури України щодо погодження Історико-містобудівного обґрунтування від 17 листопада 2017 року №818/10/61-17; копію титульного листа коригування історико-містобудівного обґрунтування проекту Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва з погодженням Міністерства культури України.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 1 Закону України Про охорону культурної спадщини дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене кореспондується із пунктом 7 Порядку №316, яким також встановлено, що Міністерство культури України протягом місяця з дня надходження заяви приймає рішення про видачу дозволу або вмотивовану відмову у його видачі.

Пункт 8 Порядку №316 передбачає підстави для відмови у видачі Міністерством культури України дозволів, але виключно на проведення археологічних розвідок та розкопок.

При цьому підстав для відмови у видачі дозволу на проведення будь-яких видів земляних робіт, у випадку звернення заінтересованої особи із відповідною заявою Закон України Про охорону культурної спадщини та Порядок №316 не передбачають.

Суд відхиляє доводи відповідач 2 про те, що він повинен відмовити у видачі дозволу на проведення земляних робіт на підставі пункту 7 Порядку №316, оскільки Порядок №316 передбачає, що Мінкультури може відмовити у видачі дозволу лише на проведення археологічних розвідок, розкопок.

Таким чином, отримавши заяву ТОВ Фін-Інвест Менеджмент на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць від 29 серпня 2019 року №29-08 з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва , Міністерство культури України було зобов`язане протягом місяця, тобто до 02 жовтня 2019 року включно, розглянути її та видати відповідний дозвіл на проведення земляних робіт.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року №829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади (опублікованої в газеті "Урядовий кур`єр" від 03 вересня 2019 року №167), утворено Міністерство культури, молоді та спорту України, шляхом перетворення Міністерства інформаційної політики, та покладено на утворений центральний орган виконавчої влади завдання та функції Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.

Згідно з пунктом 4 вказаної Постанови ліквідовано Міністерство культури і Міністерство молоді та спорту.

Відповідно до підпункту 97 пункту 4 Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року №885 (опублікованої в газеті "Урядовий кур`єр" від 31 жовтня 2019 року №208), Міністерство культури, молоді та спорту України відповідно до покладених на нього завдань серед іншого видає дозволи на:

проведення робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;

проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт у межах території, на якій розташовані архітектурні пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою.

Суд зазначає, що станом на дату вирішення спору за даними Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерство культури України знаходиться в стані припинення, однак, ще не припинено.

Отже, станом на день вирішення спору функціонують два міністерства - Міністерство культури України та Міністерство культури, молоді та спорту України; у свою чергу, Міністерство культури, молоді та спорту України отримало повноваження на видачу дозволів на проведення земляни робіт лише після набрання чинності Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України, а саме 31 жовтня 2019 року, відповідно, заяву позивача у місячний строк мало розглянути Міністерство культури України.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що відповідачі, на яких покладено обов`язок доказування у межах спору, не надали суду доказів, які б підтверджували, що Міністерство культури України розглянуло заяву ТОВ Фін-Інвест Менеджмент на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць та видало відповідний дозвіл.

Наведене свідчить, що Міністерство культури України протягом місяця з моменту звернення ТОВ Фін-Інвест Менеджмент із заявою на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць не розглянуло таку заяву та не видало дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва , що свідчить про протиправну бездіяльність та є підставою для задоволення позову в цій частині.

Посилання відповідача 2 на постанову Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №826/12524/18 за позовом ТОВ Фін-Інвест Менеджмент до Міністерства культури України про скасування припису також є безпідставними, у зв`язку із тим, що не стосуються поведінки відповідачів щодо видання дозволу на проведення земляних робіт, та не спростовують факту протиправної бездіяльності.

В частині позовних вимог про зобов`язання Міністерства культури, молоді та спорту України видати дозвіл на проведення земляних робіт суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частин першої-третьої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пункт 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд у постанові від 19 червня 2018 року по справі №826/3244/15 зазначив, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльність відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматись від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На законодавчому рівні відсутнє поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з ким небудь.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17 та від 11 вересня 2019 року у справі №819/570/18.

Як встановлено вище, повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини щодо надання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, регламентовані Законом України від Про охорону культурної спадщини та №316, які не передбачають підстав для відмови у видачі дозволу на проведення будь-яких видів земляних робіт.

За таких обставин та з урахуванням протиправної бездіяльності Міністерства культури України, обрання такого способу захисту, як зобов`язання Міністерство культури, молоді та спорту України видати позивачу дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва , не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки за відсутності передбачених законом підстав для відмови в наданні зазначеного дозволу відповідач 2 не володіє вільним розсудом та зобов`язаний видати такий дозвіл, що, в свою чергу, сприятиме найефективнішому відновленню порушених прав ТОВ Фін-Інвест Менеджмент .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Фін-Інвест Менеджмент підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, а також те, що Міністерство культури України вже не отримує бюджетних асигнувань в стані припинення, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури, молоді та спорту України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури України щодо не розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент на отримання дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць від 29 серпня 2019 року №29-08 (зареєстрована 02 вересня 2019 року за вх. №1571/0/60-19) та не видачі дозволу на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва на підставі вказаної заяви.

3. Зобов`язати Міністерство культури, молоді та спорту України видати Товариству з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць з метою будівництва об`єкта Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі міста Києва на підставі заяви від 29 серпня 2019 року №29-08 (зареєстрована 02 вересня 2019 року за вх. №1571/0/60-19).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури, молоді та спорту України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент (03150, вул. Велика Васильківська, буд. 77-А; ідентифікаційний код 34809131);

Міністерство культури України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 19; ідентифікаційний код 37535703);

Міністерство культури, молоді та спорту України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 43220275).

Суддя В.А. Кузьменко